AKAndrii R. Korol

Andrii R. Korol

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article

Previous Organizations / Institutes

The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years


Andrii R. Korol has a total of 110 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Selective transscleral cyclophotocoagulation: mathematical modeling for evaluating the efficacy-safety balance in neovascular glaucoma

    by Olga Guzun, Oleg Zadorozhnyy, Petr Osadchuk, Vladimir Vychuzhanin, Andrii Khomenko, Andrii Korol

    Purpose. To quantitatively evaluate the efficacy-safety balance of transscleral cyclophotocoagulation (TSCPC) through a mathematical modeling-based analysis of thermal tissue response in the ciliary body, and to determine the laser exposure parameters for achieving a selective coagulation effect in neovascular glaucoma (NVG). Material and Methods. A model of heat transfer in the ciliary body was developed using the Pennes bioheat transfer equation. Continuous Wave (CW) TSCPC and MicroPulse TSCPC at 1 W and 2W for a single 2-s application and a series of 2-s applications were subjected to analysis. The following parameters were determined: maximum temperature (Tmax), time to reach 50 °C (t50), time in the temperature range 50–60 °C (t50-60), and time in the temperature range above 60 °C (t(>60)). Integral thermal indices including the Therapeutic Exposure Index (TEI), Destructive Exposure Index (DEI), and Thermal Selectivity Index (TSI), and Safety Margin were calculated. Results. A single 2-s CW-TSCPC application at 1 W enabled achieving the coagulation temperature threshold (Tmax = 50.8 °C; t50 = 1.44 s) without a transition to the destructive temperature range (> 60 °C), whereas that at 2 W was accompanied by tissue overheating (Tmax = 61.8 °C; t50 = 0.4 s). A series of 2-s CW laser applications at 1 W enabled accumulation of the heat dose within the therapeutic window (t50–60 = 17.1 s; DEI = 0), whereas that at 2 W resulted in large t(>60) values (t(>60) = 39.7 s; DEI = 0.67). MicroPulse TSCPC did not result in reaching the coagulation threshold (Tmax ≤ 49 °C). The integral indices confirmed the optimal efficacy–safety balance for a CW-TSCPC application at 1 W. Conclusion. The 60 °C temperature threshold determines the transition from coagulative to destructive tissue injury. Therefore, CW-TSCPC at 1 W provides an optimal efficacy-safety balance due to a selective coagulative effect, and can be considered a pathophysiologically justified strategy for optimizing TSCPC parameters in NVG.


  • Open Access

    Використання ранібізумабу для лікування пацiєнтiв з субретинальною неоваскулярною мембраною при високiй ускладненiй короткозоростi: проспективне дослідження

    by О. М. Блавацька, Т. Б. Кустрин, А. Р. Король

    Цель. Определить эффективность ранибизумаба при лечении пациентов с субретинальной неоваскулярной мембраной при высокой осложненной близорукости. Материал и методы. Исследование представляло собой неконтролируемое, проспективное когортное наблюдение 65 пациентов (66 глаз) с субретинальной неоваскулярной мембраной при высокой осложненной близорукости, которым интравитреально вводили ранибизумаб (0,5 мг) в течение 12-месячного периода наблюдения. Основным показателем эффективности было изменение остроты зрения с максимальной коррекцией на 12 месяце наблюдения. В то же время безопасность, толщина сетчатки в фовеальной области, по данным оптической когерентной томографии, активность субретинальной неоваскуляризации, по результатам флюоресцентной ангиографии, и количество проведенных инъекций ранибизумаба определялись как вторичные показатели. Результаты. По сравнению с исходными данными, острота зрения значимо повысилась во всех временных точках (р = 0,001). В среднем исходная острота зрения составила 0,2 (0,13). На 12 месяц наблюдения она составила 0,4 (0,21). Средняя центральная толщина сетчатки на ОКТ уменьшилась с 313 (82) мкм до 244 (31) мкм (р=0,0001). Выводы. Интравитреальное введение ранибизумаба при 12-месячном наблюдении оказалось безопасным и эффективным методом лечения пациентов с субретинальной неоваскулярной мембраной при высокой осложненной близорукости. В повседневной практике применение ранибизумаба позволяет достичь статистически значимого улучшения остроты зрения и уменьшения отека сетчатки у пациентов с субретинальной неоваскулярной мембраной при высокой осложненной близорукости.

  • Open Access

    Структурные и функциональные особенности сетчатки и их изменение под влиянием кортикостероида пролонгированого действия у пациентов с транссудативной отслойкой пигментного эпителия сетчатки при возрастной дегенерации макулы (срок наблюдения 36 месяцев)

    by Т. Б. Кустрин, И. О. Насинник, А. А. Невская, О. С. Задорожный, А. Р. Король

    Вступ. На сьогоднішній день запропоновано безліч підходів до лікування відшарування пігментного епітелію сітківки (ПЕС) при віковій дегенерації макули (ВДМ), при цьому автори не можуть прийняти єдиної встановленої методики. Мета. Підвищити ефективність лікування пацієнтів з транссудативним відшаруванням пігментного епітелію сітківки при віковій дегенерації макули шляхом застосування кортикостероїду пролонгованої дії, на підставі вивчення його впливу на структурні та функціональні особливості сітківки в динаміці. Матеріал та методи. Під наглядом перебувало 52 пацієнта (54 ока) з транссудативним відшаруванням ПЕС при ВДМ. З них 30 пацієнтам (32 ока) було виконано введення 0,5 мл (40мг) суспензії тріамцинолону ацетоніду (ТА) в субтеноновий простір, а 22 пацієнтам (22 ока) — 0,1 мл (4мг) кристалів ТА інтравітреально. Результати. У пацієнтів з інтравітреальним введенням ТА висота відша-рування пігментного епітелію сітківки значимо знизилася з 486 (187) до 256 (139)мкм (р=0,005), також відзначалося значиме зменшення його протяжності з 1859 (870) до 1112 (451) мкм (р=0,04); в групі пацієнтів з субтено- новим введенням препарату спостерігалося значиме зниження висоти з 446 (199) до 232 (117) мкм (р=0,0001) та протяжності — з 2055 (587) до 1423 (465) мкм (р=0,002). Гострота зору на протязі всього періоду спостереження залишалася стабільною і не залежала від шляху введення ТА. Висновок. Застосування ТА у вигляді субтенонових та інтравітреальних введень у пацієнтів з транссудативним відшаруванням ПЕС при ВДМ є ефективним засобом для збереження анатомічної структури сітківки.


  • Open Access

    Эффективность микроимпульсной лазерной (577 нм) коагуляции пигментного эпителия сетчатки у больных возрастной макулопатией в зависимости от морфофункциональных особенностей

    by С. А. Федченко, О. С. Задорожный, А. Р. Король

    Актуальность. На сегодняшний день остается нерешенным вопрос подбора параметров лазерного излучения при проведении субпороговой лазерной коагуляции сетчатки без видимых офтальмоскопических изменений глазного дна. Цель. Изучить эффективность микроимпульсной лазерной (577 нм) коагуляции пигментного эпителия сетчатки у больных возрастной макулопатией в зависимости от морфофункциональных особенностей. Материал и методы. Под наблюдением находились 57 больных (57 глаз) с диагнозом возрастная макулопатия. Всем больным с лечебной целью выполнялось микроимпульсное лазерное (577 нм) воздействие на пигментный эпителий сетчатки в области макулы. Результаты. Выделено три группы больных возрастной макулопатией с различной степенью выраженности структурных и функциональных показателей. Выводы. Микроимпульсная лазерная коагуляция пигментного эпителия сетчатки с длиной волны 577 нм с подбором мощности излучения в микроимпульсном режиме является эффективным и безопасным методом лечения больных возрастной макулопатией независимо от степени выраженности структурных и функциональных показателей, в том числе у пациентов с друзоподобной отслойкой пигментного эпителия сетчатки.


  • Open Access

    Порівняльне дослідження iнтравiтреального введення ранiбiзумаба та афлiберцепта у пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною при високiй ускладненiй короткозоростi

    by О. М. Блавацька, Т. Б. Кустрин, А. Р. Король

    Мета. Порівняти ефективність препаратiв ранібізумаб та афліберцепт при лікуванні пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною при високiй ускладненiй короткозоростi. Матеріал та методи. Представлене дослідження було порівняльним, неконтрольованим, проспективним, когортним, в якому приймали участь 93 пацієнта (96 очей) з СНМ при ВУК. Результати. 63 пацієнтам (65 очей) виконувалось iнтравiтреальне введення 0,5 мг ранібізумаба, 30 пацієнтам (31 око) – 2 мг афліберцепта. Початкова середня гострота зору у групі ранібізумаба склала 0,2 і в групі афліберцепта – 0,21. Через 12 місяців середня гострота зору в групі ранібізумаба була 0,4 і в групі афліберцепта – 0,37. Середня ТЦС до лiкування в групi ранібізумаба склала 314,6 мкм, а в групi афліберцепта – 276,5 мкм. Через 12 місяців середня ТЦС в групі ранібізумаба була 226,7 мкм (р = 0,000), в групі афліберцепта – 224,3 мкм (р = 0,000). В середньому в групi ранібізумаба було виконано 2,3 (0,9) введень, а в групі афліберцепта – 2,6 (0,9) ін'єкцій. Статистично значимої різниці в кількості ін'єкцій між групами не було (р = 0,15). Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що застосування ранібізумаба і афліберцепта однаково підвищує гостроту зору у пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною при високiй ускладненiй короткозоростi, без статистично значимої рiзницi в кількості виконаних інтравітреальних введень.

  • Open Access

    Сравнительная оценка ультраструктурных изменений хориоретинального комплекса глаз кроликов после воздействия лазерного излучения с длиной волны 577 нм и 532 нм

    by С. А. Федченко, О. С. Задорожный, Н. И. Молчанюк, А. Р. Король

    Введение. На сегодняшний день остается нерешенным вопрос подбора параметров лазерного излучения при проведении субпороговой лазерной коагуляции сетчатки без видимых офтальмоскопических изменений глазного дна. Цель. Сравнить ультраструктурные изменения хориоретинального комплекса кроликов после воздействия различных режимов лазерного излучения с длинами волн 532 и 577 нм. Материал и методы. Эксперимент проводился на 10 кроликах (20 глаз). Использовались лазеры с длиной волны 577 и 532 нм. Лазерное воздействие выполнялось в различных режимах. Проводилось электронно-микроскопическое исследование хориокапилляров, пигментного эпителия и фоторецепторных клеток сетчатки глаз кроликов. Результаты. Лазерная коагуляция в классическом режиме (532 и 577 нм) повреждает клетки пигментного эпителия сетчатки, все отделы фоторецепторов и хориокапилляры, селективная лазерная коагуляция (532 и 577 нм) – клетки пигментного эпителия сетчатки, наружные и внутренние сегменты фоторецепторных клеток; микроимпульсная лазерная коагуляция (577 нм) с 50% мощности от порогового воздействия повреждает преимущественно апикальные отделы клеток пигментного эпителия сетчатки и наружные сегменты фоторецепторов. Выводы. Лазерное воздействие на структуры хориоретинального комплекса излучением с длиной волны 577 нм в микроимпульсном режиме является наиболее щадящим для фоторецепторов и хориокапилляров в сравнении с классической и селективной лазерной (532 и 577 нм) коагуляцией и может быть использовано в клинике как наименее инвазивное лазерное воздействие на хориоретинальный комплекс.

  • Open Access

    Systemic inflammatory markers predict treatment outcomes in secondary neovascular glaucoma: a 24-month follow-up study

    by O.V. Guzun, O.S. Zadorozhnyy, V.V. Vychuzhanin, L.M. Velychko, O.V. Bohdanova, A.R. Korol

    Background. Neovascular glaucoma remains one of the most aggressive forms of secondary glaucoma, and predic­ting treatment outcomes requires integration of clinical parameters with systemic biomarkers and advanced analytical approaches. The purpose was to evaluate the prognostic value of systemic inflammatory indices and endothelial activation markers (SII, SIRI, AISI, ICAM-1 (CD54)) for predicting treatment outcomes in secondary neovascular glaucoma at 24 months using multivariate statistical analysis and machine-learning approaches. Materials and me­thods. A retrospective analysis included 258 patients (258 eyes) with secondary neovascular glaucoma. The primary endpoint was the clinical treatment outcome at 24 months: clinical success group (achievement and maintenance of intraocular pressure < 22 mmHg without reduction in visual acuity) and group with ineffective treatment (failure). Systemic inflammatory indices (SII, SIRI, AISI) and the endothelial activation marker ICAM-1 (CD54) were assessed. Spearman correlation analysis, multivariate logistic regression, and machine-learning models (gradient boosting and multilayer perceptron) were applied. Results. Patients with treatment failure at 24 months demonstrated significantly higher baseline levels of SII, SIRI, AISI, and ICAM-1 (CD54) compared to the clinical success group, with a 1.3–2.2-fold increase (all p < 0.05). All systemic inflammatory indices and ICAM-1 (CD54) showed significant negative correlations with clinical treatment outcome (p < 0.05). Multivariate logistic regression and machine-learning models, based on systemic markers, provided moderate-to-high discriminative performance in predicting clinical success, with an area under the ROC curve of up to 0.83. SHAP analysis identified increased SIRI and AISI as the dominant negative contributors to treatment success probability. Conclusions. Systemic inflammation and endothelial activation markers in patients with secondary neovascular glaucoma have prognostic significance, are associated with long-term clinical treatment outcomes, and can be used for early risk stratification of treatment failure.


  • Open Access

    Безперервний контроль захворювання з афліберсептом 8 мг. Переломний момент у лікуванні ексудативних захворювань сітківки

    by Viktor Rozumnyi, Андрій Король, Ірина Безкоровайна, Наталія Веселовська, Ганна Зайченко, Ніна Луценко, Олексій Путієнко, Андрій Сергієнко, Надія Ульянова, Валерій Беляєв, et al.

    Наприкінці вересня 2025 р. в м. Київ відбулося засідання Експертної ради за участі провідних спеціалістів з лікування захворювань сітківки. Засідання мало на меті визначення оптимальних підходів до застосування в Україні афліберсепту 8 мг при ексудативних захворюваннях сітківки для безперервного контролю захворювання та максимальних результатів лікування. У даній публікації зібрані всі ключові рекомендації, щодо яких учасники засідання дійшли консенсусу в результаті обговорення. Фармакологічні властивості афліберсепту Афліберсепт — повністю гуманізований рекомбінантний білок, що складається з пари доменів-2 рецепторів до фактору росту ендотелію судин (vascular endothelial growth factor — VEGF) 1-го типу та пари доменів-3 рецепторів до VEGF 2-го типу, об’єднаних ділянкою кристалізованого фрагменту імуноглобуліну G1 [1]. Молекула афліберсепту відрізняється від інших молекул анти-VEGF препаратів наступними властивостями: • Сильніша активність молекули (IC50 = 2,42 нМ) [2] • Більш міцне зв’язування з VEGF-A165 (Kd = 0,172 пМ) [2, 3] • Більша кількість мішеней для зв’язування (VEGF-A, VEGF-B, PlGF, Gal-1) [1,4] • Мінімальна імуногенність (до 3%) [5] Збільшення молярної дози афліберсепту з 2 мг до 8 мг дозволяє на 34% уповільнити виведення препарату з ока, за рахунок чого досягається більш тривала дія та, відповідно, зменшення частоти інтравітреальних введень препарату [1]. Афліберсепт — стандарт лікування ексудативних захворювань сітківки На сьогодні афліберсепт є стандартом лікування ексудативних захворювань сітківки, таких як неоваскулярна вікова макулярна дегенерація (нВМД), діабетичний набряк макули (ДНМ) та оклюзія центральної вени сітківки або її гілок (ОВС), що відображено у настановах Європейського товариства спеціалістів з лікування сітківки (European Society of Retina Specialists — EURETINA) [6, 7, 8]. В Україні більшість офтальмологів також призначають афліберсепт в якості препарату вибору при нВМД, ДНМ та ОВС. Афліберсепт 8 мг — інноваційний препарат, який за рахунок вищої концентрації афліберсепту дозволяє досягти безперервного контролю захворювання та завдяки довготривалій дії — значно зменшити частоту інтравітреальних ін’єкцій що, в свою чергу, може сприяти зменшенню витрат пацієнтів, збільшенню тривалості лікування та покращенню пропускної здатності офтальмологічних клінік. Афліберсепт 8 мг схвалено Європейською Медичною Агенцією для застосування з інтервалами до 24 тижнів між ін’єкціями в пацієнтів із нВМД та ДНМ [9]. Враховуючи переваги афліберсепту 8 мг, препарат може стати новим стандартом лікування ексудативних захворювань сітківки в Україні. Первинні пацієнти з нВМД/ДНМ Враховуючи можливість значного зменшення частоти необхідних інтравітреальних ін’єкцій, рекомендується розглянути афліберсепт 8 мг в якості препарату вибору для первинних пацієнтів із нВМД/ДНМ, а також, після появи відповідного показання, і в пацієнтів з оклюзією центральної вени сітківки або її гілок. Афліберсепт 8 мг варто призначати з обережністю в пацієнтів із нВМД та: • Високим відшаруванням пігментного епітелію сітківки • Значно потоншеною хоріоїдеєю та на парному оці в яких вже розвинулась атрофія сітківки У таких пацієнтів варто розпочинати лікування з афліберсепту 2 мг. Всім іншим пацієнтам із нВМД/ДНМ рекомендується розпочинати лікування з афліберсепту 8 мг. Режим застосування...

  • Open Access

    Ультраструктурные изменения хориоретинального комплекса кроликов после воздействия лазерного излучения с длиной волны 577 нм

    by С. А. Федченко, О. С. Задорожный, Н. И. Молчанюк, А. Р. Король

    Актуальность. На сегодняшний день остается нерешенным вопрос подбора параметров лазерного излучения при проведении субпороговой лазерной коагуляции сетчатки без видимых офтальмоскопических изменений глазного дна. Цель. Изучить ультраструктурные изменения хориоретинального комплекса после воздействия лазерного излучения с длиной волны 577 нм в различных режимах. Материал и методы. Эксперимент проводился на 6 кроликах (12 глаз). Использовался лазер с длиной волны 577 нм. Лазерное воздействие выполнялось в различных режимах. Проводилось электронно-микроскопическое исследование глаз кроликов. Результаты. Лазерная коагуляция в классическом режиме повреждает клетки пигментного эпителия сетчатки, все отделы фоторецепторов и хориокапилляры, селективная лазерная коагуляция – клетки пигментного эпителия сетчатки, наружные и внутренние сегменты фоторецепторных клеток, микроимпульсная лазерная коагуляция с 50% мощности от порогового воздействия повреждает преимущественно апикальные отделы клеток пигментного эпителия сетчатки и наружные сегменты фоторецепторов. Вывод. Лазерное воздействие на структуры сетчатки излучением с длиной волны 577 нм в микроимпульсном режиме является наиболее щадящим для фоторецепторов и хориокапилляров в сравнении с классической и селективной лазерной коагуляцией и может быть использовано в клинике как наименее инвазивное лазерное воздействие на хориоретинальный комплекс.

  • Open Access

    Исследование качества жизни пациентов с возрастной дегенерацией макулы после лазерной стимуляции сетчатки и нутриентной терапии

    by О. В. Гузун, А. Р. Король

    Актуальность. Исследование психологической составляющей качества жизни (КЖ) у пациентов с возрастной макулопатией (ВМП) и возрастной дегенерацией макулы (ВДМ), по данным зарубежных авторов, выявило развитие тревоги и депрессии на фоне ухудшения зрительных функций, что существенно снижало КЖ пациентов. Цель работы. Оценить изменение качества жизни пациентов с возрастной макулопатией и возрастной дегенерацией макулы после применения курса лазерной стимуляции и нутриентной терапии в течение 6 месяцев. Материал и методы. Обследованы 34 пациента (42 глаза) с возрастной макулопатией и сухой формой ВДМ. Среди обследуемых — 16 мужчин (47 %), в возрасте от 47 до 76 лет. Наибольший процент случаев заболевания был отмечен в возрастной группе до 65 лет. Всем пациентам была проведена лазерстимуляция (ЛС) сетчатки с использованием диодного лазера (10 ежедневных сеансов выполнялись на полупроводниковом лазерном приборе СМ-4.3, ?=650 нм, W=0,4 мВт/см?, экспозиция 300 с) с дальнейшим назначением в течение 6 месяцев Нутроф®Тотал по 1 капсуле 1 раз в день. Всем пациентам до ЛС, после и через 6 месяцев были предложены опросник NEI VFQ-25 и анкета госпитальной шкалы HADS. Результаты исследования и их обсуждение. За 6 месяцев лечения показатель остроты зрения повысился у 30 пациентов (88 %) в среднем на 33,3 %. Проведенный анализ динамики степени тяжести тревоги и депрессии показал, что после ЛС степень тяжести тревоги и депрессии значимо снизилась на 18 %, а через 6 месяцев на фоне применения Нутроф®Тотал анализируемый показатель снизился на 21 %. За 6 месяцев лечения эмоциональное состояние улучшилось у 29 пациентов (85,3 %) на 43,1 %. По данным дисперсионного анализа отмечено статистически значимое повышение суммарной итоговой оценки КЖ пациентов на фоне лечения (F=117,6; p=0,00001). После ЛС отмечалось повышение этого показателя до 70,1 балла, а через 6 месяцев приема Нутроф®Тотал выраженное — на 14 % (до 76,4 балла) — повышение показателя суммарной итоговой оценки КЖ. Выводы. Установлено, что комплексное лечение путем проведения курса ЛС и применения Нутроф®Тотал оказывает положительное влияние на зрительные функции, снижает степень тревоги и депрессии, а также существенно повышает КЖ пациентов с ВМП и сухой формой ВДМ и является эффективным в отдаленном периоде (6 месяцев).