Тетяна Юріївна Мельник
Тетяна Юріївна Мельник has a total of 9 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Вячеслав Олександрович Ткачук
Державний університет «Житомирська політехніка
2 shared publications - Nataliia Ovander
Державний університет «Житомирська політехніка
1 shared publication - І. Ю. Дядюк1 shared publication
- Анна Валеріївна Шестакова
Polissia National University
1 shared publication - Віталій Вікторович Травін
Державний університет «Житомирська політехніка
1 shared publication - Л.-С. В. Левченко1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 26 October 2026
- Published by National Aerospace University - Kharkiv Aviation Institute in TIME DESCRIPTION OF ECONOMIC REFORMS
- No. 3,p. 34-45
АЛЬТЕРНАТИВНІ МОДЕЛІ ВХОДЖЕННЯ В БІЗНЕС В УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КРИТЕРІЇ ВИБОРУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
В умовах воєнного стану започаткування підприємницької діяльності в Україні відбувається під впливом підвищеної фінансової, ринкової, юридичної та безпекової невизначеності. За таких умов особливого значення набуває обґрунтований вибір моделі входження в бізнес, оскільки створення підприємства з нуля, придбання готового бізнесу та франчайзинг передбачають різне поєднання ресурсних потреб, рівня автономії, ризиків і можливостей адаптації. Мета дослідження полягає у дослідженні особливостей, переваг та обмежень основних моделей входження в бізнес в Україні та формуванні системи критеріїв їх порівняльної оцінки з урахуванням умов воєнного стану. Об’єктом дослідження є процес вибору моделі входження в підприємницьку діяльність в Україні. Методи дослідження. У роботі використано методи аналізу і синтезу, систематизації та узагальнення наукових і аналітичних джерел, порівняльного аналізу, структурно-логічний метод та метод класифікації. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що обґрунтований вибір моделі входження в бізнес потребує комплексного врахування не лише традиційних фінансових та організаційних характеристик, а й специфічних для сучасної України критеріїв, пов’язаних із цифровізацією, доступом до грантової підтримки, воєнними ризиками та можливістю релокації. Виклад основного матеріалу. У дослідженні систематизовано особливості трьох базових моделей входження в бізнес: створення бізнесу з нуля, придбання готового бізнесу та франчайзингу. Визначено їх ключові переваги, обмеження та ризики. На цій основі сформовано систему з 13 критеріїв порівняння, об’єднаних у фінансовий, організаційно-ресурсний, цифровий та адміністративний, ринково-стратегічний, ризиковий і адаптаційний блоки. Проведено порівняльну характеристику моделей за визначеними критеріями. Оригінальність та практична значимість дослідження полягають у систематизації критеріїв вибору моделі входження в бізнес з урахуванням специфічних умов функціонування підприємництва в Україні в період воєнного стану. Запропонований підхід може використовуватися потенційними підприємцями для попереднього оцінювання альтернативних способів започаткування бізнесу та обґрунтування управлінського рішення. Висновки. Встановлено, що жодна з розглянутих моделей не має універсальної переваги за всіма критеріями. Створення бізнесу з нуля забезпечує найвищу автономію та адаптивність, придбання готового бізнесу – швидший доступ до сформованого ринку та бізнес-процесів, а франчайзинг – можливість використання апробованої бізнес-моделі та підтримки франчайзера. Подальші дослідження доцільно спрямувати на кількісне оцінювання запропонованих критеріїв, визначення їх відносної вагомості та розроблення інструментарію індивідуального вибору моделі входження в бізнес залежно від ресурсів, компетентностей і цілей підприємця.
- 26 October 2026
- Published by National Aerospace University - Kharkiv Aviation Institute in TIME DESCRIPTION OF ECONOMIC REFORMS
- No. 3,p. 34-45
Open AccessАЛЬТЕРНАТИВНІ МОДЕЛІ ВХОДЖЕННЯ В БІЗНЕС В УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КРИТЕРІЇ ВИБОРУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
В умовах воєнного стану започаткування підприємницької діяльності в Україні відбувається під впливом підвищеної фінансової, ринкової, юридичної та безпекової невизначеності. За таких умов особливого значення набуває обґрунтований вибір моделі входження в бізнес, оскільки створення підприємства з нуля, придбання готового бізнесу та франчайзинг передбачають різне поєднання ресурсних потреб, рівня автономії, ризиків і можливостей адаптації. Мета дослідження полягає у дослідженні особливостей, переваг та обмежень основних моделей входження в бізнес в Україні та формуванні системи критеріїв їх порівняльної оцінки з урахуванням умов воєнного стану. Об’єктом дослідження є процес вибору моделі входження в підприємницьку діяльність в Україні. Методи дослідження. У роботі використано методи аналізу і синтезу, систематизації та узагальнення наукових і аналітичних джерел, порівняльного аналізу, структурно-логічний метод та метод класифікації. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що обґрунтований вибір моделі входження в бізнес потребує комплексного врахування не лише традиційних фінансових та організаційних характеристик, а й специфічних для сучасної України критеріїв, пов’язаних із цифровізацією, доступом до грантової підтримки, воєнними ризиками та можливістю релокації. Виклад основного матеріалу. У дослідженні систематизовано особливості трьох базових моделей входження в бізнес: створення бізнесу з нуля, придбання готового бізнесу та франчайзингу. Визначено їх ключові переваги, обмеження та ризики. На цій основі сформовано систему з 13 критеріїв порівняння, об’єднаних у фінансовий, організаційно-ресурсний, цифровий та адміністративний, ринково-стратегічний, ризиковий і адаптаційний блоки. Проведено порівняльну характеристику моделей за визначеними критеріями. Оригінальність та практична значимість дослідження полягають у систематизації критеріїв вибору моделі входження в бізнес з урахуванням специфічних умов функціонування підприємництва в Україні в період воєнного стану. Запропонований підхід може використовуватися потенційними підприємцями для попереднього оцінювання альтернативних способів започаткування бізнесу та обґрунтування управлінського рішення. Висновки. Встановлено, що жодна з розглянутих моделей не має універсальної переваги за всіма критеріями. Створення бізнесу з нуля забезпечує найвищу автономію та адаптивність, придбання готового бізнесу – швидший доступ до сформованого ринку та бізнес-процесів, а франчайзинг – можливість використання апробованої бізнес-моделі та підтримки франчайзера. Подальші дослідження доцільно спрямувати на кількісне оцінювання запропонованих критеріїв, визначення їх відносної вагомості та розроблення інструментарію індивідуального вибору моделі входження в бізнес залежно від ресурсів, компетентностей і цілей підприємця.
- Open Access
- 17 December 2025
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 12
УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ: ТЕНДЕНЦІЇ, СТРАТЕГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ЕФЕКТИВНІ ІНСТРУМЕНТИ
- 17 December 2025
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 12
Open AccessУПРАВЛІННЯ РЕКЛАМНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ: ТЕНДЕНЦІЇ, СТРАТЕГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ЕФЕКТИВНІ ІНСТРУМЕНТИ
- Open Access
- 19 August 2025
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 8
РОЛЬ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ ЯК ОБ’ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЗМІЦНЕННІ РИНКОВИХ ПОЗИЦІЙ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ
- 19 August 2025
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 8
Open AccessРОЛЬ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ ЯК ОБ’ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЗМІЦНЕННІ РИНКОВИХ ПОЗИЦІЙ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ
- Open Access
- 18 February 2025
- Published by DKS Center in Інвестиції: практика та досвід
- No. 4,p. 77-85
РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ФОРМУВАННІ СПРИЯТЛИВОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
- 18 February 2025
- Published by DKS Center in Інвестиції: практика та досвід
- No. 4,p. 77-85
Open AccessРОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ФОРМУВАННІ СПРИЯТЛИВОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
- Open Access
- 24 December 2024
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 4(110),p. 3-11
Особливості виходу українського бізнесу на міжнародні ринки під впливом воєнних ризиків
Вихід на іноземні ринки стає важливим пріоритетом для українського бізнесу – компанії активно вивчають можливості розширення за кордоном з метою зменшення ризиків, пов’язаних з війною, та забезпечення стабільної діяльності. У статті розглянуто сучасні тенденції виходу українського бізнесу на міжнародні ринки в умовах воєнного стану, зокрема проаналізовано дані статистичних досліджень, проведених українськими та іноземними організаціями, що дозволило побачити зростаючу динаміку цього процесу. На основі інформації, розміщеної на офіційних сайтах відомих українських компаній (таких як «Нова пошта», «Галя Балувана», Lviv Croissants, Ajax Systems, «Rozetka.ua», «Farmak» тощо), та медіапублікацій, розкрито географію зовнішньої експансії українського бізнесу, а також виявлено основні труднощі та ризики, що виникають у підприємців під час відкриття бізнесу в європейських та інших країнах. Встановлено, що до найбільш розповсюджених перешкод належать: складність юридичного відкриття та висока вартість вирішення організаційних питань; довготривала реєстрація та отримання усіх ліцензій і рахунків; складнощі з пошуком приміщень для бізнесу; довготривала процедура отримання дозволів на будівництво; ускладнений доступ до міжнародних ринків капіталу; необхідність врахування місцевих культурних особливостей та звичок, зокрема в бізнес-середовищі; неготовність до великих податків та зарплат. Водночас міжнародна експансія дозволяє українським компаніям не лише забезпечити стійкість у складних умовах, а й отримати нові можливості, зокрема відкриває доступ до нових ринків і клієнтських баз; допомагає знизити ризики, пов’язані з залежністю від одного ринку або продукту; дозволяє захистити співробітників і майно; знижує ризики фінансових втрат; забезпечує зростання доступу до інноваційних технологій; підвищує престижність бізнесу. На основі аналізу тенденцій, ризиків та переваг, а також реальних прикладів українських компаній, у статті обґрунтовано ключові етапи підготовки бізнесу до виходу на закордонні ринки, поступова реалізація яких дозволить досягти поставлених цілей та успіху на міжнародній арені.
- 24 December 2024
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 4(110),p. 3-11
Open AccessОсобливості виходу українського бізнесу на міжнародні ринки під впливом воєнних ризиків
Вихід на іноземні ринки стає важливим пріоритетом для українського бізнесу – компанії активно вивчають можливості розширення за кордоном з метою зменшення ризиків, пов’язаних з війною, та забезпечення стабільної діяльності. У статті розглянуто сучасні тенденції виходу українського бізнесу на міжнародні ринки в умовах воєнного стану, зокрема проаналізовано дані статистичних досліджень, проведених українськими та іноземними організаціями, що дозволило побачити зростаючу динаміку цього процесу. На основі інформації, розміщеної на офіційних сайтах відомих українських компаній (таких як «Нова пошта», «Галя Балувана», Lviv Croissants, Ajax Systems, «Rozetka.ua», «Farmak» тощо), та медіапублікацій, розкрито географію зовнішньої експансії українського бізнесу, а також виявлено основні труднощі та ризики, що виникають у підприємців під час відкриття бізнесу в європейських та інших країнах. Встановлено, що до найбільш розповсюджених перешкод належать: складність юридичного відкриття та висока вартість вирішення організаційних питань; довготривала реєстрація та отримання усіх ліцензій і рахунків; складнощі з пошуком приміщень для бізнесу; довготривала процедура отримання дозволів на будівництво; ускладнений доступ до міжнародних ринків капіталу; необхідність врахування місцевих культурних особливостей та звичок, зокрема в бізнес-середовищі; неготовність до великих податків та зарплат. Водночас міжнародна експансія дозволяє українським компаніям не лише забезпечити стійкість у складних умовах, а й отримати нові можливості, зокрема відкриває доступ до нових ринків і клієнтських баз; допомагає знизити ризики, пов’язані з залежністю від одного ринку або продукту; дозволяє захистити співробітників і майно; знижує ризики фінансових втрат; забезпечує зростання доступу до інноваційних технологій; підвищує престижність бізнесу. На основі аналізу тенденцій, ризиків та переваг, а також реальних прикладів українських компаній, у статті обґрунтовано ключові етапи підготовки бізнесу до виходу на закордонні ринки, поступова реалізація яких дозволить досягти поставлених цілей та успіху на міжнародній арені.
- Open Access
- 16 November 2023
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 11
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ЦИФРОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ БІЗНЕСУ
- 16 November 2023
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 11
Open AccessТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ЦИФРОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ БІЗНЕСУ
- Open Access
- 28 October 2022
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 3(101),p. 15-23
Цифрові можливості аграрної економіки України у воєнний період
У статті обґрунтовуються катастрофічні наслідки від військового вторгнення рф в Україну, що зумовило виникнення промислової кризи у світі. Аргументується необхідність якнайшвидшого відновлення аграрного сектору економіки, зокрема втрачених або зруйнованих ланцюгів постачання сільськогосподарської продукції в період воєнних дій, насамперед шляхом впровадження цифрових можливостей у бізнес-процеси агропідприємств. Робота аграріїв на землі фактично під прольотами ракет і винищувачів над головами із тривалими затримками, пов’язаними з попередньою перевіркою ґрунтів саперами, не могла не позначитися на експорті продукції підприємств агросфери. Хоча ситуація з експортом продовольчих культур до початку війни з рф виглядала досить оптимістично: в попередньому році було зібрано рекордний врожай пшениці, істотно зросли обсяги збору кукурудзи, очікувалися позитивні прогнози врожаю продовольчих культур у наступні періоди. У той же час авторами констатується, що запровадження карантинних заходів у зв’язку зі світовою пандемією не зумовило значний негативний вплив на стан аграрного сектору економіки України. Це пояснюється специфікою роботи аграрних підприємств, яка провадиться переважно на сільськогосподарських угіддях, що дозволило агробізнесу зменшити додаткові витрати для дотримання нових обов’язкових санітарних вимог. Разом із тим світова пандемія посприяла пришвидшенню процесів цифровізації в аграрному секторі за рахунок введення та щоденного використання сільськогосподарськими підприємствами внутрішнього електронного документообігу, проведення нарад і зустрічей за допомогою онлайн-платформ для відеоконференцій, корпоративних порталів та ін. До того ж агрохолдинги змогли швидко адаптуватися до нових умов праці завдяки активному впровадженню в бізнес-процеси ще до поширення світової пандемії електронних маркувань на аграрних виробництвах, камер, моніторів, датчиків, GPS-трекерів, безпілотних літальних апаратів. За результатами проведеного дослідження обґрунтовується думка, що за потужної підтримки розвитку цифрових можливостей агробізнесу надалі можна буде поліпшувати процес посівної на сільськогосподарських угіддях, що не зазнали руйнувань під час воєнних дій, та в тих регіонах, де не була паралізована логістика постачання насіння. У підсумку виникають підстави говорити саме про розвиток цифрового фермерства як способу ведення сільського господарства з використанням технологій, необхідних для інтеграції фінансових і польових записів для подальшого комплексного управління діяльністю ферми. Однак суттєво він буде залежати від готовності фермерів до комплексної цифровізації господарської діяльності.
- 28 October 2022
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 3(101),p. 15-23
Open AccessЦифрові можливості аграрної економіки України у воєнний період
У статті обґрунтовуються катастрофічні наслідки від військового вторгнення рф в Україну, що зумовило виникнення промислової кризи у світі. Аргументується необхідність якнайшвидшого відновлення аграрного сектору економіки, зокрема втрачених або зруйнованих ланцюгів постачання сільськогосподарської продукції в період воєнних дій, насамперед шляхом впровадження цифрових можливостей у бізнес-процеси агропідприємств. Робота аграріїв на землі фактично під прольотами ракет і винищувачів над головами із тривалими затримками, пов’язаними з попередньою перевіркою ґрунтів саперами, не могла не позначитися на експорті продукції підприємств агросфери. Хоча ситуація з експортом продовольчих культур до початку війни з рф виглядала досить оптимістично: в попередньому році було зібрано рекордний врожай пшениці, істотно зросли обсяги збору кукурудзи, очікувалися позитивні прогнози врожаю продовольчих культур у наступні періоди. У той же час авторами констатується, що запровадження карантинних заходів у зв’язку зі світовою пандемією не зумовило значний негативний вплив на стан аграрного сектору економіки України. Це пояснюється специфікою роботи аграрних підприємств, яка провадиться переважно на сільськогосподарських угіддях, що дозволило агробізнесу зменшити додаткові витрати для дотримання нових обов’язкових санітарних вимог. Разом із тим світова пандемія посприяла пришвидшенню процесів цифровізації в аграрному секторі за рахунок введення та щоденного використання сільськогосподарськими підприємствами внутрішнього електронного документообігу, проведення нарад і зустрічей за допомогою онлайн-платформ для відеоконференцій, корпоративних порталів та ін. До того ж агрохолдинги змогли швидко адаптуватися до нових умов праці завдяки активному впровадженню в бізнес-процеси ще до поширення світової пандемії електронних маркувань на аграрних виробництвах, камер, моніторів, датчиків, GPS-трекерів, безпілотних літальних апаратів. За результатами проведеного дослідження обґрунтовується думка, що за потужної підтримки розвитку цифрових можливостей агробізнесу надалі можна буде поліпшувати процес посівної на сільськогосподарських угіддях, що не зазнали руйнувань під час воєнних дій, та в тих регіонах, де не була паралізована логістика постачання насіння. У підсумку виникають підстави говорити саме про розвиток цифрового фермерства як способу ведення сільського господарства з використанням технологій, необхідних для інтеграції фінансових і польових записів для подальшого комплексного управління діяльністю ферми. Однак суттєво він буде залежати від готовності фермерів до комплексної цифровізації господарської діяльності.
- Open Access
- 22 July 2022
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 2(100),p. 3-11
Державна підтримка та стимулювання розвитку бізнесу в Україні під час дії воєнного стану
Військові дії на території нашої держави негативно впливають на функціонування та розвиток усіх суб’єктів бізнесу і завдають нищівних руйнувань економіці. В той же час робота українського бізнесу під час війни є особливо важливим джерелом наповнення держбюджету та створення робочих місць. Тому для України наразі особливо актуальними є розробка та реалізація обґрунтованої та ефективної державної політики підтримки розвитку бізнесу з метою створення сприятливих умов для його організації та ведення. З урахуванням зазначеного статтю присвячено дослідженню прийнятих урядом програм державної підтримки та стимулювання розвитку підприємництва в умовах війни. На основі проведених досліджень обґрунтовано, що під державною підтримкою необхідно розуміти державне регулювання підприємницької діяльності, яке передбачає, перш за все, свідоме формування державними структурами відповідних прямих та опосередкованих інструментів підтримки бізнесу, зокрема, створення стимулів, використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів, що залучаються для його суб’єктів. Пріоритетність державного регулювання та підтримки підприємництва в умовах війни зумовлює необхідність переходу від прямого адміністративного сприяння до формування сприятливого економічного і соціального середовища щодо удосконалення механізмів та інструментів стимулювання розвитку суб’єктів бізнесу. В статті досліджено зміни в законодавстві, які стосуються політики оподаткування суб’єктів господарювання в особливий період, зокрема щодо нарахування і сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску. Обґрунтовано ліміти та правила роботи в сфері сплати податків для фізичних осіб-підприємців під час дії воєнного стану. Визначено, що такі зміни нададуть можливість суб’єктам бізнесу заощадити кошти на сплаті податків та інвестувати їх в подальшу господарську діяльність і, таким чином, підтримувати та розвивати її. Проаналізовано зміни, які стосуються проведення перевірок, нарахування штрафів та пені під час дії воєнного стану, та на цій основі визначено, які перевірки дійсно скасовано, а які можуть бути проведені. Також проаналізовано умови запровадженої урядом програми релокації бізнесу та зміни, які були внесені до програми «Доступні кредити 5–9 %». Проведені дослідження свідчать, що на сьогоднішній день українським Урядом була прийнята низка рішень, які передбачають тимчасові послаблення та підтримку для бізнесу під час дії воєнного стану. В той же час недоліки і складнощі, з якими стикаються в процесі функціонування господарські суб’єкти, свідчать про необхідність синхронно розвивати як державну систему підтримки бізнесу, так і ініціативу підприємців, малих і середніх підприємств з об’єднання зусиль у сфері державно-фінансової діяльності. Обґрунтовано, що актуальним є питання удосконалення системи інформаційної та консультативної державної підтримки бізнесу з метою стимулювання його розвитку.
- 22 July 2022
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 2(100),p. 3-11
Open AccessДержавна підтримка та стимулювання розвитку бізнесу в Україні під час дії воєнного стану
Військові дії на території нашої держави негативно впливають на функціонування та розвиток усіх суб’єктів бізнесу і завдають нищівних руйнувань економіці. В той же час робота українського бізнесу під час війни є особливо важливим джерелом наповнення держбюджету та створення робочих місць. Тому для України наразі особливо актуальними є розробка та реалізація обґрунтованої та ефективної державної політики підтримки розвитку бізнесу з метою створення сприятливих умов для його організації та ведення. З урахуванням зазначеного статтю присвячено дослідженню прийнятих урядом програм державної підтримки та стимулювання розвитку підприємництва в умовах війни. На основі проведених досліджень обґрунтовано, що під державною підтримкою необхідно розуміти державне регулювання підприємницької діяльності, яке передбачає, перш за все, свідоме формування державними структурами відповідних прямих та опосередкованих інструментів підтримки бізнесу, зокрема, створення стимулів, використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів, що залучаються для його суб’єктів. Пріоритетність державного регулювання та підтримки підприємництва в умовах війни зумовлює необхідність переходу від прямого адміністративного сприяння до формування сприятливого економічного і соціального середовища щодо удосконалення механізмів та інструментів стимулювання розвитку суб’єктів бізнесу. В статті досліджено зміни в законодавстві, які стосуються політики оподаткування суб’єктів господарювання в особливий період, зокрема щодо нарахування і сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску. Обґрунтовано ліміти та правила роботи в сфері сплати податків для фізичних осіб-підприємців під час дії воєнного стану. Визначено, що такі зміни нададуть можливість суб’єктам бізнесу заощадити кошти на сплаті податків та інвестувати їх в подальшу господарську діяльність і, таким чином, підтримувати та розвивати її. Проаналізовано зміни, які стосуються проведення перевірок, нарахування штрафів та пені під час дії воєнного стану, та на цій основі визначено, які перевірки дійсно скасовано, а які можуть бути проведені. Також проаналізовано умови запровадженої урядом програми релокації бізнесу та зміни, які були внесені до програми «Доступні кредити 5–9 %». Проведені дослідження свідчать, що на сьогоднішній день українським Урядом була прийнята низка рішень, які передбачають тимчасові послаблення та підтримку для бізнесу під час дії воєнного стану. В той же час недоліки і складнощі, з якими стикаються в процесі функціонування господарські суб’єкти, свідчать про необхідність синхронно розвивати як державну систему підтримки бізнесу, так і ініціативу підприємців, малих і середніх підприємств з об’єднання зусиль у сфері державно-фінансової діяльності. Обґрунтовано, що актуальним є питання удосконалення системи інформаційної та консультативної державної підтримки бізнесу з метою стимулювання його розвитку.
- Open Access
- 29 December 2021
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 4(98),p. 28-36
Електронний бізнес: переваги та ризики в період цифрової трансформації
У статті обґрунтовано доцільність створення, ведення та розвитку електронного бізнесу як актуальної бізнес-моделі в період цифрової трансформації. Авторами пропонується підхід до визначення електронного бізнесу як різновиду економічної діяльності, коли для успішної реалізації бізнес-процесів активно використовуються інформаційно-комунікаційні технології та мережі. Існують різні базові можливості для старту електронного бізнесу. У загальному вигляді ключові напрями ведення електронного бізнесу передбачають початкове створення підприємства, яке надає послуги виключно за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій та мереж, доповнення традиційних послуг електронними вже діючим підприємством (з подальшим виділенням такого виду діяльності в окремий напрям бізнесу) та поступовий перехід підприємства до ведення електронного бізнесу. До безумовних переваг ведення електронного бізнесу з використанням мережевих технологій у господарській діяльності підприємств варто зарахувати: прискорення обслуговування клієнтів, усунення обмежень щодо розташування торгових площ, магазинів, офісів та доступність для клієнтів, підтримання бізнесу в актуальному стані й орієнтування на удосконалення бізнес-процесів. За результатами проведеного дослідження було ідентифіковано ряд ризиків, пов’язаних із веденням електронного бізнесу, основними з яких є: ризики мережевої безпеки, ризики провалів у маркетингу, ризики прихованих витрат (або витрат на обслуговування і модернізацію), бізнес-ризики (ділові ризики), ризики шахрайських дій, наприклад, з викраденими банківськими картками та ін. В цілому, розуміння ризиків електронного бізнесу необхідне для визначення підходу підприємства до управління цими ризиками, зокрема адекватності системи внутрішнього контролю. Така система може містити інфраструктуру захищеності та пов’язані із цим заходи контролю. Неврахування фактора ризику може призвести до зниження загального очікуваного результату з різними наслідками. Серед таких наслідків можуть бути: порушення життєздатності бізнесу, втрата конкурентних переваг, погіршення ділового іміджу та фінансової стабільності, зменшення сукупної економічної вигоди, додаткових витрат фінансового та нефінансового характеру тощо.
- 29 December 2021
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 4(98),p. 28-36
Open AccessЕлектронний бізнес: переваги та ризики в період цифрової трансформації
У статті обґрунтовано доцільність створення, ведення та розвитку електронного бізнесу як актуальної бізнес-моделі в період цифрової трансформації. Авторами пропонується підхід до визначення електронного бізнесу як різновиду економічної діяльності, коли для успішної реалізації бізнес-процесів активно використовуються інформаційно-комунікаційні технології та мережі. Існують різні базові можливості для старту електронного бізнесу. У загальному вигляді ключові напрями ведення електронного бізнесу передбачають початкове створення підприємства, яке надає послуги виключно за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій та мереж, доповнення традиційних послуг електронними вже діючим підприємством (з подальшим виділенням такого виду діяльності в окремий напрям бізнесу) та поступовий перехід підприємства до ведення електронного бізнесу. До безумовних переваг ведення електронного бізнесу з використанням мережевих технологій у господарській діяльності підприємств варто зарахувати: прискорення обслуговування клієнтів, усунення обмежень щодо розташування торгових площ, магазинів, офісів та доступність для клієнтів, підтримання бізнесу в актуальному стані й орієнтування на удосконалення бізнес-процесів. За результатами проведеного дослідження було ідентифіковано ряд ризиків, пов’язаних із веденням електронного бізнесу, основними з яких є: ризики мережевої безпеки, ризики провалів у маркетингу, ризики прихованих витрат (або витрат на обслуговування і модернізацію), бізнес-ризики (ділові ризики), ризики шахрайських дій, наприклад, з викраденими банківськими картками та ін. В цілому, розуміння ризиків електронного бізнесу необхідне для визначення підходу підприємства до управління цими ризиками, зокрема адекватності системи внутрішнього контролю. Така система може містити інфраструктуру захищеності та пов’язані із цим заходи контролю. Неврахування фактора ризику може призвести до зниження загального очікуваного результату з різними наслідками. Серед таких наслідків можуть бути: порушення життєздатності бізнесу, втрата конкурентних переваг, погіршення ділового іміджу та фінансової стабільності, зменшення сукупної економічної вигоди, додаткових витрат фінансового та нефінансового характеру тощо.
- Open Access
- 12 March 2021
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 1(95),p. 8-16
Теоретико-методичні основи оцінювання майнового стану підприємства
Статтю присвячено дослідженню сутності поняття «майновий стан підприємства» та обґрунтуванню організаційних аспектів і методичного інструментарію його оцінювання. З’ясовано, що в економічній літературі існують різні підходи як до визначення самого поняття «майновий стан», так і до методів його оцінки. На підставі вивчення існуючих підходів запропоновано визначати майновий стан підприємства як одну із ключових характеристик фінансового стану суб’єкта господарювання, що відображає розміщення, склад, структуру, динаміку і стан майна (активів) та капіталу (пасивів) підприємства, і змінюється з часом за рахунок впливу внутрішніх та зовнішніх факторів. Встановлено, що технологія організації процесу оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання передбачає виокремлення та послідовне виконання основних його етапів. Враховуючи зазначене, обґрунтовано алгоритм типової процедури оцінювання майнового стану підприємства на основі реалізації послідовних етапів: організаційно-підготовчого, основного (аналітичного) та заключного. Наведено перелік аналітичних робіт, притаманних кожному з етапів, послідовне виконання яких дозволить створити інформаційний ресурс (результативну інформацію), а саме сукупність якісних і кількісних показників, які характеризують майновий стан суб’єкта підприємницької діяльності. Одним із найважливіших питань під час здійснення оцінювання є обґрунтування методичного інструментарію аналізу майна підприємства та джерел його формування (капіталу). Узагальнення підходів науковців до методології оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання дозволило вирізнити окремі напрями та обґрунтувати відповідні методичні способи й прийоми, комплексне використання яких дасть можливість створити якісне та об’єктивне інформаційне забезпечення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо виявлення резервів і покращення фінансово-майнового стану підприємства.
- 12 March 2021
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 1(95),p. 8-16
Open AccessТеоретико-методичні основи оцінювання майнового стану підприємства
Статтю присвячено дослідженню сутності поняття «майновий стан підприємства» та обґрунтуванню організаційних аспектів і методичного інструментарію його оцінювання. З’ясовано, що в економічній літературі існують різні підходи як до визначення самого поняття «майновий стан», так і до методів його оцінки. На підставі вивчення існуючих підходів запропоновано визначати майновий стан підприємства як одну із ключових характеристик фінансового стану суб’єкта господарювання, що відображає розміщення, склад, структуру, динаміку і стан майна (активів) та капіталу (пасивів) підприємства, і змінюється з часом за рахунок впливу внутрішніх та зовнішніх факторів. Встановлено, що технологія організації процесу оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання передбачає виокремлення та послідовне виконання основних його етапів. Враховуючи зазначене, обґрунтовано алгоритм типової процедури оцінювання майнового стану підприємства на основі реалізації послідовних етапів: організаційно-підготовчого, основного (аналітичного) та заключного. Наведено перелік аналітичних робіт, притаманних кожному з етапів, послідовне виконання яких дозволить створити інформаційний ресурс (результативну інформацію), а саме сукупність якісних і кількісних показників, які характеризують майновий стан суб’єкта підприємницької діяльності. Одним із найважливіших питань під час здійснення оцінювання є обґрунтування методичного інструментарію аналізу майна підприємства та джерел його формування (капіталу). Узагальнення підходів науковців до методології оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання дозволило вирізнити окремі напрями та обґрунтувати відповідні методичні способи й прийоми, комплексне використання яких дасть можливість створити якісне та об’єктивне інформаційне забезпечення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо виявлення резервів і покращення фінансово-майнового стану підприємства.