Inessa Kushnirenko
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Previous Organizations / Institutes
The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years
Inessa Kushnirenko has a total of 5 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
L.M. Mosiychuk
State Institution “Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Dnipro, Ukraine
1 shared publication- Ludmyla Kiro
Al-Aqeeq Holding, Madinah, Kingdom of Saudi Arabia
1 shared publication - Maksym Zak
Petro Mohyla Black Sea National University
1 shared publication O.V. Simonova
State Institution “Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Dnipro, Ukraine
1 shared publication- Oleh Chernyshov
Чорноморський національний університет імені Петра Могили
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 18 March 2023
- Published by Independent publisher Zhanneta Kozina in Health, Sport, Rehabilitation
- Vol. 9 (1) , 93-105
Complex correction of eating behaviour disorders, anthropometric and physiological indicators in patients with non-alcoholic fatty liver disease on the background of abdominal obesity
Purpose: to evaluate the effectiveness of correction of eating behaviour disorders, anthropometric, physiological indicators by impFreelementing combined non-drug treatment for patients with non-alcoholic fatty liver disease on the background of abdominal obesity. Material and methods 85 patients with non-alcoholic fatty liver disease on the background of abdominal obesity of the 1st degree were examined. All patients were divided into two clinical groups: 1st group (research) - 48 people, with average body mass index BMI=32.55±1.07 kg/m2, who underwent a course of cognitive behavioural therapy, diet therapy, and physical activity for 6 months; the control group - 37 people with average BMI=31.95±1.03 kg/m2 followed only a rational diet and physical activity, without cognitive behavioural therapy. The examination of the patients included the measurement of anthropometric and physiological indicators, questionnaires according to the DEBQ (Dutch Eating Behaviour Questionnaire). Results On the 180th day, the number of patients with normal blood pressure in the 1st group increased in 2.38 times (D=2.3511, p=0.0015), healthy eating behavior was recorded in 2.38 times more often (D=0.2215, p=0.0047) and the number of restrictive type of EB decreased in 2.0 times (D=0.4321, p=0.0031), compared to the control group. Conclusion A combined course of therapy in the form of a rational diet, aerobic exercise and cognitive behavioural therapy should be an integral component of early non-drug treatment, as a guarantee not only of the correction of anthropometric and functional indicators, but also of the modification of the eating behavior and a guarantee of long-term maintenance of the desired weight.
- 18 March 2023
- Published by Independent publisher Zhanneta Kozina in Health, Sport, Rehabilitation
- Vol. 9 (1) , 93-105
Open AccessComplex correction of eating behaviour disorders, anthropometric and physiological indicators in patients with non-alcoholic fatty liver disease on the background of abdominal obesity
Purpose: to evaluate the effectiveness of correction of eating behaviour disorders, anthropometric, physiological indicators by impFreelementing combined non-drug treatment for patients with non-alcoholic fatty liver disease on the background of abdominal obesity. Material and methods 85 patients with non-alcoholic fatty liver disease on the background of abdominal obesity of the 1st degree were examined. All patients were divided into two clinical groups: 1st group (research) - 48 people, with average body mass index BMI=32.55±1.07 kg/m2, who underwent a course of cognitive behavioural therapy, diet therapy, and physical activity for 6 months; the control group - 37 people with average BMI=31.95±1.03 kg/m2 followed only a rational diet and physical activity, without cognitive behavioural therapy. The examination of the patients included the measurement of anthropometric and physiological indicators, questionnaires according to the DEBQ (Dutch Eating Behaviour Questionnaire). Results On the 180th day, the number of patients with normal blood pressure in the 1st group increased in 2.38 times (D=2.3511, p=0.0015), healthy eating behavior was recorded in 2.38 times more often (D=0.2215, p=0.0047) and the number of restrictive type of EB decreased in 2.0 times (D=0.4321, p=0.0031), compared to the control group. Conclusion A combined course of therapy in the form of a rational diet, aerobic exercise and cognitive behavioural therapy should be an integral component of early non-drug treatment, as a guarantee not only of the correction of anthropometric and functional indicators, but also of the modification of the eating behavior and a guarantee of long-term maintenance of the desired weight.
- Open Access
- 22 April 2020
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- Vol. 54 (1) , 1-7
Клинические проявления предраковых состояний желудка: особенности и предостережения
Актуальность. Хронический гастрит в значительной степени связан с клиническими проявлениями в виде диспепсии, однако часто даже в тяжелой форме протекает бессимптомно, что и обусловливает трудности его своевременной диагностики. Взаимосвязь клинических проявлений функциональной диспепсии и гастрита до сих пор вызывает ряд противоречий в связи с неопределенностью формы коморбидности. Цель исследования: изучить клинические проявления у пациентов с предраковыми состояниями слизистой желудка с учетом симптомокомплексов гастроэзофагеального рефлюкса (ГЭР) и функциональной диспепсии — синдрома эпигастральной боли (СЭБ) и постпрандиального дистресс-синдрома (ПДС). Материалы и методы. Обследовано 79 пациентов, которые по результатам морфологического исследования биоптатов разделены на группы: 1 группа (n = 13) — атрофические изменения слизистой оболочки желудка; 2 группа (n = 20) — кишечная метаплазия только в антральном отделе; 3 группа (n = 33) — диффузная кишечная метаплазия; 4 группа (n = 13) — пациенты с дисплазией. При изучении клинической картины анализировали базовые характеристики наличия, частоты и степени выраженности основных жалоб пациентов. Степень выраженности определяли по 5-балльной шкале Лайкерта. Все симптомы были сгруппированы в симптомокомплексы, характерные для ГЭР и для функциональной диспепсии с определением ПДС и СЭБ согласно Римским критериям. Результаты. Проявления функциональной диспепсии во всех случаях сочетались с клинической симптоматикой ГЭР. По интенсивности симптомов у всех обследованных доминировали симптомы функциональной диспепсии с преобладанием ПДС. Для пациентов с мультифокальной кишечной метаплазией характерной является максимальная симптоматика ГЭР, что в три раза больше, чем у пациентов с атрофией (р < 0,05). Также при мультифокальной кишечной метаплазии наблюдается максимальная частота симптомов как ПДС (71,4 %), так и СЭБ (63,6 %). При дисплазии ведущее значение имеют проявления ПДС — максимальное количество симптомов у 63,6 %, при этом частота СЭБ значительно меньше, чем у пациентов других групп (45,4 %). Для пациентов с дисплазией характерна максимальная интенсивность жалобы на горечь во рту по сравнению с пациентами с кишечной метаплазией в антральном отделе (р < 0,01) и максимальная выраженность тошноты, что достоверно больше по сравнению с пациентами с кишечной метаплазией в антральном отделе (р < 0,01) и с мультифокальной метаплазией (р < 0,01). У пациентов с дисплазией выражена интенсивность негативного влияния симптомов на выполнение работы днем, которая была достоверно выше, чем у пациентов с атрофией (р < 0,05) и мультифокальной кишечной метаплазией (р < 0,01). Выводы. Клиническая симптоматика у пациентов с предраковыми состояниями и изменениями слизистой желудка характеризуется многообразием клинических проявлений функциональной диспепсии и не исключает проявлений ГЭР, что ставит под сомнение оценку состояния пациента без проведения эзофагогастродуоденоскопии и гистологического исследования для должной верификации диагноза. Особого внимания требуют пациенты с симптомами ГЭР, которые не исключают атрофических и перестроечных процессов в слизистой оболочке желудка.
- 22 April 2020
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- Vol. 54 (1) , 1-7
Open AccessКлинические проявления предраковых состояний желудка: особенности и предостережения
Актуальность. Хронический гастрит в значительной степени связан с клиническими проявлениями в виде диспепсии, однако часто даже в тяжелой форме протекает бессимптомно, что и обусловливает трудности его своевременной диагностики. Взаимосвязь клинических проявлений функциональной диспепсии и гастрита до сих пор вызывает ряд противоречий в связи с неопределенностью формы коморбидности. Цель исследования: изучить клинические проявления у пациентов с предраковыми состояниями слизистой желудка с учетом симптомокомплексов гастроэзофагеального рефлюкса (ГЭР) и функциональной диспепсии — синдрома эпигастральной боли (СЭБ) и постпрандиального дистресс-синдрома (ПДС). Материалы и методы. Обследовано 79 пациентов, которые по результатам морфологического исследования биоптатов разделены на группы: 1 группа (n = 13) — атрофические изменения слизистой оболочки желудка; 2 группа (n = 20) — кишечная метаплазия только в антральном отделе; 3 группа (n = 33) — диффузная кишечная метаплазия; 4 группа (n = 13) — пациенты с дисплазией. При изучении клинической картины анализировали базовые характеристики наличия, частоты и степени выраженности основных жалоб пациентов. Степень выраженности определяли по 5-балльной шкале Лайкерта. Все симптомы были сгруппированы в симптомокомплексы, характерные для ГЭР и для функциональной диспепсии с определением ПДС и СЭБ согласно Римским критериям. Результаты. Проявления функциональной диспепсии во всех случаях сочетались с клинической симптоматикой ГЭР. По интенсивности симптомов у всех обследованных доминировали симптомы функциональной диспепсии с преобладанием ПДС. Для пациентов с мультифокальной кишечной метаплазией характерной является максимальная симптоматика ГЭР, что в три раза больше, чем у пациентов с атрофией (р < 0,05). Также при мультифокальной кишечной метаплазии наблюдается максимальная частота симптомов как ПДС (71,4 %), так и СЭБ (63,6 %). При дисплазии ведущее значение имеют проявления ПДС — максимальное количество симптомов у 63,6 %, при этом частота СЭБ значительно меньше, чем у пациентов других групп (45,4 %). Для пациентов с дисплазией характерна максимальная интенсивность жалобы на горечь во рту по сравнению с пациентами с кишечной метаплазией в антральном отделе (р < 0,01) и максимальная выраженность тошноты, что достоверно больше по сравнению с пациентами с кишечной метаплазией в антральном отделе (р < 0,01) и с мультифокальной метаплазией (р < 0,01). У пациентов с дисплазией выражена интенсивность негативного влияния симптомов на выполнение работы днем, которая была достоверно выше, чем у пациентов с атрофией (р < 0,05) и мультифокальной кишечной метаплазией (р < 0,01). Выводы. Клиническая симптоматика у пациентов с предраковыми состояниями и изменениями слизистой желудка характеризуется многообразием клинических проявлений функциональной диспепсии и не исключает проявлений ГЭР, что ставит под сомнение оценку состояния пациента без проведения эзофагогастродуоденоскопии и гистологического исследования для должной верификации диагноза. Особого внимания требуют пациенты с симптомами ГЭР, которые не исключают атрофических и перестроечных процессов в слизистой оболочке желудка.
- Open Access
- 11 June 2019
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- Vol. 53 (2) , 77-85
Факторы риска развития кандидоза слизистой оболочки верхнего отдела желудочно-кишечного тракта. Проблема антибиотикотерапии
Актуальность. По данным литературы, существует ряд факторов, обусловливающих развитие кандидоза верхнего отдела пищеварительного тракта, однако значимость их в формировании заболевания окончательно не определена. Противоречивые данные существуют и касательно антибиотикотерапии как фактора риска у пациентов, не находящихся на лечении в отделении интенсивной терапии. Отсутствуют рекомендации по тактике ведения пациентов после применения антибиотиков. Цель. Определение факторов риска развития орофарингеального кандидоза по величине вклада в риск развития заболевания, а также изучение проблемы антибиотикотерапии и разработка рекомендаций по тактике ведения пациентов. Материалы и методы. Обследованы и проанкетированы 638 пациентов, которые по результатам микробиологического исследования соскоба с языка разделены на группы: 1 группа — 151 пациент с орофарингеальным кандидозом, то есть ІV степенью массивности обсеменения; 2 группа — 327 пациентов с незначительным и умеренным ростом грибов (I, II та III степень массивности обсеменения); 3 группа — 160 лиц с негативным результатом посева (0 степень). Результати. Выявлены существенные различия между группами 1 и 3 по таким факторам риска орофарингеального кандидоза, как прием антибиотиков в течение года, курение, ношение зубных протезов, наличие кандидозного вульвовагинита у женщин, а также сопутствующая патология щитовидной железы и анемия. При сравнении групп 1 и 2 значимыми являются прием антибиотиков в течение года и патология щитовидной железы. Диагностическая чувствительность сформированной на основании полученных данных анкеты — 83,3 %, доверительный интервал (ДИ) 75,9–88,8 %, специфичность — 75,1 %, ДИ 70,7–79,0 %, эффективность модели — 77,0 %, ДИ 73,3–80,4 %. Из 291 пациента, которым назначались антибиотики, у 199 лиц (68,4 %) проведена антифунгальная терапия, однако распределение степеней массивности обсеменения грибами у них отличий не имело. Анализ показал, что дозы, сроки и выбор антифунгального препарата не соответствовали современным международным рекомендациям. Выводы. Применение разработанной с учетом факторов риска развития орофарингеального кандидоза диагностической анкеты позволяет повысить эффективность диагностики. Проведение антибиотикотерапии требует наблюдения за пациентом и после микробиологической верификации диагноза кандидоза — проведения лечения. Оптимальной терапевтической тактикой является применение системных антигрибковых препаратов согласно международным рекомендациям при одновременной коррекции факторов риска, поддающихся модификации.
- 11 June 2019
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- Vol. 53 (2) , 77-85
Open AccessФакторы риска развития кандидоза слизистой оболочки верхнего отдела желудочно-кишечного тракта. Проблема антибиотикотерапии
Актуальность. По данным литературы, существует ряд факторов, обусловливающих развитие кандидоза верхнего отдела пищеварительного тракта, однако значимость их в формировании заболевания окончательно не определена. Противоречивые данные существуют и касательно антибиотикотерапии как фактора риска у пациентов, не находящихся на лечении в отделении интенсивной терапии. Отсутствуют рекомендации по тактике ведения пациентов после применения антибиотиков. Цель. Определение факторов риска развития орофарингеального кандидоза по величине вклада в риск развития заболевания, а также изучение проблемы антибиотикотерапии и разработка рекомендаций по тактике ведения пациентов. Материалы и методы. Обследованы и проанкетированы 638 пациентов, которые по результатам микробиологического исследования соскоба с языка разделены на группы: 1 группа — 151 пациент с орофарингеальным кандидозом, то есть ІV степенью массивности обсеменения; 2 группа — 327 пациентов с незначительным и умеренным ростом грибов (I, II та III степень массивности обсеменения); 3 группа — 160 лиц с негативным результатом посева (0 степень). Результати. Выявлены существенные различия между группами 1 и 3 по таким факторам риска орофарингеального кандидоза, как прием антибиотиков в течение года, курение, ношение зубных протезов, наличие кандидозного вульвовагинита у женщин, а также сопутствующая патология щитовидной железы и анемия. При сравнении групп 1 и 2 значимыми являются прием антибиотиков в течение года и патология щитовидной железы. Диагностическая чувствительность сформированной на основании полученных данных анкеты — 83,3 %, доверительный интервал (ДИ) 75,9–88,8 %, специфичность — 75,1 %, ДИ 70,7–79,0 %, эффективность модели — 77,0 %, ДИ 73,3–80,4 %. Из 291 пациента, которым назначались антибиотики, у 199 лиц (68,4 %) проведена антифунгальная терапия, однако распределение степеней массивности обсеменения грибами у них отличий не имело. Анализ показал, что дозы, сроки и выбор антифунгального препарата не соответствовали современным международным рекомендациям. Выводы. Применение разработанной с учетом факторов риска развития орофарингеального кандидоза диагностической анкеты позволяет повысить эффективность диагностики. Проведение антибиотикотерапии требует наблюдения за пациентом и после микробиологической верификации диагноза кандидоза — проведения лечения. Оптимальной терапевтической тактикой является применение системных антигрибковых препаратов согласно международным рекомендациям при одновременной коррекции факторов риска, поддающихся модификации.
- Open Access
- 30 November 2016
- Published by OU Scientific Route in EUREKA: Health Sciences
- Vol. 6 (6) , 16-22
ADHESIVE PROPERTIES AND SENSITIVITY TO ANTIFUNGAL DRUGS OF CANDIDA ALBICANS, WHICH ARE RELEASED FROM PATIENTS OF GASTROENTEROLOGICAL PROFILE WITH CANDIDIASIS OF THE MUCOSA OF THE UPPER PART OF THE DIGESTIVE TRACT
Candida albicans were released from 146 loci from 89 patients in order to perform the investigation. The fourth stage of contamination by Candida albicans in the scrape from the tongue and candidiasis of the esophagus or /and the stomach during microbiologic investigations of the biopsy materials were the main criterion for this research. HIV-infected patients and patients in whom antibacterial therapy was done less than in four weeks were excluded from the investigation. Microorganisms were taken from the next biopsy materials: oropharyngeal area included 81, esophagus contained 30, stomach included 24 in general (the body of the stomach contained 14 and antrum included 10, gastric juice included 11. Adhesion evaluation was done by microtechnique in U-shaped microplates with formalized erythrocytes 0(І), Rh +. According to the results of the investigation, the released fungi in 51,37 % of cases were characterized as nonadherent ones, in 28,77 % of cases it was defined as low level of adhesiveness and only in 17,12 % of cases it was determined as average and high level of the adhesiveness. Adhesiveness increase was not associated with the increase of the contamination of the oral cavity and with the severity of the damage of the mucosa of the esophagus or /and the stomach. In 97,8 % of cases, strains of Candida albicans were sensitive to fluconazole, in 75,6 % of cases, strains were sensitive to itraconasole and in 24,4 % of cases they were determined as moderately sensitive and resistant that initiates fluconazole as the drug of the choice for the treatment of the candidiasis of the mucosa of the upper part of the digestive tract. So, received data determines the necessity to detect factors of dysfunction of antifungal resistance of the mucosa that detects the development of its candidal damage.
- 30 November 2016
- Published by OU Scientific Route in EUREKA: Health Sciences
- Vol. 6 (6) , 16-22
Open AccessADHESIVE PROPERTIES AND SENSITIVITY TO ANTIFUNGAL DRUGS OF CANDIDA ALBICANS, WHICH ARE RELEASED FROM PATIENTS OF GASTROENTEROLOGICAL PROFILE WITH CANDIDIASIS OF THE MUCOSA OF THE UPPER PART OF THE DIGESTIVE TRACT
Candida albicans were released from 146 loci from 89 patients in order to perform the investigation. The fourth stage of contamination by Candida albicans in the scrape from the tongue and candidiasis of the esophagus or /and the stomach during microbiologic investigations of the biopsy materials were the main criterion for this research. HIV-infected patients and patients in whom antibacterial therapy was done less than in four weeks were excluded from the investigation. Microorganisms were taken from the next biopsy materials: oropharyngeal area included 81, esophagus contained 30, stomach included 24 in general (the body of the stomach contained 14 and antrum included 10, gastric juice included 11. Adhesion evaluation was done by microtechnique in U-shaped microplates with formalized erythrocytes 0(І), Rh +. According to the results of the investigation, the released fungi in 51,37 % of cases were characterized as nonadherent ones, in 28,77 % of cases it was defined as low level of adhesiveness and only in 17,12 % of cases it was determined as average and high level of the adhesiveness. Adhesiveness increase was not associated with the increase of the contamination of the oral cavity and with the severity of the damage of the mucosa of the esophagus or /and the stomach. In 97,8 % of cases, strains of Candida albicans were sensitive to fluconazole, in 75,6 % of cases, strains were sensitive to itraconasole and in 24,4 % of cases they were determined as moderately sensitive and resistant that initiates fluconazole as the drug of the choice for the treatment of the candidiasis of the mucosa of the upper part of the digestive tract. So, received data determines the necessity to detect factors of dysfunction of antifungal resistance of the mucosa that detects the development of its candidal damage.
- Open Access
- 21 November 2016
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- No. 4.62,p. 14-20
Роль здатності букальних епітеліоцитів до адгезії Candida albicans та впливу на неї регуляторних цитокінів у перебігу інфекційного процесу у хворих на кандидоз слизової оболонки верхнього відділу травного тракту
Роль букальних епітеліоцитів у розвитку кандидозу та їх взаємозв’язок із особливостями цитокінового балансу у хворих на кандидоз верхнього відділу травного тракту продовжує вивчатися й сьогодні. Мета дослідження. Вивчити рівні цитокінів інтерлейкіну‑1β (IL‑1β), IL‑4, IL‑6, IL‑8 та фактору некрозу пухлини альфа (ФНП-α) у хворих гастроентерологічного профілю з кандидозом верхнього відділу травного тракту і порівняти отримані дані з показниками здатності букальних епітеліоцитів до адгезії референтного штаму Candida albicans залежно від глибини ураження слизової оболонки. Матеріали та методи. Дослідження проведено на букальних епітеліоцитах від 66 пацієнтів, які за результатами мікробіологічного дослідження зскрібка з язика та біоптатів стравоходу і шлунка розподілені на три групи. Перша група (1) — 31 пацієнт із орофарингеальним кандидозом і поверхневим ростом грибів у біоптатах, із них 1А підгрупа — 8 осіб із поверхневим ростом, друга група (2) — 25 хворих із інвазією грибів у слизову оболонку, третя група (3) — 10 осіб без орофарингеального кандидозу та без росту грибів. Результати. Показано, що середнє значення індексу адгезії букальних епітеліоцитів було у 1,3 і 1,6 раза вищим у 2 групі порівняно з 1 групою та 1А підгрупою (р < 0,05 і р < 0,05 відповідно). В обстежених пацієнтів значно знижений рівень IL‑4 (р < 0,001), на фоні якого у 1 і 2 групах спостерігається істотне підвищення рівня IL‑8 (р < 0,01 і р < 0,001), та у 1 групі — IL‑1β (р < 0,05). Пацієнтів 1А підгрупи відрізняє значно вищий рівень IL‑6 та ФНП-α порівняно із 2 групою (р < 0,05 і р < 0,05 відповідно). Підвищення здатності букальних епітеліоцитів до адгезії Candida albicans знаходиться у прямому кореляційному зв’язку з рівнем IL‑8 та у зворотному — з рівнем IL‑4, а залежно від глибини ураження слизової оболонки має різноспрямований зв’язок із IL‑6 та ФНП-α. Висновки. Характер перебігу інфекційного процесу залежить від здатності букальних епітеліоцитів хворих до адгезії Candida albicans, що пов’язана з особливостями у цитокіновому статусі пацієнтів.
- 21 November 2016
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- No. 4.62,p. 14-20
Open AccessРоль здатності букальних епітеліоцитів до адгезії Candida albicans та впливу на неї регуляторних цитокінів у перебігу інфекційного процесу у хворих на кандидоз слизової оболонки верхнього відділу травного тракту
Роль букальних епітеліоцитів у розвитку кандидозу та їх взаємозв’язок із особливостями цитокінового балансу у хворих на кандидоз верхнього відділу травного тракту продовжує вивчатися й сьогодні. Мета дослідження. Вивчити рівні цитокінів інтерлейкіну‑1β (IL‑1β), IL‑4, IL‑6, IL‑8 та фактору некрозу пухлини альфа (ФНП-α) у хворих гастроентерологічного профілю з кандидозом верхнього відділу травного тракту і порівняти отримані дані з показниками здатності букальних епітеліоцитів до адгезії референтного штаму Candida albicans залежно від глибини ураження слизової оболонки. Матеріали та методи. Дослідження проведено на букальних епітеліоцитах від 66 пацієнтів, які за результатами мікробіологічного дослідження зскрібка з язика та біоптатів стравоходу і шлунка розподілені на три групи. Перша група (1) — 31 пацієнт із орофарингеальним кандидозом і поверхневим ростом грибів у біоптатах, із них 1А підгрупа — 8 осіб із поверхневим ростом, друга група (2) — 25 хворих із інвазією грибів у слизову оболонку, третя група (3) — 10 осіб без орофарингеального кандидозу та без росту грибів. Результати. Показано, що середнє значення індексу адгезії букальних епітеліоцитів було у 1,3 і 1,6 раза вищим у 2 групі порівняно з 1 групою та 1А підгрупою (р < 0,05 і р < 0,05 відповідно). В обстежених пацієнтів значно знижений рівень IL‑4 (р < 0,001), на фоні якого у 1 і 2 групах спостерігається істотне підвищення рівня IL‑8 (р < 0,01 і р < 0,001), та у 1 групі — IL‑1β (р < 0,05). Пацієнтів 1А підгрупи відрізняє значно вищий рівень IL‑6 та ФНП-α порівняно із 2 групою (р < 0,05 і р < 0,05 відповідно). Підвищення здатності букальних епітеліоцитів до адгезії Candida albicans знаходиться у прямому кореляційному зв’язку з рівнем IL‑8 та у зворотному — з рівнем IL‑4, а залежно від глибини ураження слизової оболонки має різноспрямований зв’язок із IL‑6 та ФНП-α. Висновки. Характер перебігу інфекційного процесу залежить від здатності букальних епітеліоцитів хворих до адгезії Candida albicans, що пов’язана з особливостями у цитокіновому статусі пацієнтів.
- Open Access
- 24 October 2016
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- No. 3.61,p. 30-38
Аналіз ефективності лікувального комплексу у хворих гастроентерологічного профілю з кандидозом слизової оболонки верхнього відділу травного тракту
Проблема лікування кандидозу слизової оболонки верхнього відділу травного тракту залишається актуальною у зв’язку з необхідністю як проведення етіотропної терапії, так і врахування варіабельності імунної відповіді при взаємодії макроорганізму й Candida albicans. Зниження імунореактивності в цьому випадку потребує проведення коригуючого лікування. Мета дослідження — вивчити вплив лікувального комплексу з включенням поліпептидного імуномодулятора імунофан на показники вродженого та адаптивного імунітету у хворих означеної групи. Згідно з отриманими результатами, пацієнтів з інвазією грибів у слизову оболонку відрізняє наявність імунодефіциту за співвідношенням лейкоцити/CD3+, що в 1,3 раза вище, ніж у хворих з орофарингеальним та поверхневим кандидозом (р < 0,01). Після проведеного лікування у групі хворих з інвазією кандид у слизову оболонку первинно підвищене значення НСТ-тесту і цитохімічного показника активності нейтрофілів знизилося на 40,40 % (р < 0,05) і 29,03 % (р < 0,05) відповідно. Ці зміни в сукупності з підвищенням рівня циркулюючих імунних комплексів у 1,4 раза порівняно зі значеннями до лікування (р < 0,05) та у 1,5 раза — порівняно з контролем (р < 0,01) свідчать про більш глибокі дефекти в системи вродженого імунітету, що, очевидно, зумовлюють як більш тяжкий перебіг захворювання, так і труднощі в лікуванні. У цілому застосування лікувального комплексу призводить до відновлення Т-клітинної ланки імунітету хворих обох груп з нормалізацією співвідношення Т-хелпери/Т-супресори, до підвищення рівня лактоферину в ротовій порожнині та підвищення концентрації IgA та IgG у пацієнтів з інвазією. Отже, комплексний підхід до лікування хворих з кандидозом слизової оболонки верхнього відділу шлунково-кишкового тракту та визначення стратегії й тактики подальшого спостереження є необхідними для ефективного надання медичної допомоги даній групі пацієнтів.
- 24 October 2016
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- No. 3.61,p. 30-38
Open AccessАналіз ефективності лікувального комплексу у хворих гастроентерологічного профілю з кандидозом слизової оболонки верхнього відділу травного тракту
Проблема лікування кандидозу слизової оболонки верхнього відділу травного тракту залишається актуальною у зв’язку з необхідністю як проведення етіотропної терапії, так і врахування варіабельності імунної відповіді при взаємодії макроорганізму й Candida albicans. Зниження імунореактивності в цьому випадку потребує проведення коригуючого лікування. Мета дослідження — вивчити вплив лікувального комплексу з включенням поліпептидного імуномодулятора імунофан на показники вродженого та адаптивного імунітету у хворих означеної групи. Згідно з отриманими результатами, пацієнтів з інвазією грибів у слизову оболонку відрізняє наявність імунодефіциту за співвідношенням лейкоцити/CD3+, що в 1,3 раза вище, ніж у хворих з орофарингеальним та поверхневим кандидозом (р < 0,01). Після проведеного лікування у групі хворих з інвазією кандид у слизову оболонку первинно підвищене значення НСТ-тесту і цитохімічного показника активності нейтрофілів знизилося на 40,40 % (р < 0,05) і 29,03 % (р < 0,05) відповідно. Ці зміни в сукупності з підвищенням рівня циркулюючих імунних комплексів у 1,4 раза порівняно зі значеннями до лікування (р < 0,05) та у 1,5 раза — порівняно з контролем (р < 0,01) свідчать про більш глибокі дефекти в системи вродженого імунітету, що, очевидно, зумовлюють як більш тяжкий перебіг захворювання, так і труднощі в лікуванні. У цілому застосування лікувального комплексу призводить до відновлення Т-клітинної ланки імунітету хворих обох груп з нормалізацією співвідношення Т-хелпери/Т-супресори, до підвищення рівня лактоферину в ротовій порожнині та підвищення концентрації IgA та IgG у пацієнтів з інвазією. Отже, комплексний підхід до лікування хворих з кандидозом слизової оболонки верхнього відділу шлунково-кишкового тракту та визначення стратегії й тактики подальшого спостереження є необхідними для ефективного надання медичної допомоги даній групі пацієнтів.
- Open Access
- 29 July 2016
- Published by OU Scientific Route in EUREKA: Health Sciences
- Vol. 4 (4) , 30-35
IODINE DEFICIENCY AND PATHOLOGY OF THYROID GLAND AS A BACKGROUND STATE OF CANDIDIASIS OF MUCOSA OF THE UPPER PART OF DIGESTIVE TRACT
There were examined 119 patients of gastroenterological profile, who, according to the results of microbiological examination of scraping from tongue and biopsy material of digestive tract and stomach, were divided into three groups: 1 group – patients with oropharyngeal candidiasis and surface candidiasis of mucous tunic, 2 group – patients with invasion of Candida fungi in mucous tunic, 3 group – patients without oropharyngeal candidiasis and without growth of fungi in biopsy material. The status of iodine provision was studied in 78 persons. The results of research revealed that at structural changes of thyroid gland the dominating position in patients with candidiasis of mucous tunic occupies the nodular goiter– 29,31% and 36,36% for 1 and 2 group respectively, whereas in 3 group the frequency of nodular goiter was 11,76%, at that hyperplasia and nodular goiter in patients with fungi invasion in mucous tunic was revealed 2,6 times more often comparing with patients without candidiasis (χ2=4,01; р<0,05). In patients with oropharyngeal and surface candidiasis and invasive candidiasis of mucous tunic of the upper part of digestive tract the hard degree of iodine nutrition deficiency with thyroglobulin level higher than 40 ng/ml was revealed in more than half of cases. At that the frequency of hard iodine deficiency at fungi invasion in mucous tunic 4,2 times higher comparing with patients without candidiasis of mucous tunic (F=0,024; р<0,05). So, the concomitant comorbid state with pathology of thyroid gland and iodine deficiency is an aggravating factor in the course of candida infection that is necessary to be taken into account at clinical monitoring of patients with candidiasis of mucous tunic of the upper part of gastrointestinal tract.
- 29 July 2016
- Published by OU Scientific Route in EUREKA: Health Sciences
- Vol. 4 (4) , 30-35
Open AccessIODINE DEFICIENCY AND PATHOLOGY OF THYROID GLAND AS A BACKGROUND STATE OF CANDIDIASIS OF MUCOSA OF THE UPPER PART OF DIGESTIVE TRACT
There were examined 119 patients of gastroenterological profile, who, according to the results of microbiological examination of scraping from tongue and biopsy material of digestive tract and stomach, were divided into three groups: 1 group – patients with oropharyngeal candidiasis and surface candidiasis of mucous tunic, 2 group – patients with invasion of Candida fungi in mucous tunic, 3 group – patients without oropharyngeal candidiasis and without growth of fungi in biopsy material. The status of iodine provision was studied in 78 persons. The results of research revealed that at structural changes of thyroid gland the dominating position in patients with candidiasis of mucous tunic occupies the nodular goiter– 29,31% and 36,36% for 1 and 2 group respectively, whereas in 3 group the frequency of nodular goiter was 11,76%, at that hyperplasia and nodular goiter in patients with fungi invasion in mucous tunic was revealed 2,6 times more often comparing with patients without candidiasis (χ2=4,01; р<0,05). In patients with oropharyngeal and surface candidiasis and invasive candidiasis of mucous tunic of the upper part of digestive tract the hard degree of iodine nutrition deficiency with thyroglobulin level higher than 40 ng/ml was revealed in more than half of cases. At that the frequency of hard iodine deficiency at fungi invasion in mucous tunic 4,2 times higher comparing with patients without candidiasis of mucous tunic (F=0,024; р<0,05). So, the concomitant comorbid state with pathology of thyroid gland and iodine deficiency is an aggravating factor in the course of candida infection that is necessary to be taken into account at clinical monitoring of patients with candidiasis of mucous tunic of the upper part of gastrointestinal tract.
- Open Access
- 27 July 2016
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- No. 2.60,p. 8-13
Особливості перебігу патології верхнього відділу шлунково-кишкового тракту у хворих з орофарингеальним кандидозом
У статті подано результати вивчення шостої шкали коморбідності The Cumulative Illness Rating Scale, у якій наведені захворювання верхнього відділу травного тракту у хворих з орофарингеальним кандидозом порівняно з пацієнтами, у яких гриби не виявлено, та з особами iз незначним/помірним ростом грибів роду Candida на слизовій оболонці ротової порожнини. Визначено, що при однаковій частоті хронічного гастродуоденіту та хронічного гастриту для пацієнтiв з орофарингеальним кандидозом характерним є зменшення частоти як гастроезофагеальної рефлюксної хвороби — в 1,6 і 1,5 раза порівняно з тими, у яких гриби не знайдено, та з тими, у кого рiст незначний/помірний (р < 0,05 і р < 0,05 відповідно), так і виразкової хвороби із рубцевою деформацією в луковиці дванадцятипалої кишки — у 2,1 раза порівняно із особами, у яких гриби не виявлено (р < 0,05). За наявності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби ризик орофарингеального кандидозу у хворих вірогiдно менший (відношення шансів (ВШ) = 0,49, 95% довiрчий iнтервал (ДI) = 0,29–0,83) порівняно із пацiєнтами, у яких гриби не виявлено. Кандидоз стравоходу зареєстрований майже у третини хворих з орофарингеальним кандидозом, що вірогiдно вище порівняно з тими, у кого гриби не знайдено (n = 1) (р < 0,001), та у чотири рази вище, нiж у хворих iз незначним/помірним ростом (р < 0,001). Висока оцінка шансів виявлення кандидозу стравоходу при орофарингеальному кандидозі (ВШ = 55,00, 95% ДI = 7,43–407,07) свідчить про здатність грибів Candida при надмірному рості на слизовій оболонці ротової порожнини адгезуватися та проростати в слизову оболонку в дистальних відділах верхнього відділу травного тракту. Висока прогностична оцінка виявлення орофарингеального кандидозу за наявності інфекції Нelicobacter pylori у хворих на гастроентерологічну патологію свідчить про єдність патогенетичних процесів (ВШ = 5,76, 95 % ДI = 2,95–11,26).Подальше вивчення стану імунного захисту в умовах надмірного росту грибів роду Candida у хворих гастроентерологічного профілю дозволить пояснити особливості коморбідного стану при цій патології.
- 27 July 2016
- Published by Publishing House Zaslavsky in GASTROENTEROLOGY
- No. 2.60,p. 8-13
Open AccessОсобливості перебігу патології верхнього відділу шлунково-кишкового тракту у хворих з орофарингеальним кандидозом
У статті подано результати вивчення шостої шкали коморбідності The Cumulative Illness Rating Scale, у якій наведені захворювання верхнього відділу травного тракту у хворих з орофарингеальним кандидозом порівняно з пацієнтами, у яких гриби не виявлено, та з особами iз незначним/помірним ростом грибів роду Candida на слизовій оболонці ротової порожнини. Визначено, що при однаковій частоті хронічного гастродуоденіту та хронічного гастриту для пацієнтiв з орофарингеальним кандидозом характерним є зменшення частоти як гастроезофагеальної рефлюксної хвороби — в 1,6 і 1,5 раза порівняно з тими, у яких гриби не знайдено, та з тими, у кого рiст незначний/помірний (р < 0,05 і р < 0,05 відповідно), так і виразкової хвороби із рубцевою деформацією в луковиці дванадцятипалої кишки — у 2,1 раза порівняно із особами, у яких гриби не виявлено (р < 0,05). За наявності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби ризик орофарингеального кандидозу у хворих вірогiдно менший (відношення шансів (ВШ) = 0,49, 95% довiрчий iнтервал (ДI) = 0,29–0,83) порівняно із пацiєнтами, у яких гриби не виявлено. Кандидоз стравоходу зареєстрований майже у третини хворих з орофарингеальним кандидозом, що вірогiдно вище порівняно з тими, у кого гриби не знайдено (n = 1) (р < 0,001), та у чотири рази вище, нiж у хворих iз незначним/помірним ростом (р < 0,001). Висока оцінка шансів виявлення кандидозу стравоходу при орофарингеальному кандидозі (ВШ = 55,00, 95% ДI = 7,43–407,07) свідчить про здатність грибів Candida при надмірному рості на слизовій оболонці ротової порожнини адгезуватися та проростати в слизову оболонку в дистальних відділах верхнього відділу травного тракту. Висока прогностична оцінка виявлення орофарингеального кандидозу за наявності інфекції Нelicobacter pylori у хворих на гастроентерологічну патологію свідчить про єдність патогенетичних процесів (ВШ = 5,76, 95 % ДI = 2,95–11,26).Подальше вивчення стану імунного захисту в умовах надмірного росту грибів роду Candida у хворих гастроентерологічного профілю дозволить пояснити особливості коморбідного стану при цій патології.