Olena Postupna

Стрімка диджиталізація суспільних інститутів та необхідність забезпечення безперервності навчання в умовах глобальних викликів зумовлюють потребу в докорінній модернізації інструментарію управління освітою. Традиційні методи контролю втрачають ефективність, що вимагає впровадження високотехнологічних моніторингових систем, здатних забезпечити оперативність та об’єктивність оцінювання якості загальної середньої освіти на засадах доказового менеджменту. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та концептуальному моделюванні процесу цифрової трансформації моніторингових систем як фундаментального механізму забезпечення та підвищення якості загальної середньої освіти в умовах розбудови цифрового суспільства. У роботі використано комплекс наукових методів: системний аналіз – для виокремлення рівнів архітектури моніторингових платформ; порівняльно-типологічний метод – для зіставлення традиційних та цифровізованих механізмів управління; метод моделювання – для окреслення прогностичних векторів розвитку екосистем на основі штучного інтелекту; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення результатів та формування висновків. Розкрито змістовну характеристику цифрової трансформації моніторингу, що репрезентує перехід до моделі управління на основі даних. Обґрунтовано структурно-функціональну архітектуру цифрових систем, яка інтегрує рівні збору первинних даних, аналітичної обробки та візуалізації результатів. Доведено, що цифровізація підсилює ключові напрями інституційного аудиту: освітнє середовище, систему оцінювання учнів, педагогічну діяльність та управлінські процеси. Виявлено основні переваги для стейкхолдерів та ідентифіковано системні бар’єри (цифровий розрив, інституційний опір), запропоновано стратегії їх нівелювання. Сформульовано прогностичні висновки щодо еволюції моніторингу в напрямі інтелектуальних екосистем із використанням штучного інтелекту та Big Data для предиктивного моделювання освітніх траєкторій.

Сучасний етап розвитку української освіти визначається динамічністю процесів, зумовлених війною, руйнуванням інфраструктури та міграцією. Традиційні лінійні механізми управління виявилися малоефективними в умовах непередбачуваних викликів. Забезпечення якості освіти потребує переходу від жорсткого контролю до адаптивних механізмів, здатних до самоорганізації та оперативного реагування на змііну середовища без втрати результативності. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці концептуальних засад впровадження адаптивних механізмів державного управління якістю ЗСО в умовах системних трансформацій та соціальної нестабільності. У роботі використано комплекс наукових методів: ретроспективний аналіз еволюції управлінських парадигм; компаративний аналіз дефініцій «адаптивне управління» та «якість освіти»; структурно-функціональне моделювання для розробки архітектури адаптивного механізму; системний підхід для визначення пріоритетів державної політики. Доведено, що адаптивне державне управління в освітній галузі має базуватися на принципі «випереджальної гнучкості». Обґрунтовано систему державних механізмів (нормативно-правового, організаційно-функціонального, інформаційно-аналітичного та фінансово-економічного), інтеграція яких створює екосистему управління якістю. Розроблено структурно-функціональну модель адаптивного механізму, що функціонує на засадах гнучкості, децентралізації та цифровізації. Модель включає прогностичний, ресурсний, комунікаційний та моніторинговий блоки, що забезпечують безперервну самокорекцію системи. Систематизовано переваги (інституційна резильєнтність, адресність підтримки) та ризики (цифровий розрив, кадрове вигорання) впровадження адаптивної моделі. Визначено пріоритетні напрями модернізації державної політики: формування децентралізованої моделі безпекового управління, цифрова трансформація, психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу та адаптація змісту освіти до вимог економіки відновлення. Реалізація цих напрямів дозволяє перетворити систему ЗСО на драйвер національного відродження.

This article explores the current problem of digitalization of scientific project management in modern system of public administration through the implementation of computer methods and e-governance tools. It is substantiated that technological architecture of public management of science requires a transition from discrete bureaucratic procedures to continuous intelligent data analysis. Main focus is on the automation of expert and monitoring processes based on natural language processing (NLP) and graph theory methods. In particular, a mechanism for semantic analysis of researchers' scientometric profiles for the objective selection of reviewers is disclosed, which allows eliminating corruption risks and subjectivity. Advantages of using dynamic monitoring of research implementation through modeling of directed acyclic graphs (DAG), which provides real-time monitoring of schedule compliance, are outlined. Particular emphasis is placed on the importance of integrating information systems at different levels to create a unified digital space for stakeholder interaction. Comprehensive system of indicators is proposed for assessing the economic effectiveness of digital transformation, which includes indicators of operational profitability, time optimization ("Time-to-Market" for scientific knowledge), and quality of intellectual capital. Scientific novelty of this work is the development of a mathematical model of integrated economic efficiency index (), which allows to formalize and verify the effectiveness of IT solution implementation by comparing actual indicators with baseline standards. Practical importance of this study is in formation of applied recommendations for implementation of intelligent dashboards in activities of public authorities for the prompt redistribution of resources in favor of the most promising scientific areas. It has been proven that synergy of automated administration methods and transparent monitoring is a key factor in accelerating the innovation cycle and strengthening scientific and technological potential of the state in context of building a digital society. Implementation of such tools contributes to increasing the level of society's trust in government institutions through the openness and accountability of science funding processes.

The problem of modernization of the system of provision of administrative services in higher military educational institutions (VVZO) under conditions of martial law and Euro-Atlantic integration is studied. Key issues are related to overcoming the legal asymmetry between civil legislation and military statutes, as well as the adaptation of hierarchical military management to innovative digital tools. The hypothesis of the study is that fragmentary automation of processes without radical reengineering of document routes and the formation of an internal quality policy leads to duplication of functions and an increase in the workload of personnel. Only an integrated approach is able to ensure the speed and safety of service activities.The factual basis was formed by regulatory legal acts of Ukraine, departmental orders of the Ministry of Defense of Ukraine, international quality standards, European recommendations and NATO guidance documents.The methodological framework combines the system analysis method (for studying the service component of the military-military service as an element of the security sector), content analysis and comparative law method (for assessing the regulatory framework), structural-functional method (for modeling the architecture of quality policy) and process reengineering method (for developing digitalization algorithms).The architecture of the internal quality policy of the military-military service is substantiated, which contains strategic, regulatory, resource and monitoring components. Technological tools of digitalization are systematized (automated document flow, integrated accounting databases, secure mobile services). A step-by-step author's algorithm for modernizing management for the management of the military-military service is developed, which covers the stages from diagnostics and regulatory regulation to practical digitalization and personnel training. The balance of expected benefits and predicted risks that must be taken into account when reforming military education is determined.

The article updates the problem of optimizing the functional basis of public administration in the context of implementing a human-centric approach to veterans, combatants and military personnel at the stage of their educational and professional transition to civilian life. The methodological basis of the work is a systematic approach using comparative and structural-functional analysis, which allowed classifying the tools of government coordination into four basic groups. Conceptual and terminological analysis was used to clarify the conceptual and categorical apparatus. The matrix method was used as the basis for developing the author's matrix of interaction of governance components, and modeling allowed forming applied vectors for the modernization of coordination relations. The article substantiates the specifics and trajectory of the mutual influence of military training and municipal service management through two vectors: improving the skills of local government officials in working with combatants and ensuring high-quality educational transit for veterans for their integration into municipal service. Destructive factors and barriers to interagency interaction are identified: regulatory and legal desynchronization of legislation, isolation of state registers, information asymmetry, and financial and technical imbalances of territorial communities. A set of strategic recommendations for the modernization of coordination mechanisms through three key vectors is proposed: digitalization of processes (implementation of the “Veteran-Admin” module based on the integration of data from the Unified State Register of Civil Service and the Unified State Register of Civil Service), decentralization of state procurement (application of tripartite agreements “UMS - ZVO - Veteran”) through a system of targeted educational vouchers) and standardization of service quality in the field by approving the state standard of the certificate program “Veteran Space in the Field of Administrative Services” for current and future local government officials.

Стаття присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню світоглядно-філософських засад управління науковими проєктами та аналізу ролі України в системі зарубіжних політичних стратегій. Розкрито зміст світоглядно-філософського виміру як ціннісно-орієнтованої системи, що стає фундаментом стратегічного цілепокладання в сучасному державному управлінні. Особливу увагу приділено філософській рефлексії наукового проєкту як інструменту суб’єктності держави, де ефективність діяльності визначається відповідністю гуманістичним ідеалам та національним інтересам. На основі історико-управлінського аналізу досліджено генезу відображення України в іноземних візіях – від територіального ресурсу та буферної зони в період імперій до статусу суб’єкта глобальної безпеки в сучасних стратегіях НАТО та ЄС. Виявлено пряму залежність між внутрішньою інституційною спроможністю системи управління наукою та зовнішнім стратегічним статусом країни. Аргументовано, що якість державного апарату та рівень цифровізації управління є ключовими чинниками формування іміджу України як надійного партнера. Запропоновано концептуальну модель взаємозв’язку наукового адміністрування та зовнішньополітичного іміджу, яка демонструє цикл конвертації інтелектуального капіталу в «м’яку» силу держави. Охарактеризовано роль наукових проєктів у сферах енергетики, кібербезпеки та екології як інструментів легітимації державної присутності в глобальних мережах прийняття рішень. Окреслено вплив історичного досвіду на сучасні стратегії захисту науково-технологічного суверенітету та забезпечення національної безпеки. Сформульовано комплекс практичних рекомендацій, зокрема щодо впровадження «цифрової наукової дипломатії» та розвитку інституту наукового радництва при дипломатичних установах для підвищення впливовості України в глобальних інноваційних процесах

У статті досліджено концептуальні засади інституційної іміджелогії як невід’ємного складника системи національної безпеки в умовах гібридних загроз. Розкрито сутність інституційного іміджу через призму публічного управління, де він постає не лише як інструмент комунікації, а як стратегічний актив, що забезпечує стабільність державної системи та легітимність управлінських рішень. Особливу увагу приділено аналізу трансформації ролі державних інституцій у процесі протидії дезінформації, що спрямована на руйнацію суспільної довіри та дестабілізацію внутрішньополітичного середовища. Досліджено функціональне значення репутаційного капіталу влади, який у сучасних реаліях виконує роль захисного бар’єра проти маніпулятивних впливів. Систематизовано основні механізми реалізації публічної політики в інформаційній сфері, зокрема, нормативно-правові, організаційні та технологічні аспекти. Висвітлено специфіку застосування стратегічних комунікацій як інструменту переходу від реактивних методів боротьби з фейками до проактивного моделювання інформаційного порядку денного. Обґрунтовано необхідність впровадження моделі «єдиного голосу» для подолання відомчої розпорошеності та посилення координації між суб’єктами публічного управління в Україні. Окремий акцент зроблено на важливості діджиталізації комунікаційних процесів та впровадженні інноваційних підходів до формування прозорого і ціннісно-орієнтованого образу держави. Розглянуто роль сектору DefenseTech та стратегічних наративів у зміцненні суб’єктності України на міжнародній арені. Доведено, що ефективне управління інституційним іміджем є фундаментом національної стійкості, оскільки дозволяє конвертувати суспільну підтримку в ресурс державного захисту. Обґрунтовано потребу у формуванні нової генерації державних службовців, здатних оперувати категоріями стратегічних смислів у динамічному та непередбачуваному безпековому середовищі