PRPetro Rogov

Petro Rogov

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Petro Rogov has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Організаційний механізм управління процесом гармонізації сталого господарювання в умовах зростання загроз і ризиків

    by Viktoriya Mykytenko, Petro Rogov, Ivan Tkach, Mykola Khomik

    Мета роботи: подальший розвиток змістовності понять у сфері управління сталим розвитком, виявлення найвагоміших різноспрямованих факторів впливу на забезпечення сталого господарювання в умовах зростання загроз і ризиків та на результативність управління процесом гармонізації діяльності суб’єктів господарювання відповідно до Європейських вимог. Дизайн/Метод/Підхід дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння), форсайт-технології та методи опрацьовані в межах теорії струн. Результати дослідження: запропоновано бінарну структуру, визначено зміст і специфічні функції організаційного механізму управління процесом гармонізації сталого господарювання в умовах зростання загроз і ризиків, що виконано за урахування чотирьох видів струнних взаємодій та їхньої сили й спрямованості. До його складу входять дуальні системоутворюючі регулятори чотири підмеханізми (структурно-функціональний, алармово-безпековий, резонансний та гравітаційний), які забезпечують синхронність функціонування усієї системи управління гармонізацією інтересів усіх суб’єктів за тріадою ключових принципів (генерування властивостей до гармонізації інтересів; управління та коригування властивостями системи сталого господарювання; гармонізації діяльності та збалансування) за рахунок використання специфічного бінарного управлінського інструментарію (функціональних організаційно-економічних засобів та методів, організаційно-економічних засобів та методів забезпечення й підтримки). Тип статті: дослідницька.


  • ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДГОТОВКИ, ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ОСОБОВОГО СКЛАДУ З ОХОРОНИ АРСЕНАЛІВ, БАЗ ТА СКЛАДІВ РАКЕТ І БОЄПРИПАСІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

    by Борис Ворович, Петро Рогов, Микола Бутенко, Олександр Мєзєнцев

    Системи безпеки та підрозділи охорони потенційно небезпечних об’єктів Збройних Сил України (особливо зберігання бойового запасу) повинні бути спроможні ефективно своєчасно виявляти та протидіяти диверсійно-розвідувальним групам, розвідувальним та ударним БпЛА, ракетним ударам, стихійним лихам тощо, терористам, диверсантам, кримінальним елементам та ін., а вогневе та технічне обладнання військових об’єктів повинно забезпечити їх надійній захист, охорону та оборону. У статі наведено аналіз існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу з охорони арсеналів, баз та складів ракет і боєприпасів Збройних Сил України. Досліджено Державні стандарти професійно-технічної освіти щодо підготовки робітників за професією 5169 “Охоронник”; чинники, які впливають на стан охорони та забезпечення живучості арсеналів, баз та складів ракет і боєприпасів; надано рекомендації щодо основних напрямків, особливостей та подальшого розвитку системи підготовки особового складу з охорони арсеналів, баз та складів ракет і боєприпасів Збройних Сил України.

  • Open Access

    Формалізація процесу сталого господарювання у тривимірній системі координат: час – гроші – простір охоплення

    by Viktoriya Mykytenko, Petro Rogov, Mykola Khomik, Svitlana Khoroshilova, Oleksandr Biletskyi

    У статті побудовано тривимірну просторову модель номограми гармонізації економічно-соцієтально-виробничо-природно-ресурсних інтересів суб’єктів господарювання (управління чи стейкхолдерів) за критерієм гармонізованих і дисгармонізованих цілей за форматом “егоїзм – альтруїзм” у координатах “час – простір охоплення – гроші”, що відтворює масштаби застосування додаткових специфічних заходів і технологій координації управління; за тестовим використанням якої: рекомендовано при реалізації процесів та процедур із виконання функцій стратегічного управління сталим господарюванням; уможливлено елімінування диференціації й дезінтеграції економічного, соцієтального, виробничого та природно-ресурсного потенціалів учасників господарювання й партнерів. Удосконалено бінарний комплекс принципів системного підходу до гармонізації економічних, соцієтальних, виробничих та природно-ресурсних інтересів суб’єктів сталого господарювання, що, на відміну від усталеного, базується не лише на низці стандартних принципів (системи гармонізації: “взаємодії”, “балансу”, “сполучення”, “погодження”, “узгодження”) та загального управління (управління гармонізацією: планування, організовування, контролювання, мотивування, координація), а й специфічних системних принципів фізичної економії, які ідентифіковано й згруповано у відповідності до об´єкту та цілей дослідження сталого господарювання й управління гармонізацією, що закладає методологічні основи для реалізації на практиці концепту сталого господарювання і відповідного типу механізмів при умові узгодженості етапів гармонізації протягом обох циклів. Розвинуто категоріальне поле теорії сталого господарювання за рахунок уточнення змістовності поняття “процесу гармонізації економічних, соцієтальних, природно-ресурсних та виробничих інтересів”, що: а) полягає в їх узгодженості у часі, витратах та просторі охоплення з метою забезпечення сталого господарювання певної природи системи (що є множиною суб’єктів – носіїв цих інтересів); б) формалізовано при інтерпретації процесів гармонізації у вигляді геометричної тривимірної моделі лінійного континууму з синхронної диференціації варіантів “економічний, соцієтальний, природно-ресурсний та виробничий інтерес” суб’єктів різної природи за критерієм “егоїзм” – “альтруїзм” при орієнтованості на збалансування задоволеності їх індивідуальних, суспільних або ж загальних потреб. Сформовано методологічно важливі положення упровадження у практику управління тривимірної номограми, яку протестовано за двома циклами гармонізації економічних, виробничих, соцієтальних та природно-ресурсних інтересів суб’єктів господарювання (управління чи стейкхолдерів), що дозволило довести: тривимірна концепція “час – простір охоплення – гроші” у процесах гармонізації вказує на “тимчасову” цінність обсягів фінансових витрат у просторі охоплення і часі та на те, що сьогоднішній грошовий дохід (внаслідок гармонізації економічних, соцієтальних, виробничих та природно-ресурсних інтересів) має більшу цінність, ніж майбутній, при їх однаковій сумі.


  • Open Access

    Забезпечення стійкості економічних систем в умовах ринкової мінливості та нарощення загроз і ризиків

    by Viktoriya Mykytenko, Peter Rogov, Mykola Chomik

    Розроблено комплексне методологічне підґрунтя для дослідження й опису гомеостатичних механізмів забезпечення стійкості економічних систем, що полягає у обґрунтуванні й удосконаленні понятійно-категоріального апарату теорії сталого господарювання, за використання якого структуровано й ідентифіковано чотири види гомеостазу (еволюційний, структурний, резистентний, системний). Розкрито їхній ієрархічний замкнений взаємозв’язок та взаємозалежність між чотирма підсистема управління гомеостазом; стабілізаційні, інерційні, адаптаційні, організаційно-економічні, кінематичні, кібернетичні, алармові, когнітивно-інформаційні, репаративні, регенеративні, бінарні, специфічні й прогностичні управлінські властивості економічних систем, якими мають володіти останні задля досягнення певного виду гомеостазу. Обґрунтовано комплекс умов і механізмів забезпечення оберненого взаємозв’язку між елементами саморегулюючої економічної системи та її адаптації до зовнішніх і внутрішніх трансформацій задля досягнення певного виду гомеостазу. Це стало основою побудови схеми замкненого взаємозв’язку і взаємозалежності між чотирьохрівневою ієрархією гомеостатичних властивостей, яка убезпечує проектування регуляторів і важелів консолідації за пріоритетними об’єктами внаслідок набування утвореннями системних ознак за чотирма видами гомеостазу. Доведено, що вказане уможливлює: формування матричної управлінської структури щодо забезпеченням стійкості економічних систем; створення конгруентного інституційного середовища на кожному етапі досягнення системного гомеостазу; ефективне подолання інституційних обмежень, поряд, із елімінуванням різної природи найгостріших загроз і ризиків сталому розвитку. Сформульовано методологічні висновки за наслідками проєктної реалізації (в турбулентних умовах) чотирьох етапів управління забезпеченням стійкості економічних систем за домінантами гомеостазу. Підтверджено, що в наслідок досягнення гомеостазу: система не лише зберігає головні життєво важливі параметри в процесі адаптації до умов функціонування і критичних зрушень, а й забезпечує стабілізацію діяльності; системні гомеостатичні властивості та її стабілізаційні параметри залежать від набутих системою на попередніх етапах генерування еволюційних, структурних та резистентних ознак; для системи та її елементів чи процесів (економічної, виробничої, природно-ресурсної, соцієтальної природи) у кожний момент часу має визначатися стан за узагальненими результатами оцінювання п’яти властивостей і стабілізаційних параметрів (самовирівнювання, інерційності, запізнення, вимірів галузевої та структурно-логічної побудови) та задаватися концепт зміни цих параметрів і властивостей у часі.