VBV. Bіlyk

V. Bіlyk

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


V. Bіlyk has a total of 63 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

    by В.в. Білик, С.в. Юрченко

    У статті досліджено теоретичні та практичні засади управління бізнес-процесами будівельних підприємств в умовах цифровізації. Обґрунтовано, що цифрова трансформація галузі потребує системного підходу, основою якого є реінжиніринг бізнес-процесів. Систематизовано сучасні цифрові інструменти (BIM, ERP, хмарні платформи, IoT, предиктивна аналітика) та визначено їх вплив на ефективність діяльності підприємств. Запропоновано рівневу модель цифрової трансформації, що відображає послідовність переходу від оптимізації процесів до формування цифрової екосистеми. Розроблено інтегральний індекс цифрового потенціалу бізнес-процесів, коефіцієнт технологічної синергії та підхід до оцінки економічної ефективності трансформації. Визначено основні бар’єри цифровізації та запропоновано напрями їх подолання. Окреслено сучасний стан і перспективи цифрової трансформації будівельної галузі України.


  • Open Access

    ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ БІЗНЕСУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

    by Вікторія Білик, Олена Фурсова, В’яЧеслав Кредісов

    The relevance of the research topic is обусловлена contemporary transformational processes in Ukraine’s economy under conditions of European integration, digitalization, and intensifying global competition. In this context, the importance of intangible assets is growing, among which business reputation acquires the status of a key factor in ensuring competitiveness and sustainable development. The European economic environment imposes higher requirements for transparency, accountability, adherence to sustainable development principles, and effective corporate governance, necessitating the adaptation of Ukrainian enterprises to new business standards. The paper generalizes scientific approaches to the interpretation of business reputation as an integral characteristic of enterprise activity formed on the basis of stakeholder perception and determining the level of trust in business. It is substantiated that business reputation is a complex, multi-level economic category reflecting the interaction of internal and external factors of enterprise development. It is formed under the influence of economic, managerial, social, communication, and digital components, whose coherence ensures the integrity of the enterprise’s reputational profile. It is proved that business reputation acts as a strategic intangible asset that creates long-term competitive advantages, strengthens trust among investors, partners, and consumers, reduces transaction risks, and facilitates access to international markets. Particular attention is paid to its role as a tool for integrating Ukrainian enterprises into the European economic space. The study finds that digitalization and the implementation of ESG approaches transform reputation management mechanisms, increasing requirements for transparency, communication activity, and adaptability of enterprises. The results confirm the systemic nature of business reputation formation as a key factor of competitiveness and integration capacity in the context of European integration.

  • Open Access

    УПРАВЛІНСЬКІ ОСНОВИ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА СУЧАСНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

    by Вікторія Білик

    У статті розглянуто управлінські засади ресурсозбереження на підприємствах машинобудівної галузі України. Розкрито проблеми управління ресурсозбереженням, визначено організаційно-економічну сутність цього процесу на сучасних машинобудівних підприємствах, проаналізовано фактори, що впливають на ефективність ресурсозбереження, та описано етапи формування механізму управління ресурсозбереженням. Окрему увагу приділено системі організаційного менеджменту, яка забезпечує прийняття управлінських рішень щодо реалізації проектів ресурсозбереження, а також запропоновано методику ранжування інвестиційних проектів у цій сфері для оптимізації управлінських рішень. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації теоретико-прикладних підходів до реалізації політики ресурсозбереження та прийняття управлінських рішень на сучасних підприємствах машинобудівної галузі України.

  • Open Access

    ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОЄКТНОГО УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ПІДХОДІВ AGILE ТА LEAN

    by В.в. Білик

    У статті досліджуються особливості проєктного управління на будівельних підприємствах в умовах цифрової трансформації з акцентом на застосування підходів Agile та Lean (бережливого виробництва). Проаналізовано інструментарій Lean з позиції можливості його адаптації та використання у будівельних проєктах. Визначено перспективні напрями впровадження Agile та Lean у будівельній галузі на ключових етапах реалізації проєктів, зокрема під час проєктування, планування, координації та виконання будівельних робіт. Обґрунтовано переваги використання гнучких методів управління, серед яких підвищення прозорості процесів, скорочення термінів ухвалення та погодження управлінських рішень, покращення комунікації між учасниками проєкту та зниження рівня ризиків. Окрему увагу приділено обмеженням і ризикам застосування підходу Agile в умовах високого рівня формалізації та нормативної регламентації будівельних проєктів. Як найбільш ефективний напрям розвитку проєктного управління запропоновано використання гібридної моделі, що поєднує елементи класичного управління, Agile та Lean. Реалізація такого підходу дозволяє забезпечити оптимальний баланс між структурованим контролем і необхідною гнучкістю управління в сучасному будівельному середовищі.

  • Open Access

    КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК МОДЕЛЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

    by Вікторія Білик, Ольга Григор'єВа, Вячеслав Думанецький

    The article explores corporate culture as a key model for the innovative development of an educational organization under conditions of globalization, digital transformation, and increasing societal demands for the quality of educational services. The relevance of the study is determined by the need to form competitive educational institutions capable of effectively adapting to dynamic environmental changes, ensuring academic integrity, and fostering the creative and intellectual potential of participants in the educational process. The paper summarizes theoretical approaches to defining the essence of corporate culture and identifies its specific features within educational organizations. It is substantiated that corporate culture in education performs not only regulatory and integrative functions but also acts as a strategic resource for innovative transformation. The main components of corporate culture in an educational organization are analyzed, including value systems, norms and behavioral rules, communication mechanisms, leadership practices, symbolism, and traditions, as well as their influence on organizational identity formation. Special attention is paid to the role of leadership and communication in shaping openness to change, implementing digital technologies, innovative pedagogical methods, and developing partnership relations. An innovative model of corporate culture formation in an educational organization is proposed, characterized by a multi-level structure that integrates value-based, normative-organizational, communication, leadership, and innovation dimensions. The study concludes that a coherent and innovation-oriented corporate culture serves as a foundation for the sustainable development of educational organizations, enhancing their competitiveness and improving the quality of educational services in the context of digitalization and global challenges.


  • Open Access

    САМОМЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

    by Вікторія Білик, Сніжана Лисенко-Заїка, Сергій Мазурев, Максим Потехін

    У сучасних умовах реформування системи освіти та зростаючої конкуренції між навчальними закладами питання підвищення ефективності управління стає одним із ключових чинників їхнього розвитку. Освітні установи прагнуть зміцнити свій репутаційний капітал і забезпечити довгострокову конкурентоспроможність, що, у свою чергу, зумовлює підвищення вимог до керівників і науково-педагогічних працівників. Від керівника сучасного закладу освіти очікується не лише наявність управлінських компетенцій, а й здатність до саморозвитку, раціонального розподілу власного часу, ресурсів і потенціалу. У цьому контексті особливого значення набуває самоменеджмент як система самоуправління професійною діяльністю. Метою дослідження є визначення сутності, структури та специфіки реалізації самоменеджменту керівника закладу освіти в умовах сучасних викликів та трансформацій освітнього середовища. У статті проаналізовано наукові підходи до розуміння поняття «самоменеджмент», представлені у працях українських і зарубіжних дослідників. У процесі дослідження встановлено, що ефективність управлінської діяльності керівника безпосередньо залежить від рівня сформованості його навичок самоменеджменту, серед яких провідними є планування, постановка цілей, самоконтроль, самомотивація, самоаналіз і розвиток особистої відповідальності. Самоменеджмент розглядається як інтегрована система, що об’єднує планування, визначення пріоритетів, контроль за реалізацією завдань, самодисципліну й особистісне вдосконалення. Вона забезпечує раціональне використання часу, ресурсів, емоційного потенціалу та сприяє досягненню стратегічних і тактичних цілей освітнього закладу. Застосування ефективних моделей самоменеджменту сприяє підвищенню продуктивності керівників, формуванню їхньої стресостійкості, розвитку навичок адаптації до змін і створенню умов для сталого розвитку освітньої установи. В умовах цифрової трансформації, автономізації навчальних закладів і зростання вимог до якості освіти володіння інструментами самоменеджменту стає необхідною умовою професійного успіху керівника. Самоменеджмент є невід’ємною складовою управлінської компетентності керівника закладу освіти, що визначає його здатність ефективно організовувати власну діяльність, приймати обґрунтовані рішення, раціонально використовувати ресурси й підтримувати результативну командну взаємодію. Розвинені навички самоменеджменту забезпечують гнучкість, адаптивність і стабільний розвиток закладу освіти в умовах постійних трансформацій освітнього середовища.

  • Open Access

    ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВІРТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

    by Вікторія Білик, Євген Лодатко, Оксана Вайпан

    Актуальність дослідження зумовлена зростаючим впливом цифрової трансформації на сферу вищої освіти, де провідне місце посідає створення ефективного інформаційно-комунікаційного середовища віртуального простору. Таке середовище не лише забезпечує відкритий доступ до освітніх ресурсів, а й формує нову культуру взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу — студентами, викладачами, адміністрацією. Воно сприяє розвитку цифрових компетентностей, персоналізації навчання та підвищенню якості управління освітньою діяльністю. Проте сучасна практика впровадження цифрових технологій у закладах вищої освіти залишається переважно фрагментарною, що знижує ефективність їх функціонування. Актуальною науковою проблемою є відсутність інтегрованої моделі, яка б поєднувала технологічні, педагогічні та управлінські аспекти у єдину екосистему. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення науково-практичного підходу до організації інформаційно-комунікаційного середовища віртуального простору закладу вищої освіти, що забезпечує його комплексність, системність та адаптивність відповідно до викликів цифрової епохи. У дослідженні уточнено структуру інформаційно-комунікаційного середовища як багаторівневої системи, що включає технічну, інформаційну, комунікаційну, організаційну та аналітичну підсистеми. Визначено його ключові функції — інформаційну, освітню, управлінську, комунікаційну та мотивуючу. Обґрунтовано науково-практичний підхід до організації віртуального освітнього простору, який реалізується через п’ять етапів: підготовчий, методичний, аналітичний, дослідницький і рекомендаційний. Такий підхід сприяє ефективному поєднанню педагогічних технологій із цифровими інструментами, оптимізує комунікацію та управління освітнім процесом, забезпечує безперервність навчання та розвиток інноваційної культури університету. У результаті сформовано цілісну модель інформаційно-комунікаційного середовища закладу вищої освіти, що відповідає стратегічним завданням цифрової трансформації. Її реалізація сприяє підвищенню якості освітніх послуг, гнучкості управлінських процесів, інноваційності педагогічних підходів і конкурентоспроможності університетів у глобальному освітньому просторі.

  • СИНЕРГІЯ ЛІДЕРСТВА І СОЦІАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В РЕАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНІХ СТРАТЕГІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

    by Вікторія Вікторівна Білик, Віра Олексіївна Шпильова, Юрій Володимирович Крижанівський

  • ОСВІТНІ ІННОВАЦІЇ ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК

    by Сергій Федорович Гаркавий, Олег Валерійович Бардадим, Вікторія Вікторівна Білик, Віра Олексіївна Шпильова, Юрій Володимирович Крижанівський, Наталія Євгеніївна Герасімова, Інна Володимирівна Герасимова, Ольга Василівна Магдич, Кіра Миколаївна Гнезділова, Олена Олександрівна Михальчук, et al.

    All rights reserved. Printed in the United States of America. No part of this publication may be reproduced, distributed, or transmitted, in any form or by any means, or stored in a data base or retrieval system, without the prior written permission of the publisher. The content and reliability of the articles are the responsibility of the authors. When using and borrowing materials reference to the publication is required.

  • Open Access

    ОСНОВНІ ФАКТОРИ, КРИТЕРІЇ І ПРИНЦИПИ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

    by В.в. Білик

    В умовах сучасних глобальних викликів економічні системи всього світу стикаються з серйозними проблемами у сфері ресурсозабезпечення, ресурсоспоживання та ресурсозбереження, які охоплюють усі сектори економіки та виробничої діяльності. Особливої гостроти ці питання набули в Україні, де збройна агресія росії спричинила масштабні руйнування промислової інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів і дефіцит критично важливих ресурсів. У статті розглянуто групу факторів, що визначають політику ресурсозбереження на підприємстві в умовах воєнного та поствоєнного господарювання, виявлено критерії нераціональної організації процесів ресурсоспоживання, сформовано систему елементів ефективного управління ресурсами, а також обґрунтовано принципи державної політики у сфері ресурсозбереження. У межах сформованої системи принципів, критеріїв і факторів раціонального та ефективного використання ресурсів у сучасних умовах особливої уваги потребують питання адаптації машинобудівних підприємств до викликів воєнного часу, забезпечення їх стійкості та підвищення ресурсоефективності як основи для відновлення й сталого розвитку економіки України.