Д. Д. Джумакєєва
Д. Д. Джумакєєва has a total of 1 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Алла Володимирівна Гречко
National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute
2 shared publications
Latest Publications
- 23 June 2022
- Published by Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute in Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»
- No. 22
ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ В ВОЄННИЙ ТА ПОСТВОЄННИЙ ПЕРІОД
Статтю присвячено аналізу інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку підприємств в Україні в воєнний та поствоєнний період. Метою статті є визначення ролі та шляхів забезпечення інноваційних процесів за рахунок інвестиційних коштів в країні у період війни. Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: логічний та економічний аналіз, методи узагальнення, аналізу і синтезу, групування та абстрактно-логічний. Проаналізовано існуючі дефініції поняття «інновація» та «інвестиції», виявлено різні підходи до трактування. Розкрито особливості інвестиційного забезпечення у воєнні часи, охарактеризовано загальні збитки та пошкодження і сформовано рейтинг найбільш пошкоджених промислових об'єктів України. Обґрунтовано оцінку втрат ВВП України внаслідок війни. У ході дослідження виявлено, що завдяки інвестиційним коштам вдалось реалізувати декілька успішних проектів, що наразі працюють на користь України та допомагають ефективно виконувати воєнні операції. Доведено, що інноваційна діяльність не тільки у оборонній, а й у будь-якій іншій сфері супроводжується використанням ІТ-технологій. Акцентовано увагу на тому, що у період воєнного стану IT-сектор є єдиним, що має змогу стабільно працювати, а держава, у свою чергу має наміри розвивати його і надалі. Сформовано головні відмінності у політиці ведення економіки у довоєнний та поствоєнний період. Запропоновано структуру економічної відбудови України після війни.
- 23 June 2022
- Published by Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute in Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»
- No. 22
ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ В ВОЄННИЙ ТА ПОСТВОЄННИЙ ПЕРІОД
Статтю присвячено аналізу інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку підприємств в Україні в воєнний та поствоєнний період. Метою статті є визначення ролі та шляхів забезпечення інноваційних процесів за рахунок інвестиційних коштів в країні у період війни. Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: логічний та економічний аналіз, методи узагальнення, аналізу і синтезу, групування та абстрактно-логічний. Проаналізовано існуючі дефініції поняття «інновація» та «інвестиції», виявлено різні підходи до трактування. Розкрито особливості інвестиційного забезпечення у воєнні часи, охарактеризовано загальні збитки та пошкодження і сформовано рейтинг найбільш пошкоджених промислових об'єктів України. Обґрунтовано оцінку втрат ВВП України внаслідок війни. У ході дослідження виявлено, що завдяки інвестиційним коштам вдалось реалізувати декілька успішних проектів, що наразі працюють на користь України та допомагають ефективно виконувати воєнні операції. Доведено, що інноваційна діяльність не тільки у оборонній, а й у будь-якій іншій сфері супроводжується використанням ІТ-технологій. Акцентовано увагу на тому, що у період воєнного стану IT-сектор є єдиним, що має змогу стабільно працювати, а держава, у свою чергу має наміри розвивати його і надалі. Сформовано головні відмінності у політиці ведення економіки у довоєнний та поствоєнний період. Запропоновано структуру економічної відбудови України після війни.
- Open Access
- 23 September 2021
- Published by Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute in Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»
- No. 19
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
Статтю присвячено аналізу особливостей впровадження стратегічного управління на вітчизняних аграрних підприємствах. Зокрема, досліджено підходи до визначення поняття «стратегія» та запропоновано власне визначення даного поняття. Авторами доведено, що головним завданням стратегії є об’єднання всіх видів діяльності підприємства, а також трудових ресурсів з метою отримання ряду переваг над конкурентами та досягнення високих результатів. В процесі дослідження було сформовано і економічно обґрунтовано думку про те, що розробка стратегії – це певний процес, основою якого є потенціал суб’єкта господарювання, а його основною характеристикою може бути виокремлення цілей та відповідних конкурентних переваг у довгостроковій перспективі, що коригуються завдяки вчасній адаптації до змін у зовнішньому середовищі за допомогою інноваційних технологій та ефективного антикризового управління. Крім цього, в процесі розробки обраного напряму дослідження, визначено особливості стратегічного управління аграрним підприємством та проаналізовано фактори, що перешкоджають прискореному розвитку галузі. Виявлено, що у провідних країнах із найбільш розвиненим агросектором значну роль відіграють транснаціональні компанії, і відповідно, сформовано рейтинг найбільших аграрних компаній світу, досліджено їх основні стратегічні напрямки розвитку. Проаналізовано фінансові результати до оподаткування за видами економічної діяльності за останні десять років і частку експорту за видами сільської продукції. З’ясовано, що найбільший експорт аграрної продукції становлять продукти рослинного походження, а головним імпортером української сільськогосподарської продукції є Китай. Розглянуто чинники, що впливають на вибір стратегії розвитку для аграрного підприємства. Також, автором доведено, що наявність стратегії не завжди означає її успішну реалізацію, що зокрема може бути спричинено наступним: невідповідність організаційної структури та обраної стратегії; непорозуміння серед керівників компанії; відсутність системи колективного прийняття рішень; нерішучість керівництва стосовно нових змін; відсутність достатньої кваліфікації та досвіду керівництва у сфері стратегічного управління; невідповідність рекламних замовлень сезонним коливанням їх реалізації; великий обсяг витрат тощо. Запропоновано імплементацію іноземних стратегій на вітчизняному ринку та принципи стратегічного розвитку аграрного сектору України. Розроблено етапи формування стратегії аграрного підприємства та обґрунтовано доцільність їх реалізації на вітчизняному ринку.
- 23 September 2021
- Published by Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute in Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»
- No. 19
Open AccessІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
Статтю присвячено аналізу особливостей впровадження стратегічного управління на вітчизняних аграрних підприємствах. Зокрема, досліджено підходи до визначення поняття «стратегія» та запропоновано власне визначення даного поняття. Авторами доведено, що головним завданням стратегії є об’єднання всіх видів діяльності підприємства, а також трудових ресурсів з метою отримання ряду переваг над конкурентами та досягнення високих результатів. В процесі дослідження було сформовано і економічно обґрунтовано думку про те, що розробка стратегії – це певний процес, основою якого є потенціал суб’єкта господарювання, а його основною характеристикою може бути виокремлення цілей та відповідних конкурентних переваг у довгостроковій перспективі, що коригуються завдяки вчасній адаптації до змін у зовнішньому середовищі за допомогою інноваційних технологій та ефективного антикризового управління. Крім цього, в процесі розробки обраного напряму дослідження, визначено особливості стратегічного управління аграрним підприємством та проаналізовано фактори, що перешкоджають прискореному розвитку галузі. Виявлено, що у провідних країнах із найбільш розвиненим агросектором значну роль відіграють транснаціональні компанії, і відповідно, сформовано рейтинг найбільших аграрних компаній світу, досліджено їх основні стратегічні напрямки розвитку. Проаналізовано фінансові результати до оподаткування за видами економічної діяльності за останні десять років і частку експорту за видами сільської продукції. З’ясовано, що найбільший експорт аграрної продукції становлять продукти рослинного походження, а головним імпортером української сільськогосподарської продукції є Китай. Розглянуто чинники, що впливають на вибір стратегії розвитку для аграрного підприємства. Також, автором доведено, що наявність стратегії не завжди означає її успішну реалізацію, що зокрема може бути спричинено наступним: невідповідність організаційної структури та обраної стратегії; непорозуміння серед керівників компанії; відсутність системи колективного прийняття рішень; нерішучість керівництва стосовно нових змін; відсутність достатньої кваліфікації та досвіду керівництва у сфері стратегічного управління; невідповідність рекламних замовлень сезонним коливанням їх реалізації; великий обсяг витрат тощо. Запропоновано імплементацію іноземних стратегій на вітчизняному ринку та принципи стратегічного розвитку аграрного сектору України. Розроблено етапи формування стратегії аграрного підприємства та обґрунтовано доцільність їх реалізації на вітчизняному ринку.