Оксана Володимирівна Яроменко
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Оксана Володимирівна Яроменко has a total of 13 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Nina Myronets
Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities
3 shared publications - Andrii S. Romaniv
Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities, Rivne, Ukraine
2 shared publications Anastasiia Rachynska
1 shared publicationInternational University of Economics and Humanities named after Academician Stepan Demianchuk
1 shared publicationPrivate Higher Education Establishment «Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities»
1 shared publication- Tetiana Hlushkova1 shared publication
Latest Publications
- 26 June 2026
- Published by Taras Shevchenko National University of Kyiv in Physical Geography and Geomorphology
- No. 49 (1),p. 47-55
Theoretical and methodological principles of assessing the functional potential of Geological and Geomorphological Tourist Resources
The purpose of the study is to substantiate the theoretical and methodological foundations for assessing the functional potential of geological and geomorphological tourist resources and to test the authors’ methodology using the examples of the Dnister Canyon and Sviati Hory National Nature Parks. The study applies functional-tourism, systemic, comparative-geographical and matrix-based approaches. A classification of geotourist resources is proposed, comprising 10 groups and 50 resource factors. The study also applies a classification of 100 types of tourism, grouped into 25 groups and 5 functional segments. The assessment is carried out using the formula FP = R × T, where FP is the functional potential of a resource factor, R is the level of its impact on a particular type of tourism, and T is the status of the resource factor. A matrix model was developed that makes it possible to establish relationships between specific georesources and types of tourist activity. Testing the methodology showed that Dnister Canyon National Nature Park has a higher total functional potential of georesources than Sviati Hory National Nature Park. The most significant resources for both areas are geomorphological resources, primarily plain and river-valley landforms. Dnister Canyon is characterized by a combination of canyon landscapes, karst caves, paleontological sites, waterfalls and rock outcrops, which support the development of cognitive, active, educational and underground tourism. In Sviati Hory, the defining resources are chalk outcrops, slopes, cave complexes and the valley of the Siverskyi Donets River, which before the war were used in religious, ecological, hiking and cognitive tourism. The proposed approach makes it possible to assess georesources not only as natural objects, but also as functional elements of a tourism product. The methodology can be used to compare territories, determine the specialization of tourist destinations and design specialized tourism products.
- 26 June 2026
- Published by Taras Shevchenko National University of Kyiv in Physical Geography and Geomorphology
- No. 49 (1),p. 47-55
Theoretical and methodological principles of assessing the functional potential of Geological and Geomorphological Tourist Resources
The purpose of the study is to substantiate the theoretical and methodological foundations for assessing the functional potential of geological and geomorphological tourist resources and to test the authors’ methodology using the examples of the Dnister Canyon and Sviati Hory National Nature Parks. The study applies functional-tourism, systemic, comparative-geographical and matrix-based approaches. A classification of geotourist resources is proposed, comprising 10 groups and 50 resource factors. The study also applies a classification of 100 types of tourism, grouped into 25 groups and 5 functional segments. The assessment is carried out using the formula FP = R × T, where FP is the functional potential of a resource factor, R is the level of its impact on a particular type of tourism, and T is the status of the resource factor. A matrix model was developed that makes it possible to establish relationships between specific georesources and types of tourist activity. Testing the methodology showed that Dnister Canyon National Nature Park has a higher total functional potential of georesources than Sviati Hory National Nature Park. The most significant resources for both areas are geomorphological resources, primarily plain and river-valley landforms. Dnister Canyon is characterized by a combination of canyon landscapes, karst caves, paleontological sites, waterfalls and rock outcrops, which support the development of cognitive, active, educational and underground tourism. In Sviati Hory, the defining resources are chalk outcrops, slopes, cave complexes and the valley of the Siverskyi Donets River, which before the war were used in religious, ecological, hiking and cognitive tourism. The proposed approach makes it possible to assess georesources not only as natural objects, but also as functional elements of a tourism product. The methodology can be used to compare territories, determine the specialization of tourist destinations and design specialized tourism products.
- Open Access
- 15 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 2,p. 49-57
ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ І БІОЛОГІЇ
Стаття присвячена використанню цифрових технологій у професійній підготовці майбутніх учителів географії та біології. Встановлено, що однією з основних компетентностей вчителя є цифрова (інформаційно-цифрова) компетентність, що передбачає вміння використовувати та створювати цифрові ресурси і впроваджувати їх у своїй професійній діяльності. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні ролі цифрових технологій у професійній підготовці майбутніх учителів географії та біології і визначенні ефективних напрямів формування їхньої цифрової компетентності. У дослідженні розкрито зміст поняття «цифрові технології» та проаналізовано їх види. Визначено групи цифрових інструментів, які можна застосовувати в аудиторній та позааудиторній роботі здобувачів вищої освіти. Окреслено основні напрями інтеграції цифрових інструментів в освітній процес закладів вищої освіти, зокрема використання презентацій, опитувальників, ментальних карт, інтерактивних книг, геоінформаційних систем, віртуальних лабораторій, онлайн-визначників, інтерактивних платформ і мультимедійних ресурсів. Наведено конкретні приклади цифрових застосунків, які ефективні у професійній підготовці майбутніх учителів географії та біології У статті визначено особливості формування цифрової компетентності майбутніх учителів географії та біології під час вивчення фахових навчальних дисциплін у закладах вищої освіти. Проаналізовано сутність поняття «цифрова компетентність», визначено її структуру та схарактеризовано складники (технічний, інформаційно-аналітичний, комунікаційний, методичний, творчий, безпековий). Обґрунтовано значення цифрових інструментів для ефективної педагогічної діяльності в умовах цифровізації освіти. Розроблено завдання для вдосконалення цифрової компетентності під час методичної підготовки майбутніх учителів географії та біології. Визначено проблеми у формуванні цифрової компетентності майбутніх педагогів, а також запропоновано шляхи їх подолання.
- 15 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 2,p. 49-57
Open AccessЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ І БІОЛОГІЇ
Стаття присвячена використанню цифрових технологій у професійній підготовці майбутніх учителів географії та біології. Встановлено, що однією з основних компетентностей вчителя є цифрова (інформаційно-цифрова) компетентність, що передбачає вміння використовувати та створювати цифрові ресурси і впроваджувати їх у своїй професійній діяльності. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні ролі цифрових технологій у професійній підготовці майбутніх учителів географії та біології і визначенні ефективних напрямів формування їхньої цифрової компетентності. У дослідженні розкрито зміст поняття «цифрові технології» та проаналізовано їх види. Визначено групи цифрових інструментів, які можна застосовувати в аудиторній та позааудиторній роботі здобувачів вищої освіти. Окреслено основні напрями інтеграції цифрових інструментів в освітній процес закладів вищої освіти, зокрема використання презентацій, опитувальників, ментальних карт, інтерактивних книг, геоінформаційних систем, віртуальних лабораторій, онлайн-визначників, інтерактивних платформ і мультимедійних ресурсів. Наведено конкретні приклади цифрових застосунків, які ефективні у професійній підготовці майбутніх учителів географії та біології У статті визначено особливості формування цифрової компетентності майбутніх учителів географії та біології під час вивчення фахових навчальних дисциплін у закладах вищої освіти. Проаналізовано сутність поняття «цифрова компетентність», визначено її структуру та схарактеризовано складники (технічний, інформаційно-аналітичний, комунікаційний, методичний, творчий, безпековий). Обґрунтовано значення цифрових інструментів для ефективної педагогічної діяльності в умовах цифровізації освіти. Розроблено завдання для вдосконалення цифрової компетентності під час методичної підготовки майбутніх учителів географії та біології. Визначено проблеми у формуванні цифрової компетентності майбутніх педагогів, а також запропоновано шляхи їх подолання.
- Open Access
- 23 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 4,p. 327-332
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИБОРУ ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ В ГЕОГРАФІЧНІЙ НАУЦІ
У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз вибору об’єкта дослідження в географічній науці. Історія виокремлення об’єкта географічної науки є складною, з огляду на предметну сферу географії. Аналіз історико-географічних вивчень засвідчує, що загальним об’єктом географічних наук пропонували вважати «геопростір», «природно-суспільне середовище», «природне середовище, змінене людиною», «географічне середовище», «геоверсум», «географічний універсам», «географічну оболонку», «ландшафтну оболонку». Проаналізовано об’єкт дослідження географічної науки за різними авторами. Учені С. Мороз, В. Онопрієнко та С. Бортник підкреслюють, що загальним об’єктом дослідження для географічної науки доцільно вважати географічне середовище. Думку про те, що «географічне середовище» слід розглядати як основний об’єкт дослідження, можна знайти й у більш ранніх працях учених-географів. Низка вчених не визнає географічне середовище об’єктом вивчення географії. О. Топчієв у своєму навчальному посібнику «Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики» (2005 р.) зазначає, що географія охоплює вивчення явищ різного масштабу – від мікросередовища до географічної оболонки планети Земля. Доходимо висновку, що загальний об’єкт географічної науки інтерпретується неоднозначно, що виражається у використанні різних термінологічних варіантів. Для його визначення застосовують різноманітні підходи. Найбільш поширеним підходом у географічній науці є геосферний. У сучасній науці географія не має окремого універсального терміна, який би однозначно визначав земну оболонку як єдиний об’єкт із сукупністю всіх її геосфер. Традиційно для географії використовують термін «географічна оболонка». О. Топчієв, Д. Мальчикова у своїй праці «Методологічні засади географії» (2019 р.) пишуть, що поняття «ландшафтна оболонка Землі» становить теоретико-методологічну основу географічної науки. Так, уведення нового поняття – ландшафтна оболонка Землі – зумовлює певні методологічні трансформації предметної сфери географії. Теоретико-методологічний аналіз відіграє важливу роль у виборі об’єкта дослідження в географічній науці, оскільки саме завдяки йому досягається наукова обґрунтованість, послідовність й ефективність усього процесу дослідження.
- 23 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 4,p. 327-332
Open AccessТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИБОРУ ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ В ГЕОГРАФІЧНІЙ НАУЦІ
У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз вибору об’єкта дослідження в географічній науці. Історія виокремлення об’єкта географічної науки є складною, з огляду на предметну сферу географії. Аналіз історико-географічних вивчень засвідчує, що загальним об’єктом географічних наук пропонували вважати «геопростір», «природно-суспільне середовище», «природне середовище, змінене людиною», «географічне середовище», «геоверсум», «географічний універсам», «географічну оболонку», «ландшафтну оболонку». Проаналізовано об’єкт дослідження географічної науки за різними авторами. Учені С. Мороз, В. Онопрієнко та С. Бортник підкреслюють, що загальним об’єктом дослідження для географічної науки доцільно вважати географічне середовище. Думку про те, що «географічне середовище» слід розглядати як основний об’єкт дослідження, можна знайти й у більш ранніх працях учених-географів. Низка вчених не визнає географічне середовище об’єктом вивчення географії. О. Топчієв у своєму навчальному посібнику «Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики» (2005 р.) зазначає, що географія охоплює вивчення явищ різного масштабу – від мікросередовища до географічної оболонки планети Земля. Доходимо висновку, що загальний об’єкт географічної науки інтерпретується неоднозначно, що виражається у використанні різних термінологічних варіантів. Для його визначення застосовують різноманітні підходи. Найбільш поширеним підходом у географічній науці є геосферний. У сучасній науці географія не має окремого універсального терміна, який би однозначно визначав земну оболонку як єдиний об’єкт із сукупністю всіх її геосфер. Традиційно для географії використовують термін «географічна оболонка». О. Топчієв, Д. Мальчикова у своїй праці «Методологічні засади географії» (2019 р.) пишуть, що поняття «ландшафтна оболонка Землі» становить теоретико-методологічну основу географічної науки. Так, уведення нового поняття – ландшафтна оболонка Землі – зумовлює певні методологічні трансформації предметної сфери географії. Теоретико-методологічний аналіз відіграє важливу роль у виборі об’єкта дослідження в географічній науці, оскільки саме завдяки йому досягається наукова обґрунтованість, послідовність й ефективність усього процесу дослідження.
- Open Access
- 22 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica et Recreatio
- No. 4,p. 38-46
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇІНИ В ПЕРІОД 2005–2025 РОКІВ
Актуальність дослідження: агропромисловий комплекс України має значний виробничий потенціал та створює основу експорту. Предметом дослідження є сільське господарство України та галузі переробної сфери. Мета дослідження: суспільно-географічний аналіз розвитку АПК впродовж останніх 20 років, у тому числі в умовах воєнного сьогодення. Методологія дослідження: системно-структурний підхід, методи системного аналізу та синтезу, статистичний та графічний методи. Результати дослідження: проаналізовано посівну площу сільськогосподарських культур в Україні в динаміці. За останні 20 років найбільшу площу зернових і зернобобових культур було засіяно у 2002 р. (15 392 тис. га); площі буряка цукрового в Україні в останнє десятиліття не були великими, у 2024 р. порівняно з 2005 р. скоротилися у 2,5 раза. Зросли посівні площі соняшнику. Посівна площа сільськогосподарських культур в Україні (зокрема, картоплі, овочевих культур, насаджень плодових та ягідних культур) зменшилася. Показники урожайності сільськогосподарських культур зростають. Аналіз кількості сільськогосподарських тварин в Україні засвідчує стрімке зменшення кількості великої рогатої худоби. Кількість поголів’я свиней дещо зменшилася з 2020 року. Майже у 2 рази зменшилося поголів’я овець та кіз у 2025 р. порівняно з 2005 роком. Розведення птиці в Україні за останні 20 років є найбільш стабільним. Практичне значення: здійснено суспільно-географічний аналіз розвитку агропромислового комплексу України впродовж останніх 20 років, у тому числі в умовах воєнного сьогодення в країні, що важливо для України, де АПК є однією з основних експортних галузей. Висновки: окреслено переваги та проблеми в розвитку агропромислового комплексу. Стан АПК України за останні 20 років демонструє стабільність і позитивну динаміку. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні можливостей розвитку аграрної сфери, адже підвищення ефективності АПК привело до зростання інтересу серед як національних, так і закордонних інвесторів.
- 22 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica et Recreatio
- No. 4,p. 38-46
Open AccessСУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇІНИ В ПЕРІОД 2005–2025 РОКІВ
Актуальність дослідження: агропромисловий комплекс України має значний виробничий потенціал та створює основу експорту. Предметом дослідження є сільське господарство України та галузі переробної сфери. Мета дослідження: суспільно-географічний аналіз розвитку АПК впродовж останніх 20 років, у тому числі в умовах воєнного сьогодення. Методологія дослідження: системно-структурний підхід, методи системного аналізу та синтезу, статистичний та графічний методи. Результати дослідження: проаналізовано посівну площу сільськогосподарських культур в Україні в динаміці. За останні 20 років найбільшу площу зернових і зернобобових культур було засіяно у 2002 р. (15 392 тис. га); площі буряка цукрового в Україні в останнє десятиліття не були великими, у 2024 р. порівняно з 2005 р. скоротилися у 2,5 раза. Зросли посівні площі соняшнику. Посівна площа сільськогосподарських культур в Україні (зокрема, картоплі, овочевих культур, насаджень плодових та ягідних культур) зменшилася. Показники урожайності сільськогосподарських культур зростають. Аналіз кількості сільськогосподарських тварин в Україні засвідчує стрімке зменшення кількості великої рогатої худоби. Кількість поголів’я свиней дещо зменшилася з 2020 року. Майже у 2 рази зменшилося поголів’я овець та кіз у 2025 р. порівняно з 2005 роком. Розведення птиці в Україні за останні 20 років є найбільш стабільним. Практичне значення: здійснено суспільно-географічний аналіз розвитку агропромислового комплексу України впродовж останніх 20 років, у тому числі в умовах воєнного сьогодення в країні, що важливо для України, де АПК є однією з основних експортних галузей. Висновки: окреслено переваги та проблеми в розвитку агропромислового комплексу. Стан АПК України за останні 20 років демонструє стабільність і позитивну динаміку. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні можливостей розвитку аграрної сфери, адже підвищення ефективності АПК привело до зростання інтересу серед як національних, так і закордонних інвесторів.
- Open Access
- 28 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 5,p. 113-118
ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТРУКТУРИ МІСТА КОРЕЦЬ У ХІХ СТОЛІТТІ
У статті здійснено історико-географічний аналіз соціально-економічної структури міста Корець в період ХІХ століття на основі вивчення архівних та літературних джерел. Місто Корець знаходиться на території Рівненської області та відноситься до найдавніших міст України, є типовим прикладом європейських замкових міст. У період ХІХ ст. Корець входив до складу Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Унікальні природні умови та вигідне транспортно-географічне розташування Корця створили сприятливі умови для його розвитку. Перший історичний документ, який містить відомості про населення міста є Ревізька казка (1811 р.). У Корці проживали українська, єврейська та польська громади. Важливим у формуванні соціально-економічної структури м. Корець стало утворення «смуги осілості», де дозволялося селитися євреям. Щодо соціальної структури населення, то вона була представлена духовенством, військовими та їх домашніми, дворянами, купцями, міщанами, цеховими та державними селянами. Про високий соціально-культурний статус міста засвідчують діючі греко-католицький та францисканський монастирі, костел, єврейські молитовні доми та синагоги, земське училище, школа, бібліотека. З кінця XVIII ст. у Корці відбувся значний розвиток торгівлі, ремесел і промисловості. Нами складено перелік економічних та соціальних об’єктів м. Корець у досліджуваний період. У місті працювали суконна фабрика, шкіряний та винокурний заводи, електрична станція, паровий млин, пивоварня, медоварня, що підтверджує розвиток енергетики, текстильної, будівельної та харчової промисловості. Функціонували торговельні лавки, ярмарки та ринки, на яких велася торгівля як промисловими так і продуктовими товарами. Вважаємо, що основними чинниками, що вплинули на формування соціально-економічної структури м. Корець у ХІХ ст. є: адміністративно-територіальний устрій та зміни в адміністративному підпорядкуванні; вигідне транспортно-географічне розташування; природно-ресурсний потенціал, етнодемографічний та господарський розвиток міста.
- 28 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 5,p. 113-118
Open AccessІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТРУКТУРИ МІСТА КОРЕЦЬ У ХІХ СТОЛІТТІ
У статті здійснено історико-географічний аналіз соціально-економічної структури міста Корець в період ХІХ століття на основі вивчення архівних та літературних джерел. Місто Корець знаходиться на території Рівненської області та відноситься до найдавніших міст України, є типовим прикладом європейських замкових міст. У період ХІХ ст. Корець входив до складу Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Унікальні природні умови та вигідне транспортно-географічне розташування Корця створили сприятливі умови для його розвитку. Перший історичний документ, який містить відомості про населення міста є Ревізька казка (1811 р.). У Корці проживали українська, єврейська та польська громади. Важливим у формуванні соціально-економічної структури м. Корець стало утворення «смуги осілості», де дозволялося селитися євреям. Щодо соціальної структури населення, то вона була представлена духовенством, військовими та їх домашніми, дворянами, купцями, міщанами, цеховими та державними селянами. Про високий соціально-культурний статус міста засвідчують діючі греко-католицький та францисканський монастирі, костел, єврейські молитовні доми та синагоги, земське училище, школа, бібліотека. З кінця XVIII ст. у Корці відбувся значний розвиток торгівлі, ремесел і промисловості. Нами складено перелік економічних та соціальних об’єктів м. Корець у досліджуваний період. У місті працювали суконна фабрика, шкіряний та винокурний заводи, електрична станція, паровий млин, пивоварня, медоварня, що підтверджує розвиток енергетики, текстильної, будівельної та харчової промисловості. Функціонували торговельні лавки, ярмарки та ринки, на яких велася торгівля як промисловими так і продуктовими товарами. Вважаємо, що основними чинниками, що вплинули на формування соціально-економічної структури м. Корець у ХІХ ст. є: адміністративно-територіальний устрій та зміни в адміністративному підпорядкуванні; вигідне транспортно-географічне розташування; природно-ресурсний потенціал, етнодемографічний та господарський розвиток міста.
- Open Access
- 15 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 3,p. 74-80
ОСВІТА В МЕГУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА: ІНТЕГРАЦІЯ ПИТАНЬ МИРУ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ
У статті проаналізовано євроінтеграційні освітні процеси в Україні. Інноваційну діяльність розглянуто як оновлення педагогічного процесу, уведення нових ідей у традиційну систему, що передбачає найвищий ступінь освітньо-наукової діяльності; в умовах євроінтеграційних векторів розвитку української науки й освіти інноваційну діяльність визначено як основу та зміст інноваційних освітніх процесів.Розкрито процес реалізації принципів (інституційна автономія, академічна свобода, виховання молодого покоління на ідеях миру) входження закладу освіти до європейського простору вищої освіти на прикладі Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука». Висвітлено інтеграцію питань миру в контексті європейського простору в освітньо-науковій діяльності МЕГУ імені академіка Степана Дем’янчука.Інтеграція питань миру в контексті європейського простору в освітньо-науковій діяльності МЕГУ здійснюється через реалізацію загальноуніверситетської комплексної наукової теми в науково- педагогічній діяльності викладачів закладу вищої освіти, педагогів, учнівської та студентської молоді, проведення Міжнародних громадських учнівських читань «Я голосую за мир!». Ініціатором проведення першого національно-патріотичного заходу є Степан Якимович Дем’янчук. Йому належить оригінальне педагогічне вчення, відоме в науці як педагогіка миру.Висвітлено процес інтернаціоналізації в МЕГУ, який відбувається через укладання договорів про співпрацю та партнерство між закладами освіти, реалізацію академічної мобільності, віртуальних обмінів, проведення міжнародних наукових конференцій спільно з міжнародними партнерами, організацію та проведення спільних наукових воркшопів, семінарів, форумів, круглих столів тощо.Процес євроінтеграції передбачає виконання низки політичних, економічних, соціальних, правових, освітніх реформ з метою впровадження ідей миру. У контексті європейської інтеграції в освіту вагомими є створення моделі освітнього процесу, яка б оптимально поєдналися кращі вітчизняні й зарубіжні традиції; поєднання гуманістичних традицій української педагогіки та зарубіжного досвіду виховання особистості на ідеях миру; проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень; залучення інновацій в освітньо-науковий процес тощо.
- 15 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 3,p. 74-80
Open AccessОСВІТА В МЕГУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА: ІНТЕГРАЦІЯ ПИТАНЬ МИРУ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ
У статті проаналізовано євроінтеграційні освітні процеси в Україні. Інноваційну діяльність розглянуто як оновлення педагогічного процесу, уведення нових ідей у традиційну систему, що передбачає найвищий ступінь освітньо-наукової діяльності; в умовах євроінтеграційних векторів розвитку української науки й освіти інноваційну діяльність визначено як основу та зміст інноваційних освітніх процесів.Розкрито процес реалізації принципів (інституційна автономія, академічна свобода, виховання молодого покоління на ідеях миру) входження закладу освіти до європейського простору вищої освіти на прикладі Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука». Висвітлено інтеграцію питань миру в контексті європейського простору в освітньо-науковій діяльності МЕГУ імені академіка Степана Дем’янчука.Інтеграція питань миру в контексті європейського простору в освітньо-науковій діяльності МЕГУ здійснюється через реалізацію загальноуніверситетської комплексної наукової теми в науково- педагогічній діяльності викладачів закладу вищої освіти, педагогів, учнівської та студентської молоді, проведення Міжнародних громадських учнівських читань «Я голосую за мир!». Ініціатором проведення першого національно-патріотичного заходу є Степан Якимович Дем’янчук. Йому належить оригінальне педагогічне вчення, відоме в науці як педагогіка миру.Висвітлено процес інтернаціоналізації в МЕГУ, який відбувається через укладання договорів про співпрацю та партнерство між закладами освіти, реалізацію академічної мобільності, віртуальних обмінів, проведення міжнародних наукових конференцій спільно з міжнародними партнерами, організацію та проведення спільних наукових воркшопів, семінарів, форумів, круглих столів тощо.Процес євроінтеграції передбачає виконання низки політичних, економічних, соціальних, правових, освітніх реформ з метою впровадження ідей миру. У контексті європейської інтеграції в освіту вагомими є створення моделі освітнього процесу, яка б оптимально поєдналися кращі вітчизняні й зарубіжні традиції; поєднання гуманістичних традицій української педагогіки та зарубіжного досвіду виховання особистості на ідеях миру; проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень; залучення інновацій в освітньо-науковий процес тощо.
- Open Access
- 20 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 4,p. 128-133
СТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РІВНЕНЩИНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Проаналізовано стан розвитку сільського господарства Рівненської області в умовах воєнного часу. Розкрито значущість сільського господарства у структурі експорту регіону. Сільське господарство Рівненщини становить майже четвертину її валового внутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну промисловість, є основною експортною галуззю. Названо чинники розвитку сільського господарства. Виокремлено умови-ризики, що призупинили чи обмежили розвиток сільського господарства, починаючи з повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Окрім несприятливих погодних умов, такими чинниками є: ведення бойових дій на території країни, тимчасова окупація окремих територій країни, створення белігеративних ландшафтів, ускладнена логістика, унеможливлення експорту, енергетична криза тощо. У статті розкрито напрями спеціалізації сільського господарства Рівненщини за природними зонами. Виробничий потенціал Рівненщини визначено як «значний». Протягом 2022–2024 років на території Рівненщини активно тривали весняно-польові роботи та працювали підприємства агропромислового комплексу. Індекс виробництва валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств у 2022 році становив 99% до попереднього року (зокрема, по сільськогосподарських підприємствах – 96,3%). У сільськогосподарських підприємствах області засіяно цукрові буряки, соняшник, сою та горох. В індивідуальних господарствах Рівненської області інтенсивною були посадка картоплі та посів овочевих культур. У 2023 році очікуваний валовий збір зернових культур за всіма категоріями господарств становив 1,26 мільйона тонн. Станом на 1 грудня 2023 року зібрано 1,24 мільйона тонн. Здійснено аналіз виробництва сільськогосподарської продукції за видами. Картоплярство визначено як одну із провідних галузей спеціалізації господарства регіону. Спостерігаємо стабілізацію поголів’я корів, збільшення поголів’я свиней і поголів’я птиці. На Рівненщині в умовах воєнного стану є практика створення сімейних фермерських господарств. Налічується 27 таких господарств, більшість із яких розвивають молочне скотарство. Наведено приклади матеріальної та фінансової підтримки фермерських господарств та інших виробників сільськогосподарської продукції на Рівненщині. Названо проблеми розвитку сільського господарства Рівненщини в умовах сьогодення. Пріоритетними напрямами розвитку сільського господарства Рівненської області є вирощування зернових та зернобобових культур, цукрових буряків, сої, соняшнику, ріпаку, картоплі, овочів; виробництво м’ясо-молочної продукції тваринництва, а також розвиток інфраструктури аграрного ринку. Розвиток галузі у пріоритеті визначатиме й інвестиційна привабливість регіону. Стан розвитку сільського господарства Рівненської області в сучасних умовах визначаємо як стабільний, який має перспективи розвитку в умовах складного сьогодення.
- 20 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 4,p. 128-133
Open AccessСТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РІВНЕНЩИНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Проаналізовано стан розвитку сільського господарства Рівненської області в умовах воєнного часу. Розкрито значущість сільського господарства у структурі експорту регіону. Сільське господарство Рівненщини становить майже четвертину її валового внутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну промисловість, є основною експортною галуззю. Названо чинники розвитку сільського господарства. Виокремлено умови-ризики, що призупинили чи обмежили розвиток сільського господарства, починаючи з повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Окрім несприятливих погодних умов, такими чинниками є: ведення бойових дій на території країни, тимчасова окупація окремих територій країни, створення белігеративних ландшафтів, ускладнена логістика, унеможливлення експорту, енергетична криза тощо. У статті розкрито напрями спеціалізації сільського господарства Рівненщини за природними зонами. Виробничий потенціал Рівненщини визначено як «значний». Протягом 2022–2024 років на території Рівненщини активно тривали весняно-польові роботи та працювали підприємства агропромислового комплексу. Індекс виробництва валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств у 2022 році становив 99% до попереднього року (зокрема, по сільськогосподарських підприємствах – 96,3%). У сільськогосподарських підприємствах області засіяно цукрові буряки, соняшник, сою та горох. В індивідуальних господарствах Рівненської області інтенсивною були посадка картоплі та посів овочевих культур. У 2023 році очікуваний валовий збір зернових культур за всіма категоріями господарств становив 1,26 мільйона тонн. Станом на 1 грудня 2023 року зібрано 1,24 мільйона тонн. Здійснено аналіз виробництва сільськогосподарської продукції за видами. Картоплярство визначено як одну із провідних галузей спеціалізації господарства регіону. Спостерігаємо стабілізацію поголів’я корів, збільшення поголів’я свиней і поголів’я птиці. На Рівненщині в умовах воєнного стану є практика створення сімейних фермерських господарств. Налічується 27 таких господарств, більшість із яких розвивають молочне скотарство. Наведено приклади матеріальної та фінансової підтримки фермерських господарств та інших виробників сільськогосподарської продукції на Рівненщині. Названо проблеми розвитку сільського господарства Рівненщини в умовах сьогодення. Пріоритетними напрямами розвитку сільського господарства Рівненської області є вирощування зернових та зернобобових культур, цукрових буряків, сої, соняшнику, ріпаку, картоплі, овочів; виробництво м’ясо-молочної продукції тваринництва, а також розвиток інфраструктури аграрного ринку. Розвиток галузі у пріоритеті визначатиме й інвестиційна привабливість регіону. Стан розвитку сільського господарства Рівненської області в сучасних умовах визначаємо як стабільний, який має перспективи розвитку в умовах складного сьогодення.
- Open Access
- 11 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 2,p. 76-81
РЕЛОКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ГЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ
Проаналізовано релокацію підприємств в Україні в умовах воєнного стану. Висвітлено сутність поняття «релокація» та названо види релокації. Простежено динаміку переміщення підприємств, географічну «міграцію бізнесу» та переміщення підприємств (компаній) за галузями спеціалізації. Саме бойові дії та нестабільна економічна ситуація в регіонах в Україні стали причиною релокації, що зумовили новий процес територіального переміщення бізнесу. Зазначено, що у 2022 році з метою збереження бізнесу та розвитку підприємств в Україні створено програму релокації бізнесу, згідно з якою підприємства можуть перевезти виробничі потужності з територій, що наближені або перебувають у зоні бойових дій, до одного із шістнадцяти регіонів країни. У статті на основі аналізу офіційних сайтів висвітлено динаміку переміщених підприємств з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, графічно представлено кількість релокованих підприємств. Станом на вересень 2023 р. урядовою програмою релокації в більш безпечні регіони скористалися 840 підприємств, з них 667 уже працюють на новому місці. Розкрито географічний аспект переміщення підприємств. Виокремлено адміністративно-територіальні області, регіональні та локальні центри релокованих підприємств (компаній, установ). Найбільше підприємств перемістилися до Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Хмельницької, Івано- Франківської та Тернопільської областей. Лідером за кількістю релокованих підприємств є Львівська область, на територію якої переміщено майже чверть таких підприємств, де працює понад три тисячі осіб. Зазначено, що саме області Карпатського регіону мають порівняно вищий з іншими регіонами України рівень економічної безпеки, високий експортний потенціал, можливості для відновлення і збільшення обсягів зовнішньої торгівлі з країнами-членами Європейського Союзу. Проаналізовано релоковані підприємства за галузями спеціалізації. Серед переміщених компаній найбільше підприємств у сфері оптової торгівлі (44%); 6% серед внутрішньо переміщених підприємств становлять підприємства сфери будівництва; 4,1% – бізнес, що здійснює операції з нерухомістю (2023 р.). Названо місця релокації не лише для виробничих підприємств, а й для високотехнологічних компаній. Оптимізація релокації національного виробництва в умовах війни збереже власний внутрішній потенціал на основі активізації виробничої діяльності в західних регіонах країни. Аналіз релокації підприємств України в умовах воєнного стану, зокрема й висвітлення географічного аспекту, дав змогу не лише виокремити географічні центри релокації підприємств, а й простежити динаміку їх переміщення та визначити спеціалізацію. Результати дослідження сприятимуть забезпеченню більш ефективного процесу релокації підприємств, що вимагає узгодження механізму державного регулювання діяльності бізнесу (насамперед на рівні територіальних програм) з умовами воєнного стану та мобілізаційної економіки в країні.
- 11 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 2,p. 76-81
Open AccessРЕЛОКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ГЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ
Проаналізовано релокацію підприємств в Україні в умовах воєнного стану. Висвітлено сутність поняття «релокація» та названо види релокації. Простежено динаміку переміщення підприємств, географічну «міграцію бізнесу» та переміщення підприємств (компаній) за галузями спеціалізації. Саме бойові дії та нестабільна економічна ситуація в регіонах в Україні стали причиною релокації, що зумовили новий процес територіального переміщення бізнесу. Зазначено, що у 2022 році з метою збереження бізнесу та розвитку підприємств в Україні створено програму релокації бізнесу, згідно з якою підприємства можуть перевезти виробничі потужності з територій, що наближені або перебувають у зоні бойових дій, до одного із шістнадцяти регіонів країни. У статті на основі аналізу офіційних сайтів висвітлено динаміку переміщених підприємств з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, графічно представлено кількість релокованих підприємств. Станом на вересень 2023 р. урядовою програмою релокації в більш безпечні регіони скористалися 840 підприємств, з них 667 уже працюють на новому місці. Розкрито географічний аспект переміщення підприємств. Виокремлено адміністративно-територіальні області, регіональні та локальні центри релокованих підприємств (компаній, установ). Найбільше підприємств перемістилися до Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Хмельницької, Івано- Франківської та Тернопільської областей. Лідером за кількістю релокованих підприємств є Львівська область, на територію якої переміщено майже чверть таких підприємств, де працює понад три тисячі осіб. Зазначено, що саме області Карпатського регіону мають порівняно вищий з іншими регіонами України рівень економічної безпеки, високий експортний потенціал, можливості для відновлення і збільшення обсягів зовнішньої торгівлі з країнами-членами Європейського Союзу. Проаналізовано релоковані підприємства за галузями спеціалізації. Серед переміщених компаній найбільше підприємств у сфері оптової торгівлі (44%); 6% серед внутрішньо переміщених підприємств становлять підприємства сфери будівництва; 4,1% – бізнес, що здійснює операції з нерухомістю (2023 р.). Названо місця релокації не лише для виробничих підприємств, а й для високотехнологічних компаній. Оптимізація релокації національного виробництва в умовах війни збереже власний внутрішній потенціал на основі активізації виробничої діяльності в західних регіонах країни. Аналіз релокації підприємств України в умовах воєнного стану, зокрема й висвітлення географічного аспекту, дав змогу не лише виокремити географічні центри релокації підприємств, а й простежити динаміку їх переміщення та визначити спеціалізацію. Результати дослідження сприятимуть забезпеченню більш ефективного процесу релокації підприємств, що вимагає узгодження механізму державного регулювання діяльності бізнесу (насамперед на рівні територіальних програм) з умовами воєнного стану та мобілізаційної економіки в країні.
- 1 January 2022
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald UNU. International Economic Relations And World Economy
INTERNATIONAL TRENDS IN THE FOOD SERVICE INDUSTRY
The purpose of this paper is to justify the theoretical and applied aspect of the introduction of international trends in the food service industry of Ukraine. Research methodology. The achievement of a purpose set in the article has been carried out using the following methods: logical generalization and scientific abstraction, classification, analytical method. Results. There are several negative trends in the development of the food service industry and insufficient use of modern innovations. It is proposed to actively introduce international trends in the activities of Ukrainian catering enterprises also as a way to overcome the crisis created by the COVID-19 pandemic. Practical significance of the research results. Using these trends in practice will increase the profitability of catering enterprises.
- 1 January 2022
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald UNU. International Economic Relations And World Economy
INTERNATIONAL TRENDS IN THE FOOD SERVICE INDUSTRY
The purpose of this paper is to justify the theoretical and applied aspect of the introduction of international trends in the food service industry of Ukraine. Research methodology. The achievement of a purpose set in the article has been carried out using the following methods: logical generalization and scientific abstraction, classification, analytical method. Results. There are several negative trends in the development of the food service industry and insufficient use of modern innovations. It is proposed to actively introduce international trends in the activities of Ukrainian catering enterprises also as a way to overcome the crisis created by the COVID-19 pandemic. Practical significance of the research results. Using these trends in practice will increase the profitability of catering enterprises.