Liudmyla Yu. Zurnadzhy
Research Subjects
Liudmyla Yu. Zurnadzhy has a total of 41 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Tetiana Bogdanova
Laboratory of Morphology of the Endocrine System, V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism, National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
5 shared publications - Mykola Tronko
V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism: Kyiv, UA
4 shared publications - Mykhailo Yu. Bolgov
State Institution “V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the NAMS of Ukraine”, Kyiv, Ukraine
3 shared publications - S.V. Chernyshov
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України
3 shared publications - Cari Meinhold Kitahara
National Cancer Institute 1 Bethesda, Md
2 shared publications - Dale A. Ramsden
Department of Biochemistry and Biophysics, Lineberger Comprehensive Cancer Center, University of North Carolina at Chapel Hill, Chapel Hill, USA
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 5 November 2026
- Published by American Association for Cancer Research (AACR) in Cancer Research Communications
Distinguishing Features of Radiation-Induced from Sporadic Thyroid Cancers after the Chornobyl Nuclear Power Plant Accident
Recent data indicate that radiation-induced papillary thyroid carcinomas (PTC) after the 1986 Chornobyl accident can be distinguished from sporadic PTC by examining patterns of DNA damage related to the generation of oncogenic drivers. PTC with fusion/structural variant (SV) drivers generated from two breakpoints with <20 basepairs (bp) breakpoint loss/gain (fusion2B<20bp) were consistent with radiation causation based on a series of analyses, including higher frequency with increasing radiation dose and an even distribution by sex. In contrast, fusion≥3B≥1000bp-, RAS-, and BRAFV600E-driven PTC exhibited no dose association and female predominance, as observed in sporadic PTC. We conducted DNA and RNA sequencing and reconstructed thyroid radiation dose for 229 PTCs to replicate and extend previous reports. Combined analyses with 331 published PTCs enabled investigation of dose and sex distributions for additional, less common fusion/SV driver categories. Among newly characterized PTCs, only fusion2B<20bp had statistically significantly lower female predominance and higher dose compared with BRAFV600E (67.1% vs. 82.4% female, P=0.034; median dose=186 vs. 52 mGy, P=6.410-5; 0% vs. 11.0% in unexposed), replicating the previous report (pooled Psex=7.910-4; pooled Pdose=3.010-10). Analyses of additional fusion/SV driver categories revealed similarly elevated doses for fusion≥3B<20bp (N=4, median=203 mGy, P=9.210-3). Doses were also significantly higher but to a lesser extent for fusion2B<1000bp (N=34, median=131 mGy, P=6.210-4) and fusion≥3B<1000bp (N=13, median=127 mGy, P=5.010-5). Our results suggest that the amount of loss/gain at the fusion/SV driver breakpoint appears to be a more informative feature than the number of DNA DSBs for distinguishing radiation-induced from sporadic tumor groups in this dose range.
- 5 November 2026
- Published by American Association for Cancer Research (AACR) in Cancer Research Communications
Open AccessDistinguishing Features of Radiation-Induced from Sporadic Thyroid Cancers after the Chornobyl Nuclear Power Plant Accident
Recent data indicate that radiation-induced papillary thyroid carcinomas (PTC) after the 1986 Chornobyl accident can be distinguished from sporadic PTC by examining patterns of DNA damage related to the generation of oncogenic drivers. PTC with fusion/structural variant (SV) drivers generated from two breakpoints with <20 basepairs (bp) breakpoint loss/gain (fusion2B<20bp) were consistent with radiation causation based on a series of analyses, including higher frequency with increasing radiation dose and an even distribution by sex. In contrast, fusion≥3B≥1000bp-, RAS-, and BRAFV600E-driven PTC exhibited no dose association and female predominance, as observed in sporadic PTC. We conducted DNA and RNA sequencing and reconstructed thyroid radiation dose for 229 PTCs to replicate and extend previous reports. Combined analyses with 331 published PTCs enabled investigation of dose and sex distributions for additional, less common fusion/SV driver categories. Among newly characterized PTCs, only fusion2B<20bp had statistically significantly lower female predominance and higher dose compared with BRAFV600E (67.1% vs. 82.4% female, P=0.034; median dose=186 vs. 52 mGy, P=6.410-5; 0% vs. 11.0% in unexposed), replicating the previous report (pooled Psex=7.910-4; pooled Pdose=3.010-10). Analyses of additional fusion/SV driver categories revealed similarly elevated doses for fusion≥3B<20bp (N=4, median=203 mGy, P=9.210-3). Doses were also significantly higher but to a lesser extent for fusion2B<1000bp (N=34, median=131 mGy, P=6.210-4) and fusion≥3B<1000bp (N=13, median=127 mGy, P=5.010-5). Our results suggest that the amount of loss/gain at the fusion/SV driver breakpoint appears to be a more informative feature than the number of DNA DSBs for distinguishing radiation-induced from sporadic tumor groups in this dose range.
- Open Access
- 22 August 2025
- Published by American Association for the Advancement of Science (AAAS) in Science Advances
- Vol. 11 (34) , eadw7680
Distinctive molecular features of radiation-induced thyroid cancers
Papillary thyroid carcinoma (PTC) incidence increased after childhood exposure to radioactive fallout from the Chornobyl accident. We investigated PTC genomic profiles to distinguish radiation-induced versus sporadic oncogenic drivers by modeling dose and molecular characteristics by driver category: BRAF V600E ( n = 132), RAS mutation ( n = 31), fusions generated from two breakpoints and 0.08). Clonal clock mutational signatures, marking the age of tumor initiation, were associated with age at the accident for Fusion 2B -PTC ( P = 8.2 × 10 −4 ) but not other drivers ( P > 0.21). Together, these results support a causal role for ionizing radiation in Fusion 2B -PTC as a group but not other drivers.
- 22 August 2025
- Published by American Association for the Advancement of Science (AAAS) in Science Advances
- Vol. 11 (34) , eadw7680
Open AccessDistinctive molecular features of radiation-induced thyroid cancers
Papillary thyroid carcinoma (PTC) incidence increased after childhood exposure to radioactive fallout from the Chornobyl accident. We investigated PTC genomic profiles to distinguish radiation-induced versus sporadic oncogenic drivers by modeling dose and molecular characteristics by driver category: BRAF V600E ( n = 132), RAS mutation ( n = 31), fusions generated from two breakpoints and 0.08). Clonal clock mutational signatures, marking the age of tumor initiation, were associated with age at the accident for Fusion 2B -PTC ( P = 8.2 × 10 −4 ) but not other drivers ( P > 0.21). Together, these results support a causal role for ionizing radiation in Fusion 2B -PTC as a group but not other drivers.
- Open Access
- 29 June 2024
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 29 (2) , 101-118
Вплив підвищення Кі67 проліферативного індексу на к лініко-гістопатологічні показники радіогенних і спорадичних папілярних тиреоїдних карцином залежно від BR AFV600E статусу
У папілярних тиреоїдних карциномах (ПТК) Ki67 проліферативний індекс (ПІ) має прогностичне значення щодо розвитку метастазів та їхніх рецидивів, однак неясно чи розповсюджується це на пацієнтів, опромінених у дитинстві. Мета – визначити чи існують певні асоціації між Ki67 ПІ та клініко-гістопатологічними характеристиками радіогенних і спорадичних ПТК, видалених у пацієнтів різного віку та чи залежать такі можливі асоціації від BRAFV600E статусу пухлини. Матеріал і методи. Аналіз клініко- гістопатологічних та імуногістохімічних досліджень 552 ПТК (416 радіогенних і 136 спорадичних) з використанням багатофакторних моделей логістичної та лінійної регресії. Результати. У радіогенних ПТК пацієнтів віком до 29 років підвищення Кі67 ПІ асоційовано зі збільшенням частот домінантної папілярної будови (відношення шансів (ВШ)=1,208, p=5,34E-04), BRAFV600E мутації (ВШ=1,183, p=0,0007) та онкоцитарних змін (ВШ=1,120, р=0,044), а також із ризиком рецидивів (коефіцієнт ризику (КР)=1,249, p=0,033). Збільшення Кі67 ПІ в BRAFV600E-позитивних пухлинах не призводило до суттєвих змін патологічних і клінічних характеристик ПТК, але в BRAFV600E-негативних пухлинах було асоційовано з ризиком розвитку рецидивних метастазів (КР=1,227, p=0,038), зокрема й радіойодрезистентних (ВШ=1,551, р=0,037). Вплив Кі67 ПІ на показники спорадичних ПТК пацієнтів такої ж вікової групи був подібним за більшістю змінних, але був відсутнім щодо ризику рецидивів як у цілому по групі, так і в BRAFV600E-позитивних чи BRAFV600E-негативних ПТК. У пацієнтів віком до 49 років із радіогенною ПТК ефект Кі67 ПІ співпадав із визначеним у молодших пацієнтів. Висновки. У радіогенних ПТК, на відміну від спорадичних, підвищення Кі67 ПІ пов’язано з гіршим післяопераційним прогнозом, а саме зі збільшенням ймовірності розвитку рецидивів метастазів, зокрема й радіойодрезистентних, що асоційовано, у свою чергу, виключно з BRAFV600E-негативним статусом пухлини. У BRAFV600E-позитивних ПТК, незалежно від їхньої етіології, підвищення Кі67 ПІ не впливало на клініко-гістопатологічні показники ПТК і прогноз захворювання.
- 29 June 2024
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 29 (2) , 101-118
Open AccessВплив підвищення Кі67 проліферативного індексу на к лініко-гістопатологічні показники радіогенних і спорадичних папілярних тиреоїдних карцином залежно від BR AFV600E статусу
У папілярних тиреоїдних карциномах (ПТК) Ki67 проліферативний індекс (ПІ) має прогностичне значення щодо розвитку метастазів та їхніх рецидивів, однак неясно чи розповсюджується це на пацієнтів, опромінених у дитинстві. Мета – визначити чи існують певні асоціації між Ki67 ПІ та клініко-гістопатологічними характеристиками радіогенних і спорадичних ПТК, видалених у пацієнтів різного віку та чи залежать такі можливі асоціації від BRAFV600E статусу пухлини. Матеріал і методи. Аналіз клініко- гістопатологічних та імуногістохімічних досліджень 552 ПТК (416 радіогенних і 136 спорадичних) з використанням багатофакторних моделей логістичної та лінійної регресії. Результати. У радіогенних ПТК пацієнтів віком до 29 років підвищення Кі67 ПІ асоційовано зі збільшенням частот домінантної папілярної будови (відношення шансів (ВШ)=1,208, p=5,34E-04), BRAFV600E мутації (ВШ=1,183, p=0,0007) та онкоцитарних змін (ВШ=1,120, р=0,044), а також із ризиком рецидивів (коефіцієнт ризику (КР)=1,249, p=0,033). Збільшення Кі67 ПІ в BRAFV600E-позитивних пухлинах не призводило до суттєвих змін патологічних і клінічних характеристик ПТК, але в BRAFV600E-негативних пухлинах було асоційовано з ризиком розвитку рецидивних метастазів (КР=1,227, p=0,038), зокрема й радіойодрезистентних (ВШ=1,551, р=0,037). Вплив Кі67 ПІ на показники спорадичних ПТК пацієнтів такої ж вікової групи був подібним за більшістю змінних, але був відсутнім щодо ризику рецидивів як у цілому по групі, так і в BRAFV600E-позитивних чи BRAFV600E-негативних ПТК. У пацієнтів віком до 49 років із радіогенною ПТК ефект Кі67 ПІ співпадав із визначеним у молодших пацієнтів. Висновки. У радіогенних ПТК, на відміну від спорадичних, підвищення Кі67 ПІ пов’язано з гіршим післяопераційним прогнозом, а саме зі збільшенням ймовірності розвитку рецидивів метастазів, зокрема й радіойодрезистентних, що асоційовано, у свою чергу, виключно з BRAFV600E-негативним статусом пухлини. У BRAFV600E-позитивних ПТК, незалежно від їхньої етіології, підвищення Кі67 ПІ не впливало на клініко-гістопатологічні показники ПТК і прогноз захворювання.
- Open Access
- 27 June 2022
- Published by Publishing House Zaslavsky in INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine)
- Vol. 18 (4) , 213-218
Morphological features of thyroid benign focal neoplasms in Graves’ disease
Background. The morphology of the thyroid in Graves’ disease (GD) can be quite diverse: in most cases there is a diffuse enlargement of the thyroid gland (diffuse goiter), in some cases it is not increased, and in some patients there are focal neoplasms (single and multiple), including thyroid cancer. According to some studies, in patients with Graves’ disease, focal formations are observed in 10–31% of cases, and in half of the patients, they appear against the background of treatment with thionamides. The purpose of this paper was a retrospective study of the morphological features of benign thyroid neoplasms due to GD based on the results of cytological and pathomorphological studies. Materials and methods. The study was performed at the clinic of the State Institution “V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. All patients with GD who were operated in the Department of Endocrine Surgery from 2008 to 2019 (1854 patients) were first selected, and then those who had benign focal formations according to the pathohistological examination were selected among them. Results. The frequency of benign thyroid neoplasms in GD is 22.06% in women aged 26 to 55 years. Cytological studies of thyroid neoplasm punctures in GD made it possible to clearly establish their benign nature (BSRTC-2) in 94.3% of cases. In 5.7% of cases, cytological categories BSRTC-3 and BSRTC-4 were established. Positive immunocytochemical reactions to thyroid peroxidase and thyroglobulin, and the absence of CK17 allow avoiding cytological overdiagnosis, characteristic of benign neoplasms of the thyroid gland in GD. Conclusions. Among pathohistologically confirmed benign neoplasms of the thyroid gland in GD, in 63.82% of cases a histological diagnosis was adenomatous or colloid goiter, in 34.47%— signs of nodular hyperplasia, in 1.71%— the presence of thyroiditis.
- 27 June 2022
- Published by Publishing House Zaslavsky in INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine)
- Vol. 18 (4) , 213-218
Open AccessMorphological features of thyroid benign focal neoplasms in Graves’ disease
Background. The morphology of the thyroid in Graves’ disease (GD) can be quite diverse: in most cases there is a diffuse enlargement of the thyroid gland (diffuse goiter), in some cases it is not increased, and in some patients there are focal neoplasms (single and multiple), including thyroid cancer. According to some studies, in patients with Graves’ disease, focal formations are observed in 10–31% of cases, and in half of the patients, they appear against the background of treatment with thionamides. The purpose of this paper was a retrospective study of the morphological features of benign thyroid neoplasms due to GD based on the results of cytological and pathomorphological studies. Materials and methods. The study was performed at the clinic of the State Institution “V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. All patients with GD who were operated in the Department of Endocrine Surgery from 2008 to 2019 (1854 patients) were first selected, and then those who had benign focal formations according to the pathohistological examination were selected among them. Results. The frequency of benign thyroid neoplasms in GD is 22.06% in women aged 26 to 55 years. Cytological studies of thyroid neoplasm punctures in GD made it possible to clearly establish their benign nature (BSRTC-2) in 94.3% of cases. In 5.7% of cases, cytological categories BSRTC-3 and BSRTC-4 were established. Positive immunocytochemical reactions to thyroid peroxidase and thyroglobulin, and the absence of CK17 allow avoiding cytological overdiagnosis, characteristic of benign neoplasms of the thyroid gland in GD. Conclusions. Among pathohistologically confirmed benign neoplasms of the thyroid gland in GD, in 63.82% of cases a histological diagnosis was adenomatous or colloid goiter, in 34.47%— signs of nodular hyperplasia, in 1.71%— the presence of thyroiditis.
- Open Access
- 9 July 2021
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 26 (2) , 105-118
Порівняльне імуногістохімічне дослідження BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних радіогенних і спорадичних папілярних тиреоїдних карцином
Найпоширенішою точковою мутацією в папілярній тиреоїдній карциномі (ПТК) є BRAFV600E, яку пов’язують із більш агресивною поведінкою пухлини. Тим часом дані про частоту цієї мутації в різних вікових групах пацієнтів при наявності або відсутності радіаційного впливу в анамнезі вельми суперечливі. У більшості зазначених досліджень не використовувалися адекватні контрольні групи та/або не оцінювалися інвазійнівластивості ПТК. Мета — порівняння за допомогою імуногістохімічного (ІГХ) дослідження частоти експресії мутантного білка BRAFV600E в однакових за віком на момент операції групах хворих із радіогенними та спорадичними ПТК і оцінювання інвазійних властивостей BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних ПТК в обох серіях. Матеріал і методи. ІГХ дослідження виконані на 247 радіогенних ПТК (105 — діти ≤14 років, 52 —підлітки 15-18 років, 91 — дорослі 19-28 років на момент операції) і 138 спорадичних ПТК (39 — діти, 37 — підлітки, 62 — дорослі зазначеного вище віку). ІГХ дослідження проводили з антитілами anti-BRAF (mutated V600E) antibody (VE1) ab228461 (Abcam). Результати. У радіогенних ПТК частота експресії мутантного білка BRAFV600E, що свідчить про наявність BRAFV600E мутації, була істотно нижче, ніж у спорадичних ПТК (10,5% і 30,4%,p=2,67Е‑06); частота мутації підвищувалася з віком пацієнтів в обох серіях. За порівняння BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних радіогенних ПТК статистично значущі відмінності відзначені в частотах більшості вивчених характеристик. Із боку домінантної структури в радіогенних BRAFV600E-позитивних ПТК переважає типова папілярна, а в радіогенних BRAFV600E-негативних ПТК — солідно-трабекулярна (р=1,12Е‑06 і р=0,001 відповідно). Частота всіх основних показників інвазійності в BRAFV600E-позитивних радіогенних ПТК була статистично значимо нижче, ніж у BRAFV600E-негативних ПТК. За частотою більшості вивчених характеристик BRAFV600E- позитивні спорадичні ПТК не відрізнялися від BRAFV600E-негативних, або ж, як і в радіогенних ПТК, окремі показники інвазійності були нижче, ніж у BRAFV600E-негативній групі, наприклад, лімфатично-кровоносна інвазія (р=7,46Е‑06) або наявність N1b метастазів (р=0,025). BRAFV600E-позитивні ПТК з обох серій (на відміну від BRAFV600E-негативних) практично не мали суттєвих статистичних розбіжностей у порівнянні між собою по всім вивченим показникам. Висновки. BRAFV600E мутація більш властива спорадичним, ніж радіогенним ПТК у всіх вікових групах, і її частота збільшується з віком пацієнтів в обох серіях. Порівняно з BRAFV600E-негативними пухлинами BRAFV600E-позитивні ПТК характеризувалися нижчими (радіогенні) або подібними (спорадичні) інвазійними властивостями в пацієнтів у віці до 28 років на момент операції в обох етіологічних серіях, що вказує на те, що BRAFV600E мутація не асоціюється з більш агресивним перебігом захворювання у хворих молодого віку, незалежно від етіології ПТК.
- 9 July 2021
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 26 (2) , 105-118
Open AccessПорівняльне імуногістохімічне дослідження BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних радіогенних і спорадичних папілярних тиреоїдних карцином
Найпоширенішою точковою мутацією в папілярній тиреоїдній карциномі (ПТК) є BRAFV600E, яку пов’язують із більш агресивною поведінкою пухлини. Тим часом дані про частоту цієї мутації в різних вікових групах пацієнтів при наявності або відсутності радіаційного впливу в анамнезі вельми суперечливі. У більшості зазначених досліджень не використовувалися адекватні контрольні групи та/або не оцінювалися інвазійнівластивості ПТК. Мета — порівняння за допомогою імуногістохімічного (ІГХ) дослідження частоти експресії мутантного білка BRAFV600E в однакових за віком на момент операції групах хворих із радіогенними та спорадичними ПТК і оцінювання інвазійних властивостей BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних ПТК в обох серіях. Матеріал і методи. ІГХ дослідження виконані на 247 радіогенних ПТК (105 — діти ≤14 років, 52 —підлітки 15-18 років, 91 — дорослі 19-28 років на момент операції) і 138 спорадичних ПТК (39 — діти, 37 — підлітки, 62 — дорослі зазначеного вище віку). ІГХ дослідження проводили з антитілами anti-BRAF (mutated V600E) antibody (VE1) ab228461 (Abcam). Результати. У радіогенних ПТК частота експресії мутантного білка BRAFV600E, що свідчить про наявність BRAFV600E мутації, була істотно нижче, ніж у спорадичних ПТК (10,5% і 30,4%,p=2,67Е‑06); частота мутації підвищувалася з віком пацієнтів в обох серіях. За порівняння BRAFV600E-позитивних і BRAFV600E-негативних радіогенних ПТК статистично значущі відмінності відзначені в частотах більшості вивчених характеристик. Із боку домінантної структури в радіогенних BRAFV600E-позитивних ПТК переважає типова папілярна, а в радіогенних BRAFV600E-негативних ПТК — солідно-трабекулярна (р=1,12Е‑06 і р=0,001 відповідно). Частота всіх основних показників інвазійності в BRAFV600E-позитивних радіогенних ПТК була статистично значимо нижче, ніж у BRAFV600E-негативних ПТК. За частотою більшості вивчених характеристик BRAFV600E- позитивні спорадичні ПТК не відрізнялися від BRAFV600E-негативних, або ж, як і в радіогенних ПТК, окремі показники інвазійності були нижче, ніж у BRAFV600E-негативній групі, наприклад, лімфатично-кровоносна інвазія (р=7,46Е‑06) або наявність N1b метастазів (р=0,025). BRAFV600E-позитивні ПТК з обох серій (на відміну від BRAFV600E-негативних) практично не мали суттєвих статистичних розбіжностей у порівнянні між собою по всім вивченим показникам. Висновки. BRAFV600E мутація більш властива спорадичним, ніж радіогенним ПТК у всіх вікових групах, і її частота збільшується з віком пацієнтів в обох серіях. Порівняно з BRAFV600E-негативними пухлинами BRAFV600E-позитивні ПТК характеризувалися нижчими (радіогенні) або подібними (спорадичні) інвазійними властивостями в пацієнтів у віці до 28 років на момент операції в обох етіологічних серіях, що вказує на те, що BRAFV600E мутація не асоціюється з більш агресивним перебігом захворювання у хворих молодого віку, незалежно від етіології ПТК.
- Open Access
- 6 October 2020
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 25 (3) , 207-214
Гістопатологічний аналіз випадкових папілярних тиреоїдних карцином за хвороби Грейвса на тлі дифузного зоба та результати післяопераційного спостереження за пацієнтами
Мета — порівняти гістопатологічні характеристики випадкових папілярних тиреоїдних карцином (ВПТК) за хвороби Грейвса (ХГ) з дифузним зобом (ДЗ), виявлених під час макроскопічного опису післяопераційного матеріалу (макровипадкові папілярні тиреоїдні карциноми — МВПТК) і виключно за мікроскопічного дослідження гістологічних препаратів (справжні окультні папілярні тиреоїдні карциноми — СОПТК); з’ясувати можливі відмінності в післяопераційному перебігу захворювання в пацієнтів із МВПТК і СОПТК. Матеріал і методи. Проведено порівняльний гістопатологічний аналіз 16 МВПТК та 31 СОПТК, виявлених у 47 хворих із ХГ на тлі ДЗ, яких було прооперовано протягом періоду з 2008 по 2019 рік. Порівняно результати післяопераційного спостереження пацієнтів щодо застосування радіойодтерапії (РЙТ) та наявності рецидивів ВПТК. Результати. Усі досліджені ВПТК не перевищували за розміром 10 мм. Частота МВПТК була вірогідно нижчою, ніж СОПТК (34% проти 66%, р=0,0036; шанс ризику (OR)=0,26). Середній розмір пухлини, навпаки, був більшим у першій групі, ніж у другій (5,8±1,2 проти 2,8±1,2 мм, р<0,0001). Жодних істотних відмінностей у домінантнійархітектоніці пухлин чи їхніх інвазійних характеристиках між двома групами не простежувалося, окрім вірогідно частіших ознак інтратиреоїдного розповсюдження МВПТК порівняно із СОПТК (37,5% проти 6,5%, р<0,0130; OR=8,70). Жодна з пухлин в обох групах не мала ознак екстратиреоїдного розповсюдження, усі ВПТК належали до рТ1а категорії відповідно до 8-го видання TNM класифікації. Тривалість післяопераційного спостереженняпацієнтів вірогідно не відрізнялася в обох групах і становила 3,9±2,7 проти 4,2±3,3 року (р=0,9999). Тринадцять із 47 пацієнтів (27,7%) пройшли курс післяопераційної РЙТ, за якої в жодного пацієнта не було виявлено регіонарних чи віддалених метастазів. Також не зафіксовано випадків локальних чи регіонарних рецидивів ВПТК. Висновки. Усі ВПТК за ХГ на тлі ДЗ були мікрокарциномами розміром до 10 мм. МВПТК і СОПТК характеризувалися подібними структурними характеристиками та низькими інвазійними властивостями. Під час післяопераційного спостереження (від 0,2 до 11,2 року) у жодного пацієнта не зафіксовано локальні або реґіонарні рецидиви, незалежно від того, пройшли пацієнти курс РЙТ чи ні, що ставить під сумнів доцільність застосування РЙТ за наявності ВПТК у пацієнтів із ХГ на тлі ДЗ.
- 6 October 2020
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 25 (3) , 207-214
Open AccessГістопатологічний аналіз випадкових папілярних тиреоїдних карцином за хвороби Грейвса на тлі дифузного зоба та результати післяопераційного спостереження за пацієнтами
Мета — порівняти гістопатологічні характеристики випадкових папілярних тиреоїдних карцином (ВПТК) за хвороби Грейвса (ХГ) з дифузним зобом (ДЗ), виявлених під час макроскопічного опису післяопераційного матеріалу (макровипадкові папілярні тиреоїдні карциноми — МВПТК) і виключно за мікроскопічного дослідження гістологічних препаратів (справжні окультні папілярні тиреоїдні карциноми — СОПТК); з’ясувати можливі відмінності в післяопераційному перебігу захворювання в пацієнтів із МВПТК і СОПТК. Матеріал і методи. Проведено порівняльний гістопатологічний аналіз 16 МВПТК та 31 СОПТК, виявлених у 47 хворих із ХГ на тлі ДЗ, яких було прооперовано протягом періоду з 2008 по 2019 рік. Порівняно результати післяопераційного спостереження пацієнтів щодо застосування радіойодтерапії (РЙТ) та наявності рецидивів ВПТК. Результати. Усі досліджені ВПТК не перевищували за розміром 10 мм. Частота МВПТК була вірогідно нижчою, ніж СОПТК (34% проти 66%, р=0,0036; шанс ризику (OR)=0,26). Середній розмір пухлини, навпаки, був більшим у першій групі, ніж у другій (5,8±1,2 проти 2,8±1,2 мм, р<0,0001). Жодних істотних відмінностей у домінантнійархітектоніці пухлин чи їхніх інвазійних характеристиках між двома групами не простежувалося, окрім вірогідно частіших ознак інтратиреоїдного розповсюдження МВПТК порівняно із СОПТК (37,5% проти 6,5%, р<0,0130; OR=8,70). Жодна з пухлин в обох групах не мала ознак екстратиреоїдного розповсюдження, усі ВПТК належали до рТ1а категорії відповідно до 8-го видання TNM класифікації. Тривалість післяопераційного спостереженняпацієнтів вірогідно не відрізнялася в обох групах і становила 3,9±2,7 проти 4,2±3,3 року (р=0,9999). Тринадцять із 47 пацієнтів (27,7%) пройшли курс післяопераційної РЙТ, за якої в жодного пацієнта не було виявлено регіонарних чи віддалених метастазів. Також не зафіксовано випадків локальних чи регіонарних рецидивів ВПТК. Висновки. Усі ВПТК за ХГ на тлі ДЗ були мікрокарциномами розміром до 10 мм. МВПТК і СОПТК характеризувалися подібними структурними характеристиками та низькими інвазійними властивостями. Під час післяопераційного спостереження (від 0,2 до 11,2 року) у жодного пацієнта не зафіксовано локальні або реґіонарні рецидиви, незалежно від того, пройшли пацієнти курс РЙТ чи ні, що ставить під сумнів доцільність застосування РЙТ за наявності ВПТК у пацієнтів із ХГ на тлі ДЗ.