Богдан Григорович Денисик
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Богдан Григорович Денисик has a total of 9 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Viktoriia V. Kanska
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
2 shared publications - Iryna Kravtsova
Uman National University of Horticulture
1 shared publication - Liubov O. Bezlatnia
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Ukraine
1 shared publication - Oleksii Sytnyk
Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University
1 shared publication - Sergei A. Andreev1 shared publication
- Tomas Rozhi
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 27 December 2025
- Published by Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University in Landscape Science
- No. 8(2)
ДОЛИННО-РІЧКОВА ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНА СИСТЕМА ГАЙВОРОНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Розглянуто проблему сучасного стану та раціонального використання водних антропогенних ландшафтів територіальних громад. Об’єкт дослідження – долинно-річкова ландшафтно-технічна система Гайворонської територіальної громади: водосховище, дамба, ГЕС. Мета – здійснити аналіз сучасного стану функціонуючої у межах Гайворонської територіальної громади долинно-річкової ландшафтно-технічної системи, виділити стани її розвитку та обґрунтувати подальші можливості раціонального використання. У процесі дослідження застосовано методи: історико-ландшафтознавчий та літературно-картографічний, польових ландшафтознавчих вишукувань та моделювання. Зазначено, що водосховище Гайворонської долинно-річкової ландшафтно-технічної системи – основа водних антропогенних ландшафтів Гайворонської територіальної громади. У функціонуванні Гайворонського водосховища виділено три стадії функціонування: рання, для якої характерний активний розвиток внутрішніх геокомпонентних і зовнішніх парадинамічних зав’язків; зріла – стадія рівноваги і поступового набуття водосховищем озерно-болотних ознак з характерним для нього мілководним (до 5 м) типом ландшафту: переродження – стадія вирішення проблеми подальшого оновленого функціонування або припинення розвитку. Врахування наявного досвіду з історії розвитку водосховищ басейну Південного Бугу, показує, що для Гайворонського водосховища можливі кілька варіантів його подальшого функціонування: 1) ліквідація водосховища з різними варіантами використання звільненої від води і боліт території; 2) поступове перетворення у низинне болото; 3) повна реконструкція всієї Гайворонської долинно-річкової ландшафтно-технічної системи, першочергово – водосховища. Третій варіант найскладніший за особливостями виконання, однак у майбутньому перспективний і раціональний.
- 27 December 2025
- Published by Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University in Landscape Science
- No. 8(2)
Open AccessДОЛИННО-РІЧКОВА ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНА СИСТЕМА ГАЙВОРОНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Розглянуто проблему сучасного стану та раціонального використання водних антропогенних ландшафтів територіальних громад. Об’єкт дослідження – долинно-річкова ландшафтно-технічна система Гайворонської територіальної громади: водосховище, дамба, ГЕС. Мета – здійснити аналіз сучасного стану функціонуючої у межах Гайворонської територіальної громади долинно-річкової ландшафтно-технічної системи, виділити стани її розвитку та обґрунтувати подальші можливості раціонального використання. У процесі дослідження застосовано методи: історико-ландшафтознавчий та літературно-картографічний, польових ландшафтознавчих вишукувань та моделювання. Зазначено, що водосховище Гайворонської долинно-річкової ландшафтно-технічної системи – основа водних антропогенних ландшафтів Гайворонської територіальної громади. У функціонуванні Гайворонського водосховища виділено три стадії функціонування: рання, для якої характерний активний розвиток внутрішніх геокомпонентних і зовнішніх парадинамічних зав’язків; зріла – стадія рівноваги і поступового набуття водосховищем озерно-болотних ознак з характерним для нього мілководним (до 5 м) типом ландшафту: переродження – стадія вирішення проблеми подальшого оновленого функціонування або припинення розвитку. Врахування наявного досвіду з історії розвитку водосховищ басейну Південного Бугу, показує, що для Гайворонського водосховища можливі кілька варіантів його подальшого функціонування: 1) ліквідація водосховища з різними варіантами використання звільненої від води і боліт території; 2) поступове перетворення у низинне болото; 3) повна реконструкція всієї Гайворонської долинно-річкової ландшафтно-технічної системи, першочергово – водосховища. Третій варіант найскладніший за особливостями виконання, однак у майбутньому перспективний і раціональний.
- Open Access
- 14 June 2025
- Published by Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University in Landscape Science
- No. 7(1),p. 86-94
ЯРУЖНА ЕРОЗІЯ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ В ЛІСОВИХ АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТАХ
Мета – виявити чинники та дослідити процес розвитку й структуру яружної ерозії для розробки заходів її оптимізації. У процесі дослідження використано конструктивно-ландшафтознавчий підхід, принцип комплексності та природно-антропогенного сумісництва з належними їм методами – ландшафтознавчим, ГІС-технологій тощо. На прикладі модельного регіону – Поділля, виокремлено та розглянуто основні і похідні чинники, що зумовлюють розвиток яружної ерозії в лісових антропогенних ландшафтах та особливості їх прояву. Серед основних: висотна диференціація поверхні Поділля, наявність і широке розповсюдження тут лесових порід, притаманний для регіону дослідження зливовий характер атмосферних опадів та господарська діяльність людей. Зазначене потребує подальших комплексних досліджень розвитку яружної ерозії в лісових антропогенних ландшафтах з обов’язковим залученням фахівців інших наук.
- 14 June 2025
- Published by Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University in Landscape Science
- No. 7(1),p. 86-94
Open AccessЯРУЖНА ЕРОЗІЯ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ В ЛІСОВИХ АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТАХ
Мета – виявити чинники та дослідити процес розвитку й структуру яружної ерозії для розробки заходів її оптимізації. У процесі дослідження використано конструктивно-ландшафтознавчий підхід, принцип комплексності та природно-антропогенного сумісництва з належними їм методами – ландшафтознавчим, ГІС-технологій тощо. На прикладі модельного регіону – Поділля, виокремлено та розглянуто основні і похідні чинники, що зумовлюють розвиток яружної ерозії в лісових антропогенних ландшафтах та особливості їх прояву. Серед основних: висотна диференціація поверхні Поділля, наявність і широке розповсюдження тут лесових порід, притаманний для регіону дослідження зливовий характер атмосферних опадів та господарська діяльність людей. Зазначене потребує подальших комплексних досліджень розвитку яружної ерозії в лісових антропогенних ландшафтах з обов’язковим залученням фахівців інших наук.
- Open Access
- 27 December 2024
- Published by Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University in Landscape Science
- No. 6(2),p. 111-121
НАГІРНО-ДІБРОВНІ ЛАНДШАФТИ ПОДІЛЛЯ, ЇХ ВИСОТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ І ДИНАМІКА
Нагірним дібровам, як одним із найпродуктивніших у минулому лісовим ландшафтним комплексам, ландшафтознавці приділяють мало уваги. Мета – з врахуванням висотної диференціації та динаміки нагірних дібров, обґрунтувати ландшафтознавчі пропозиції їх відтворення та подальшого раціонального використання. У процесі дослідження застосовано принципи комплексності, структурно-системний, функціональний, природно-антропогенного сумісництва; методи – експедиційні, літературно-картографічні, натурних ділянок, геоінформаційного моделювання. Зазначено, що Поділля репрезентативний регіон для пізнання нагірних дібров. Вони тут представлені в класичному виді, тривалий час використовують їх ресурси, потребують заходів щодо відновлення. Під нагірно-дібровними ландшафтним комплексами розуміємо широколисті ліси, утворені різними видами дубу з його супутниками, приурочені до високих та крутих схилів і прилеглих до них вододілів. Проведено дослідження дев’яти натурних ділянок нагірних дібров, з яких одна – «П’ятничанський ліс» в околицях м. Вінниця, представлена детальніше. Обґрунтовано пропозиції, які необхідно впроваджувати у процесі поступового їх відновлення. Серед них врахування: висотної диференціації ландшафтної структури нагірних дібров, яка представлена чотирма мікрозонами з притаманним лише для них набором лісових урочищ; динаміки їх ландшафтних комплексів – часової і просторової, де часові динамічні закономірності є провідними у пізнанні нагірно-дібровних ландшафтів; впливу антропогенного чинника, як одного з найбільш активних і дестабілізуючих та необхідності формування перехідних екотонів – узлісь між нагірними дібровами та прилеглими до них ландшафтами. Зазначено, що майже повне знищення нагірно-дібровних ландшафтів Поділля потребує їх подальших детальних досліджень з врахуванням природних умов окремих районів, таких як Подільське Придністер’я, Подільських Товтр, Середнього Побужжя та специфіки сучасного антропогенного впливу.
- 27 December 2024
- Published by Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University in Landscape Science
- No. 6(2),p. 111-121
Open AccessНАГІРНО-ДІБРОВНІ ЛАНДШАФТИ ПОДІЛЛЯ, ЇХ ВИСОТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ І ДИНАМІКА
Нагірним дібровам, як одним із найпродуктивніших у минулому лісовим ландшафтним комплексам, ландшафтознавці приділяють мало уваги. Мета – з врахуванням висотної диференціації та динаміки нагірних дібров, обґрунтувати ландшафтознавчі пропозиції їх відтворення та подальшого раціонального використання. У процесі дослідження застосовано принципи комплексності, структурно-системний, функціональний, природно-антропогенного сумісництва; методи – експедиційні, літературно-картографічні, натурних ділянок, геоінформаційного моделювання. Зазначено, що Поділля репрезентативний регіон для пізнання нагірних дібров. Вони тут представлені в класичному виді, тривалий час використовують їх ресурси, потребують заходів щодо відновлення. Під нагірно-дібровними ландшафтним комплексами розуміємо широколисті ліси, утворені різними видами дубу з його супутниками, приурочені до високих та крутих схилів і прилеглих до них вододілів. Проведено дослідження дев’яти натурних ділянок нагірних дібров, з яких одна – «П’ятничанський ліс» в околицях м. Вінниця, представлена детальніше. Обґрунтовано пропозиції, які необхідно впроваджувати у процесі поступового їх відновлення. Серед них врахування: висотної диференціації ландшафтної структури нагірних дібров, яка представлена чотирма мікрозонами з притаманним лише для них набором лісових урочищ; динаміки їх ландшафтних комплексів – часової і просторової, де часові динамічні закономірності є провідними у пізнанні нагірно-дібровних ландшафтів; впливу антропогенного чинника, як одного з найбільш активних і дестабілізуючих та необхідності формування перехідних екотонів – узлісь між нагірними дібровами та прилеглими до них ландшафтами. Зазначено, що майже повне знищення нагірно-дібровних ландшафтів Поділля потребує їх подальших детальних досліджень з врахуванням природних умов окремих районів, таких як Подільське Придністер’я, Подільських Товтр, Середнього Побужжя та специфіки сучасного антропогенного впливу.
- Open Access
- 26 September 2022
- Published by Oles Honchar Dnipropetrovsk National University in Journal of Geology, Geography and Geoecology
- Vol. 31 (3) , 547-553
On the question of the philosophical foundations of the geoecotones theory: synergetics, anthropocentrism, geosystem paradigm
In this article, the problem of the philosophical foundations of the geographic theory of geoecotone is considered. As such, the authors propose the traditions of neopla- tonic philosophy, based on the ontological teaching of Empedocles, the modern philosoph- ical teachings of the actor-network theory of B. Latour and object-oriented ontology. The noospheric power of a person is realized in globalization processes through the expansion of various social and economic institutions, primarily the global ones, which cause corresponding changes in the activities of institutions at lower system levels, and those, accord- ingly, already have a direct impact on their environment. The borderline character of the geoecotone is historically enhanced as the anthropogenic impact on the geographic shell as a whole and its individual elements intensifies. Geoecotones are formed as a special type of geosystems, which are complex systems characterized by a contradictory unity of internal heterogeneity and functional connectivity. The action of the anthropogenic factor is so broad that almost any fragment of modern geospace can be classified to geoecotones in the state of bifurcation and uncertainty. The direct result of the development of mankind was the formation of multilevel ecological and economic systems. It has been determined that the spatial formation of such systems is directly related to the geoecotonization of the geographic shell. The authors analyze the approaches to the philosophical substantiation of the study of the culture and socioge- netic functions of the geoecotone. The formation of geoecotones is an objective process leading to the transformation of geographical knowledge itself. The logical-dialectical comparison of the processes of geoecotonization leads to the idea of their isomorphism with the processes of the development of geographical science, characterized by the universalization and complication of the category-conceptual apparatus.
- 26 September 2022
- Published by Oles Honchar Dnipropetrovsk National University in Journal of Geology, Geography and Geoecology
- Vol. 31 (3) , 547-553
Open AccessOn the question of the philosophical foundations of the geoecotones theory: synergetics, anthropocentrism, geosystem paradigm
In this article, the problem of the philosophical foundations of the geographic theory of geoecotone is considered. As such, the authors propose the traditions of neopla- tonic philosophy, based on the ontological teaching of Empedocles, the modern philosoph- ical teachings of the actor-network theory of B. Latour and object-oriented ontology. The noospheric power of a person is realized in globalization processes through the expansion of various social and economic institutions, primarily the global ones, which cause corresponding changes in the activities of institutions at lower system levels, and those, accord- ingly, already have a direct impact on their environment. The borderline character of the geoecotone is historically enhanced as the anthropogenic impact on the geographic shell as a whole and its individual elements intensifies. Geoecotones are formed as a special type of geosystems, which are complex systems characterized by a contradictory unity of internal heterogeneity and functional connectivity. The action of the anthropogenic factor is so broad that almost any fragment of modern geospace can be classified to geoecotones in the state of bifurcation and uncertainty. The direct result of the development of mankind was the formation of multilevel ecological and economic systems. It has been determined that the spatial formation of such systems is directly related to the geoecotonization of the geographic shell. The authors analyze the approaches to the philosophical substantiation of the study of the culture and socioge- netic functions of the geoecotone. The formation of geoecotones is an objective process leading to the transformation of geographical knowledge itself. The logical-dialectical comparison of the processes of geoecotonization leads to the idea of their isomorphism with the processes of the development of geographical science, characterized by the universalization and complication of the category-conceptual apparatus.