Oleh Kravchuk
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Oleh Kravchuk has a total of 28 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Volodymyr Kopanchuk
Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law
8 shared publications - Віталій Осмолян
Хмельницький інститут ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом
5 shared publications - Володимир Михайлов
National Transport University
3 shared publications Юрій Туровець
Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law
3 shared publications- A. L. Hanziuk
Khmelnytskyi National University, Ukraine
2 shared publications - Anatolyi Hordieiev
Khmelnytskyi National University, Khmelnytskyi, Ukraine
2 shared publications
Latest Publications
- 12 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public administration and customs administration
- No. 3 (50),p. 192-197
Забезпечення цивільного захисту в умовах децентралізації публічної влади: моделі та підходи
У статті теоретично обґрунтовано моделі та підходи до публічного управління у сфері забезпечення цивільного захисту в умовах децентралізації публічної влади. Розглянуто базовий принцип розвитку моделей децентралізації, який передбачає відхід від обмежень парадигми деконцентрації державної влади на користь регіональних або місцевих структур до концептуально важливого делегування повноважень та ресурсів. Підкреслено, що координаційна модель управління допомагає вирішити проблему поєднання зусиль різних органів управління (органів державної влади і місцевого самоврядування) і є достатньо самостійною системою, яка має власні органи управління, наділені координаційними повноваженнями, поряд з існуванням органів державної влади й місцевого самоврядування. Показано, що модель публічного управління, зорієнтована на збереження тенденцій і принципів децентралізації й, водночас, на урахування важливості багаторівневої структури інституційного розвитку конкретної функціо- нальної сфери передбачає поєднання вертикального підпорядкування регіональних центрів безпеки та стійкості центральним органам влади та горизонтального підпорядкування регіональних центрів безпеки та стійкості обласним адміністраціям. Акцентовано увагу на можливостях впровадження моделі інтегрованого управління, яка передбачає комбінацію централізованих та децентралізованих елементів управління. У межах інтегративного підходу до організації публічного управління забезпеченням цивільного захисту стає можливою інтеграція функціональних і територіальних підсистем, що дозволяє забезпечити комплек- сний підхід до реагування на надзвичайні ситуації, що підвищує ефективність оперативного реагування і захисту населення, мінімізації екологічних та матеріальних збитків, а також підвищенню загальної готовності до кризових ситуацій. В умовах децентралізації модель організації публічного управління та публічної влади має сприяти швидкій та ефективній оперативній співпраці між всіма суб’єктами цивільного захисту, забезпеченню створення резерву додаткових можливостей реагування, які можуть бути розгорнуті як допомога у будь-якому локальному контексті держави.
- 12 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public administration and customs administration
- No. 3 (50),p. 192-197
Забезпечення цивільного захисту в умовах децентралізації публічної влади: моделі та підходи
У статті теоретично обґрунтовано моделі та підходи до публічного управління у сфері забезпечення цивільного захисту в умовах децентралізації публічної влади. Розглянуто базовий принцип розвитку моделей децентралізації, який передбачає відхід від обмежень парадигми деконцентрації державної влади на користь регіональних або місцевих структур до концептуально важливого делегування повноважень та ресурсів. Підкреслено, що координаційна модель управління допомагає вирішити проблему поєднання зусиль різних органів управління (органів державної влади і місцевого самоврядування) і є достатньо самостійною системою, яка має власні органи управління, наділені координаційними повноваженнями, поряд з існуванням органів державної влади й місцевого самоврядування. Показано, що модель публічного управління, зорієнтована на збереження тенденцій і принципів децентралізації й, водночас, на урахування важливості багаторівневої структури інституційного розвитку конкретної функціо- нальної сфери передбачає поєднання вертикального підпорядкування регіональних центрів безпеки та стійкості центральним органам влади та горизонтального підпорядкування регіональних центрів безпеки та стійкості обласним адміністраціям. Акцентовано увагу на можливостях впровадження моделі інтегрованого управління, яка передбачає комбінацію централізованих та децентралізованих елементів управління. У межах інтегративного підходу до організації публічного управління забезпеченням цивільного захисту стає можливою інтеграція функціональних і територіальних підсистем, що дозволяє забезпечити комплек- сний підхід до реагування на надзвичайні ситуації, що підвищує ефективність оперативного реагування і захисту населення, мінімізації екологічних та матеріальних збитків, а також підвищенню загальної готовності до кризових ситуацій. В умовах децентралізації модель організації публічного управління та публічної влади має сприяти швидкій та ефективній оперативній співпраці між всіма суб’єктами цивільного захисту, забезпеченню створення резерву додаткових можливостей реагування, які можуть бути розгорнуті як допомога у будь-якому локальному контексті держави.
- Open Access
- 22 June 2026
- Published by National University of Civil Protection of Ukraine in Bulletin of the National University of Civil Protection of Ukraine. Series: Public Administration
- No. 1(24)2026
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Bulletin of National University of Civil Defense of Ukraine
- 22 June 2026
- Published by National University of Civil Protection of Ukraine in Bulletin of the National University of Civil Protection of Ukraine. Series: Public Administration
- No. 1(24)2026
Open AccessТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Bulletin of National University of Civil Defense of Ukraine
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 2-2,p. 131-136
ТАЄМНИЦЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ
Статтю присвячено дослідженню окремих проблем правової визначеності в нормативному врегулюванні інституту недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування, передбаченого ст. 222 КПК України. Проаналізовано теоретичні та прикладні аспекти правового режиму таємниці досудового розслідування в контексті забезпечення дієвості кримінального провадження, захисту прав його учасників та дотримання стандартів свободи вираження поглядів. Оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство України не містить легального визначення поняття «відомості досудового розслідування», це зумовлює неоднозначність правозасто-сування та створює ризики порушення принципу юридичної визначеності. Звернуто увагу на відсутність єдиного підходу до визначення змісту відомостей досудового розслідування та співвідношення низки понять. Обґрунтовано, що відомості досудового розслідування мають неоднорідний характер та можуть бути класифіковані залежно від ступеня їх конфіденційності й допустимості їх оприлюднення. Виокремлено відомості, що підлягають абсолютному нерозголошенню, інформацію, яка містить інші охоронювані законом таємниці, а також відомості, можливість поширення яких залежить від процесуального розсуду слідчого чи прокурора. Проаналізовано проблеми визначення кола суб’єктів обов’язку нерозголо-шення та термінологічну неузгодженість між положеннями КПК України та КК України, де використовуються різні поняття - «відомості» і «дані» досудового розслідування. Окрему увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини щодо співвідношення таємниці досудового розслідування та свободи вираження поглядів. Проаналізовано рішення в справах Bedat v. Switzerland та Sellami v. France, у яких сформульовано критерії допустимості обмеження свободи слова в інтересах забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту прав учасників кримінального провадження та авторитету судової влади. Зроблено висновок про необхідність удосконалення ст. 222 КПК України шляхом законодавчого визначення поняття відомостей досудового розслідування, уточнення меж конфіденційності та забезпечення належного рівня передбачуваності правового регулювання.
- 29 May 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 2-2,p. 131-136
Open AccessТАЄМНИЦЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ
Статтю присвячено дослідженню окремих проблем правової визначеності в нормативному врегулюванні інституту недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування, передбаченого ст. 222 КПК України. Проаналізовано теоретичні та прикладні аспекти правового режиму таємниці досудового розслідування в контексті забезпечення дієвості кримінального провадження, захисту прав його учасників та дотримання стандартів свободи вираження поглядів. Оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство України не містить легального визначення поняття «відомості досудового розслідування», це зумовлює неоднозначність правозасто-сування та створює ризики порушення принципу юридичної визначеності. Звернуто увагу на відсутність єдиного підходу до визначення змісту відомостей досудового розслідування та співвідношення низки понять. Обґрунтовано, що відомості досудового розслідування мають неоднорідний характер та можуть бути класифіковані залежно від ступеня їх конфіденційності й допустимості їх оприлюднення. Виокремлено відомості, що підлягають абсолютному нерозголошенню, інформацію, яка містить інші охоронювані законом таємниці, а також відомості, можливість поширення яких залежить від процесуального розсуду слідчого чи прокурора. Проаналізовано проблеми визначення кола суб’єктів обов’язку нерозголо-шення та термінологічну неузгодженість між положеннями КПК України та КК України, де використовуються різні поняття - «відомості» і «дані» досудового розслідування. Окрему увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини щодо співвідношення таємниці досудового розслідування та свободи вираження поглядів. Проаналізовано рішення в справах Bedat v. Switzerland та Sellami v. France, у яких сформульовано критерії допустимості обмеження свободи слова в інтересах забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту прав учасників кримінального провадження та авторитету судової влади. Зроблено висновок про необхідність удосконалення ст. 222 КПК України шляхом законодавчого визначення поняття відомостей досудового розслідування, уточнення меж конфіденційності та забезпечення належного рівня передбачуваності правового регулювання.
- 17 April 2026
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in DICTUM FACTUM
- No. 1(19)
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ УКРАЇНИ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
- 17 April 2026
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in DICTUM FACTUM
- No. 1(19)
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ УКРАЇНИ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
- 1 January 2026
- Published by Pravo Publishing House LLC in Issues of crime prevention
- Vol. 51, 230-243
Transformation of the principles of forensic expert activity: history and modern ukrainian practice
- 1 January 2026
- Published by Pravo Publishing House LLC in Issues of crime prevention
- Vol. 51, 230-243
Transformation of the principles of forensic expert activity: history and modern ukrainian practice
- Open Access
- 5 December 2025
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in DICTUM FACTUM
- No. 2(18),p. 321—330
ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ УЯВНО-МИСЛЕННЄВОГО МОДЕЛЮВАННЯ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ‒ ПРАВОВІ ПІДСТАВИ МОДЕЛЮВАННЯ
У статті авторами здійснено комплексний аналіз правових засад та перспектив розвитку криміналістики й кримінального процесуального права в контексті реалізації сучасної правової реформи в Україні. Дослідження ґрунтується на науково- практичному підході до осмислення криміналістично-процесуального моделювання як самостійного правового методу, що застосовується під час розслідування кримінальних правопорушень. Обґрунтовано доцільність і необхідність налагодження ефективної взаємодії між працівниками органів досудового розслідування та експертами- криміналістами з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого виконання завдань кримінального процесу, дотримання його загальних засад і підвищення рівня інноваційності правозастосовної діяльності в Україні загалом. Автори акцентують увагу на тому, що криміналістичні методи дослідження повинні застосовуватися системно та вибірково, залежно від конкретних умов і цілей провадження. Зазначається, що дослідник — слідчий, детектив чи експерт — самостійно обирає правомірні та науково обґрунтовані методи пізнання, необхідні для досягнення поставленої мети. Підкреслено, що у науковій практиці відсутній універсальний метод дослідження, придатний для вирішення всіх завдань; натомість ефективність наукового пізнання забезпечується шляхом поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, комплексне застосування яких дає змогу отримати всебічні та об’єктивні результати. У статті представлено авторське бачення структури криміналістичного методу моделювання, спрямованого на систематизацію, збирання та дослідження доказової інформації у межах кримінального провадження. Висвітлено значення запропонованої структури у загальній системі криміналістики та кримінального процесу, визначено її роль у підвищенні ефективності доказування й оптимізації процесуальних процедур. За результатами дослідження сформульовано висновки та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізмів узгодженого застосування норм чинного законодавства у діяльності слідчих (детективів) та експертів-криміналістів, які реалізують свої функціональні повноваження у сфері збирання, дослідження та оцінки доказів у кримінальному провадженні. Окрему увагу зосереджено на необхідності подальшої наукової інтеграції та співпраці між представниками науки кримінального, кримінального процесуального права та криміналістики з метою формування єдиного теоретико- методологічного підґрунтя для підвищення ефективності правоохоронної діяльності та розвитку правової системи України.
- 5 December 2025
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in DICTUM FACTUM
- No. 2(18),p. 321—330
Open AccessЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ УЯВНО-МИСЛЕННЄВОГО МОДЕЛЮВАННЯ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ‒ ПРАВОВІ ПІДСТАВИ МОДЕЛЮВАННЯ
У статті авторами здійснено комплексний аналіз правових засад та перспектив розвитку криміналістики й кримінального процесуального права в контексті реалізації сучасної правової реформи в Україні. Дослідження ґрунтується на науково- практичному підході до осмислення криміналістично-процесуального моделювання як самостійного правового методу, що застосовується під час розслідування кримінальних правопорушень. Обґрунтовано доцільність і необхідність налагодження ефективної взаємодії між працівниками органів досудового розслідування та експертами- криміналістами з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого виконання завдань кримінального процесу, дотримання його загальних засад і підвищення рівня інноваційності правозастосовної діяльності в Україні загалом. Автори акцентують увагу на тому, що криміналістичні методи дослідження повинні застосовуватися системно та вибірково, залежно від конкретних умов і цілей провадження. Зазначається, що дослідник — слідчий, детектив чи експерт — самостійно обирає правомірні та науково обґрунтовані методи пізнання, необхідні для досягнення поставленої мети. Підкреслено, що у науковій практиці відсутній універсальний метод дослідження, придатний для вирішення всіх завдань; натомість ефективність наукового пізнання забезпечується шляхом поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, комплексне застосування яких дає змогу отримати всебічні та об’єктивні результати. У статті представлено авторське бачення структури криміналістичного методу моделювання, спрямованого на систематизацію, збирання та дослідження доказової інформації у межах кримінального провадження. Висвітлено значення запропонованої структури у загальній системі криміналістики та кримінального процесу, визначено її роль у підвищенні ефективності доказування й оптимізації процесуальних процедур. За результатами дослідження сформульовано висновки та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізмів узгодженого застосування норм чинного законодавства у діяльності слідчих (детективів) та експертів-криміналістів, які реалізують свої функціональні повноваження у сфері збирання, дослідження та оцінки доказів у кримінальному провадженні. Окрему увагу зосереджено на необхідності подальшої наукової інтеграції та співпраці між представниками науки кримінального, кримінального процесуального права та криміналістики з метою формування єдиного теоретико- методологічного підґрунтя для підвищення ефективності правоохоронної діяльності та розвитку правової системи України.
- 30 April 2025
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in DICTUM FACTUM
- No. 1(17)
СЛІДЧА РЕКОНСТРУКЦІЯ –АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗМІСТУ ТА ФОРМ РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО МЕТОДУ
- 30 April 2025
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in DICTUM FACTUM
- No. 1(17)
СЛІДЧА РЕКОНСТРУКЦІЯ –АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗМІСТУ ТА ФОРМ РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО МЕТОДУ
- 6 February 2025
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Наше право
- No. 1
Моделювання як метод пізнання на досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень
- 6 February 2025
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Наше право
- No. 1
Моделювання як метод пізнання на досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень
- 11 September 2024
- Published by The Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs in Naukovyy Visnyk Dnipropetrovs'kogo Derzhavnogo Universytety Vnutrishnikh Sprav
- No. 1,p. 157-164
THE TACTICAL AND PSYCHOLOGICAL INFLUENCE OF THE INVESTIGATOR (DETECTIVE) ON PERSONS PARTICIPATING IN CRIMINAL PROCEEDINGS
The authors of the article outline the legal foundations and prospects for the development of criminology, forensic psychology and criminal procedural law in the light of legal reform in Ukraine. The peculiarities of the tactical and psychological influence of the investigator (detective) on persons participating in criminal proceedings are considered. The author’s own (author’s) methodology for solving a number of problematic situations that may arise in the practical activities of a law enforcement officer of Ukraine is presented for consideration and discussion. The need for effective cooperation of law enforcement officers, specialists in the field of criminology and forensic psychology in order to qualitatively and objectively perform the tasks of criminal proceedings, comply with the general principles of the criminal process and improve the innovative policy of Ukraine in general is substantiated. The authors defined and provided their own list of legal positions and techniques for possible opposition to procedural and legal techniques and tricks of the subject. A methodological basis for determining the elements of lies, slander, hearsay and suggestion during the interrogation of a witness or suspect is provided. The significance and evaluation of these short stories in the system of law, criminology, forensic psychology and the criminal process as a whole is revealed. Conclusions were made and recommendations were given regarding the coordinated application of the norms of the current legislation in the practical activities of the investigator, detective and criminalist. Attention was drawn to the need for further scientific cooperation of scientists, specialists in the field of material and procedural law.
- 11 September 2024
- Published by The Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs in Naukovyy Visnyk Dnipropetrovs'kogo Derzhavnogo Universytety Vnutrishnikh Sprav
- No. 1,p. 157-164
THE TACTICAL AND PSYCHOLOGICAL INFLUENCE OF THE INVESTIGATOR (DETECTIVE) ON PERSONS PARTICIPATING IN CRIMINAL PROCEEDINGS
The authors of the article outline the legal foundations and prospects for the development of criminology, forensic psychology and criminal procedural law in the light of legal reform in Ukraine. The peculiarities of the tactical and psychological influence of the investigator (detective) on persons participating in criminal proceedings are considered. The author’s own (author’s) methodology for solving a number of problematic situations that may arise in the practical activities of a law enforcement officer of Ukraine is presented for consideration and discussion. The need for effective cooperation of law enforcement officers, specialists in the field of criminology and forensic psychology in order to qualitatively and objectively perform the tasks of criminal proceedings, comply with the general principles of the criminal process and improve the innovative policy of Ukraine in general is substantiated. The authors defined and provided their own list of legal positions and techniques for possible opposition to procedural and legal techniques and tricks of the subject. A methodological basis for determining the elements of lies, slander, hearsay and suggestion during the interrogation of a witness or suspect is provided. The significance and evaluation of these short stories in the system of law, criminology, forensic psychology and the criminal process as a whole is revealed. Conclusions were made and recommendations were given regarding the coordinated application of the norms of the current legislation in the practical activities of the investigator, detective and criminalist. Attention was drawn to the need for further scientific cooperation of scientists, specialists in the field of material and procedural law.