О. І. Левчик
О. І. Левчик has a total of 13 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Tetiana Borysivna Lazarchuk
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
3 shared publications - V.R. Mykuliak
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
2 shared publications - D. V. Zhehestovska
Department of Therapeutics and Family Medicine, Faculty of Postgraduate Education, Ivan Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ternopil, Ukraine
1 shared publication - Iryna Olehivna Stakhurska
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, Україна
1 shared publication - Iryna Petrivna Savchenko
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, Україна
1 shared publication - Nadiia Ivanivna Yarema
I. HORBACHEVSKY TERNOPIL NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY, TERNOPIL, UKRAINE
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 2,p. 5-10
МЕНЕДЖМЕНТ ХРОНІЧНОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ НА ПЕРВИННОМУ РІВНІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
РЕЗЮМЕ. Хронічне дифузне захворювання печінки (ХДЗП) є другою причиною втрати працездатності серед європейців молодого і середнього віку, а питома вага його у загальній структурі смертності – 3 %. Це зумовило неприйнятну епідеміологічну ситуацію, спонукаючи переглянути підхід до цирозу печінки (ЦП), з лікування ускладнень до профілактики його розвитку у групах високого ризику на рівні первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). Мета – проаналізувати інформаційні та літературні джерела щодо поширеності основних факторів ризику (ФР) ХДЗП, методологічних підходів до формування груп ризику розвитку та методів моніторингу фіброзу (цирозу) печінки. Матеріал і методи. Опрацьовано публікації із ранньої діагностики та ефективного ведення ХДЗП задля запобігання прогресування та ранньої смертності. Пошук здійснено за допомогою платформ MEDLINE/PubMed та Index Medicus за останнє десятиліття. Результати. ХДЗП пов’язані із різними ФР, серед яких розлади вживання алкоголю (РВА), ожиріння, діабет типу 2 (ЦД типу 2) та підвищені показники печінкових проб вважаються основними, проте не єдиними, тригерами для неінвазивного скринінгу фіброзу печінки за допомогою, до прикладу, індексу фіброзу-4 (FIB-4), що покращує показники ранньої діагностики ХДЗП, тим самим запобігаючи захворюваності та смертності від ЦП. Із цих позицій роль лікаря ПМСД у підвищенні обізнаності громади щодо ФР ХДЗП, важливості своєчасної діагностики та заохочення до раннього лікування ХДЗП є ключовою, такою, що здатна зменшити коротко- та довгострокове навантаження цих захворювань на громадське здоров’я. Висновки. Існуючі у світі стратегії формування груп високої передтестової ймовірності розвитку ХДЗП найчастіше базуються на оцінці ФР, найпоширенішими з яких визнані РВА, ожиріння, метаболічний синдром та ЦД типу 2, у поєднанні з індексом FIB-4, значення якого визначає подальший маршрут і програму дій. Імплементація у систему цифрової документації ідентифікаторів ФР та калькулятора FIB-4 могло б оптимізувати роботу лікаря ПМСД з відбору пацієнтів групи високого ризику ХДЗП.
- 29 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 2,p. 5-10
Open AccessМЕНЕДЖМЕНТ ХРОНІЧНОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ НА ПЕРВИННОМУ РІВНІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
РЕЗЮМЕ. Хронічне дифузне захворювання печінки (ХДЗП) є другою причиною втрати працездатності серед європейців молодого і середнього віку, а питома вага його у загальній структурі смертності – 3 %. Це зумовило неприйнятну епідеміологічну ситуацію, спонукаючи переглянути підхід до цирозу печінки (ЦП), з лікування ускладнень до профілактики його розвитку у групах високого ризику на рівні первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). Мета – проаналізувати інформаційні та літературні джерела щодо поширеності основних факторів ризику (ФР) ХДЗП, методологічних підходів до формування груп ризику розвитку та методів моніторингу фіброзу (цирозу) печінки. Матеріал і методи. Опрацьовано публікації із ранньої діагностики та ефективного ведення ХДЗП задля запобігання прогресування та ранньої смертності. Пошук здійснено за допомогою платформ MEDLINE/PubMed та Index Medicus за останнє десятиліття. Результати. ХДЗП пов’язані із різними ФР, серед яких розлади вживання алкоголю (РВА), ожиріння, діабет типу 2 (ЦД типу 2) та підвищені показники печінкових проб вважаються основними, проте не єдиними, тригерами для неінвазивного скринінгу фіброзу печінки за допомогою, до прикладу, індексу фіброзу-4 (FIB-4), що покращує показники ранньої діагностики ХДЗП, тим самим запобігаючи захворюваності та смертності від ЦП. Із цих позицій роль лікаря ПМСД у підвищенні обізнаності громади щодо ФР ХДЗП, важливості своєчасної діагностики та заохочення до раннього лікування ХДЗП є ключовою, такою, що здатна зменшити коротко- та довгострокове навантаження цих захворювань на громадське здоров’я. Висновки. Існуючі у світі стратегії формування груп високої передтестової ймовірності розвитку ХДЗП найчастіше базуються на оцінці ФР, найпоширенішими з яких визнані РВА, ожиріння, метаболічний синдром та ЦД типу 2, у поєднанні з індексом FIB-4, значення якого визначає подальший маршрут і програму дій. Імплементація у систему цифрової документації ідентифікаторів ФР та калькулятора FIB-4 могло б оптимізувати роботу лікаря ПМСД з відбору пацієнтів групи високого ризику ХДЗП.
- 25 May 2026
- Published by Lviv University of Business and Law in Academic Visions
- No. 55
Development of Critical and Clinical Thinking in Medical Education: Methods, Strategies, and Practical Approaches
The development of critical and clinical thinking is one of the key strategic objectives of modern medical education. This ability enables medical students and interns to analyse clinical data effectively, make informed decisions, and provide a high standard of medical care. The article examines contemporary approaches to fostering critical and clinical thinking among students and interns within the context of medical education, including the integration of active learning methods, clinical simulations, problem-based learning, and innovative educational technologies. Particular attention is paid to the interconnection between theoretical training and the practical application of knowledge in the clinical practice of students and interns. The importance of pedagogical support, structured feedback, and the use of digital tools for developing analytical skills in students and interns is emphasised. Key challenges and barriers associated with the implementation of effective critical thinking teaching strategies are examined, including limited resources, insufficient teacher training, and traditional approaches to knowledge assessment. Recent studies are analysed, confirming the positive impact of a comprehensive approach on the competence levels of students and interns. The findings of this study can serve as a basis for improving educational programmes, developing new teaching methods, and enhancing the quality of medical education as a whole.
- 25 May 2026
- Published by Lviv University of Business and Law in Academic Visions
- No. 55
Development of Critical and Clinical Thinking in Medical Education: Methods, Strategies, and Practical Approaches
The development of critical and clinical thinking is one of the key strategic objectives of modern medical education. This ability enables medical students and interns to analyse clinical data effectively, make informed decisions, and provide a high standard of medical care. The article examines contemporary approaches to fostering critical and clinical thinking among students and interns within the context of medical education, including the integration of active learning methods, clinical simulations, problem-based learning, and innovative educational technologies. Particular attention is paid to the interconnection between theoretical training and the practical application of knowledge in the clinical practice of students and interns. The importance of pedagogical support, structured feedback, and the use of digital tools for developing analytical skills in students and interns is emphasised. Key challenges and barriers associated with the implementation of effective critical thinking teaching strategies are examined, including limited resources, insufficient teacher training, and traditional approaches to knowledge assessment. Recent studies are analysed, confirming the positive impact of a comprehensive approach on the competence levels of students and interns. The findings of this study can serve as a basis for improving educational programmes, developing new teaching methods, and enhancing the quality of medical education as a whole.
- Open Access
- 13 May 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (96) , 77-81
ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ПАЦІЄНТІВ З ІНФАРКТОМ МІОКАРДА ПІСЛЯ ЧЕРЕЗШКІРНОГО КОРОНАРНОГО ВТРУЧАННЯ
Метою дослідження було оцінити відмінності в показниках якості життя за допомогою опитувальника SF-36 у пацієнтів після інфаркту міокарда залежно від відновлення коронарного кровотоку під час інтервенційного втручання протягом тривалого періоду спостереження. Обсерваційне порівняльне дослідження охопило 152 пацієнтів після інфаркту міокарда, яким протягом 24 місяців проводили динамічне спостереження. Пацієнтів було розділено на дві групи; якість життя оцінювали за допомогою стандартизованого опитувальника SF-36 через 6 місяців та наприкінці періоду спостереження, оцінюючи фізичне функціонування, обмеження ролей, інтенсивність болю, загальний стан здоров’я, життєву енергію, соціальне функціонування, функціонування ролей через емоційний стан та психічне здоров’я. Отримані дані засвідчили, що за шість місяців після інфаркту міокарда пацієнти демонстрували знижені показники якості життя за всіма шкалами. При цьому частково зберігалися фізичне й соціальне функціонування. Під час довгострокового спостереження пацієнти, яким виконували черезшкірне коронарне втручання, продемонстрували значне покращення фізичного функціонування, інтенсивності болю, загального стану здоров’я, життєвої енергії та соціального функціонування порівняно з пацієнтами групи, яким черезшкірне коронарне втручання не застосовували. При цьому психоемоційні компоненти також покращилися, хоча зміни були менш вираженими. Ці результати вказують на те, що черезшкірне коронарне втручання забезпечує кращі довгострокові результати якості життя, насамперед завдяки підвищенню фізичної працездатності, зменшенню болю та покращенню суб’єктивного сприйняття стану здоров’я. Автори статті впевнені, що оцінка якості життя за допомогою SF-36 доповнює традиційну клінічну оцінку та дає змогу розробляти цілеспрямовані реабілітаційні стратегії. Включення показників якості життя в спостереження після перенесеного інфаркту міокарда є важливим для оптимізації догляду за пацієнтами та оцінювання результатів одужання.
- 13 May 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (96) , 77-81
Open AccessОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ПАЦІЄНТІВ З ІНФАРКТОМ МІОКАРДА ПІСЛЯ ЧЕРЕЗШКІРНОГО КОРОНАРНОГО ВТРУЧАННЯ
Метою дослідження було оцінити відмінності в показниках якості життя за допомогою опитувальника SF-36 у пацієнтів після інфаркту міокарда залежно від відновлення коронарного кровотоку під час інтервенційного втручання протягом тривалого періоду спостереження. Обсерваційне порівняльне дослідження охопило 152 пацієнтів після інфаркту міокарда, яким протягом 24 місяців проводили динамічне спостереження. Пацієнтів було розділено на дві групи; якість життя оцінювали за допомогою стандартизованого опитувальника SF-36 через 6 місяців та наприкінці періоду спостереження, оцінюючи фізичне функціонування, обмеження ролей, інтенсивність болю, загальний стан здоров’я, життєву енергію, соціальне функціонування, функціонування ролей через емоційний стан та психічне здоров’я. Отримані дані засвідчили, що за шість місяців після інфаркту міокарда пацієнти демонстрували знижені показники якості життя за всіма шкалами. При цьому частково зберігалися фізичне й соціальне функціонування. Під час довгострокового спостереження пацієнти, яким виконували черезшкірне коронарне втручання, продемонстрували значне покращення фізичного функціонування, інтенсивності болю, загального стану здоров’я, життєвої енергії та соціального функціонування порівняно з пацієнтами групи, яким черезшкірне коронарне втручання не застосовували. При цьому психоемоційні компоненти також покращилися, хоча зміни були менш вираженими. Ці результати вказують на те, що черезшкірне коронарне втручання забезпечує кращі довгострокові результати якості життя, насамперед завдяки підвищенню фізичної працездатності, зменшенню болю та покращенню суб’єктивного сприйняття стану здоров’я. Автори статті впевнені, що оцінка якості життя за допомогою SF-36 доповнює традиційну клінічну оцінку та дає змогу розробляти цілеспрямовані реабілітаційні стратегії. Включення показників якості життя в спостереження після перенесеного інфаркту міокарда є важливим для оптимізації догляду за пацієнтами та оцінювання результатів одужання.
- 30 March 2026
- Published by Lviv University of Business and Law in Academic Visions
- No. 53
Contemporary Approaches to Fostering Deontological Culture and Professional Ethics in Future Doctors
The development of a culture of professional conduct and ethics among future doctors (which, for the purposes of this study, includes both medical students and junior doctors) is a key aspect of modern medical education and a defining factor in a doctor's professional identity. Deontology in medicine is a set of moral and ethical principles which govern the responsibilities of doctors towards their patients, colleagues and society; these principles include the: principle of respecting the autonomy of the patient, principle of beneficence, principle of non-harm, principle of justice, principle of confidentiality, and principle of responsibility for the consequences of clinical decisions. A review of the literature has indicated that ethical competence in medical students can be effectively developed by the unification of theoretical knowledge and practical skills in actual clinical situations. The pedagogical methods that are used the most are peer-directed learning, mentoring, reflection, interactive class and clinical internship. Such methods contribute to the formation of the ability to moral thinking, ethical analysis, the development of empathy, critical thinking, as well as professional self-awareness and responsibility. Special focus is given to how the "hidden curriculum" influences students' professional identity from observing the ways that teachers and clinical mentors act, behave, and interact. Structured educational methods, and the experience of a real clinical setting, contribute to the creation of a systemic deontological culture, to the possibility of making morally justified decisions, to the integration of personal values and professional standards, which are all demonstrated in research. The usefulness of the work consists in the fact that it is possible to use the complex pedagogical strategies to create curricula, which could successfully contribute to the formation of ethical competence and professional culture of future doctors.
- 30 March 2026
- Published by Lviv University of Business and Law in Academic Visions
- No. 53
Contemporary Approaches to Fostering Deontological Culture and Professional Ethics in Future Doctors
The development of a culture of professional conduct and ethics among future doctors (which, for the purposes of this study, includes both medical students and junior doctors) is a key aspect of modern medical education and a defining factor in a doctor's professional identity. Deontology in medicine is a set of moral and ethical principles which govern the responsibilities of doctors towards their patients, colleagues and society; these principles include the: principle of respecting the autonomy of the patient, principle of beneficence, principle of non-harm, principle of justice, principle of confidentiality, and principle of responsibility for the consequences of clinical decisions. A review of the literature has indicated that ethical competence in medical students can be effectively developed by the unification of theoretical knowledge and practical skills in actual clinical situations. The pedagogical methods that are used the most are peer-directed learning, mentoring, reflection, interactive class and clinical internship. Such methods contribute to the formation of the ability to moral thinking, ethical analysis, the development of empathy, critical thinking, as well as professional self-awareness and responsibility. Special focus is given to how the "hidden curriculum" influences students' professional identity from observing the ways that teachers and clinical mentors act, behave, and interact. Structured educational methods, and the experience of a real clinical setting, contribute to the creation of a systemic deontological culture, to the possibility of making morally justified decisions, to the integration of personal values and professional standards, which are all demonstrated in research. The usefulness of the work consists in the fact that it is possible to use the complex pedagogical strategies to create curricula, which could successfully contribute to the formation of ethical competence and professional culture of future doctors.
- Open Access
- 10 April 2023
- Published by Ternopil State Medical University in Медична освіта
- No. 1,p. 126-131
ОПТИМІЗАЦІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ НА КАФЕДРІ ТЕРАПІЇ І СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ В РОЗРІЗІ РЕФОРМИ ІНТЕРНАТУРИ
Анотація. Зважаючи на реформування галузі післядипломної освіти та суттєве скорочення очної частини навчання, стратегія підготовки лікарів-інтернів потребує перегляду, оптимізації, а також реорганізації навчального процесу. З цією метою на базі кафедри терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти було запроваджено ряд нововведень, які дозволяють у стислі терміни узагальнити та доповнити досвід, отриманий лікарями-інтернами на базі заочного циклу інтернатури. Особлива увага приділяється обговоренню чергувань інтернів, а також аналізу складних клінічних випадків, які вони опрацьовують і представляють на внутрішньокафедральних клінічних конференціях. Поряд із засвоєнням теоретичних знань не менш важливою є їх інтеграція в практичну діяльність з основним фокусом на провідні компетентності. Одним із найефективніших способів засвоєння практичних навичок є навчання в симуляційних центрах. Відпрацювання окремих маніпуляцій, надання невідкладної допомоги, вивчення основних принципів комунікації при взаємодії зі стандартизованими пацієнтами дозволяють не лише засвоїти основні алгоритми, а й проаналізувати помилки та складнощі, які виникають у ході роботи в безпечному середовищі та з підтримкою викладача. Таким чином, широке впровадження сучасних технологій викладання дозволяє оптимізувати навчальний процес та забезпечити кваліфіковану підготовку лікарів-інтернів.
- 10 April 2023
- Published by Ternopil State Medical University in Медична освіта
- No. 1,p. 126-131
Open AccessОПТИМІЗАЦІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ НА КАФЕДРІ ТЕРАПІЇ І СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ В РОЗРІЗІ РЕФОРМИ ІНТЕРНАТУРИ
Анотація. Зважаючи на реформування галузі післядипломної освіти та суттєве скорочення очної частини навчання, стратегія підготовки лікарів-інтернів потребує перегляду, оптимізації, а також реорганізації навчального процесу. З цією метою на базі кафедри терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти було запроваджено ряд нововведень, які дозволяють у стислі терміни узагальнити та доповнити досвід, отриманий лікарями-інтернами на базі заочного циклу інтернатури. Особлива увага приділяється обговоренню чергувань інтернів, а також аналізу складних клінічних випадків, які вони опрацьовують і представляють на внутрішньокафедральних клінічних конференціях. Поряд із засвоєнням теоретичних знань не менш важливою є їх інтеграція в практичну діяльність з основним фокусом на провідні компетентності. Одним із найефективніших способів засвоєння практичних навичок є навчання в симуляційних центрах. Відпрацювання окремих маніпуляцій, надання невідкладної допомоги, вивчення основних принципів комунікації при взаємодії зі стандартизованими пацієнтами дозволяють не лише засвоїти основні алгоритми, а й проаналізувати помилки та складнощі, які виникають у ході роботи в безпечному середовищі та з підтримкою викладача. Таким чином, широке впровадження сучасних технологій викладання дозволяє оптимізувати навчальний процес та забезпечити кваліфіковану підготовку лікарів-інтернів.