TKT.V. Kozina

T.V. Kozina

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


T.V. Kozina has a total of 3 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАТФОРМИ MOODLE У ФОРМУВАННІ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ АГРОНОМІВ

    by Т. В. Козіна

    Суспільство вступило у важливий період – розвиток цифровізації. У сучасному освітньому середовищі під час переходу на змішане або дистанційне навчання виникає проблема створення новітніх цифрових технологій для ефективної роботи викладача. Це зумовило необхідність обов’язкового використання цифрових технологій в освіті, які спонукають до застосування нових е-інструментів викладання (проведення занять в online та offline-режимах) і робить освітній процес цікавим та ефективним. У контексті подальшої перспективи навчання попит на доступну якісну освіту дедалі зростає, що набуває особливої актуальності створення нових цифрових освітніх ресурсів, згідно із загальноєвропейськими стандартами викладання та формування цифрової компетентності. Стаття аналізує організацію навчання та використання дистанційного навчального курсу «Плодівництво» цифрової платформи Moodle для спеціальності Н1 «Агрономія» у Закладі вищої освіти «Подільський державний університет» (далі – заклад), яка проводиться відповідно до вимог економічного та соціального розвитку України, щодо розвитку галузі на основі інтенсифікації спеціалізованих господарств різних категорій, використання досягнень науки, провідного вітчизняного і світового досвіду, а також потреб промисловості і населення в продукції плодівництва. Нові технології, глобалізація та нові ідеї щодо навчання за допомогою електронних засобів навчання, навчальний матеріал яких зберігається, відтворюється і подається з використанням сучасних технічних засобів, поставили виклики традиційним підходам у практиці дистанційної освіти. Застосування дистанційних платформ і цифрових технологій навчання стає не просто актуальним, а й життєво необхідним та невіддільним складником як для української системи освіти, так і для світової освітньої спільноти.

  • Open Access

    Якісні показники зеленої маси залежно від сорту ріпаку озимого в конвеєрному виробництві зелених кормів

    by Т. В. Козіна, В. І. Овчарук

    Мета – дослідити якісні показники зеленої маси сортів ріпаку озимого для конвеєрного виробництва зелених кормів в умовах західного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводились у 2024–2025 роках на дослідних полях ПФ «Богдан і К» Коломийського району, Івано-Франківської області на дерново-підзолистому ґрунті. Вивчались сорти ріпаку озимого Дембо та Черемош. Теоретичну основу дослідження складає аналіз наукових публікацій, а практична виконана згідно з методикою польових дослідів. Результати. Експериментальні дослідження показали, що в 100 кг зеленої маси ріпаку озимого міститься значна кількість кормових одиниць: у сорту Черемош – до 15,8 кг, у сорту Дембо – 14,3 кг. Вміст сухої речовини у зеленій масі коливався від 13,8 % до 15,7 %, протеїну – 2,3–6,1 %, клітковини – 1,9–3,2 %, що свідчить про концентрованість основних поживних речовин у кормі. Зелена маса ріпаку озимого містить значну кількість каротину (14,6–66,3 мг/кг) та аскорбінової кислоти (94,5–98,9 мг/кг), що підвищує її вітамінну цінність, сприяє підтримці імунітету та покращенню обміну речовин у тварин. Аналіз хімічного складу листостеблової маси показав, що частка цукрів (глюкози, фруктози та сахарози) становить 9–12,5 %, що забезпечує додаткове джерело енергії в раціоні. У сухій речовині зеленої маси спостерігається високий вміст золи та макроелементів: у сорту Черемош – золи 10 %, кальцію 1,4 %, фосфору 0,33 %, калію 1,5 %, сірки 0,36 %; у сорту Дембо – золи 8 %, кальцію 1,2 %, фосфору 0,27 %, калію 1,2 %, сірки 0,31 %. Мікроелементи представлені залізом (437,1–492,4 мг/кг), молібденом (0,5–0,6 мг/кг) та цинком (15 мг/кг), що забезпечує нормалізацію метаболічних процесів у тварин. Особливу цінність корму визначає амінокислотний склад білка. У зеленій масі ріпаку озимого найбільшу частку серед незамінних амінокислот займають лейцин (2,4–2,6 %), валін (1,5–1,6 %) та аргінін (1,5–1,6 %). Лізин, гістидин та треонін присутні в менших кількостях (1,1–1,2 %, 0,6–0,7 %, 1,2–1,3 % відповідно), що свідчить про специфічний амінокислотний склад рослини. Висновки. Отримані дані свідчать про високу біологічну цінність зеленої маси ріпаку озимого та її перспективність як компоненту кормових раціонів великої рогатої худоби та овець. Використання сортів Черемош і Дембо дозволяє забезпечити тварин високоякісним білком, вітамінами та мінеральними речовинами, підвищити ефективність годівлі та оптимізувати структуру раціону, що робить ріпак перспективною кормовою культурою для сучасного тваринництва.

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ПІД ПОСІВИ ОЗИМИХ КАПУСТЯНИХ КУЛЬТУР

    by В. І. Овчарук, Т. В. Козіна

    У статті наведено результати наукових досліджень з вивчення впливу особливостей застосування органо-мінеральних добрив на продуктивність посівів озимого ріпаку й суріпиці, які значною мірою залежать від родючості ґрунту та ґрунтово-кліматичних умов. За результатами досліджень установлено, що на дерново-підзолистому середньо-суглинковому ґрунті врожайність зеленої маси озимого ріпаку сорту Дембо, зібраної у фазі цвітіння, на контрольній ділянці (без унесення добрив) становила 19,2 т/га, тоді як на варіанті з унесенням мінеральних добрив к дозі N90P90K90 кг/га діючої речовини – 28,1 т/га, а на варіанті N180P90K90 – 40,3 т/га відповідно. Нашими розрахунками якісних показників установлено збір кормових одиниць – 4,6–4,8 т/га, перетравного протеїну – 0,52 т/га при забезпеченні однієї кормової одиниці 131–132 г протеїну. Урожайність зеленої маси сорту Черемош на контрольній ділянці (без унесення добрив) становила 21,4 т/га, на варіантах з унесенням мінеральних добрив у дозі N90P90K90 – 32,3 т/га, а в дозі N180P90K90 – 42,6 т/га з умістом протеїну 138–142 г однієї кормової одиниці. Визначено, що застосування мінеральних добрив впливало на врожайність і якість зеленої маси суріпиці озимої (звичайної) сорту Оріана. Так, на ділянці без унесення мінеральних добрив урожайність становила 29,6 т/га. При внесенні мінеральних добрив у дозі N180P90K90 урожайність зеленої маси становила 39,6 т/га з умістом протеїну в зеленій масі 2,8–3,1%, а на варіанті N90P90K90 – 35,8 т/га. Використання мінеральних добрив дало змогу отримати прибавку врожайності зеленої маси суріпиці озимої сорту Раміра на рівні 3,5 т/га на варіанті N90P90K90, а на варіанті N180P90K90 – 7,6 т/га з умістом протеїну 2,2–2,8% порівняно з контролем (без унесення добрив) 24,3 т/га. Таким чином, ефективність використання органо-мінеральних добрив на посівах озимого ріпаку й суріпиці значною мірою залежить від дози, строків і способів їх унесення.


  • Open Access

    СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛИСТКОВОЇ ПОВЕРХНІ І ФОТОСИНТЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РОСЛИН ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО

    by О. І. Мулярчук, В. М. Степанченко, Т. В. Козіна

    Забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, багатим протеїном, має велике значення. Однією з культур, яка може відіграти вагому роль у вирішенні цієї проблеми, є горох овочевий. Задля підвищення і забезпечення стабільності врожаїв сільськогосподарських культур, в тому числі гороху овочевого, у системі агротехнічних та організаційних заходів провідне місце належить сортовому насінню, через яке реалізується потенціальні можливості сорту, за сівби низькоякісним насінням продуктивний сорт дає низький врожай. У статті наведено результати досліджень щодо наростання надземної маси рослин, листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу посіву, чистої продуктивності, загального і активного симбіотичного потенціалу, елементів структури врожаю, урожайності та якості насіння залежно від досліджуваних факторів. Визначено кореляційні зв’язки між цими показниками та врожайністю. Встановлено, що найвищі показники площі листкової поверхні на початку формування бобів були отримані у сортів гороху овочевого Шервуд – 53,04 тис. м2, Сіенна – 50,74, Глоріверт – 47,94, Вінко – 44,23, Вівадо – 44,28, АмалфіІ – 42,42, тоді як у контрольного сорту Лущильний – 42,49 тис. м2 найменша площа листків була у сорту Амалфі – 42,42 тис. м2. Фотосинтетичний потенціал рослин гороху овочевого набував максимального значення в кінці фази цвітіння. За сортами він зростав від Вінко до Шервуд. За варіантами строків сівби залежно від температури ґрунту на глибині загортання насіння кращим був за досягнення температури 4…6°С. Аналогічна закономірність спостерігалася і за площею листя у сортів. Вона зростала від Гермеса до Селена, а серед варіантів строків сівби − за досягнення температури ґрунту на глибині загортання насіння 4…6°С.


  • ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД БІОЛОГІЧНОГО ФАКТОРУ В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ

    by О. І. Мулярчук, В. М. Степанченко, Т. В. Козіна

    У результаті симбіозу з бульбочковими бактеріями рослини гороху овочевого здатні засвоювати з атмосфери вільний азот і накопичувати в ґрунті за період вегетації культури 40–50 кг/га азоту, що рівноцінно внесенню 10 т/га гною або 1,5 ц/га аміачної селітри. Разом з поживною цінністю свіжої і переробленої продукції широкому поширенню овочевого гороху сприяло використання у виробництві прогресивних технологій вирощування культури, що передбачає вирощування високопродуктивних, стійких до полягання, перезрівання зерна, хвороб і шкідників сортів, використання передових агротехнічних заходів обробітку ґрунту, підготовки насіннєвого матеріалу, вибір оптимального співвідношення сортів різних груп скоростиглості, застосування ефективної системи застосування добрив, захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб, удосконалювання способів збирання і доставки сировини на переробні підприємства. У статті наведено результати досліджень щодо вивчення впливу сортів – як біологічного фактору на ріст і розвиток рослин гороху овочевого. Забезпечення високого рівня продуктивності гороху овочевого в умовах Лісостепу Західного України досягається в першу чергу, шляхом використання високопродуктивних сортів. Значний вплив на формування високоякісного урожаю в останні роки має значна зміна клімату яка проявляється в підвищенні температури повітря і зменшенню кількості опадів в найбільш критичні періоди росту і розвитку. Встановлено, що в середньому за роки досліджень технічна стиглість у сортів Лущильний, Амалфі, Вівадо, Вінко настала через 80–87 діб від з’явлення сходів. А у сортів Глоріверт, Сіенна і Шервуд технічна стиглість у середньому за роки досліджень настала через 88–97 діб від з’явлення сходів. Фотосинтез та інтенсивність процесів росту зернобобових культур, в тому числі і гороху овочевого, супроводжуються накопиченням сухої речовини (вегетативної і генеративної маси) в рослинах впродовж онтогенезу. Проте інтенсивністю накопичення сухої речовини горохом тісно пов’язана з погодними умовами вегетативного періоду. У всіх зернобобових, в тому числі й в гороху овочевого, у накопиченні сухої речовини спостерігається певна закономірність.

  • Open Access

    СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ТЕХНОЛОГІЇ ЗБЕРІГАННЯ ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ

    by О. І. Мулярчук, Т. В. Козіна

    Споживання плодоовочевої продукції в Україні щороку зростає. Це зумовлено національними особливостями, потребами населення, сучасними трендами здорового харчування. Заморожена плодоовочева продукція активно розвивається, і значну частку його становлять заморожені плоди та ягоди, оскільки якість такої продукції практично відповідає рівню показників свіжої сировини, включно з органолептичними властивостями. Саме тому одним із важливіших завдань є розробка технологій зберігання врожаю, які будуть забезпечувати уповільнення та затримання фаз старіння плоду, що забезпечить збереженість підготовки продукції до реалізації та зберігання овочів та плодів з метою забезпечення високої якості продукції. Основними способами зберігання плодів і овочів залишаються технології регульованого середовища (важливе для збереження таких якостей, як твердість, кислотність, колір); зберігання в спеціальних тарах; зберігання без механічного охолодження (у буртах, кагатах, траншеях та лабазах) та з механічним охолодженням; зберігання у зміненому газовому середовищі та із застосуванням різних факторів інгібування мікробіологічних і фізіологічних процесів; заморожування; використання холодильної камери з двоконтурною системою вентилювання та використанням зовнішнього холодного повітря; використання мікробіопрепаратів та генної модифікації при зберіганні плодів та овочів. Найважливішим зовнішнім фактором, що впливає на величину втрат і термін зберігання плодів й овочів, є температура, а також склад навколишнього середовища (ступінь його впливу становить не менше 2/3 від суми всіх факторів, що впливають на результат зберігання). При відхиленні температури зберігання від значень, що визначають сприятливі умови утримання, виникає температурний стрес.

  • ПОТЕНЦІАЛ САДІВНИЦТВА ТА НАПРЯМИ ЙОГО ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ В УМОВАХ ПОДІЛЛЯ

    by Т. В. Козіна

    Садівництво є однією із традиційних сільськогосподарських галузей України, розвиток якої ґрунтується на сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах для вирощування більшості плодових і ягідних культур і вікових традиціях населення, великих внутрішніх потребах плодів і ягід як незамінних продуктів харчування у свіжому вигляді й у вигляді продуктів промислової переробки. Природний потенціал продукції галузі садівництва сприяє формуванню високих урожаїв плодових культур. Завдяки цим особливостям Україна має можливість не тільки забезпечити власні потреби у відповідній продукції цієї галузі, але й експортувати її. Різке зменшення обсягів виробництва та споживання плодової продукції, значне скорочення плодоносних площ багаторічних насаджень, планомірне зменшення частки молодих садів, відсутність необхідної фінансової підтримки з боку держави призвели до збитковості виробництва продукції цієї галузі в багатьох сільськогосподарських підприємствах. У разі невисокого рівня виробництва плодів виникають великі труднощі з їх збутом через нерозвиненість торговельної інфраструктури, збереження та переробки плодів, втрати зовнішніх ринків збуту. Це зумовлює необхідність комплексного дослідження теоретичних і практичних аспектів підвищення ефективності виробництва продукції садівництва. Сучасний рівень виробництва плодів і ягід в Україні дуже низький порівняно із країнами розвинутого садівництва, що пов’язано із цілою низкою причин об’єктивного та суб’єктивного характеру. Незважаючи на це, дана галузь в Україні має значний потенціал для забезпечення внутрішніх потреб і для виробництва плодоовочевої продукції на експорт. У статті наведено результати досліджень сучасного стану галузі садівництва в Україні, а також охарактеризовано стан ринку плодово-ягідної продукції. Відзначено, що вона перебуває в умовах кризи, для подолання якої потрібно здійснити декілька організаційно-економічних перетворень із визначенням перспектив подальшого функціонування галузі.