Анатолій Денисовець
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Анатолій Денисовець has a total of 26 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Yevhen Kozak
Ivan Ohienko Kamianets-Podilskyi National University
2 shared publications - Anatolii Bosenko
South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky, Odesa, Ukraine
1 shared publication - Ilya Vlasov1 shared publication
- Iryna Ruda
Lviv State University of Physical Culture named after I. Boberskiy, Ukraine
1 shared publication - Nataliia Kazanishena
Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Biology and Ecology, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi, Ukraine
1 shared publication - Olexandr I. Veritov
Zaporizhzhia National University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 28 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 3,p. 74-79
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти впровадження інноваційних вправ і технологій у процес фізичного виховання студентів з особливими потребами. Визначено основні принципи адаптації рухової активності з урахуванням психофізичних та особистісних особливостей учасників інклюзивного навчання.Запропоновано модель адаптивної програми рухової активності, яка базується на принципах доступності, безпеки, мотивації та індивідуалізації. Підкреслено значення використання сучасних технологій для підвищення якості життя, фізичного розвитку та соціальної інтеграції студентів з особливими освітніми потребами.Мета роботи. Обґрунтувати доцільність використання інноваційних технологій і вправ для індивідуалізації рухової активності студентів з особливими потребами та розробити модель адаптивної програми фізичного виховання.Завдання дослідження:– проаналізувати сучасні наукові підходи до організації рухової активності осіб з особливими потребами; – визначити основні принципи підбору інноваційних вправ і технологій для інклюзивних груп; – розробити структурну модель програми адаптивної рухової активності.Методологічною основою дослідження є системний, компетентнісний та особистісно-орієнтований підходи.Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось на базі закладу вищої освіти, в інклюзивних групах, до складу яких входили студенти з різними видами функціональних обмежень (порушення опорно-рухового апарату, сенсорні порушення, хронічні захворювання). Для досягнення мети застосовано такі методи: теоретичний аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз традиційних і сучасних інноваційних технологій у сфері адаптивного фізичного виховання; метод експертного оцінювання для визначення ефективності вправ; моделювання для створення програми адаптивної рухової активності студентів з особливими потребами.Наукова новизна. Уточнено принципи підбору інноваційних вправ з урахуванням психофізичних характеристик студентів.Розроблено модель програми адаптивної рухової активності для інклюзивних груп студентів.Висновки. Інноваційні вправи та технології є ефективним засобом індивідуалізації фізичного виховання студентів з особливими потребами. Їх впровадження сприяє гармонійному розвитку психофізичних якостей, підвищенню мотивації та формуванню позитивного емоційного стану. Розроблена модель програми адаптивної рухової активності може бути впроваджена у практику вищої освіти та реабілітаційних установ.
- 28 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 3,p. 74-79
Open AccessІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти впровадження інноваційних вправ і технологій у процес фізичного виховання студентів з особливими потребами. Визначено основні принципи адаптації рухової активності з урахуванням психофізичних та особистісних особливостей учасників інклюзивного навчання.Запропоновано модель адаптивної програми рухової активності, яка базується на принципах доступності, безпеки, мотивації та індивідуалізації. Підкреслено значення використання сучасних технологій для підвищення якості життя, фізичного розвитку та соціальної інтеграції студентів з особливими освітніми потребами.Мета роботи. Обґрунтувати доцільність використання інноваційних технологій і вправ для індивідуалізації рухової активності студентів з особливими потребами та розробити модель адаптивної програми фізичного виховання.Завдання дослідження:– проаналізувати сучасні наукові підходи до організації рухової активності осіб з особливими потребами; – визначити основні принципи підбору інноваційних вправ і технологій для інклюзивних груп; – розробити структурну модель програми адаптивної рухової активності.Методологічною основою дослідження є системний, компетентнісний та особистісно-орієнтований підходи.Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось на базі закладу вищої освіти, в інклюзивних групах, до складу яких входили студенти з різними видами функціональних обмежень (порушення опорно-рухового апарату, сенсорні порушення, хронічні захворювання). Для досягнення мети застосовано такі методи: теоретичний аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз традиційних і сучасних інноваційних технологій у сфері адаптивного фізичного виховання; метод експертного оцінювання для визначення ефективності вправ; моделювання для створення програми адаптивної рухової активності студентів з особливими потребами.Наукова новизна. Уточнено принципи підбору інноваційних вправ з урахуванням психофізичних характеристик студентів.Розроблено модель програми адаптивної рухової активності для інклюзивних груп студентів.Висновки. Інноваційні вправи та технології є ефективним засобом індивідуалізації фізичного виховання студентів з особливими потребами. Їх впровадження сприяє гармонійному розвитку психофізичних якостей, підвищенню мотивації та формуванню позитивного емоційного стану. Розроблена модель програми адаптивної рухової активності може бути впроваджена у практику вищої освіти та реабілітаційних установ.
- 17 September 2025
- Published by T.Н. Shevchenko National University "Chernihiv Colehium" in Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка
- Vol. 189 (33) , 216-221
ФІТНЕС ЯК РЕСУРС ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ЖІНОК В УМОВАХ ВІЙНИ ТА СТРЕСУ
У статті розглядається вплив фітнес-уроків як засобу підтримки психоемоційного благополуччя жінок в умовах соціально-політичної нестабільності в Україні. Воєнний стан, вимушене переселення, втрати та щоденний стрес суттєво позначаються на психологічному стані жінок, які, окрім збереження родинного добробуту, активно долучаються до професійної та громадської діяльності. У таких умовах формування психологічної стійкості постає як пріоритетне завдання сучасної системи підтримки здоров’я. Мета дослідження – обґрунтування та аналіз впливу фітнес-уроків на формування психоемоційної стійкості жінок в умовах сучасних соціально-політичних викликів в Україні, пов’язаних із воєнним станом, вимушеним переселенням та зростанням рівня стресу шляхом проведення опитування. Методологія ґрунтується на комплексному підході, що включає аналіз сучасних досліджень у галузі психофізіології, соціальної психології, фітнесу та охорони психічного здоров’я. Наукова новизна полягає у поглибленні уявлень про фітнес як інструмент психологічної підтримки жінок у кризовий період. Доведено, що фітнес-уроки сприяють не лише покращенню фізичного стану, а й розвитку стресостійкості, емоційної стабільності та підвищенню життєвої активності. Визначено можливості інтеграції фітнес-програм у практики психопрофілактики та соціальної реабілітації жінок. Висновки. Сучасна ситуація в Україні, що супроводжується воєнними діями, вимушеним переміщенням населення та економічною нестабільністю, суттєво впливає на психоемоційний стан громадян, особливо жінок. Вони одночасно виконують функції опікунки сім’ї та активно залучені до професійної й соціальної діяльності, що підсилює навантаження. У таких умовах важливим завданням стає формування психологічної стійкості жінок. Одним із доступних та ефективних засобів її підтримки є рухова активність, зокрема заняття фітнесом, які сприяють емоційному розвантаженню, зниженню тривожності та відновленню внутрішніх ресурсів. Результати анкетування (n=125) підтверджують, що більшість учасниць зазначають покращення емоційного стану після регулярних фітнес-занять. Таким чином, у воєнних умовах фітнес постає не лише як форма фізичної активності, а як цінний психоемоційний ресурс, здатний зміцнювати психологічну витривалість жінок і бути ефективним компонентом програм підтримки та реабілітації.
- 17 September 2025
- Published by T.Н. Shevchenko National University "Chernihiv Colehium" in Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка
- Vol. 189 (33) , 216-221
ФІТНЕС ЯК РЕСУРС ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ЖІНОК В УМОВАХ ВІЙНИ ТА СТРЕСУ
У статті розглядається вплив фітнес-уроків як засобу підтримки психоемоційного благополуччя жінок в умовах соціально-політичної нестабільності в Україні. Воєнний стан, вимушене переселення, втрати та щоденний стрес суттєво позначаються на психологічному стані жінок, які, окрім збереження родинного добробуту, активно долучаються до професійної та громадської діяльності. У таких умовах формування психологічної стійкості постає як пріоритетне завдання сучасної системи підтримки здоров’я. Мета дослідження – обґрунтування та аналіз впливу фітнес-уроків на формування психоемоційної стійкості жінок в умовах сучасних соціально-політичних викликів в Україні, пов’язаних із воєнним станом, вимушеним переселенням та зростанням рівня стресу шляхом проведення опитування. Методологія ґрунтується на комплексному підході, що включає аналіз сучасних досліджень у галузі психофізіології, соціальної психології, фітнесу та охорони психічного здоров’я. Наукова новизна полягає у поглибленні уявлень про фітнес як інструмент психологічної підтримки жінок у кризовий період. Доведено, що фітнес-уроки сприяють не лише покращенню фізичного стану, а й розвитку стресостійкості, емоційної стабільності та підвищенню життєвої активності. Визначено можливості інтеграції фітнес-програм у практики психопрофілактики та соціальної реабілітації жінок. Висновки. Сучасна ситуація в Україні, що супроводжується воєнними діями, вимушеним переміщенням населення та економічною нестабільністю, суттєво впливає на психоемоційний стан громадян, особливо жінок. Вони одночасно виконують функції опікунки сім’ї та активно залучені до професійної й соціальної діяльності, що підсилює навантаження. У таких умовах важливим завданням стає формування психологічної стійкості жінок. Одним із доступних та ефективних засобів її підтримки є рухова активність, зокрема заняття фітнесом, які сприяють емоційному розвантаженню, зниженню тривожності та відновленню внутрішніх ресурсів. Результати анкетування (n=125) підтверджують, що більшість учасниць зазначають покращення емоційного стану після регулярних фітнес-занять. Таким чином, у воєнних умовах фітнес постає не лише як форма фізичної активності, а як цінний психоемоційний ресурс, здатний зміцнювати психологічну витривалість жінок і бути ефективним компонентом програм підтримки та реабілітації.
- Open Access
- 27 March 2025
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- Vol. 3 (1) , 6-11
ЕФЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ СИЛОВОЇ Й ПЛАНЕРУЮЧОЇ ПОДАЧІ У ЮНИХ ВОЛЕЙБОЛІСТОК
На сьогоднішній день навчання гри у волейбол характеризується різноманіттям програмного матеріалу й широти застосовуваних вправ. Актуальність теми полягає в тому, що подача є одним із головних і найвидовищних прийомів для здобуття перемоги у грі у волейбол. Вивчення науково-методичної літератури доводить про недостатнє застосування різних фізичних вправ для підвищення результативності планеруючої подачі, подачі в стрибку, в тренувальному процесі юних волейболістів. Наша робота пов’язана з дослідженнями в цьому напрямку, що і визначає її актуальність. Для практичного обґрунтування ефективності застосування спеціальних вправ для навчання техніки подачі у команді юних волейболісток у навчально-тренувальному процесі волейбольної команди нами був проведений педагогічний експеримент. Експеримент проводився з листопада по грудень 2024 року на базі ОДЮСШ м. Луцька. В експерименті взяли участь 30 юних волейболісток із навчально-тренувальної групи четвертого року навчання віком 12 – 13 років. У результаті цієї роботи були виявленні рівні сформованості основних навичок подачі у волейболі. Тривалість одного заняття в групах складає 2 академічні години, 4 рази на тиждень. Систематично (не менш як 2 рази на рік) здійснювався лікарський контроль, після якого всі гравці були допущені до тренувального процесу та змагань. Отже, можемо зробити висновок, що показники фізичної підготовленості в обох групах дівчат значно підвищилися. А саме у дівчат 1 експериментальної групи збільшились показники стрибка вгору, це обумовлено багаторазовим виконанням вправ на стрибучість, які були використанні в процесі тренування для покращення техніки силової подачі. У 2 експериментальної групи перевищують силові показники, кистьова динамометрія і кидки набивного м’яча – це також результат даних спеціальних вправ які були проведені у навчально-тренувальному процесі техніки планеруючої подачі. «Човниковий» біг в обох групах, які входили до педагогічного експерименту суттєво не відрізняється, так як в обох командах на тренуванні в однаковому обсязі проводились вправи для швидкості та витривалості.
- 27 March 2025
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- Vol. 3 (1) , 6-11
Open AccessЕФЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ СИЛОВОЇ Й ПЛАНЕРУЮЧОЇ ПОДАЧІ У ЮНИХ ВОЛЕЙБОЛІСТОК
На сьогоднішній день навчання гри у волейбол характеризується різноманіттям програмного матеріалу й широти застосовуваних вправ. Актуальність теми полягає в тому, що подача є одним із головних і найвидовищних прийомів для здобуття перемоги у грі у волейбол. Вивчення науково-методичної літератури доводить про недостатнє застосування різних фізичних вправ для підвищення результативності планеруючої подачі, подачі в стрибку, в тренувальному процесі юних волейболістів. Наша робота пов’язана з дослідженнями в цьому напрямку, що і визначає її актуальність. Для практичного обґрунтування ефективності застосування спеціальних вправ для навчання техніки подачі у команді юних волейболісток у навчально-тренувальному процесі волейбольної команди нами був проведений педагогічний експеримент. Експеримент проводився з листопада по грудень 2024 року на базі ОДЮСШ м. Луцька. В експерименті взяли участь 30 юних волейболісток із навчально-тренувальної групи четвертого року навчання віком 12 – 13 років. У результаті цієї роботи були виявленні рівні сформованості основних навичок подачі у волейболі. Тривалість одного заняття в групах складає 2 академічні години, 4 рази на тиждень. Систематично (не менш як 2 рази на рік) здійснювався лікарський контроль, після якого всі гравці були допущені до тренувального процесу та змагань. Отже, можемо зробити висновок, що показники фізичної підготовленості в обох групах дівчат значно підвищилися. А саме у дівчат 1 експериментальної групи збільшились показники стрибка вгору, це обумовлено багаторазовим виконанням вправ на стрибучість, які були використанні в процесі тренування для покращення техніки силової подачі. У 2 експериментальної групи перевищують силові показники, кистьова динамометрія і кидки набивного м’яча – це також результат даних спеціальних вправ які були проведені у навчально-тренувальному процесі техніки планеруючої подачі. «Човниковий» біг в обох групах, які входили до педагогічного експерименту суттєво не відрізняється, так як в обох командах на тренуванні в однаковому обсязі проводились вправи для швидкості та витривалості.
- Open Access
- 30 October 2024
- Published by Sergii Iermakov in Pedagogy of Physical Culture and Sports
- Vol. 28 (5) , 449-455
Enhancing respiratory function through Yoga and Pilates in women aged 45-50
Background and Study Aim. Respiratory function in women aged 45-50 often declines due to natural physiological changes associated with aging. These changes include reduced lung elasticity, decreased diaphragm efficiency, and a general reduction in physical activity. The purpose of this study was to assess the impact of a combined yoga and Pilates program on respiratory function in women aged 45-50. Material and Methods. The study involved 38 women with an average age of 47.7 ± 2.5 years. A pedagogical experiment was conducted over six months. The experimental group (n=19) participated in a training regimen focused on improving respiratory function through a combination of yoga and Pilates. The control group (n=19) followed a yoga-based training program. Both groups completed an equal number of sessions—72 in total. The external respiratory function of the participants was assessed using spirometry at two key points: at the beginning of the study and after six months. Results. The comparison of respiratory function indicators between the experimental and control groups after 6 months of training revealed significant differences across most parameters. The actual value of Vital Capacity was significantly greater in the experimental group compared to the control group by 0.17 L (p < 0.01), forced vital capacity by 0.30 L (p < 0.01), forced expiratory volume by 0.19 L (p < 0.01), peak expiratory flow by 0.23 L/sec (p < 0.01), maximum expiratory flow at 25% of Forced Vital Capacity by 0.96 L/sec (p < 0.001), maximum expiratory flow at 50% of Forced Vital Capacity by 0.59 L/sec (p < 0.001), expiratory reserve volume by 0.47 L (p < 0.001), and maximal voluntary ventilation by 17.00 L/min (p < 0.001). Conclusions. The combined Yoga and Pilates training regimen was more effective in improving external respiratory function than Yoga alone. This result highlights the benefits of an integrated approach to respiratory health for women aged 45-50. The study demonstrates the potential advantages of combining different types of exercise to counteract age-related declines in respiratory function. Such programs could play a significant role in promoting overall well-being in this age group.
- 30 October 2024
- Published by Sergii Iermakov in Pedagogy of Physical Culture and Sports
- Vol. 28 (5) , 449-455
Open AccessEnhancing respiratory function through Yoga and Pilates in women aged 45-50
Background and Study Aim. Respiratory function in women aged 45-50 often declines due to natural physiological changes associated with aging. These changes include reduced lung elasticity, decreased diaphragm efficiency, and a general reduction in physical activity. The purpose of this study was to assess the impact of a combined yoga and Pilates program on respiratory function in women aged 45-50. Material and Methods. The study involved 38 women with an average age of 47.7 ± 2.5 years. A pedagogical experiment was conducted over six months. The experimental group (n=19) participated in a training regimen focused on improving respiratory function through a combination of yoga and Pilates. The control group (n=19) followed a yoga-based training program. Both groups completed an equal number of sessions—72 in total. The external respiratory function of the participants was assessed using spirometry at two key points: at the beginning of the study and after six months. Results. The comparison of respiratory function indicators between the experimental and control groups after 6 months of training revealed significant differences across most parameters. The actual value of Vital Capacity was significantly greater in the experimental group compared to the control group by 0.17 L (p < 0.01), forced vital capacity by 0.30 L (p < 0.01), forced expiratory volume by 0.19 L (p < 0.01), peak expiratory flow by 0.23 L/sec (p < 0.01), maximum expiratory flow at 25% of Forced Vital Capacity by 0.96 L/sec (p < 0.001), maximum expiratory flow at 50% of Forced Vital Capacity by 0.59 L/sec (p < 0.001), expiratory reserve volume by 0.47 L (p < 0.001), and maximal voluntary ventilation by 17.00 L/min (p < 0.001). Conclusions. The combined Yoga and Pilates training regimen was more effective in improving external respiratory function than Yoga alone. This result highlights the benefits of an integrated approach to respiratory health for women aged 45-50. The study demonstrates the potential advantages of combining different types of exercise to counteract age-related declines in respiratory function. Such programs could play a significant role in promoting overall well-being in this age group.
- 1 January 2023
- Published by South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky in Science and Education
- No. 1,p. 70-77
HEALTH CARE TECHNOLOGIES TAKING INTO ACCOUNT A PERSON’S GROUP AFFILIATION, TYPE OF NUTRITION, BODY WEIGHT AND TYPE OF NERVOUS SYSTEM
Наука і освіта. Науково-практичний журнал Університету Ушинського.
- 1 January 2023
- Published by South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky in Science and Education
- No. 1,p. 70-77
HEALTH CARE TECHNOLOGIES TAKING INTO ACCOUNT A PERSON’S GROUP AFFILIATION, TYPE OF NUTRITION, BODY WEIGHT AND TYPE OF NERVOUS SYSTEM
Наука і освіта. Науково-практичний журнал Університету Ушинського.