Hanna Formina

Background and Objectives: Massive extremity haemorrhage remains the leading cause of preventable death on the battlefield and among trauma victims in civilian settings. Tourniquets are an effective, low-cost tool used to rapidly control bleeding. However, the availability of certified tourniquet models during a full-scale armed conflict can be significantly limited. This favours the emergence of locally manufactured devices. The aim of this study was to compare the effectiveness of the DNIPRO Gen 2 and SICH tourniquets with the CAT Gen 7 and SOFTT W Gen 4 tourniquets recommended by the Committee on Tactical Combat Casualty Care. Materials and Methods: The study included 51 Ukrainian medics experienced in prehospital care. Application speed was measured with a stopwatch, and occlusion success was confirmed by Doppler ultrasound. Pain was measured using the NRS, and participants were also able to provide subjective comments regarding the ergonomics and design of the tourniquets. Results: The four tourniquets tested demonstrated different occlusion success rates in arm and leg application. In upper extremity application, the SICH had the highest success rate (98.0%) and was associated with higher odds of successful application compared with the SOFTT-W Gen 4 (OR 25.14). In lower extremity application, the CAT Gen 7 had the highest rate of success (94.1%) and was 7.5 times more likely to achieve occlusion than the SOFTT-W Gen 4 (OR 7.54). The DNIPRO Gen 2 was rated most painful (Median 6), with significantly lower pain levels reported for the SICH (Median 4), the CAT Gen 7 (Median 5), and the SOFTT-W Gen 4 (Median 4). Conclusions: The DNIPRO Gen 2 and SICH tourniquets demonstrated high occlusion success rates, comparable to the CAT Gen 7 and superior to the SOFTT-W Gen 4. These findings suggest that Ukrainian-manufactured tourniquets may demonstrate comparable performance to CoTCCC-recommended tourniquets in a simulated prehospital setting.

Background. Workplace-based assessment (WPBA) is a new technology for evaluating medical residents that is believed to be more effective than traditional multiple-choice tests or exam-based assessment methods. The aim of the study was to investigate the WPBA efficacy in final-year medical residents: multi-source feedback (360°) assessment, direct procedure assessment (Anaesthesia-Clinical Evaluation Exercise (A-CEX)) and clinical case-based assessment, and to identify difficult competencies, which graduate residents acquire the least successfully. Materials and methods. From April 1 to June 15, 2023, 36 residents were evaluated at the workplace: the multi-source feedback 360°-evaluation form was filled out by three representatives of the medical team where the resident worked during the on-site part of the residency (1 anesthesiologist, 1 nurse and 1 other specialist); the form of direct procedure assessment was filled out by the teacher on face-to-face bases directly during the resident’s performance of the general anesthesia in low-risk patients (American Society of Anesthesiologists (ASA) I or II), preoperative examination of low-risk patients (ASA I or II) and neuraxial anesthesia in low-risk patients (ASA I or II) with the following feedback; assessment based on a clinical case was carried out by teachers during the conference of residents, where each of them presented a clinical case of anesthetic management or treatment of a critically ill patient. Results. According to the results of the multi-source feedback (360°) evaluation, most of the residents have received 7 or more points out of 10 possible. Communication with the medical team (odds ratio (OR) 1.9 [1.05–3.5], p = 0.048) and management in a critical situation (OR 2 [1.14–3.83], p = 0.024) were most difficult competencies during the multi-source feedback (360°) assessment. During direct procedure of general anesthesia, the most difficult competencies were: 1) management in a critical situation — knowledge/recognition of risks and how to avoid and treat them (OR 5.29 [1.9–14.4], p = 0.001 compared to documentation); 2) solving problems, making decisions (OR 12.6 [1.5–10,4], p = 0.007 compared to documentation); 3) interaction in the team (OR 2.7 [1.1–6.5], p = 0.049). No problematic competencies were identified during the assessment of neuraxial anesthesia competencies and preoperative examination. Conclusions. WPBA techniques such as multi-source feedback (360°) assessment, direct procedure evaluation (A-CEX) and clinical case-based assessment are effective in final year residents, improving their communication skills, readiness to work independently, help identify skill deficiencies. Communication with the medical team and management in a critical situation were difficult competencies during the multi-source feedback (360°) evaluation. Difficult competences during the direct evaluation of general anesthesia turned out to be the management in a critical situation; solving problems, making decisions; interaction in the team. No problematic competencies were identified during the assessment of neuraxial anesthesia competencies and preoperative examination.

Відповідальність за роботу життєво важливих функцій, яка лягає на анестезіолога під час виконання маніпуляцій, вимагає високого рівня навичок, особливо у критичних ситуаціях, тому впровадження та розширення сучасних інноваційних методів навчання – запорука постійного зростання якості підготовки лікарів-спеціалістів. У галузі анестезіології симуляційні тренінги, як інструмент навчання та оцінки набутих знань і вмінь, використовується як для лікарів, абітурієнтів післядипломної освіти, так і для студентів медичних університетів. Включення новітніх методик навчання, розширення бази технічних можливостей для курсантів забезпечує якісну та ефективну підготовки медичного персоналу перед початком його клінічної практики, що є запорукою безпеки для пацієнтів й зменшення навантаження на систему охорони здоров’я через зниження відсотка ускладнень, які виникають внаслідок людського фактора. Зменшення кількості ускладнень, які можуть виникати внаслідок недостатнього рівня підготовки фахівців, сприятливо впливає на систему охорони здоров’я в цілому. Покращення форми контролю придбаних навичок та компетенції дозволяють якісно й швидко виявляти помилки та виправляти їх. На кафедрі хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії університету ім. О.О. Богомольця широко використовуються різноманітні освітні програми, що містять семінари, моделювання ситуацій та відпрацювання технічних навичок за допомогою манекенів та анестезіологічного обладнання, телесимуляційних тренінгів за допомогою відеообладнання (телевізорів, камер, проєкторів, планшетів). Вивчення й покращення методик проведення моделювання, збільшення матеріально-технічної бази для навчання, розширює можливості для впровадження новітніх методик лікування у клінічну практику. Успішність розвитку спеціалістів-анестезіологів потребує постійного удосконалення методів, що існують і опрацювання новітніх технологій і методів навчання за перспективними опрацьованими алгоритмами. Впровадження симуляційних технологій та технологій віртуальної реальності, а також їх адаптація до вимог сучасності та доопрацювання вже наявних тренажерів має великий перспективний потенціал для розвитку технологій навчання лікарів-анестезіологів у всьому світі. Розширення мережі навчальних центрів сприятиме збільшенню кількості спеціалістів анестезіологів в цілому. У майбутньому оптимізація симуляційних програм буде залежати від чіткого розуміння того, що можна і чого не можливо досягти за допомогою різних симуляційних моделей і обладнання.