Сергій Іванович Крічфалушій
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Сергій Іванович Крічфалушій has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Myroslav Goncharuk-Khomyn
Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет
4 shared publications - Микола Михайлович Бойчук
ДВНЗ «Ужгородський національний університет
2 shared publications - Illya Petrovych Zayachyuk
ДВНЗ «Ужгородський національний університет
1 shared publication - Lesia Vladyslavivna Melnyk
ДВНЗ «Ужгородський національний університет
1 shared publication - Melnyk
ДВНЗ «Ужгородський національний університет
1 shared publication - Yevhen Kostenko
Uzhhorod National University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 19 October 2026
- Published by Ternopil State Medical University in CLINICAL DENTISTRY
- No. 3,p. 17-28
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ОСНОВІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ЦИФРОВОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СТАТИЧНИХ ОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ ПІД ЧАС ІНТРАОРАЛЬНОГО СКАНУВАННЯ
Accurate registration of static occlusal relationships between the maxilla and mandible remains relevant challenge in modern digital dentistry. This is due to the need to account not only for existing alterations in the occlusal scheme that require compensation, but also for the physiological parameters of tooth micromobility resulting from the resilience of the periodontal tissue complex. Magnitude of such mobility at the individual level cannot be precisely predicted within the processing algorithms of software associated with intraoral scanning systems. Aim of the study. To evaluate the practical effectiveness of artificial intelligence–based software in minimizing effect of occlusal collisions while articulating intraoral scans within a digital dental rehabilitation protocol. Research materials and methods. The study compared the number of occlusal collisions (graphical interpenetrations) identified in 64 pairs of aligned intraoral scans of maxilla and mandible. In the control group static occlusal relationships were registered within the original software of the scanning system without the use of additional correction functions. In the study group occlusal relationships were optimized using software operating on artificial intelligence algorithms. All scans were obtained using the Medit i500 intraoral scanning system. Results. Processing of intraoral scan pairs and initial digital bite registrations using artificial intelligence–based software resulted in lower total number of occlusal collisions compared to processing scans within the original intraoral scanning system software; difference in collisions amount between two approaches was statistically significant (p < 0,05). After processing the scans within the BiteFinder software differences in the number of occlusal collisions in cases with and without dental arch defects of varying extent and localization, and/or with varying numbers and locations of prepared teeth, were not statistically significant (p > 0,05). Conclusions. Application of artificial intelligence-based software for the optimization of static occlusal relationships based on intraoral scanning data contributed to statistically significant reduction in the number of occlusal interferences (graphical interpenetrations) compared to results obtained solely within the original intraoral scanning system software environment. At the same time, the number of occlusal interferences cannot be regarded as a direct equivalent of trueness and precision indicators in reproducing interocclusal relationships. Therefore, occlusal interferences should be considered an additional, clinically oriented criterion for evaluating the results of digital bite registration, which is complementing but not replacing trueness and precision metrics.
- 19 October 2026
- Published by Ternopil State Medical University in CLINICAL DENTISTRY
- No. 3,p. 17-28
Open AccessЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ОСНОВІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ЦИФРОВОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СТАТИЧНИХ ОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ ПІД ЧАС ІНТРАОРАЛЬНОГО СКАНУВАННЯ
Accurate registration of static occlusal relationships between the maxilla and mandible remains relevant challenge in modern digital dentistry. This is due to the need to account not only for existing alterations in the occlusal scheme that require compensation, but also for the physiological parameters of tooth micromobility resulting from the resilience of the periodontal tissue complex. Magnitude of such mobility at the individual level cannot be precisely predicted within the processing algorithms of software associated with intraoral scanning systems. Aim of the study. To evaluate the practical effectiveness of artificial intelligence–based software in minimizing effect of occlusal collisions while articulating intraoral scans within a digital dental rehabilitation protocol. Research materials and methods. The study compared the number of occlusal collisions (graphical interpenetrations) identified in 64 pairs of aligned intraoral scans of maxilla and mandible. In the control group static occlusal relationships were registered within the original software of the scanning system without the use of additional correction functions. In the study group occlusal relationships were optimized using software operating on artificial intelligence algorithms. All scans were obtained using the Medit i500 intraoral scanning system. Results. Processing of intraoral scan pairs and initial digital bite registrations using artificial intelligence–based software resulted in lower total number of occlusal collisions compared to processing scans within the original intraoral scanning system software; difference in collisions amount between two approaches was statistically significant (p < 0,05). After processing the scans within the BiteFinder software differences in the number of occlusal collisions in cases with and without dental arch defects of varying extent and localization, and/or with varying numbers and locations of prepared teeth, were not statistically significant (p > 0,05). Conclusions. Application of artificial intelligence-based software for the optimization of static occlusal relationships based on intraoral scanning data contributed to statistically significant reduction in the number of occlusal interferences (graphical interpenetrations) compared to results obtained solely within the original intraoral scanning system software environment. At the same time, the number of occlusal interferences cannot be regarded as a direct equivalent of trueness and precision indicators in reproducing interocclusal relationships. Therefore, occlusal interferences should be considered an additional, clinically oriented criterion for evaluating the results of digital bite registration, which is complementing but not replacing trueness and precision metrics.
- Open Access
- 9 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 3,p. 29-41
АНАЛІЗ ДАНИХ ЩОДО ТОЧНОСТІ МОБІЛЬНОЇ ТА ПЛАНШЕТ-БАЗОВАНОЇ ФОТОГРАММЕТРІЇ ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ КООРДИНАТНОГО ВЗАЄМОПОЛОЖЕННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ
Поява нових мобільних рішень для фотограмметрії, зокрема систем, котрі функціонують на основі смартфонів та планшетів, сприяє апроксимізації можливостей сучасних цифрових технологій у клінічну практику без необхідності покупки додаткової апаратної складової, а лише обмежуючись набором маркерів з каліброваним координатним кодуванням та програмною складовою у формі мобільного додатку. Узагальнення та опрацювання даних доказової бази щодо досвіду використанням мобільної та планшет-базованої фотограмметрії сприятиме об’єктивізації показників точності даної технології з урахуванням умов, в котрих попередньо проводилась їх валідація, а також сприятиме ідентифікації потенційних методологічних джерел варіабельності описаних результатів різних досліджень. Мета дослідження. Провести структурований аналіз даних доказової бази щодо метрологічної точності мобільних і планшет- базованих технологій фотограмметричної реєстрації координатного положення дентальних імплантатів та визначити методологічні особливості їх експериментальної й клінічної валідації з урахуванням використаних референтних систем, критеріїв оцінки правдивості та прецизійності, а також рівня стандартизації дослідницьких протоколів. Матеріали та методи. Дослідження було реалізовано у форматі оглядово-аналітичного опрацювання доступних наукових даних, присвячених досвіду використання мобільної та планшет-базованої фотограмметрії для реєстрації координатного взаємоположення дентальних імплантатів в структурі цифрових протоколів ортопедичної реабілітації. Пошук наукових публікацій, релевантних меті та предметній спрямованості огляду, здійснювали з використанням трьох електронних бібліографічних та академічних інформаційно- пошукових ресурсів: бази даних PubMed, бази даних Scopus і пошукової системи Google Scholar. Для кожної релевантної публікації проводили структуровану екстракцію даних щодо дизайну дослідження, лабораторного або клінічного характеру апробації, типу та кількості імплантатів або мульти-юніт абатментів, типу застосовуваного мобільного пристрою, типу використовуваної мобільної фотограмметричної системи, типу порівняльної системи (компаратора), референтного методу, критеріїв оцінки правдивості та прецизійності, а також основних кількісних результатів. Результати досліджень та їх обговорення. Сукупна кількість публікацій, присвячених аспектам мобільної та планшет-базованої фотограмметрії, ідентифікованих в наукометричних базах, була представлена 8 науковими роботами, з яких в 7 було проведено оцінку точності застосовуваного підходу з використанням різних верифікаційних критеріїв, і в 1 – деталізовано описано алгоритм реалізації підходу з використанням системи PIC app®. На момент проведення даного огляду можна виокремити два комерційні рішення мобільної фотограмметрії для реєстрації положення дентальних імплантатів (система PIC app® та система T-Marker), а також одне експериментальне рішення із залученням можливостей мобільної відеозйомки з послідуючою реконструкцією отриманих даних на основі алгоритмів глибинного навчання. Загальний рівень доказовості зазначених технічних рішень слід оцінювати як ранній і переважно доклінічний. Найбільш обґрунтованим показанням до використанням систем мобільної...
- 9 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 3,p. 29-41
Open AccessАНАЛІЗ ДАНИХ ЩОДО ТОЧНОСТІ МОБІЛЬНОЇ ТА ПЛАНШЕТ-БАЗОВАНОЇ ФОТОГРАММЕТРІЇ ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ КООРДИНАТНОГО ВЗАЄМОПОЛОЖЕННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ
Поява нових мобільних рішень для фотограмметрії, зокрема систем, котрі функціонують на основі смартфонів та планшетів, сприяє апроксимізації можливостей сучасних цифрових технологій у клінічну практику без необхідності покупки додаткової апаратної складової, а лише обмежуючись набором маркерів з каліброваним координатним кодуванням та програмною складовою у формі мобільного додатку. Узагальнення та опрацювання даних доказової бази щодо досвіду використанням мобільної та планшет-базованої фотограмметрії сприятиме об’єктивізації показників точності даної технології з урахуванням умов, в котрих попередньо проводилась їх валідація, а також сприятиме ідентифікації потенційних методологічних джерел варіабельності описаних результатів різних досліджень. Мета дослідження. Провести структурований аналіз даних доказової бази щодо метрологічної точності мобільних і планшет- базованих технологій фотограмметричної реєстрації координатного положення дентальних імплантатів та визначити методологічні особливості їх експериментальної й клінічної валідації з урахуванням використаних референтних систем, критеріїв оцінки правдивості та прецизійності, а також рівня стандартизації дослідницьких протоколів. Матеріали та методи. Дослідження було реалізовано у форматі оглядово-аналітичного опрацювання доступних наукових даних, присвячених досвіду використання мобільної та планшет-базованої фотограмметрії для реєстрації координатного взаємоположення дентальних імплантатів в структурі цифрових протоколів ортопедичної реабілітації. Пошук наукових публікацій, релевантних меті та предметній спрямованості огляду, здійснювали з використанням трьох електронних бібліографічних та академічних інформаційно- пошукових ресурсів: бази даних PubMed, бази даних Scopus і пошукової системи Google Scholar. Для кожної релевантної публікації проводили структуровану екстракцію даних щодо дизайну дослідження, лабораторного або клінічного характеру апробації, типу та кількості імплантатів або мульти-юніт абатментів, типу застосовуваного мобільного пристрою, типу використовуваної мобільної фотограмметричної системи, типу порівняльної системи (компаратора), референтного методу, критеріїв оцінки правдивості та прецизійності, а також основних кількісних результатів. Результати досліджень та їх обговорення. Сукупна кількість публікацій, присвячених аспектам мобільної та планшет-базованої фотограмметрії, ідентифікованих в наукометричних базах, була представлена 8 науковими роботами, з яких в 7 було проведено оцінку точності застосовуваного підходу з використанням різних верифікаційних критеріїв, і в 1 – деталізовано описано алгоритм реалізації підходу з використанням системи PIC app®. На момент проведення даного огляду можна виокремити два комерційні рішення мобільної фотограмметрії для реєстрації положення дентальних імплантатів (система PIC app® та система T-Marker), а також одне експериментальне рішення із залученням можливостей мобільної відеозйомки з послідуючою реконструкцією отриманих даних на основі алгоритмів глибинного навчання. Загальний рівень доказовості зазначених технічних рішень слід оцінювати як ранній і переважно доклінічний. Найбільш обґрунтованим показанням до використанням систем мобільної...
- Open Access
- 22 November 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- p. 62-66
Доцільність рентгенологічного контролю стану кісткової тканини в периімплантатній ділянці у період 7-14 днів після установки дентальних імплантатів для реєстрації потенційних ознак порушення остеоінтеграції
Вступ. Метод рентгенологічного контролю залишається одним із найбільш надійних підходів до оцінки змін периімплантатної кісткової тканини та функціонального стану дентального імплантата в цілому, оскільки дозволяє виявити ознаки надмірної втрати вертикального рівня кістки відносно платформи імплантата та ділянки формування рентген-просвітлень різного ступеня вираженості та поширеності, за фактом наявності котрих можна запідозрити компрометацію прогнозу інтраосальної опори. Мета дослідження. Оцінити значущість змін оптичної щільності кісткової тканини у період 7-14 днів після встановлення дентальних імплантатів при порівнянні таких в ділянках опор, які в подальшому були втрачені у ранні терміни моніторингу, та в ділянках опор, які характеризувались успішним пролонгованим функціонування. Матеріали та методи. Досліджувана група рентгенограм складалась зі знімків, виконаних на момент постановки діагнозу ранньої дезінтеграції, а порівнювана група – з рентгенограм імплантатів, які характеризувались успішним функціонування, та фактом реєстрації стану кісткової тканини у аналогічний період спостереження. Усі рентгенограми були анонімізовані та конвертовані у графічний формат *.png. Після цього знімки були імпортовані у програмне забезпечення плагіну BoneJ, в якому визначали показники середньої щільності кісткової тканини на ділянках шириною в 1 мм безпосередньо навколо встановленого дентального імплантату, а також на відстані 3 мм від дентального імплантата і 3 мм від оточуючих зубів (при наявності таких) Результати досліджень та їх обговорення. Різниця показників оптичної щільності кісткової тканини в периімплантатній області та ділянках, віддалених від імплантації, зареєстрована через 7-14 днів після встановлення інтраосальних опор, які в майбутньому були дезінтегровані у ранній період, та таких, які характеризувались успішним функціонуванням, не була статистично аргументованою та характеризувалися вираженим рівнем варіації у кожному окремому проаналізованому випадку (р > 0,05). Статистичний аналіз підтвердив, що основним регресором у структурі прогнозу змін кісткової тканини в периімплантатній ділянці через 7-14 днів після встановлення інтраосальної опори є середня оптична щільність кісткової тканини у ділянках, віддалених від місця імплантації, які приймалися в якості референтних під час проведення порівняння. Висновки. Згідно отриманих даних рентгенологічний контроль стану периімплантатної кісткової тканини у період через 7-14 днів після встановлення дентального імплантата суто з метою ранньої верифікації ознак дезінтеграції при відсутності суміжної клінічної симптоматики є недоцільним, оскільки в цей період зміни в кістковій тканині пов’язані із ремоделюванням такої у відповідь на хірургічну травму, та характеризуються значною варіацією змін показників оптичної щільності, які в значній мірі залежать від вихідного стану кісткової тканини та специфіки проведення маніпуляції. Крім того, зареєстровані рентгенологічні зміни периімплантатної кісткової тканини в період 7-14 днів після встановлення інтраосальних опор за умови відсутності суміжної клінічної симптоматики не можуть бути використані у якості предикторів ймовірності ранньої втрати дентальних імплантатів.
- 22 November 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- p. 62-66
Open AccessДоцільність рентгенологічного контролю стану кісткової тканини в периімплантатній ділянці у період 7-14 днів після установки дентальних імплантатів для реєстрації потенційних ознак порушення остеоінтеграції
Вступ. Метод рентгенологічного контролю залишається одним із найбільш надійних підходів до оцінки змін периімплантатної кісткової тканини та функціонального стану дентального імплантата в цілому, оскільки дозволяє виявити ознаки надмірної втрати вертикального рівня кістки відносно платформи імплантата та ділянки формування рентген-просвітлень різного ступеня вираженості та поширеності, за фактом наявності котрих можна запідозрити компрометацію прогнозу інтраосальної опори. Мета дослідження. Оцінити значущість змін оптичної щільності кісткової тканини у період 7-14 днів після встановлення дентальних імплантатів при порівнянні таких в ділянках опор, які в подальшому були втрачені у ранні терміни моніторингу, та в ділянках опор, які характеризувались успішним пролонгованим функціонування. Матеріали та методи. Досліджувана група рентгенограм складалась зі знімків, виконаних на момент постановки діагнозу ранньої дезінтеграції, а порівнювана група – з рентгенограм імплантатів, які характеризувались успішним функціонування, та фактом реєстрації стану кісткової тканини у аналогічний період спостереження. Усі рентгенограми були анонімізовані та конвертовані у графічний формат *.png. Після цього знімки були імпортовані у програмне забезпечення плагіну BoneJ, в якому визначали показники середньої щільності кісткової тканини на ділянках шириною в 1 мм безпосередньо навколо встановленого дентального імплантату, а також на відстані 3 мм від дентального імплантата і 3 мм від оточуючих зубів (при наявності таких) Результати досліджень та їх обговорення. Різниця показників оптичної щільності кісткової тканини в периімплантатній області та ділянках, віддалених від імплантації, зареєстрована через 7-14 днів після встановлення інтраосальних опор, які в майбутньому були дезінтегровані у ранній період, та таких, які характеризувались успішним функціонуванням, не була статистично аргументованою та характеризувалися вираженим рівнем варіації у кожному окремому проаналізованому випадку (р > 0,05). Статистичний аналіз підтвердив, що основним регресором у структурі прогнозу змін кісткової тканини в периімплантатній ділянці через 7-14 днів після встановлення інтраосальної опори є середня оптична щільність кісткової тканини у ділянках, віддалених від місця імплантації, які приймалися в якості референтних під час проведення порівняння. Висновки. Згідно отриманих даних рентгенологічний контроль стану периімплантатної кісткової тканини у період через 7-14 днів після встановлення дентального імплантата суто з метою ранньої верифікації ознак дезінтеграції при відсутності суміжної клінічної симптоматики є недоцільним, оскільки в цей період зміни в кістковій тканині пов’язані із ремоделюванням такої у відповідь на хірургічну травму, та характеризуються значною варіацією змін показників оптичної щільності, які в значній мірі залежать від вихідного стану кісткової тканини та специфіки проведення маніпуляції. Крім того, зареєстровані рентгенологічні зміни периімплантатної кісткової тканини в період 7-14 днів після встановлення інтраосальних опор за умови відсутності суміжної клінічної симптоматики не можуть бути використані у якості предикторів ймовірності ранньої втрати дентальних імплантатів.
- Open Access
- 1 January 2023
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Modern medicine, pharmacy and psychological health
- No. 3,p. 53-58
THE EFFECTIVENESS OF ANTIBACTERIAL SUPPORT FOR THE PREVENTION OF EARLY LOSS AND OSSEOINTEGRATION DISRUPTION OF DENTAL IMPLANTS: DATA FROM SYSTEMATIC REVIEWS AND META-ANALYTIC STUDIES
Introduction. Today's known schemes of antibiotic support during dental implantation vary considering the use of various active agents, their dosage and the period of their administration. It is worth noting that the evidences in support of various schemes of antibiotic support during dental implantation differ in their quality and the amount of available argumentative base considering conducted studies of various designs. Objective. To analyze the clinical effectiveness of various antibacterial support schemes for the prevention of early loss of dental implants and disruption of their osseointegration. Methods. Targeted search of scientific works (systematic reviews and meta-analyses) associated with the formulated objective of this study was conducted within database «PubMed Central» database (https:// www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) and using the search engine of Google Scholar system (https://scholar.google.com/). After performing the search by Mesh-terms, the «Systematic review» and «Meta-Analysis» filters were used. In the course of searching for publications, filters regarding the depth of the search were not applied in order to maximize the volume of targeted scientific works associated with the research objective. Results. On the basis of the conducted analysis, it is possible to summarize the presence of a generally expressed tendency regarding early dental implant loss’ relative risk reduction during the implementation of antibiotic support for implantological patients. The available data suggest that the effectiveness of the preoperative antibiotic regimen is the most studied and proven in terms of its effect on the reduction of relative risk indicators and the frequency of early dental implant loss occurrence in comparison with the results obtained in groups with other antibiotic therapy regimens or with the absence of such in principle. Conclusions. The higher effectiveness of antibacterial support schemes, which involve a combination of pre- and postoperative antibiotic administration, or only postoperative administration of drugs, compared to the approach of single preoperative administration of amoxicillin, was not statistically proven. At present, taking a single pre-operative dose of 2–3 g of amoxicillin can be interpreted as the most appropriate and optimal scheme of antibiotic support from the point of preventing early dental implant loss, which allows to minimize relative risk index to 0,33-0,50. At the same time, according to available data, preoperative antibiotic regimens do not significantly reduce the risk of infectious postoperative complications development. Вступ. Відомі на сьогодні схеми антибіотикосупроводу при імплантації варіюють в залежності від використання різних діючих середників, їх дозування та терміну прийому. Варто відмітити, що і докази в підтримку різних схем антибіотикосупроводу при проведенні дентальної імплантатів відрізняються за своєю якістю та обсягом доступної аргументаційної бази на основі проведених досліджень різного дизайну. Мета. Проаналізувати клінічну ефективність різних схем антибактеріального супроводу для профілактики розвитку ранньої втрати та порушення інтеграції дентальних імплантатів. Методи. Цільовий пошук наукових робіт (систематичних оглядів та мета-аналізів), асоційованих із сформульованою метою даного дослідження, проводився у базі даних «PubMed Central» (https:// www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) та з використанянм пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/). Після реалізації пошуку за Mesh-термінами використовували фільтр «Systematic review» та «Meta-Analysis». В ході пошуку публікації фільтри щодо глибини пошуку не застосовувались з метою максимізації обсягу цільових наукових робіт, асоційованих із поставленою метою дослідження. Результати. На основі проведеного аналізу можна резюмувати наявність загальновираженої тенденції до зниження відносного ризику розвитку ранньої втрати дентальних імплантатів при реалізації антибіотикосупроводу імплантологічних пацієнтів. На основі доступних даних можна припустити, що ефективність схеми передопераційного прийому антибіотиків є найбільш дослідженою та доказовою з точки зору її впливу на редукцію показників відносного ризику та частоти розвитку ранньої втрати дентальних імплантатів у порівнянні із результатами, отриманими у групах з іншими схемами антибіотикотерапії, або при відсутності реалізації таких в принципі. Висновки. Вища ефективність схем антибактеріального супроводу, які...
- 1 January 2023
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Modern medicine, pharmacy and psychological health
- No. 3,p. 53-58
Open AccessTHE EFFECTIVENESS OF ANTIBACTERIAL SUPPORT FOR THE PREVENTION OF EARLY LOSS AND OSSEOINTEGRATION DISRUPTION OF DENTAL IMPLANTS: DATA FROM SYSTEMATIC REVIEWS AND META-ANALYTIC STUDIES
Introduction. Today's known schemes of antibiotic support during dental implantation vary considering the use of various active agents, their dosage and the period of their administration. It is worth noting that the evidences in support of various schemes of antibiotic support during dental implantation differ in their quality and the amount of available argumentative base considering conducted studies of various designs. Objective. To analyze the clinical effectiveness of various antibacterial support schemes for the prevention of early loss of dental implants and disruption of their osseointegration. Methods. Targeted search of scientific works (systematic reviews and meta-analyses) associated with the formulated objective of this study was conducted within database «PubMed Central» database (https:// www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) and using the search engine of Google Scholar system (https://scholar.google.com/). After performing the search by Mesh-terms, the «Systematic review» and «Meta-Analysis» filters were used. In the course of searching for publications, filters regarding the depth of the search were not applied in order to maximize the volume of targeted scientific works associated with the research objective. Results. On the basis of the conducted analysis, it is possible to summarize the presence of a generally expressed tendency regarding early dental implant loss’ relative risk reduction during the implementation of antibiotic support for implantological patients. The available data suggest that the effectiveness of the preoperative antibiotic regimen is the most studied and proven in terms of its effect on the reduction of relative risk indicators and the frequency of early dental implant loss occurrence in comparison with the results obtained in groups with other antibiotic therapy regimens or with the absence of such in principle. Conclusions. The higher effectiveness of antibacterial support schemes, which involve a combination of pre- and postoperative antibiotic administration, or only postoperative administration of drugs, compared to the approach of single preoperative administration of amoxicillin, was not statistically proven. At present, taking a single pre-operative dose of 2–3 g of amoxicillin can be interpreted as the most appropriate and optimal scheme of antibiotic support from the point of preventing early dental implant loss, which allows to minimize relative risk index to 0,33-0,50. At the same time, according to available data, preoperative antibiotic regimens do not significantly reduce the risk of infectious postoperative complications development. Вступ. Відомі на сьогодні схеми антибіотикосупроводу при імплантації варіюють в залежності від використання різних діючих середників, їх дозування та терміну прийому. Варто відмітити, що і докази в підтримку різних схем антибіотикосупроводу при проведенні дентальної імплантатів відрізняються за своєю якістю та обсягом доступної аргументаційної бази на основі проведених досліджень різного дизайну. Мета. Проаналізувати клінічну ефективність різних схем антибактеріального супроводу для профілактики розвитку ранньої втрати та порушення інтеграції дентальних імплантатів. Методи. Цільовий пошук наукових робіт (систематичних оглядів та мета-аналізів), асоційованих із сформульованою метою даного дослідження, проводився у базі даних «PubMed Central» (https:// www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) та з використанянм пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/). Після реалізації пошуку за Mesh-термінами використовували фільтр «Systematic review» та «Meta-Analysis». В ході пошуку публікації фільтри щодо глибини пошуку не застосовувались з метою максимізації обсягу цільових наукових робіт, асоційованих із поставленою метою дослідження. Результати. На основі проведеного аналізу можна резюмувати наявність загальновираженої тенденції до зниження відносного ризику розвитку ранньої втрати дентальних імплантатів при реалізації антибіотикосупроводу імплантологічних пацієнтів. На основі доступних даних можна припустити, що ефективність схеми передопераційного прийому антибіотиків є найбільш дослідженою та доказовою з точки зору її впливу на редукцію показників відносного ризику та частоти розвитку ранньої втрати дентальних імплантатів у порівнянні із результатами, отриманими у групах з іншими схемами антибіотикотерапії, або при відсутності реалізації таких в принципі. Висновки. Вища ефективність схем антибактеріального супроводу, які...
- Open Access
- 1 January 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина
- Vol. 68 (2) , 220-227
Raising the question of titanium dental implants corrosion and release of titanium ions: discussion of the available evidences and the significance of the phenomenon
Вступ. Корозія дентальних імплантатів, як процес поступової деградації сплавів титану, що використовуються в якості основного матеріалу для їх виготовлення, є мультифакторним за своєю етіологією та відбувається під дією електричних, хімічних та механічних чинників, і характеризується впливом на стан пери-імплантантних тканин та структуру мікробіому периімплантатної ділянки. Мета дослідження. Систематизувати дані щодо феноменів корозії дентальних титанових імплантатів та вивільнення іонів з поверхні встановлених інтраосальних опор у розрізі їх клінічної значущості з урахуванням причин виникнення. Матеріали та методи. Дослідження було проведено у форматі ретроспективного огляду літератури. З метою пошуку публікацій, які в найбільшій мірі були релевантними з поставленою метою дослідження, та які потенційно могли містити інформацію щодо причин розвитку та клінічної значимості феномену корозії дентальних титанових імплантатів, був сформований наступний набір ключових слів: «dental implant», «corrosion», «titanium dissolution», «ion release». Опрацювання відібраних наукових робіт передбачало проведення деталізованого контент-аналізу у відповідності до попередньо сформованих категорій. Результати дослідження та їх обговорення. Виходячи з дефіциту доступних клінічних даних належної якості важко резюмувати, чи корозія дентальних імплантатів може провокувати прогресування уже наявної патології периімплантиту, чи є причинним фактором по відношенню до розвитку запальних змін в оточуючих тканинах. Взаємозв’язки між розвитком периімплантиту та дефектами оксидної плівки на поверхні титану досі остаточно не вивчені, однак в попередніх дослідженнях було відмічено, що корозія дентального імплантату потенційно може розцінюватися, як один із тригерних факторів для розвитку периімплантиту, а імплантати з ознаками запалення оточуючої кісткової тканини характеризуються наявністю дефектів оксидної плівки. Попри те, що достатньо якісних доказів щодо зв’язку концентрації наявних частинок титану в оточуючих тканинах з ризиком розвитку периімплантитного запалення досі не виявлено, доступні дані свідчать, що частинки титану в принципі можуть відігравати прозапальну роль по відношенню до змін стану периімплантаційних тканин. Висновки. Питання клінічної значимості фактору мікророзчинності поверхонь титанових дентальних імплантатів та їх корозії залишається предметом дискусії, однак враховуючи дефіцит доказів, які б підтверджували визначальну, або ж ініціативну роль корозії у розвитку периімплантатних порушень можна зробити висновок, що повільна деградація титанових поверхонь в ході функціонування внутрішньокісткових опор не становить загрози для прогнозу успішності та виживання останніх, а також не характеризується вираженим негативним впливом на організм пацієнта за умов відсутності суміжних запальних змін у формі перимукозиту чи периімплантиту.
- 1 January 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина
- Vol. 68 (2) , 220-227
Open AccessRaising the question of titanium dental implants corrosion and release of titanium ions: discussion of the available evidences and the significance of the phenomenon
Вступ. Корозія дентальних імплантатів, як процес поступової деградації сплавів титану, що використовуються в якості основного матеріалу для їх виготовлення, є мультифакторним за своєю етіологією та відбувається під дією електричних, хімічних та механічних чинників, і характеризується впливом на стан пери-імплантантних тканин та структуру мікробіому периімплантатної ділянки. Мета дослідження. Систематизувати дані щодо феноменів корозії дентальних титанових імплантатів та вивільнення іонів з поверхні встановлених інтраосальних опор у розрізі їх клінічної значущості з урахуванням причин виникнення. Матеріали та методи. Дослідження було проведено у форматі ретроспективного огляду літератури. З метою пошуку публікацій, які в найбільшій мірі були релевантними з поставленою метою дослідження, та які потенційно могли містити інформацію щодо причин розвитку та клінічної значимості феномену корозії дентальних титанових імплантатів, був сформований наступний набір ключових слів: «dental implant», «corrosion», «titanium dissolution», «ion release». Опрацювання відібраних наукових робіт передбачало проведення деталізованого контент-аналізу у відповідності до попередньо сформованих категорій. Результати дослідження та їх обговорення. Виходячи з дефіциту доступних клінічних даних належної якості важко резюмувати, чи корозія дентальних імплантатів може провокувати прогресування уже наявної патології периімплантиту, чи є причинним фактором по відношенню до розвитку запальних змін в оточуючих тканинах. Взаємозв’язки між розвитком периімплантиту та дефектами оксидної плівки на поверхні титану досі остаточно не вивчені, однак в попередніх дослідженнях було відмічено, що корозія дентального імплантату потенційно може розцінюватися, як один із тригерних факторів для розвитку периімплантиту, а імплантати з ознаками запалення оточуючої кісткової тканини характеризуються наявністю дефектів оксидної плівки. Попри те, що достатньо якісних доказів щодо зв’язку концентрації наявних частинок титану в оточуючих тканинах з ризиком розвитку периімплантитного запалення досі не виявлено, доступні дані свідчать, що частинки титану в принципі можуть відігравати прозапальну роль по відношенню до змін стану периімплантаційних тканин. Висновки. Питання клінічної значимості фактору мікророзчинності поверхонь титанових дентальних імплантатів та їх корозії залишається предметом дискусії, однак враховуючи дефіцит доказів, які б підтверджували визначальну, або ж ініціативну роль корозії у розвитку периімплантатних порушень можна зробити висновок, що повільна деградація титанових поверхонь в ході функціонування внутрішньокісткових опор не становить загрози для прогнозу успішності та виживання останніх, а також не характеризується вираженим негативним впливом на організм пацієнта за умов відсутності суміжних запальних змін у формі перимукозиту чи периімплантиту.