LKLarysa Ivanyvna Kolotvina

Larysa Ivanyvna Kolotvina

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Larysa Ivanyvna Kolotvina has a total of 6 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Рак шлунка: що потрібно знати сімейним лікарям

    by Лариса Іванівна Колотвіна, Андрій Олександрович Колотвін

    Вступ. На сьогодні у 48 країнах перше місце серед причин смерті займають злоякісні новоутворення. Протягом життя онкологічне захворювання діагностується приблизно в кожного п’ятого жителя нашої країни, а пухлини шлунково-кишкового тракту посідають перше місце в структурі онкологічної захворюваності. Мета дослідження. Проаналізувати літературні та електронні джерела щодо епідеміології, факторів ризику, раннього виявлення раку шлунка та ролі сімейного лікаря у його профілактиці. Матеріали та методи. Проведено аналіз наукової інформації з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MEDLINE, PubMed, Google Scholar, Global Health, а також матеріалів ВООЗ, МОЗ України та інших електронних ресурсів. Результати дослідження та їх обговорення. Рак шлунка (РШ) є одним із найагресивніших злоякісних новоутворень з високими показниками смертності. Провідним модифікованим фактором ризику є інфекція Helicobacter pylori (H. pylori). Скринінг на H. pylori рекомендований особам із підвищеним ризиком розвитку РШ, а ерадикаційна терапія – усім інфікованим незалежно від віку. Визначення інфекційного статусу здійснюють інвазивними та неінвазивними методами. Важлива роль у профілактиці РШ належить лікарям первинної медичної допомоги, які оцінюють індивідуальний ризик пацієнта, виявляють модифіковані фактори ризику, проводять необхідне консультування та забезпечують безперервність медичної допомоги на всіх етапах перебігу захворювання. Висновки. Комплексний підхід до профілактики РШ, що включає оцінку факторів ризику, своєчасне виявлення та ерадикацію H. pylori, модифікацію способу життя, ранню діагностику передракових станів і активну участь сімейного лікаря у профілактичній роботі, є ключовою передумовою зниження захворюваності та смертності від цього захворювання.

  • Open Access

    GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE AND CARDIОVASCULAR DISEASES: INTERRELATION AND MUTUAL INFLUENCE (LITERATURE REVIEW)

    by L. I. Kolotvina, G. V. Kornovan, V. I. Synenko, A. O. Kolotvin

    Introduction. The work is dedicated to the problem of comorbidity with cardiovascular disease and gastroesophageal reflux disease. Objective. Analyze the information in current literary and electronic resources regarding the clinical features of the current history of heart failure and illness of the cardiovascular system. Materials and methods. An analysis of scientific information was carried out from the following databases: Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, Global Health, ResearchGate, as well as WHO, Ministry of Health of Ukraine and other Internet resources. Results. The work presents a review of the current scientific literature on the problem of interconnection and interrelation of the cardiovascular system and illness of the cardiovascular system. Some of the manifestations associated with reflux disease include transient disturbances in heart rhythm and conduction, usually supraventricular extrasystole and atrial fibrillation. Experts note that gastroesophageal reflux is a major trigger for arrhythmia. The problem of the connection between gastroesophageal reflux disease and ischemic heart disease is even relevant, which will require, in case of pain syndrome in the chest, to carry out detailed treatment of the patient to identify the pain, both on the side of the heart and on the side to the walker. It is also necessary to ensure the presence of causal links in the presence of gastroesophageal reflux disease and arterial hypertension. Conclusion. Obvious comorbidity is associated with significant diagnostic difficulties and will require individual comprehensive treatment of such patients. The data expands the knowledge of the more common clinical features of esophagocardial interaction and is the basis for optimizing medical tactics for this category of patients. Серед частих проявів, асоційованих із рефлюксною хворобою, є транзиторні порушення ритму серця та провідності. Експерти відмічають, що гастроезофагеальний рефлюкс виступає безпосереднім тригером виникнення аритмії. Проблема зв’язку ГЕРХ та ішемічної хвороби серця є дуже актуальною, що потребує за наявності больового синдрому в грудній клітці проводити детальне обстеження хворого для виявлення джерела болю як з боку серця, так і з боку стравоходу. Потрібно також враховувати наявність причинно-наслідкових зв’язків за поєднання ГЕРХ та артеріальної гіпертензії. Наявна коморбідність пов’язана з певними діагностичними труднощами, потребує індивідуального комплексного обстеження таких пацієнтів.

  • Open Access

    ГІПЕРУРИКЕМІЯ – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПОДАГРА

    by Лариса Іванівна Колотвіна, Галина Олександрівна Данильчук, Галина Василівна Корнован, Володимир Іванович Синенко, Світлана Федорівна Коваленко, Андрій Олександрович Колотвін

    The severity of gout and the risk of its occurrence largely depend on the duration and degree of hyperuricemia (DH). However, the vast majority of patients with asymptomatic DH do not have clinical signs of gout. There is substantial evidence that asymptomatic DH is pathogenetically associated with cardiovascular disease, including hypertension, especially in postmenopausal women. The purpose of the study was to analyze the features of the course of hypertension in combination with the menopausal syndrome and to evaluate the relationship of asymptomatic DH depending on the clinical course of the menopausal syndrome. We examined 105 women with stage II hypertension combined with menopausal syndrome, who made up the main group. The control group – 20 patients with hypertension stage II without manifestations of menopausal syndrome. The average age of patients in the main group was 51±1.8 years, the control group was 52±2.4 years. According to the anamnesis, the duration of hypertension in the examined patients of the main group was 7.8±1.1 years, in patients of the control group – 7.9±1.3 years. All patients were in the menopausal period. The results of the study demonstrate that the presence of menopausal syndrome in women not only subjectively, but also objectively worsens the clinical course of hypertension. It was established that the level of office systolic and diastolic blood pressure (BP), changes in the daily profile of BP, and an increase in the frequency of hypertensive crises depend on the severity of the course of the menopausal syndrome and are more pronounced in patients with a more severe course. It is shown that in this category of women there is an increase in the level of asymptomatic DH with an increase in the severity of the menopausal syndrome. Evidence of the relationship between asymptomatic DH and the features of the course of the menopausal syndrome in women with hypertension dictates the need for its timely diagnosis and correction. Важкість подагри та ризик її виникнення значною мірою залежать від тривалості та ступеню гіперурикемії (ГУ). Проте у переважної більшості пацієнтів із безсимптомною ГУ немає клінічних ознак подагри. Існують істотні докази, які підтверджують, що безсимптомна ГУ патогенетично пов’язана із серцево-судинними захворюваннями, у тому числі артеріальною гіпертензією (АГ), особливо у жінок у менопаузальному періоді. Метою дослідження було проаналізувати особливості перебігу АГ у поєднанні з менопаузальним синдромом та оцінити взаємозв'язок безсимптомної ГУ залежно від клінічного перебігу менопаузального синдрому. Нами проведено обстеження 105 жінок, хворих на АГ II стадії у поєднанні з менопаузальним синдромом, які становили основну групу. Контрольну групу становили 20 пацієнток з АГ II стадії без проявів менопаузального синдрому. Середній вік хворих основної групи становив 51±1,8 року, контрольної – 52±2,4 року. Тривалість АГ у обстежених хворих основної групи за даними анамнезу становила 7,8±1,1 року, у пацієнток контрольної групи – 7,9±1,3 року. Усі пацієнтки знаходилися у менопаузальному періоді. Результати дослідження демонструють, що наявність менопаузального синдрому у жінок не тільки суб'єктивно, а й об'єктивно погіршує клінічний перебіг АГ. Установлено, що рівень офісного систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ), зміни добового профілю АТ, збільшення частоти гіпертонічних кризів залежать від важкості перебігу менопаузального синдрому та більш виражені у пацієнток із більш важким перебігом. Показано, що у даної категорії жінок відзначається зростання рівня безсимптомної ГУ зі збільшенням важкості менопаузального синдрому. Докази взаємозв’язку безсимптомної ГУ з особливостями перебігу менопаузального синдрому у жінок, хворих на АГ, диктують необхідність своєчасної її діагностики та корекції.

  • Alternative methods of correction of the menopausal syndrome in patients with arterial hypertension

    by Larysa Kolotvina, Halyna Danylchuk, Galyna Kornovan, Volodymyr Synenko, Svitlana Kovalenko, Anatolii Panenko, Andrii Kolotvin

  • Open Access

    Features of arterial hypertension in women with menopausal syndrome

    by Larysa Ivanyvna Kolotvina, Halyna Oleksandrivnа Danylchuk, Galyna Vasilivna Kornovan, Volodymyr Ivanovych Synenko, Svitlana Fedorivna Kovalenko, Andrii Olexandrovich Kolotvin

    Вступ. Проблема артеріальної гіпертензії (АГ) у жінок особливо актуальна. На перебіг АГ впливає багато зовнішніх і внутрішніх чинників. На сьогодні менопаузальний стан у жінок розглядається, як важливий специфічний фактор ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Існують істотні докази, які підтверджують, що статеві гормони відіграють важливу роль в регуляції артеріального тиску (АТ), продемонстрована прогностична значущість приливів жару в формуванні стійкої АГ та підвищенні ризику інфаркту міокарду та інсульту. Метою дослідження було вивчення особливостей перебігу АГ залежно від ступеню важкості менопаузального синдрому. Матеріали та методи. Нами проведено обстеження 105 жінок, хворих на АГ II стадії в поєднанні з менопаузальним синдромом, які складали основну групу. Контрольну групу – 20 пацієнток з АГ II стадії без проявів менопаузального синдрому. Середній вік хворих основної групи становив 51±1,8 роки, контрольної – 52±2,4 роки. Тривалість АГ у обстежених хворих основної групи за даними анамнезу становила 7,8±1,1 років, у пацієнток контрольної групи – 7,9±1,3 років. Всі пацієнтки знаходились у менопаузальному періоді. Результати дослідження демонструють, що у жінок з важким ступенем менопаузального синдрому цифри АТ в середньому були достовірно вищими, ніж у пацієнток контрольної групи, що свідчить про те, що менопаузальний синдром об’єктивно погіршує перебіг АГ в цей період. Висновок. Дослідженням встановлено, що клінічний перебіг АГ у жінок з менопаузальним синдромом значно погіршується і залежить від важкості його перебігу.