СБСергій Олександрович Білоконь

Сергій Олександрович Білоконь

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Сергій Олександрович Білоконь has a total of 16 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Impact of decamethoxine and iodoform on the virulence properties of methicillin-resistant Staphylococcus aureus

    by Yuliia Victorivna Chumak, Galina Andriivna Loban, Kateryna Petrivna Lokes, Mariia Oleksiivna Faustova, Valentyna Pavlivna Polianska, Iryna Mykolaivna Zviaholska, Serhii Oleksandrovych Bilokon

    Background. The study of pathogenicity factors, such as antibiotic sensitivity, adhesion, and biofilm formation in highly virulent strains of microorganisms, allows us to predict the course of the disease and the likely consequences of treating this pathological process. Purpose – of this study was to evaluate the impact of antiseptics on the adhesive and biofilm-forming properties of clinical MRSA isolates identified in patients with post-extraction complications. Materials and Methods. Fourteen clinical methicillin-resistant Staphylococcus aureus (MRSA) isolates were obtained from patients with dry socket of the jaw following tooth extraction. The ability of clinical MRSA isolates to exhibit adhesion under the action of antiseptics was studied using the method of Brillis V.I. The biofilm-forming properties of the MRSA studied were studied according to Christensen G.D. Results. The adhesion index of clinical MRSA isolates was determined to be 9.63 ± 1.05 makes it possible to attribute the studied bacterial strains to micro-organisms with a high adhesion index (of the Brillis V.I.). Taking into account the Christensen G.D. method, during the conducted study after the influence of antiseptic drugs on such factors of pathogenicity of oral MRSA as biofilm formation, it was established that antiseptics can act differently on their virulence properties. In the course of the study, after treatment with decamethoxine at a sub-bacteriostatic concentration (0.80 ± 0.44 μg/mL), the degree of dye uptake by biofilms formed by the investigated isolates was 0.08 ± 0.02 optical density units, which was 1.8-times lower (p < 0.05) compared with the control. Following exposure to iodoform at a sub-bacteriostatic concentration (6.28 ± 2.05 mg/mL), the optical density of dye absorption reached 0.302 ± 0.07 optical density units, which was 2-times higher (p < 0.05) compared with the control and 3.6-times higher (p < 0.05) compared with decamethoxine exposure. Conclusions. Decamethoxine, at a sub-bacteriostatic concentration, significantly reduces both adhesion and biofilm formation of clinical MRSA isolates compared with the control and iodoform exposure. In contrast, iodoform at a sub-bacteriostatic concentration significantly increases the adhesive and biofilm-forming properties of clinical MRSA isolates compared with the control and decamethoxine treatment.

  • Open Access

    Патологічні зміни в скронево-нижньощелепному суглобі та його ендопротезування як ускладнення переломів виросткових відростків нижньої щелепи

    by Давид Соломонович Аветіков, Маргарита Георгіївна Скікевич, Олена Сергіївна Іваницька, Сергій Олександрович Білоконь, Юліана Станіславівна Лунькова, Юлія Іванівна Ілляшенко

    Injuries of condylar processes and related pathological conditions in the temporomandibular joints are currently the subject of constant discussions and conflicting views among the current problems of oral and maxillofacial surgery. The aim of the study was to compare different strategies for treating condylar fractures, both as curative surgical tactics and as prevention of internal disorders of the TMJ by performing open reposition with maxillary fixation, open reposition with internal fixation, and endoscopic reposition with internal fixation. A retrospective analysis of the medical histories of patients with fractures of the condylar process of the mandible was performed. Presentation of the main research material. Closed repositioning, according to data, especially from foreign authors, is considered a standard treatment for fractures of the condylar processes of the lower jaw. The assumption that closed reduction would result in fewer complications, although the aesthetics and functionality would be the same as treatment by open reduction with internal fixation, prompted its careful study. The non-invasive nature of this method, as a result, according to our observations, leads to very minor damage to the facial nerve in 22% of cases. Despite numerous discussions, the authors still cannot agree on the optimal treatment algorithm for fractures of this nosology. In 11% of cases, we found no significant difference between the results of open or closed treatment. However, in some other studies, closed treatment is considered undesirable. Research conclusion. Currently, endoscopic surgery is certainly a good substitute for classical operative approaches in the surgical treatment of condylar fractures and prevents the occurrence of complications related to the internal temporomandibular joint and its endoprosthetics, as well as complications associated with the traditional open technique, such as damage to the facial nerve, formation of scars and complications associated with open reposition with maxillary fixation and open reposition with internal fixation. Травми виросткових відростків та пов’язані з цим патологічні стани в скронево-нижньощелепних суглобах натепер є предметом постійних дискусій і суперечних поглядів серед актуальних проблем хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Метою дослідження було порівняти різні стратегії лікування переломів виросткового відростку, як лікувальної хірургічної тактики, так і в якості профілактики внутрішніх порушень СНЩС шляхом проведення відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією, відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією та ендоскопічної репозиції з внутрішньою фіксацією. Було проведений ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів із переломами виросткового відростку нижньої щелепи. Виклад основного матеріалу дослідження. Закрита репозиція, згідно даних, особливо іноземних авторів, вважається стандартним лікуванням переломів виросткових відростків нижньої щелепи. Припущення, що закрита репозиція призведе до меншої кількості ускладнень, хоча естетика та функціональність будуть такими ж, як і лікування шляхом проведення відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією, спонукало до його ретельного вивчення. Неінвазивний характер цього методу, як наслідок, за нашими спостереженнями, призводить до дуже незначного пошкодження лицевого нерву у 22% випадків. Незважаючи на численні дискусії, автори все ще не можуть дійти згоди щодо оптимального алгоритму лікування переломів даної нозології. У 11% випадків нами не знайдено помітної різниці між результатами відкритого чи закритого типу лікування. Проте в деяких інших дослідженнях закрите лікування вважається небажаним. Висновок з дослідження. Натепер ендоскопічна хірургія, безумовно, є гарною заміною класичних оперативних доступів при хірургічному лікування переломах виросткового відростка та унеможливлює наявність ускладнень щодо внутрішніх порушено скронево-нижньощелепного суглобу та його ендопротезування, також ускладнень, пов’язаних із традиційною відкритою технікою, таких як пошкодження лицьового нерву, утворення рубців, і ускладнень, пов’язаних проведенням відкритої репозиції з верхньощелепною...

  • Open Access

    Необхідність проведення променевого обстеження пацієнтів як складова алгоритму видалення молярів нижньої щелепи

    by Павло Іванович Ткаченко, Ігор Васильович Бойко, Сергій Олександрович Білоконь, Інна Анатоліївна Колісник, Артур Іванович Панькевич, Катерина Юріївна Резвіна

    Операція видалення третіх молярів нижньої щелепи являє собою значну проблему для лікарів-стоматологів-хірургів, складність якої варіює залежно від досвіду лікаря, напрямку нахилення та глибини залягання зуба, особливості будови нижньої щелепи та наявності загальносоматичної у пацієнта. Незважаючи на значну кількість досліджень, натепер не має загальновизнаного методу проведення даного оперативного втручання, яке було б загальновизнаним та статистично-значуще зменшувало рівень розвитку ускладнень ятрогенного характеру. Метою дослідження було встановити необхідність ретельного обстеження пацієнтів перед операцією видалення нижніх молярів. Матеріали та методи дослідження: нами було проаналізовано 50 випадків видалення третіх нижніх молярів, кожному пацієнту було попередньо проведено конусно-променеву комп’ютерну діагностику. Виклад основного матеріалу дослідження. При аналізі даних КП КТ встановлено, що в жодному випадку не було достатнього місця у щелепі для прорізування нижнього третього моляра. У 12% випадків зуб мав вертикальне положення, лише у 2% – займав майже горизонтальне, а у переважній більшості випадків (86%) нижній третій моляр був мезіально нахиленим. Слід зазначити, що нижній третій моляр повністю прорізався у 10% випадків, у 46% – відмічали напівретенцію та у 44% повну ретенцію зуба. Не було відмічено статистично значущої гендерної або вікової різниці із напрямком нахилу та глибиною розташування зуба «мудрості». У одного пацієнта виявили відсутність закладки нижнього третього моляру з протилежного боку. Висновок. Отже, зважаючи на отримані результати підтверджено необхідність проведення попереднього променевого обстеження пацієнтів, яким планується видалення нижнього третього моляру, що допомагає спланувати оперативне втручання та, таким чином, може обумовлювати зниження ризику розвитку післяопераційних ускладнень.