ABAndrii Beikun

Andrii Beikun

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Andrii Beikun has a total of 6 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

    by Олександр Григорович Пелагеша, Володимир Валентинович Мина, Андрій Леонардович Бейкун

    Вступ. Актуальність дослідження зумовлена зростанням значення військової дисципліни як ключового чинника забезпечення ефективності діяльності Національної гвардії України в умовах воєнного стану та необхідністю вдосконалення її адміністративно-правового і кримінально-правового забезпечення. Мета. Метою статті є комплексний аналіз адміністративно-правових та кримінально-правових засад забезпечення військової дисципліни в Національній гвардії України, виявлення проблем правового регулювання та правозастосування, а також обґрунтування напрямів їх удосконалення. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, зокрема діалектичний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльно-правовий та метод правового аналізу, що дозволили дослідити нормативно-правову базу, правозастосовну практику та наукові підходи до розуміння військової дисципліни. Результати. У результаті дослідження встановлено, що військова дисципліна є складним міжгалузевим правовим явищем, яке поєднує правові, організаційні та морально-психологічні елементи та виступає основою боєздатності військових формувань. Виявлено, що в системі Національної гвардії України вона має специфічний подвійний характер, поєднуючи вимоги військової служби та правоохоронної діяльності. Доведено, що адміністративно-правове забезпечення виконує базову превентивну функцію, формуючи режим службової дисципліни та забезпечуючи її підтримання через систему контролю і дисциплінарної відповідальності. Обґрунтовано, що кримінально-правове забезпечення має субсидіарний характер і спрямоване на охорону військової дисципліни від найбільш небезпечних посягань шляхом встановлення кримінальної відповідальності. Виявлено низку проблем, зокрема нечіткість окремих кримінально-правових норм, складність розмежування видів юридичної відповідальності, фрагментарність адміністративно-правового регулювання та недостатню ефективність превентивних механізмів. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства та правозастосовної практики, спрямовані на підвищення рівня правової визначеності, узгодженості правових норм та ефективності забезпечення військової дисципліни в умовах воєнного стану. Перспективи. Практична значимість результатів дослідження полягає у можливості їх використання при підготовці фахівців у галузі права та правоохоронної діяльності, а також сектору безпеки та оборони. Результати проведеного дослідження можуть бути використані у правозастосовній практиці органів досудового розслідування, військових прокурорів і судів при кваліфікації військових правопорушень та розмежуванні видів юридичної відповідальності.

  • Open Access

    LEGAL LIABILITY FOR UNAUTHORIZED LEAVING OF A MILITARY UNIT OR PLACE OF SERVICE: PROBLEMS OF QUALIFICATION, REALIZATION, EXEMPTION FROM REALIZATION

    by Andrii Beikun, Oleksandr Pelahesha, Volodymyr Myna

    The article, using the legal comparative method, methods of legal analysis and legal hermeneutics, identifies and reveals the content of certain theoretical and practical problems related to legal liability for unauthorized leaving of a military unit or place of service and exemption from it. The author proves that the correct qualification of legal liability for unauthorized leaving of a military unit, together with the introduction of an effective mechanism for discharge from such liability, is a key to maintaining the required number of units of the Defense Forces, their combat capability, and their ability to ensure the defense of Ukraine against russian aggression. The author establishes that the introduction of the principle of partial decriminalization of legal liability for unauthorized leaving of a military unit objectively causes certain problems of its implementation. In particular, these are the problems related to: a) understanding of the normative content of Articles 407, 408 of the Criminal Code of Ukraine, Article 172.11 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses; b) qualification of legal liability for unauthorized leaving of a military unit; c) the effect of the mechanism of exemption from legal liability for unauthorized leaving of a military unit. The author identifies and discloses certain problems of the normative content of Article 407 of the Criminal Code of Ukraine and Article 172.11 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses. In particular, these are: a) an exhaustive list of situations of failure to appear without valid reasons; b) lack of a definition of a valid reason; c) lack of criteria for unauthorized absence. With a view to improving approaches to understanding the normative content of Article 407 of the Criminal Code of Ukraine and Article 172.11 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the author proposes an understanding of the concepts of: good reason, unauthorized leaving of a military unit or place of service, and the mechanism of exemption from legal liability for unauthorized leaving of a military unit. The author identifies and reveals the content of certain issues of qualification of legal liability for unauthorized abandonment of a military unit, such as: a) the measure (degree) of public danger of unauthorized abandonment of a military unit; b) distinguishing unauthorized abandonment of a military unit from desertion; c) determining the time dimension of unauthorized abandonment of a military unit. The author substantiates the public danger of unauthorized abandonment of a military unit committed during wartime or in a combat situation. The author offers an understanding of the mechanism of exemption from legal liability for unauthorized leaving of a military unit as a set of regulatory, institutional and organizational components which comprehensively regulate the following issues: a) the procedure for applying to an authorized body by a serviceman who has decided to voluntarily return from unauthorized leaving of a military unit; b) undergoing the relevant procedure within the competence of the relevant body or court proceedings; c) undergoing the transfer procedure (optional); d) reinstatement in service; e) restoration of monetary and other types of security. It is established that today this mechanism is at the stage of formation and testing. It is characterized by certain shortcomings which can be eliminated by improving the regulatory framework and applying appropriate instruments. It is determined that one of the areas of improvement is further, more substantive analysis of the conceptual framework of legal liability for unauthorized leaving of a military unit and discharge from it.

  • Open Access

    ДЕДЛАЙНИ ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЯКІ ВЧИНИЛИ САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ АБО МІСЦЯ СЛУЖБИ, ДЕЗЕРТИРСТВО: ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ

    by Володимир Мина, Андрій Бейкун, Олександр Пелатеша

    У статті системно аналізуються законодавчі зміни в частині окремих правових наслідків самовільного залишення військової частини або місця служби, дезертирства, а саме, визначені: Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» від 20 серпня 2024 року № 3902-IX; Законом України «Про внесення зміни до глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 21 листопада 2024 року № 4087-IX; Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо особливостей взяття громадян України на військовий облік призовників та їх медичного огляду під час проходження ними базової загальновійськової підготовки» від 9 січня 2025 року № 4197-IX; Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану» від 30 квітня 2025 року № 4392-IX. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану» від 30 квітня 2025 року № 4392-IX «обнулив» дію попередніх редакцій приписів підп. 1 п. 7-2 глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року 2232-XII та передбачив можливість «привілейованого» (без санкційних каральних наслідків) повернення військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до 15 травня 2025 року. При цьому встановлено дедлайн такого повернення - 30 серпня 2025 року. Припис про нововведену підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, визначену у ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України, викликає такі застереження: 1) Кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 або 408 Кримінального кодексу України, повинно бути вчинене вперше, але не загалом, а вперше під час дії воєнного стану; 2) Фактично припис охоплює можливість звільнення від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені виключно ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України; 3) Зворотна дія такого припису не абсолютна, а обмежена в часі саме моментом введення в дію воєнного стану (починаючи з 24 лютого 2022 року). Особи, які вчинили аналогічні діяння не в умовах воєнного часу, ставляться у менш сприятливе становище, хоч суспільна небезпека їх діянь нижча, що порушує принцип справедливості та домірності кримінально-правових заходів. Зважаючи, на те, що кримінальна про-типравність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом України (ч. 3 ст. 3), достатнім правовим механізмом «стимуляції» повернення військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували, міг би бути інститут звільнення від кримінальної відповідальності, визначений ч. 5 ст. 401 КК України. Адже навіть «de lege lata» немає формальних перешкод застосовувати норму про звільнення від...

  • Open Access

    Effectiveness of administrative and legal mechanisms for the implementation of community police in EU countries: the case of Ukraine

    by Mykola Veselov, Yurii Holodnyk, Ivo Svoboda, Ivanna Horbach-Kudria, Andrii Beikun