МДМикола Дейкун

Микола Дейкун

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Микола Дейкун has a total of 10 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:

  • Микола Носко

    T.H. Shevchenko National University “Chernihiv Colehium

    5 shared publications
  • Ольга Мехед

    Доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри біології, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка

    3 shared publications
  • Юлія Носко

    Доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри дошкільної та початкової освіти, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка

    2 shared publications
  • Oleksandr Lukash

    T.H. Shevchenko National University “Chernihiv Colehium

    1 shared publication
  • Володимир Філіпов

    Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спорту, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка

    1 shared publication
  • Галина Куртова

    Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

    1 shared publication

Latest Publications

  • Open Access

    АРХІТЕКТУРА СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ВІД ЕКОСИСТЕМНОГО ДО ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПІДХОДУ

    by Микола Дейкун

    Метою роботи є обґрунтування та пропозиція глобальної архітектури системи громадського здоров’я, що інтегрує «Єдине здоров’я», «Здоров’я у всіх політиках», СДЗ та ЦСР через перехід від екосистемного (зоонозоцентричного) до цивілізаційного підходу з фокусом на неінфекційні захворювання як головний об’єкт превентивного управління. Методологія дослідження. Дослідження ґрунтується на системному підході до аналізу архітектури системи громадського здоров’я. Застосовано системний аналіз міжнародних нормативно-стратегічних документів (One Health, Health in All Policies, соціальні детермінанти здоров’я, Цілі сталого розвитку), метод перехресного впливу для оцінювання системної значущості індикаторів ЦСР, кейс-аналіз впровадження концепції One Health в Україні та порівняльно-концептуальний аналіз, що обґрунтовує перехід від екосистемного до цивілізаційного підходу в проєктуванні архітектури системи громадського здоров’я. Наукова новизна. Уперше запропоновано інтегративну чотирирівневу модель глобальної архітектури системи громадського здоров’я, що поєднує концепції One Health, соціальних детермінант здоров’я, Health in All Policies та Цілей сталого розвитку. Введено поняття «Єдине здоров'я-фільтр» як інструмент ідентифікації міжсекторальних ризиків. Висновки. Запропонована глобальна архітектура системи громадського здоров’я, що інтегрує концепцію «Єдине здоров’я» (біоекологічне ядро), соціальні детермінанти здоров’я (соціально-економічний рівень), стратегію «Здоров’я у всіх політиках» (управлінський механізм) та Цілі сталого розвитку (нормативно-цільова рамка), дозволяє обґрунтувати перехід від екосистемного (орієнтованого переважно на зоонозні інфекції) до цивілізаційного підходу, де головним об’єктом превентивного управління стають неінфекційні захворювання (90 % глобального тягаря), зумовлені антропогенними змінами планетарного масштабу. Для України, з урахуванням воєнної деградації довкілля, демографічної кризи та зростання психічних розладів, пріоритетом є впровадження інструменту «Єдине здоров’я-фільтр», інтеграція епіднагляду, екологічного моніторингу та ветеринарної безпеки в єдину аналітико-управлінську платформу з використанням визначених ТОП-5 пріоритетних завдань ЦСР (3.d, 2.4, 6.3, 11.6, 15.5), що забезпечить перехід від реагування на хвороби до превентивного управління цивілізаційними детермінантами здоров’я.

  • Open Access

    ДИНАМІЧНИЙ СТАН ЗДОРОВ’Я: СУЧАСНЕ НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУ

    by Микола Дейкун

    У статті розкрито концепцію «динамічного стану здоров’я» як сучасної міждисциплінарної категорії, що охоплює фізіологічні, поведінкові, психічні, соціальні та екзистенційні аспекти функціонування людини. На основі системного аналізу доказів доводиться, що здоров’я не є статичним станом, а являє собою складну, багаторівневу й мінливу систему адаптацій, регуляцій і реакцій організму та особистості на зовнішні й внутрішні чинники. Наводиться авторське розширене визначення поняття терміну «здоров’я», у якому ключовим є поняття динамічної рівноваги. Обґрунтовується значення цієї концепції для побудови сучасної національної системи громадського здоров’я, орієнтованої на стабілізацію демографічної ситуації, профілактику хвороб, резилієнтність і довготривале збереження здоров’я населення. Мета дослідження. Обґрунтувати й системно описати концепт «динамічний стан здоров’я», визначити його складові, механізми та значення для громадського здоров’я, психології, політик в сфері громадського здоров’я. Методи дослідження. Системний підхід, порівняльний аналіз сучасних концепцій здоров’я, міждисциплінарний аналіз, категоріальний аналіз, узагальнення доказових наукових даних. Наукова новизна полягає в тому, що уперше здійснено системне теоретичне обґрунтування концепції «динамічного стану здоров’я» як когнітивно-смислової, міждисциплінарної категорії, що інтегрує біологічні, фізіологічні, психічні, соціальні й екзистенційні аспекти функціонування людини. Розкрито та структуровано механізми динамічності здоров’я (саморегуляція, адаптація, компенсаторні процеси, резилієнтність та екзистенційні виміри, тощо), що раніше розглядалися фрагментарно у межах окремих наук. Висновки. Динамічний стан здоров’я є результатом спільної відповідальності індивідуума та системи громадського здоров’я: на рівні особи – через проактивну поведінку, підтримку функціональних можливостей і саморегуляцію, на рівні СГЗ – через політики та середовища, що системно забезпечують умови для здорового вибору, адаптації та резилієнтності населення протягом усього життєвого циклу.

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я З ПОЗИЦІЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ НАПОВНЕНОСТІ, САМОРЕГУЛЯЦІЇ ТА РЕЗИЛІЄНТНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

    by Микола Дейкун

    У статті визначені механізми екзистенційної наповненості, саморегуляції та резилієнтності в контексті функціонування системи громадського здоров’я. Запропоновані концептуальні напрями трансформації національної системи громадського здоров’я відповідно до підходу «Здоров’я у всіх політиках». Метою дослідження є концептуальне обґрунтування функціонально-структурної організації національної системи громадського здоров’я з позицій забезпечення екзистенційної наповненості, саморегуляції та резилієнтності населення. Матеріали та методи. Методологічну основу дослідження становлять системний, міждисциплінарний та біопсихосоціальний підходи. Застосовано методи теоретичного аналізу та синтезу, категоріального й структурно-функціонального аналізу, концептуального моделювання, порівняльного аналізу сучасних моделей громадського здоров’я, а також аналіз стратегічних і нормативно-правових документів у сфері громадського здоров’я та сталого розвитку. Наукова новизна дослідження полягає в концептуальному обґрунтуванні національної системи громадського здоров’я як відкритої функціонально-структурної системи, орієнтованої не лише на профілактику захворювань, а й на підтримку екзистенційної наповненості, саморегуляції та резилієнтності населення. Уперше запропоновано інтеграцію цих категорій як системоутворювальних елементів функціонування громадського здоров’я. Висновки. Національна система громадського здоров’я має трансформуватися у функціонально-структурну модель, орієнтовану на стратегію «Здоров'я у всіх політиках», на підтримку екзистенційної наповненості, саморегуляції та резилієнтності населення.

  • Open Access

    ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ЦІЛЬ 1 «ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ» ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ДЕТЕРМІНАНТ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

    by Микола Дейкун

    У статті здійснено системний аналіз Цілі 1 «Подолання бідності» Цілей сталого розвитку (ЦСР) у контексті її впливу на демографічну ситуацію та стан громадського здоров’я (ГЗ). Доведено, що всі завдання Цілі 1 формують багаторівневу систему матеріальних, соціальних та інституційних детермінант здоров’я. Обґрунтовано, що подолання бідності є не лише соціально-економічною, а й медико-демографічною стратегією. Запропоновано методологічну модель оцінки впливу через механізм популяційного зсуву ризику та принцип асиметрії прогресу і занепаду. Показано, що зменшення бідності має прямий вплив на смертність від неінфекційних захворювань (НІЗ), інфекційних захворювань (ІЗ), тривалість життя та відтворення населення. Мета – науково обґрунтувати вплив завдань Цілі 1 «Подолання бідності» на демографічні процеси, стан здоров’я населення та функціонування системи громадського здоров’я України. Методологія. Використано системний та структурно-функціональний аналіз, метод аналізу соціальних детермінант здоров’я, компаративний аналіз міжнародних і українських досліджень, демографічний аналіз показників смертності, захворюваності, тривалості життя, метод концептуального моделювання впливу (популяційна стратегія профілактики). Інформаційною базою стали матеріали ООН, ВООЗ, Світового банку, Держстату України, аналітичні звіти щодо соціально-економічного стану населення. Наукова новизна полягає в доведенні, що Ціль 1 ЦСР має прямий вплив на рівень здоров’я населення, на смертність від НІЗ, ІЗ, тривалість життя та відтворення населення. Запропоновано концепцію розгляду Цілі 1 як базового соціально-демографічного регулятора системи громадського здоров’я. Розроблено модель інтеграції антибіднісної політики в архітектуру української СГЗ. Висновки. Ціль 1 ЦСР має прямий вплив на громадське здоров’я. В Україні бідність є одним із ключових структурних факторів, що підтримує високий рівень смертності від НІЗ (близько 90 % усіх смертей). Подолання бідності є фундаментальною передумовою стабілізації демографічної ситуації та зміцнення громадського здоров’я. Без структурного зменшення соціальної нерівності система громадського здоров’я не зможе досягти стійкого прогресу. Реалізація Цілі 1 ЦСР повинна розглядатися як складова національної стратегії громадського здоров’я.

  • ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ: ПОЛІТИКА, РЕСУРСИ, ДЕМОГРАФІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ДЕПОПУЛЯЦІЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕМОВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІЇ

    by Микола Дейкун

    У статті здійснено системний аналіз взаємозв’язку політичних рішень, ресурсного потенціалу, демографічних процесів і стану здоров’я населення України в контексті зростаючих ризиків депопуляції. Показано, що політична нестабільність, обмежена ефективність соціально-економічної політики, військовий конфлікт, еміграція, тощо спричиняють погіршення стану здоров’я нації, поглиблення демографічної кризи, депопуляції та втрати демовідтворювального потенціалу. Сформульовано три сценарії демографічного розвитку (оптимістичний, інерційний, песимістичний) та надано практичні рекомендації щодо запобігання депопуляції через посилення сімейної, соціальної, міграційної та медичної політики. Акцентовано на перспективі використання потенціалу великих даних та штучного інтелекту в демографічних дослідженнях. Мета дослідження – виконати міждисциплінарний аналіз та виявити системні зв’язки між політичними, ресурсними, демографічними та соціально-медичними чинниками в сучасній Україні та визначити, можливі шляхи протидії депопуляції, збереження демовідтворювального потенціалу нації на основі науково обґрунтованих стратегічних рішень державної політики і розробити практичні рекомендації для політиків, урядовців та науковців. Методи дослідження: системний підхід, системний аналіз, статистичний метод, аналітико-синтетичний метод, порівняльно-історичний метод, сценарне прогнозування. Наукова новизна полягає в тому, що у статті вперше здійснено системний аналіз взаємозв’язку політичних, ресурсних і медико-соціальних чинників у контексті української демографічної кризи. Висновок. Україна перебуває в стані серйозної демографічної кризи: смертність суттєво перевищує народжуваність, населення старіє, міграція і військовий конфлікт негативно впливають на ситуацію.


  • ЗДОРОВ’Я ЯК ДИНАМІЧНИЙ ПОЛІСИСТЕМНИЙ СТАН: СИСТЕМНО-УПРАВЛІНСЬКА, ПРАВОВА ТА ФІЗІОЛОГІЧНА ВЕРИФІКАЦІЯ РОЗШИРЕНОЇ ДЕФІНІЦІЇ

    by Микола Дейкун

    У статті представлені результати дослідження яким доведено, що дефініція поняття терміну «Здоров’я» має бути не лише науково обґрунтованим, тобто відповідати положенням та вимогам теорії систем, науки управління, сучасного менеджменту, причинно-наслідковому обґрунтуванню та реаліям сьогодення, але й суворо відповідати Конституції України, її гарантіям та принципам, чинному законодавству України та фізіології людини. Дослідження має фундаментальний характер, оскільки вперше інтегрує: теоретичну новизну, методологічну глибину, міждисциплінарність, вплив на подальші дослідження. Мета дослідження – оцінити відповідність розширеного визначення поняття терміну «Здоров’я» системному підходу, законодавству України та міжнародним стандартам, адаптивності до сучасних викликів, фізіології людини та практичній придатності. Методи дослідження. Системного аналізу, концептуальне моделювання, SWOT-аналізу, Кейс-стаді, порівняльного аналізу, структурно-логічного аналізу, бібліосемантики, абстрагування та узагальнення, експертної оцінки та порівняльно-правовий аналіз, критичний аналіз літератури. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у запропонованому розширеному визначенні поняття терміну «Здоров’я», вперше, здоров’я представлено та всебічно обґрунтовано як динамічний полісистемний стан. Висновки. Розширене визначення терміну «Здоров’я» відповідає критеріям теорії систем та системного підходу, повністю відповідає вимогам Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та Закону України «Про систему громадського здоров’я»; унікально поєднує законодавчі норми з інноваційними підходами до розуміння здоров’я, а після незначних уточнень може бути затверджене як академічний стандарт для української системи громадського здоров’я. Запропоноване визначення не суперечить чинному законодавству України, але є значно ширшим за офіційне та містить додаткові аспекти, не передбачені законом і може використовуватись там, де допускається розширене тлумачення.


  • Open Access

    МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ТА ДОБРОЧЕСНОГО ОСВІТНЬОГО ТА НАУКОВОГО СЕРЕДОВИЩА ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я

    by Микола Петрович Дейкун, Олександр Васильович Лукаш, Ольга Борисівна Мехед

    Статтю присвячено методологічним аспектам формування безпечного та доброчесного освітнього і наукового середовища у процесі підготовки фахівців із громадського здоров’я. Обґрунтовано актуальність дослідження в умовах стрімкої цифровізації освіти, глобальних викликів та зростаючої ролі інноваційних технологій у сфері охорони здоров’я. Наголошено, що сучасна медична освіта повинна забезпечувати не лише фахові знання та практичні навички, а й виховувати у студентів критичне мислення, дослідницьку компетентність та усвідомлене ставлення до принципів академічної доброчесності. Особливу увагу приділено необхідності створення безпечного освітнього середовища, заснованого на довірі, прозорості, етичних нормах та взаємоповазі, що визначає якість професійної підготовки та ефективність наукових досліджень. У статті представлено результати комплексно-аналітичного дослідження, проведеного на базі освітньої програми «Громадське здоров’я» Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. За допомогою анкетування студентів та випускників вивчено їхнє ставлення до принципів академічної доброчесності, рівень задоволеності умовами освітнього та наукового середовища, а також наявні труднощі й потреби. Кількісні дані було опрацьовано методами описової статистики, а якісні – шляхом контент-аналізу відкритих відповідей респондентів. Результати дослідження засвідчили, що більшість студентів визнає важливість академічної доброчесності, однак лише частина з них уважає, що принципи повною мірою реалізуються у їхньому навчанні. Водночас випускники підкреслили значущість набутих під час навчання знань та навичок у сфері етики, критичного аналізу та наукової комунікації, але вказали на брак компетентностей з управління проєктами та роботи з великими масивами даних. Виявлено потребу в посиленні наставницької підтримки з боку викладачів, розширенні практичного складника та формуванні цілісної методологічної моделі доброчесного середовища. Автори доводять, що впровадження методологічних засад формування безпечного та доброчесного освітнього і наукового простору сприяє досягненню ключових програмних результатів навчання (зокрема, критичної оцінки досліджень, презентування власних результатів, визначення перспективних наукових напрямів) та спеціальних компетентностей (етичні принципи досліджень, ефективна наукова комунікація). Зроблено висновок, що подальший розвиток освітніх програм у галузі громадського здоров’я має ґрунтуватися на інтеграції інноваційних методів навчання з механізмами забезпечення академічної доброчесності, розвитку наставництва та практичних навичок роботи з даними. Це дасть змогу формувати високопрофесійних і відповідальних фахівців, здатних відповідати сучасним викликам у сфері охорони здоров’я.


  • Open Access

    СТАЛИЙ РОЗВИТОК І БЕЗПЕЧНЕ НАУКОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК НЕОБХІДНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

    by М. П. Дейкун, О. Б. Мехед

    Анотація. У статті обґрунтовується необхідність удосконалення освітнього процесу шляхом розширення практикоорієнтованих завдань, запровадження тренінгів із реагування на біологічні й екологічні загрози, використання симуляційних технологій, а також розвитку міжсекторальної співпраці у навчанні. Це дасть змогу не лише забезпечити відповідність підготовки магістрів сучасним викликам сфери громадського здоров’я, але й підвищити їхню готовність до роботи в умовах глобальних і локальних криз. Метою статті є дослідження ролі принципів охорони праці, біоетики, біобезпеки та цілей сталого розвитку у формуванні професійних компетентностей здобувачів освіти за освітньо-професійною програмою «Громадське здоров’я». У роботі застосовано комплексний методологічний підхід, що передбачає аналіз наукових джерел, нормативно-правових документів, а також результати анкетування серед 25 здобувачів освіти та 10 випускників програми. Дослідження показало, що сучасна система підготовки в галузі громадського здоров’я забезпечує розвиток ключових програмних результатів навчання, передбачених стандартом вищої освіти, зокрема: здатності оцінювати демографічні й епідеміологічні показники, аналізувати соціальні й екологічні детермінанти здоров’я, планувати та реалізовувати профілактичні заходи, здійснювати наукові дослідження та комунікацію результатів. Результати анкетування підтвердили, що більшість студентів усвідомлюють значення біоетики та біобезпеки як складових професійної підготовки, але вказують на недостатній рівень практичної складової у цій сфері. Випускники, зі свого боку, підтверджують, що отримані знання й навички з охорони праці та сталого розвитку вони активно застосовують у професійній діяльності, особливо у сфері оцінки ризиків, управління надзвичайними ситуаціями та науково-аналітичної роботи. Зроблено висновок, що інтеграція принципів сталого розвитку та безпечного наукового середовища в навчальний процес сприяє формуванню професійно компетентних, етично відповідальних і соціально активних фахівців, здатних ефективно діяти в сучасних умовах.


  • Open Access

    ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я ЧЕРЕЗ СТРАТЕГІЮ «ЗДОРОВ’Я У ВСІХ ПОЛІТИКАХ»

    by Микола Дейкун

    У дослідженні обґрунтовано, що в Україні реалізація стратегії «Здоров'я у всіх політиках» стало актуальною темою в контексті розвитку політики охорони здоров'я та надзвичайно важливою в процесі створення ефективно діючої Національної системи громадського здоров’я. Враховуючи, вітчизняний та міжнародний досвід організації систем громадського здоров’я, а також взаємозв'язок між здоров'ям населення та іншими сферами, такими як освіта, соціальна політика, економіка, екологія, транспорт та відношення кожного індивідуума до власного здоров’я обґрунтовано модель структури Національної системи громадського здоров’я. Мета статті – обґрунтувати підходи до формування Національної системи громадського здоров’я через стратегію «Здоров’я у всіх політиках». Методологія. У дослідженні застосовано системний підхід до аналізу законодавчого забезпечення системи громадського здоров’я в Україні з урахуванням міжнародних стандартів та національних стратегічних документів. Методологія ґрунтується на принципах міжсекторальної взаємодії, стратегічного планування, інтеграції підходів «Health in All Policies» (Здоров’я в усіх політиках) та дотримання прав людини. Наукова новизна статті полягає у виявленні ключових напрямів розвитку законо­давства України щодо громадського здоров’я в умовах сучасних викликів; обґрунтуванні доцільності системного впровадження принципу «Здоров’я в усіх політиках» (HiAP) в національну політику; аналізі законодавчих колізій та прогалин у забезпеченні міжвідомчої взаємодії; формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правового регулю­вання системи громадського здоров’я на основі міжнародного досвіду та практики країн ЄС. Висновки. Стратегія «Здоров’я у всіх політиках» в Україні зорієнтована на глобальні рекомендації ВООЗ щодо реалізації такого підходу та є невід’ємною частиною процесу створення ефективно діючої системи громадського здоров’я в країні. Проведені дослід­ження свідчать про відсутність в країні організованої ефективно діючої системи громад­ського здоров’я. Хоча законодавча база України містить положення, спрямовані на інтеграцію здоров’я у всі політики, повна відповідність чинного законодавства стратегії «Здоров’я у всіх політиках» ще не досягнута. Необхідні подальші кроки для практичного впровадження цього підходу в усіх сферах державної політики. Відсутність в країні організованої ефективно діючої системи громадського здоров’я не дозволяє ефективно реалізувати стратегію «Здоровʼя у всіх політиках». Запровадити механізм оцінки впливу чинного законодавства на здоров’я населення, а кожну, нову, законодавчу ініціативу слід проводити експертизу та аналіз впливу наслідків її реалізації на демографічну ситуацію, на стан громадського здоров’я та на відповідність стратегії «Здоровʼя у всіх політиках». Доведено, що вітчизняного досвіду та результатів фундаментальних досліджень недостатньо для створення ефективно діючої системи громадського здоров’я в нашій країні. Важливим інструментом в процесі створення ефективно діючої системи громадського здоров’я в нашій країні є, значно більший, досвід економічно розвинених країн який необхідно брати за орієнтир, вивчати і використовувати. Україні потрібні державна, довгострокова медійна стратегія...


  • Open Access

    ОБҐРУНТУВАННЯ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ДЕФІНІЦІЇ ПОНЯТТЯ ТЕРМІНУ «ЗДОРОВ’Я»

    by Микола Носко, Микола Дейкун, Юлія Носко

    У даному дослідженні доведена важливість осучаснення тлумачення поняття терміну «Здоров’я» для майбутнього спільноти. Це викликано, по перше, цілим спектром цивілізаційних процесів які відбуваються та суттєво впливають на громадське здоров’я. Зокрема, призводять до погіршенням стану здоров’я населення та демографічної ситуації, зростаючого розповсюдження хронічних хвороб, глобальних катастроф та супроводжу­ються розвитком сучасних технологій (ДНК-аналіз, штучний інтелект, розумні гаджети тощо), що, в свою чергу, сприяє інформаційному перевантаженню та стресам, застосу­вання алгоритмів, заснованих на критеріях здоров’я для моніторингу стану людини; по друге – не відповідністю науковій точності, практичним застосуванням, міждисцип­лінарною узгодже­ністю, індивідуалізацією та соціалізацією трактування поняття терміну «Здоров’я». Сучасне визначення здоров’я – це основа для технологій, політики, здатність до життя в умовах невизначеності та особистої відповідальності. Без чіткого визначення неможливо формувати стійкість суспільства до нових викликів, розвивати превентивний напрямок, оцінювати ефективність штучного інтелекту в діагностиці, вимірювати рівень здоров’я популяції, порівнювати дані між країнами тощо. Визначення поняття терміну «Здоров’я», на сучасному етапі розвитку суспільства, розглядається як важливий інстру­мент для покращення якості життя людства.