Petro M. Skrypnykov
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Research Interests
Petro M. Skrypnykov has a total of 15 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Kateryna Petrivna Lokes
Полтавський державний медичний університет
1 shared publication - Olena Pysarenko
Полтавський державний медичний університет, м. Полтава, Україна
1 shared publication - Olena V. Hurzhii
Poltava State Medical University of the Ministry of Health of Ukraine, Poltava, Ukraine
1 shared publication - Olha Kulai
Poltava State Medical University of the Ministry of Health of Ukraine, Poltava, Ukraine
1 shared publication - P.I. Yatsenko
Полтавський державний медичний університет
1 shared publication - S.V. Kolomiiets
Полтавський державний медичний університет
1 shared publication
Latest Publications
- 29 May 2026
- Published by ALUNA in Wiadomości Lekarskie
- No. 5,p. 1134-1140
Mucous membrane pemphigoid with oral involvement: Two cases reports
Aim: The aim of this study is to present two cases of mucous membrane pemphigoid with oral involvement. Material and methods: These cases present a fifty-four- and sixty-four-year-old females, one of whom had the second episode of the disease. Clinical and cytological examinations of the oral lesions were performed, and the Oral Health Impact Profile-14 (OHIP-14) questionnaire was administered. Additionally, histopathological examination and direct immunofluorescence microscopy were conducted on the patient’s biopsied lesions. Case report: This article presents two case reports of patients with mucous membrane pemphigoid involving the oral cavity. As an autoimmune bullous disease, mucous membrane pemphigoid is often characterized by oral manifestations without skin lesions and typically follows a chronic course. In addition to standard clinical and cytological observations, histopathology and direct immunofluorescence are essential for confirming the diagnosis. Because recurrence is common, identifying potential triggers is vital to minimizing flare-ups. Clinical management includes meticulous oral hygiene, topical anesthetics, corticosteroids, and antimicrobial mouthwashes. Summary: The authors believe these cases will provide valuable insights for dentists and encourage the early diagnosis and treatment of this condition in routine practice.
- 29 May 2026
- Published by ALUNA in Wiadomości Lekarskie
- No. 5,p. 1134-1140
Mucous membrane pemphigoid with oral involvement: Two cases reports
Aim: The aim of this study is to present two cases of mucous membrane pemphigoid with oral involvement. Material and methods: These cases present a fifty-four- and sixty-four-year-old females, one of whom had the second episode of the disease. Clinical and cytological examinations of the oral lesions were performed, and the Oral Health Impact Profile-14 (OHIP-14) questionnaire was administered. Additionally, histopathological examination and direct immunofluorescence microscopy were conducted on the patient’s biopsied lesions. Case report: This article presents two case reports of patients with mucous membrane pemphigoid involving the oral cavity. As an autoimmune bullous disease, mucous membrane pemphigoid is often characterized by oral manifestations without skin lesions and typically follows a chronic course. In addition to standard clinical and cytological observations, histopathology and direct immunofluorescence are essential for confirming the diagnosis. Because recurrence is common, identifying potential triggers is vital to minimizing flare-ups. Clinical management includes meticulous oral hygiene, topical anesthetics, corticosteroids, and antimicrobial mouthwashes. Summary: The authors believe these cases will provide valuable insights for dentists and encourage the early diagnosis and treatment of this condition in routine practice.
- 4 February 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (95)
ЗМІНИ ЦИТОКІНІВ ПІСЛЯ ДОДАТКОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЕПІГАЛОКАТЕХІН-3-ГАЛАТУ АБО КУРКУМІНУ ПРИ ПАРОДОНТИТІ
У цьому клінічному дослідженні, яке тривало шість місяців, оцінювалися зміни періодонтальних показників та рівнів тканинних цитокінів TNF-α, IL-1β, IL-6 і TGF-β у пацієнтів із пародонтитом після додаткового застосування епігалокатехін-3-галату або куркуміну разом із професійним зняттям зубних відкладень. Рівні цитокінів визначали методом ELISA. Додаткове застосування епігалокатехін-3-галату або куркуміну зменшувало кількість середніх і глибоких періодонтальних кишень та індекс кровоточивості при пробі, причому куркумін також забезпечував зменшення клінічної втрати прикріплення у вигляді пропорції порогових значень ≥3/≥4 мм порівняно з лише періодонтальним лікуванням. Рівень IL-10 у біоптатах ясен підвищувався, тоді як рівень TGF-β1 значно знижувався під впливом обох нутрицевтиків, що свідчить про зв’язок між додатковим прийомом поліфенолів та імуномодуляцією. Ці результати свідчать, що цілеспрямована модуляція прозапальних та протизапальних цитокінів сприяє стабільним клінічним покращенням і підкреслюють потенціал епігалокатехін-3-галату та куркуміну як додаткових засобів у терапії періодонтиту, при цьому зміни цитокінів узгоджуються з клінічним відновленням і зберігаються після завершення лікування.
- 4 February 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (95)
ЗМІНИ ЦИТОКІНІВ ПІСЛЯ ДОДАТКОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЕПІГАЛОКАТЕХІН-3-ГАЛАТУ АБО КУРКУМІНУ ПРИ ПАРОДОНТИТІ
У цьому клінічному дослідженні, яке тривало шість місяців, оцінювалися зміни періодонтальних показників та рівнів тканинних цитокінів TNF-α, IL-1β, IL-6 і TGF-β у пацієнтів із пародонтитом після додаткового застосування епігалокатехін-3-галату або куркуміну разом із професійним зняттям зубних відкладень. Рівні цитокінів визначали методом ELISA. Додаткове застосування епігалокатехін-3-галату або куркуміну зменшувало кількість середніх і глибоких періодонтальних кишень та індекс кровоточивості при пробі, причому куркумін також забезпечував зменшення клінічної втрати прикріплення у вигляді пропорції порогових значень ≥3/≥4 мм порівняно з лише періодонтальним лікуванням. Рівень IL-10 у біоптатах ясен підвищувався, тоді як рівень TGF-β1 значно знижувався під впливом обох нутрицевтиків, що свідчить про зв’язок між додатковим прийомом поліфенолів та імуномодуляцією. Ці результати свідчать, що цілеспрямована модуляція прозапальних та протизапальних цитокінів сприяє стабільним клінічним покращенням і підкреслюють потенціал епігалокатехін-3-галату та куркуміну як додаткових засобів у терапії періодонтиту, при цьому зміни цитокінів узгоджуються з клінічним відновленням і зберігаються після завершення лікування.
- Open Access
- 28 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 50-53
Розвиток ускладнень операції видалення зуба: аналіз, причини та розповсюдженість
Вступ. Мета дослідження – аналіз післяекстракційних ускладнень та причин їх розвитку. Матеріали та методи. Дослідження проводилося на базі хірургічного відділення КП «Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка» Полтавської обласної ради. Був проведений аналіз амбулаторних карток пацієнтів за 2023 рік. Результати. При проведенні аналізу амбулаторних карток встановлено, що за показаннями до видалення зуба звернулося 20540 пацієнтів, віком від 18 до 82 років. Переважна більшість зубів була видалена з приводу ускладнень каріозного походження (74,5 %), локалізованого пародонти ту (19,8 %), ортодонтичними показаннями (4,2 %), інше (1,5 %). Найчастіше відмічали наявність гострого гнійного альвеоліту (227 випадків, 1,1 %), лікування якого проводилося амбулаторно та в середньому тривало протягом 3,8±1,4 дні. Слід відмітити, що не всі ускладнення потребували лише амбулаторного лікування. За 2023 рік 23 пацієнта, яким проводилося видалення зуба були шпиталізовані з ускладненнями різного характеру у відділення щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради. Висновки. Використання технік атравматичного видалення зуба знижує ризик розвитку ускладнень, особливо запального характеру. Пацієнти, які вчасно звертаються за стоматологічною допомогою мають більш низьких відсоток ускладнень, а використання пацієнтами самолікування сприяє підвищенню розвитку ускладнень, як ранніх та і пізніх, що в свою чергу має негативний ефект на подальшу стоматологічну реабілітацію таких пацієнтів.
- 28 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Intermedical journal
- No. 2,p. 50-53
Open AccessРозвиток ускладнень операції видалення зуба: аналіз, причини та розповсюдженість
Вступ. Мета дослідження – аналіз післяекстракційних ускладнень та причин їх розвитку. Матеріали та методи. Дослідження проводилося на базі хірургічного відділення КП «Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка» Полтавської обласної ради. Був проведений аналіз амбулаторних карток пацієнтів за 2023 рік. Результати. При проведенні аналізу амбулаторних карток встановлено, що за показаннями до видалення зуба звернулося 20540 пацієнтів, віком від 18 до 82 років. Переважна більшість зубів була видалена з приводу ускладнень каріозного походження (74,5 %), локалізованого пародонти ту (19,8 %), ортодонтичними показаннями (4,2 %), інше (1,5 %). Найчастіше відмічали наявність гострого гнійного альвеоліту (227 випадків, 1,1 %), лікування якого проводилося амбулаторно та в середньому тривало протягом 3,8±1,4 дні. Слід відмітити, що не всі ускладнення потребували лише амбулаторного лікування. За 2023 рік 23 пацієнта, яким проводилося видалення зуба були шпиталізовані з ускладненнями різного характеру у відділення щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» Полтавської обласної ради. Висновки. Використання технік атравматичного видалення зуба знижує ризик розвитку ускладнень, особливо запального характеру. Пацієнти, які вчасно звертаються за стоматологічною допомогою мають більш низьких відсоток ускладнень, а використання пацієнтами самолікування сприяє підвищенню розвитку ускладнень, як ранніх та і пізніх, що в свою чергу має негативний ефект на подальшу стоматологічну реабілітацію таких пацієнтів.