БНБ. З. Нагорняк

Б. З. Нагорняк

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Б. З. Нагорняк has a total of 19 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Інтегровані методи наближеного до природи лісівництва в ялицевих лісах Українських Карпат

    by Vasyl Lavnyy, Andrii Ivaniuk, Oksana Mykhayliv, Taras Yuskevych, Bogdan Nagorniak, Peter Spathelf

    Висвітлено результати закладання мартелоскопа у 85-річному ялицевому деревостані вологої букової яличини Розлуцького лісництва Самбірського надлісництва ДП «Ліси України» у рамках міжнародної програми Європейського лісового інституту «Integrate+». Мартелоскоп закладено у формі квадрата площею 1 га (100 х 100 м) з поділом на чотири секції розміром 50 × 50 м. На ділянці знаходиться 663 дерев, з них 97,6% дерев ялиці білої, 1,6% – ялини європейської і 0,8% – інші види. Деревостан відзначається високою продуктивністю (запас – 788 м3·га-1, І клас бонітету, середній діаметр – 34,5 см, середня висота – 27,4 м). Розподіл за діаметром характеризується помірною правосторонньою асиметрією (A = 0,261) та негативним ексцесом (E = -0,275). Для висот зафіксовано виражену лівосторонню асиметрію (A = -0,743) та негативний ексцес (E = -0,561). На мартелоскопі обліковано 136 дерев з мікрооселищами (21% від загальної кількості), на яких встановлено 12 різновидів оселищ. Найбільше дерев відмічено з ранами і наростами на стовбурі та скелетних гілках, спричинених раком ялиці (GR3). Сумарний запас органічного вуглецю, депонованого у фітомасі досліджуваного лісостану, становить 197,1 т·га-1. Основним депонентом вуглецю є ялиця біла, акумулюючи 99,1% від загальної маси. У просторовій структурі фітомаси найбільша кількість органічного вуглецю зосереджена у стовбуровій деревині – 135,4 т (68,7% від загальної кількості). На підземну фітомасу припадає 18,1% депонованого вуглецю, а компоненти крони акумулюють сумарно 13,2% вуглецю. Змодельовано і порівняно лісівничо-екологічну ефективність трьох способів проведення рубок переформування у ялицевому деревостані (групово-вибіркового, вибіркового та комбінованого) з урахуванням вимог щодо збереження біорізноманіття. Серед них найперспективнішим є комбінований спосіб. Він інтегрує одночасне створення відновлювальних «вікон» для появи самосіву і підросту тіньовитривалої ялиці білої та рівномірне розріджування прилеглих смуг деревостану.

  • Structure of silver fir stands on the south-western megaslope of the Ukrainian Carpathians

    by П. Г. Хомюк, Б. З. Нагорняк, С. В. Портах

    Охарактеризовано сучасний стан та лісівничо-таксаційну структуру ялицевих деревостанів південно-західного мегасхилу Українських Карпат. Встановлено, що переважаючими типами лісу є волога смереково-букова суяличина та яличина, а продуктивність насаджень досягає максимуму у віці 120-150 років. Висвітлено тенденції розподілу насаджень за висотними градієнтами та походженням в умовах кліматичних змін.

  • Open Access

    ВПЛИВ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ЗАХОДІВ НА ПРИРОДНЕ ПОНОВЛЕННЯ В ЛІСАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

    by В. В. Лавний, О. І. Голубчак, О. Р. Гнатюк, А. П. Іванюк, О. Б. Михайлів, Б. З. Нагорняк, П. Шпатгельф

    Досліджено процеси природного поновлення деревних видів після проведення різних видів рубок формування і оздоровлення лісів, таких як прохідні рубки, санітарні рубки та лісовідновні рубки в Українських Карпатах. Після вибіркової санітарної рубки густота самосіву і підросту деревних видів коливається від 19,50 до 97,50 тис. шт./га, а після лісовідновних рубок ця кількість вища і становить 36,12-101,72 тис. шт./га. Процес природного поновлення інтенсивно відбувається і на 4-річному зрубі після проведення лісовідновної суцільної рубки, де кількість самосіву і підросту всіх деревних видів становить 70,75 тис. шт./га.На ділянках нещодавніх рубок, зокрема вибіркової санітарної рубки 2022 року та прохідної рубки 2022 і 2023 років, переважав одно- та дворічний самосів деревних видів. Натомість на ділянках, де рубку проводили 6–8 років тому, домінував підріст старшого віку. Загалом за висотою на обстежених ділянках переважала дрібна фракція самосіву і підросту висотою до 0,5 м. Серед деревних видів істотну перевагу мала ялина європейська, частка якої складала 56,1–95,2% від загальної кількості самосіву і підросту.На на зрубах після проведення суцільної санітарної та лісовідновної рубок спостерігається збільшення домішки супутніх видів – берези повислої, осики та верби козячої – до 17–22% від загальної кількості самосіву і підросту.Інші лісотвірні деревні види (бук лісовий і ялиця біла) поновлюються незадовільно. Так, частка бука у складі підросту на більшості ділянок коливалася у межах 0,3–1,8%, а ялиці – 0,3–2,7%. На окремих ділянках підріст цих деревних видів взагалі був відсутній.Таким чином лісовідновні процеси в похідних ялинових деревостанах Українських Карпат після проведених рубок формування і оздоровлення лісів проходять добре, але за рахунок ялини європейської. Без підсівання насіння ялиці білої і бука лісового та додаткового комплексу заходів в майбутньому на цих ділянках знову сформуються похідні деревостани.


  • Open Access

    ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДАЛЬНИХ ЯЛИЦЕВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО МЕГАСХИЛУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

    by Петро Григорійович Хомюк, Богдан Зіновійович Нагорняк, Степан Володимирович Портах

    Ялицеві деревостани у лісовому фонді підприємств Закарпатської області найбільше представлені двома типами лісу – вологою смереково-буковою суяличиною (25,3 %) і вологою смереково-буковою яличиною (42,8 %), які поряд із захисними та рекреаційно-оздоровчими виконують експлуатаційні функції. Найбільші площі ялицевих деревостанів зосереджені у категорії експлуатаційних лісів (45,3 %), протиерозійних лісах (14,5 %), господарській зоні Ужанського НПП (11,8 %). Для модальних ялицевих деревостанів вологої смереково-букової суяличини характерне переважання деревостанів I класу бонітету і поширення на висоті 801–1000 м н. р. м, а вологої смереково-букової яличини – Iа на висоті 601–800 м н. р. м. У вологій смереково-буковій суяличині збільшення площ насаджень штучного походження є результатом незадовільного природного поновлення ялиці білої. За результатами аналізу повидільної бази даних найбільші запаси ялицевих лісостанів у вологій смереково-буковій суяличині властиві для віку 140–150 років (800 м3/га), а вологої смереково-букової яличини – у віці 120–130 років (1000 м3/га). У вологих сугрудах найвища зміна запасів становить 8-9 м3/га за рік, а вологих грудах – 10–11 м3/га за рік. Настання кульмінації середньої зміни запасів для обох типів лісу відбувається в однаковому віковому діапазоні – від 60 до 90 років. За побудованими таблицями прогнозу росту продуктивність ялицевих деревостанів вологої смереково-букової суяличини на висоті 801–1000 м над рівнем моря за умови відносної повноти 0,8 становить 764–883 м3/га, а вологої смереково-букової яличини на висоті 601–800 м н. р. м. – 947–1072 м3/га. До загальних тенденцій у зміні лісівничо-таксаційних показників можна віднести збільшення площ насаджень з нижчими класами бонітету і кількості високоповнотних лісостанів, зменшення площ ялицевих деревостанів сугрудових лісорослинних умов на висоті 801–1000 м над рівнем моря, збільшення площ молодняків і середньовікових лісостанів штучного походження.

  • Open Access

    Лісівничо-таксаційна оцінка мартелоскопів Українського Розточчя

    by Vasyl Lavnyy, Taras Yuskevych, Oksana Mykhayliv, Andrii Ivaniuk, Bohdan Nagorniak, Peter Spathelf

    Наведено результати сучасних методів дослідження лісових екосистем – мартелоскопів, закладених у 81-річному сосновому та 88-річному дубовому деревостанах в умовах Українського Розточчя. Здійснено підбір лісових ділянок відповідного віку, складу та повноти; закладання мартелоскопів за унікальною методикою з встановленням просторового розміщення та визначення таксаційних показників кожного дерева; ідентифікацію та інвентаризацію малих і цінних для біорізноманіття структур (мікрооселищ); оцінювання сортиментної структури деревостанів. Встановлено, що деревостан з перевагою у складі сосни звичайної є високопродуктивним і характеризується середнім діаметром 26,7 см, середньою висотою 25,1 м, абсолютною повнотою 43,2 м2·га-1, відносною повнотою 0,99, І класом бонітету, загальним стовбуровим запасом 491 м3·га-1. Із загального запасу дров’яна деревина становить 31,9, а круглі лісоматеріали складають 68,1%, причому значна частина лісоматеріалів припадає на круглі лісоматеріали класу С (44,3%). Кількість дерев з мікрооселищами на мартелоскопі – 116. Деревостан з перевагою в складі дуба звичайного є двоярусним і характеризується середнім діаметром 28,1 см, середньою висотою 24,0 м, абсолютною повнотою 36,1 м2·га-1, відносною повнотою 0,95, ІІ класом бонітету, загальним стовбуровим запасом 420 м3·га-1. На відміну від першої ділянки, тут лише 40% деревини належить до категорії ділових круглих лісоматеріалів, серед яких істотно переважають лісоматеріали категорії С і D. Лісоматеріали вищої категорії А та В траплялись лише в окремих дерев. Встановлено 15 різновидів мікрооселищ на 205 деревах (35% від загальної кількості). Досліджені деревостани є репрезентативними для середньовікових деревостанів в умовах свіжого грабово-буково-соснового сугруду (С2-г-бкС) та свіжої грабово-соснової судіброви (С2-г-с-Д) Українського Розточчя, а закладені мартелоскопи будуть використані для покращення практичної підготовки фахівців лісового господарства.

  • Open Access

    Структура природних насаджень заповідних територій Українських Карпат та оцінка стовбурового запасу вуглецю

    by Mykola Korol, Olha Tokar, Mykola Gusti, Stepan Portakh, Bohdan Nagornyak, Vasyl Pryndak, Vitaly Zeman, Volodymyr Kramarets

    Представлено результати досліджень просторової структури старовікових деревостанів на території природного заповідника «Горгани» та національного природного парку «Сколівські Бескиди» зі встановленням запасу вуглецю стовбурової деревини за вертикальними горизонтами. Дослідження просторової структури деревостанів природного походження є актуальними з погляду з’ясування можливостей адаптації лісів до зміни клімату, а також здатності лісових екосистем протидіяти абіотичним і біотичним збуренням. Основними лісоутворювачами у старовікових деревостанах заповідних територій є аборигенні деревні види – бук лісовий, ялиця біла та ялина європейська. Диференціація дерев за ступенями товщини описується бімодальним розподілом. Спостережено високу мінливість за діаметром та висотою, що вказує на гетерогенність ознак обстежених насаджень. Розподіл запасу за висотними горизонтами нерівномірний: у верхньому ярусі зосереджено до 80% загального запасу та до 40% – загальної кількості дерев на 1 га. У старовікових деревостанах заповідної зони НПП «Сколівські Бескиди» за кількістю дерев домінує верхній ярус (до 60%), нижній ярус вміщає до 30%, середній ярус – до 20% дерев. У старовікових деревостанах ПЗ «Горгани» кількість дерев у верхньому та середньому ярусах є дуже подібною – тут зосереджено до 30% дерев, а у нижньому ярусі – до 40%. Для старовікових насаджень заповідних територій властивий групово-випадковий тип розміщення дерев. Щільність вуглецю стовбурової деревини у досліджуваних деревостанах є найвищою у першому ярусі і може змінюватися від 110 до 220 т/га.