МГМаксим Гордійчук

Максим Гордійчук

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Максим Гордійчук has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КЛІНІЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ: СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНА МОДЕЛЬ

    by Ярослава Кульбашна, Максим Гордійчук

    роботі представлено аналіз процесу моделювання клінічної компетентності лікаря в еволюційному контексті, розкрито методологічні підходи до оцінювання освітнього результату на основі створення універсальної структурно-компонентної моделі фахових клінічних компетентностей лікаря. Проаналізовано побудову ієрархічної структури клінічної компетентності лікаря і тлумачення поняття «клінічне мислення». Визначено сучасні тенденції поглиблення їх конкретизації та інтеграції в освітній процес професійної підготовки майбутніх лікарів. Обґрунтовано значущість критеріально-орієнтованого підходу до діагностики освітнього результату як засобу мінімізації суб’єктивізму в освітньому процесі медичного закладу вищої освіти. Зазначено, що моделювання структур фахової клінічної компетентності забезпечує цілеспрямований педагогічний вплив на формування її базових компонентів: мотиваційного, гносеологічного, праксеологічного, рефлексивного. Інтеграція усіх структурних елементів формує відповідний рівень компетентності. У роботі визначено субструктури праксеологічного складника, які сприяють якісному виконанню практичних завдань, зокрема діагностичну, технологічно-симуляційну, ергономічну, мануальну. Оскільки їх актуальність у практиці лікаря, зокрема стоматолога, є доведеною, ефективність формування у процесі професійної підготовки потребує особливої уваги як із боку здобувачів освіти, так і науково-педагогічних працівників. Запропоновано базову універсальну структурно-компонентну модель фахових клінічних компетентностей лікаря, що дасть змогу підвищити рівень якості освіти за рахунок диференційованого визначення рівня досягнень здобувачів освіти на основі критеріально-орієнтованого підходу. Оцінювання освітнього результату потребує розроблення комплексу критеріїв і показників до кожного зі структурних елементів моделі, що стане предметом подальших досліджень

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПЕРИІМПЛАНТНОГО МУКОЗИТУ ТА ПЕРИІМПЛАНТИТУ

    by Т.в. Михайлик, М.а. Гордійчук, Т.п. Бондар, Н.в. Лисейко

    Актуальність. У всьому світі дентальна імплантація є одним із сучасних трендів, який активно стає розвиваючою сферою стоматологічної ортопедії та хірургії. Імплантація зубів – це відновлення цілісності зубів шляхом введення штучних матеріалів. Пошук шляхів підвищення ефективності стоматологічної допомоги та лікування пацієнтів із дефектами зубів є головним спрямованням на вибір сучасних технологій і матеріалів для зубних протезів. Дентальна імплантація є передбачуваною і широко застосовуваною процедурою в сучасній стоматології, але ряд факторів можуть негативно впливати на функціонування та тривалість використання імпланту. Пародонтальні патогени можуть спровокувати захворювання периімплантиту, тому вивчення засобів профілактики та лікування периімплантного мукозиту та периімплантиту є актульною проблемою, яка потребує всебічного вивчення. Мета. На основі наукового і клінічного матеріалу здійснити аналіз особливостей профілактики та лікування периімплантного мукозиту та периімплантиту. Матеріали та методи. Огляд провідних досліджень базувався на виявленні у пошуковій системі з біомедичних досліджень PubMed, а також у вільному доступі Google Scholar наукових публікацій, присвячених дослідженню специфіки й особливостей профілактики та лікування периімплантного мукозиту та периімплантиту. Для досягнення поставленої мети було використано методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з даної проблематики. Результати дослідження. Дентальна імплантація зубів наразі є однією з найдинамічніших галузей клінічної стоматології, яка може суттєво покращити якість життя пацієнтів як шляхом відновлення основної функції щелепної системи, так і шляхом корекції естетики обличчя, коригуючи низку інших функцій, пов’язаних із організмом пацієнта. Висновок. На основі аналізу науково-теоретичних та клінічних матеріалів було виявлено, що периімплантний мукозит та периімплантит, як факт порушення адаптації організму до імпланта, є серйозним викликом для фахівців ортопедичного та хірургічного профілю. Для ефективної імплантації зубів необхідно подальше вивчення механізмів адаптації імплантату, зменшення впливу факторів ризику, проведення ранньої діагностики з клінічним спостереженням та рентгенівською оцінкою. Питання етіології, патогенезу, профілактики та лікування периімплантного мукозиту та периімплантиту є актуальними і потребують подальшого вивчення.

  • Open Access

    ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ЗМІН МАРКЕРІВ КІСТКОВОГО МЕТАБОЛІЗМУ РОТОВОЇ РІДИНИ НА ВИНИКНЕННЯ ВТОРИННИХ БІОЛОГІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ЧАСТКОВОЇ ВТОРИННОЇ АДЕНТІЇ

    by С.а. Шнайдер, В.о. Маслов, Є.і. Семенов, М.а. Гордійчук, Т.в. Михайлик

    Дослідження присвячено вивченню маркерів кісткового метаболізму ротової рідини пацієнтів із вторинними біологічними ускладненнями (периімплантит) та за їх відсутності, які не менш ніж 10 років використовували незнімні ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати для лікування часткової вторинної адентії. У всіх пацієнтів було діагностовано хронічний генералізований пародонтит різного ступеня важкості. Ціль нашої роботи – провести оцінку біохімічних показників ротової рідини, що характеризують стан кісткового метаболізму в осіб із запаленнями тканин пародонта, які не менш ніж 10 років використовували незнімні ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати для заміщення малих та середніх дефектів зубних рядів без вторинних біологічних ускладнень та з ускладненнями. Матеріали та методи дослідження. Біохімічний аналіз ротової рідини був проведений у 24 пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом різного ступеня важкості у стадії загострення, які використовували не менше ніж 10 років незнімні ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати для лікування часткової вторинної адентії. Пацієнтів було поділено на дві дослідні групи. Першу групу становили 12 осіб без вторинних біологічних ускладнень, другу групу – 12 пацієнтів із вторинними біологічними ускладненнями (периімплантит). Вивчали активність лужної фосфотази, кислої фосфотази, співвідношення активності лужної фосфотази до кислої фосфотази ЛФ / КФ, що є показником процесів остеогенезу й остеолізу. Результати дослідження та їх обговорення. Результати проведеного дослідження показали, що у всіх пацієнтів у ротовій рідині активність кислої фосфатази була на високому рівні порівняно з реферантними значеннями норми. В осіб 1-ї групи (без ускладнень) активність цього ферменту була збільшена на 100% (р ˂ 0,001), а в 2-й групи (з ускладненнями) – на 125% (р ˂ 0,001), що свідчить про розвиток запального процесу в порожнині рота. Під час порівняльного аналізу визначення активності кислої фосфатази між двома групами в ротовій рідині пацієнтів достовірної різниці не було виявлено (р1 ˃ 0,1). Активність лужної фосфатази мала вірогідне зниження порівняно з показниками норми як у групі без ускладнень, так і в групі з ускладненнями – в 1,9 (р ˂ 0,001) та у 2,3 раза (р ˂ 0,001) відповідно. В осіб 2-ї групи з ускладненнями активність даного ферменту фосфатази була на 16,3% (р1 ˃ 0,1) меншою за значення 1-ї групи, де ускладнень не було виявлено, але ці відмінності були не вірогідними. Індекс мінералізації істотно був знижений у пацієнтів першої та другої груп на тлі хронічного генералізованого пародонтиту. Висновки. Таким чином, на підставі отриманих результатів досліджень можна зробити висновок, що показники маркерів кісткового метаболізму (КФ, ЛФ та співвідношення індексу мінералізації) в осіб, у яких було діагностовано хронічний генералізований пародонтит різного ступеня у стадії загострення і які понад 10 років користувалися незнімними ортопедичними конструкціями з опорою на дентальні імплантати, не мають впливу на частоту виникнення вторинних ускладнень з боку імплантних тканин

  • Open Access

    УПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СИМУЛЯЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ВИБІРКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ДЕНТАЛЬНА ІМПЛАНТАЦІЯ»

    by Максим Гордійчук, Ярослава Кульбашна

    У статті розглянуто проблему упровадження технології симуляційного навчання у професійну підготовку майбутніх лікарів, зокрема магістрів стоматології, у контексті формування загальних і фахових компетентностей відповідно до вимог сучасної освітньої парадигми. Встановлено, що інструменти для симуляційної технології постійно удосконалюються на основі технологічних досягнень, посилюючи підготовку майбутнього лікаря на доклінічному етапі, та передбачають синергію гносеологічного і праксеологічного компонентів професійної компетентності. Значення застосування симуляційної технології полягає в активації дрібної моторики для ефективного виконання мануальних навичок і умінь, що надає впевненості у клінічних умовах і знижує рівень стресу у виконавця маніпуляції та усуває ризики можливих ускладнень, сприяючи безпеці пацієнта. Для дослідження ефективності симуляційної технології в освітньому процесі з хірургічної стоматології проведено порівняльний аналіз результатів навчання і сформованості фахової компетентності з дентальної імплантації у студентів, які вивчали цей розділ лише за тематичним планом (контрольна група) і у форматі вибіркової дисципліни (експериментальна група). Формат організації вибіркової дисципліни передбачав додатковий поглиблений лекційний курс та відпрацювання етапів процесу встановлення дентального імпланта на моделях, наданих виробниками імплантів. Встановлено, що у студентів обох груп вихідний рівень сформованості досліджуваної компетеності виявився вищим, ніж вхідний. Проте у студентів контрольної групи показники покращилися за рахунок гносеологічного компоненту, а у експериментальній групі зростання демонстрували і гносеологічний, і праксеологічний складники. Результати педагогічного експерименту підтверджують ефективність симуляційної технології навчання у формуванні фахової компетеності з дентальної імплантації. Для ефективної роботи необхідне сучасне матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу майбутніх магістрів стоматології.