Galyna Viktorivna Volkova
Research Subjects
Research Interests
Galyna Viktorivna Volkova has a total of 4 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Iryna Perederii
National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic
1 shared publication - Mariia Hvozdetska
Kyiv National University of Culture and Arts, Kyiv, Ukraine
1 shared publication - Oleksii Bashmanivskyi
Zhytomyr Ivan Franko State University
1 shared publication - Roman Melnyk
Lviv Polytechnic National University, Lviv, Ukraine
1 shared publication
Latest Publications
- 14 November 2025
- Published by Odessa National A.V. Nezhdanova Academy of Music in Музичне мистецтво і культура
- No. 45,p. 226-241
САКРАЛЬНИЙ КОД У ЦИФРОВІЙ КУЛЬТУРІ ТА ПЕРФОРМАТИВНИХ ПРАКТИКАХ
Мета роботи – визначити механізми збереження та трансформації ритуальних структур у контексті секуляризації, з акцентом на священний час як модель відкладених результатів. Методологія дослідження є міждисциплінарною та поєднує культурологічний, філософсько-естетичний і мистецтвознавчий підходи. Теоретичною основою слугують концепції священного часу М. Еліаде та лімінальності В. Тернера, що дозволяють розглядати ритуал як процесуальну структуру організації досвіду. Дослідження спирається на порівняльно-типологічний аналіз академічних, перформативних і цифрових практик, інтерпретованих як форми медіатизованого ритуалу. Наукова новизна дослідження полягає у роз'ясненні та розширенні інтерпретації ритуалу, який продовжує функціонувати в сучасній культурі в контексті секуляризації та медіатизації. У цій праці священний час розглядається не лише як категорія релігійного досвіду, а й як аналітичний інструмент для вивчення академічних форм мистецтва, а також перформативних і цифрових практик XX–XXI століть. Сакральний код аналізується як стабільна культурна структура, яка продовжує функціонувати в академічних формах мистецтва та у просторі сучасної культури. Висновки. Осмислення сакрального коду в цифровій культурі та перформативних практиках дозволяє розглядати ритуал не як архаїчний пережиток або фіксовану систему символів, а як стійку культурну структуру, що зберігає та трансформує смисли й цінності в умовах сучасної культури, зокрема в ситуації змін художніх і медіальних форм. Ключовим механізмом його збереження виступає сакральний час, який постає як особливий режим переживання, заснований на повторюваності, відкладеності результату та колективній участі. Саме ця темпоральна структура забезпечує розпізнавання сакрального навіть за умови втрати прямої релігійної символіки. Сакральний код зберігає свою ефективність у сучасній культурі завдяки стабільним структурам священного часу, заснованим на повторенні, очікуванні та проходженні порогових станів. Академічні та сучасні перформативні практики демонструють не зникнення священного, а його трансформацію та адаптацію до умов медіатизованої та цифрової реальності.
- 14 November 2025
- Published by Odessa National A.V. Nezhdanova Academy of Music in Музичне мистецтво і культура
- No. 45,p. 226-241
САКРАЛЬНИЙ КОД У ЦИФРОВІЙ КУЛЬТУРІ ТА ПЕРФОРМАТИВНИХ ПРАКТИКАХ
Мета роботи – визначити механізми збереження та трансформації ритуальних структур у контексті секуляризації, з акцентом на священний час як модель відкладених результатів. Методологія дослідження є міждисциплінарною та поєднує культурологічний, філософсько-естетичний і мистецтвознавчий підходи. Теоретичною основою слугують концепції священного часу М. Еліаде та лімінальності В. Тернера, що дозволяють розглядати ритуал як процесуальну структуру організації досвіду. Дослідження спирається на порівняльно-типологічний аналіз академічних, перформативних і цифрових практик, інтерпретованих як форми медіатизованого ритуалу. Наукова новизна дослідження полягає у роз'ясненні та розширенні інтерпретації ритуалу, який продовжує функціонувати в сучасній культурі в контексті секуляризації та медіатизації. У цій праці священний час розглядається не лише як категорія релігійного досвіду, а й як аналітичний інструмент для вивчення академічних форм мистецтва, а також перформативних і цифрових практик XX–XXI століть. Сакральний код аналізується як стабільна культурна структура, яка продовжує функціонувати в академічних формах мистецтва та у просторі сучасної культури. Висновки. Осмислення сакрального коду в цифровій культурі та перформативних практиках дозволяє розглядати ритуал не як архаїчний пережиток або фіксовану систему символів, а як стійку культурну структуру, що зберігає та трансформує смисли й цінності в умовах сучасної культури, зокрема в ситуації змін художніх і медіальних форм. Ключовим механізмом його збереження виступає сакральний час, який постає як особливий режим переживання, заснований на повторюваності, відкладеності результату та колективній участі. Саме ця темпоральна структура забезпечує розпізнавання сакрального навіть за умови втрати прямої релігійної символіки. Сакральний код зберігає свою ефективність у сучасній культурі завдяки стабільним структурам священного часу, заснованим на повторенні, очікуванні та проходженні порогових станів. Академічні та сучасні перформативні практики демонструють не зникнення священного, а його трансформацію та адаптацію до умов медіатизованої та цифрової реальності.
- Open Access
- 7 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 4,p. 317-322
РИТУАЛ ЯК МЕХАНІЗМИ ТРАНСЛЯЦІЇ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Мета статті є розгляд ритуалу як багатошарового феномена культури, що поєднує символічну активність, колективне переживання та архетипічні структури, а також виявлення його ролі у трансляції й актуалізації культурних цінностей. Методологія. У дослідженні застосовуються культурологічний і філософсько-символічний підходи, концепції М. Еліаде, Е. Кассірера, С. Лангер і К. Г. Юнга. Використовуються методи порівняльного культурологічного аналізу та семіотичного опису, які дозволяють виявити багатозначність ритуалу та його функції в культурі. Наукова новизна. Ритуал осмислюється як багатошарова символічна форма, що поєднує соціальний, мистецький, релігійний і психологічний виміри. Показано взаємозв’язок символічної концепції Кассірера, естетичної філософії Лангер та архетипічної теорії Юнга, які інтерпретують ритуал як медіатор між індивідуальним і колективним, раціональним та ірраціональним у трансляції культурних цінностей. Висновки. У процесі аналізу встановлено, що ритуал є однією з фундаментальних форм культурного буття, яка забезпечує відтворення цінностей через символічні дії та поєднує різні рівні культурного досвіду: сакральний (Еліаде), символічний (Кассірер), естетичний (Лангер) і архетипічний (Юнг). Через ритуал здійснюється передача культурного досвіду й колективних смислів, де символіка не лише репрезентує, а й актуалізує глибинні структури культурної свідомості. Ритуал виконує перетворювальну функцію: він формує культурну ідентичність, поєднує сучасність із міфічним минулим, інтегрує індивідуальне й колективне, раціональне та позараціональне. Саме завдяки цій багатошаровій природі ритуал виступає не лише соціальним чи релігійним актом, а й універсальною символічною формою, що забезпечує культурну тяглість і відкриває можливість особистісного та спільнотного преображення.
- 7 November 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 4,p. 317-322
Open AccessРИТУАЛ ЯК МЕХАНІЗМИ ТРАНСЛЯЦІЇ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Мета статті є розгляд ритуалу як багатошарового феномена культури, що поєднує символічну активність, колективне переживання та архетипічні структури, а також виявлення його ролі у трансляції й актуалізації культурних цінностей. Методологія. У дослідженні застосовуються культурологічний і філософсько-символічний підходи, концепції М. Еліаде, Е. Кассірера, С. Лангер і К. Г. Юнга. Використовуються методи порівняльного культурологічного аналізу та семіотичного опису, які дозволяють виявити багатозначність ритуалу та його функції в культурі. Наукова новизна. Ритуал осмислюється як багатошарова символічна форма, що поєднує соціальний, мистецький, релігійний і психологічний виміри. Показано взаємозв’язок символічної концепції Кассірера, естетичної філософії Лангер та архетипічної теорії Юнга, які інтерпретують ритуал як медіатор між індивідуальним і колективним, раціональним та ірраціональним у трансляції культурних цінностей. Висновки. У процесі аналізу встановлено, що ритуал є однією з фундаментальних форм культурного буття, яка забезпечує відтворення цінностей через символічні дії та поєднує різні рівні культурного досвіду: сакральний (Еліаде), символічний (Кассірер), естетичний (Лангер) і архетипічний (Юнг). Через ритуал здійснюється передача культурного досвіду й колективних смислів, де символіка не лише репрезентує, а й актуалізує глибинні структури культурної свідомості. Ритуал виконує перетворювальну функцію: він формує культурну ідентичність, поєднує сучасність із міфічним минулим, інтегрує індивідуальне й колективне, раціональне та позараціональне. Саме завдяки цій багатошаровій природі ритуал виступає не лише соціальним чи релігійним актом, а й універсальною символічною формою, що забезпечує культурну тяглість і відкриває можливість особистісного та спільнотного преображення.
- Open Access
- 2 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Аркадія
- No. 2,p. 41-46
ТРІАДА ПОНЯТЬ «СИМВОЛ – ТРАДИЦІЯ – ЗВИЧАЙ» У ВИЗНАЧЕННІ АТРИБУЦІЇ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ І СПІВВІДНЕСЕНОСТІ З ПОНЯТІЙНОЮ ТРІАДИЧНІСТЮ СЕМІОТИКИ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
Мета дослідження – усвідомлення дотичності до богословського наукового обсягу термінологічного вжитку гуманітарних дисциплін «культурологія – семіотика – мистецтвознавство» в опозицію до двоїчності понять класичної філософії. Методологія дослідження спирається на постструктуралістські філософсько-культурологічні установлення в науці, ніби заповідані вченням про ноосферу В. Вернадського й оригінально представлені розробками Р. Барта, Ю. Кристєвої, у яких виділений інтердисциплінарний ракурс розуміння наукових розробок, цим відверто скерованих на пізнання культурних надбань і артоб’єктів у них. Указаний філософсько-культурологічний підхід надихає герменевтичний ракурс мистецтвознавства і спеціально особливо музикознавчі дослідження в Україні в працях автора нарису, а також у роботах О. Рощенко, Д. Андросової, А. Соколової та ін. Наукова новизна роботи задана авторською самостійністю інтердисциплінарного розгляду культурології – музичної культурології у змістовності понятійно-структурної подоби в тлумаченні названої галузі знань із вищеназваними гуманітарними сферами і в альтернативі до традиційно-філософського підходу. Також самостійним є висновок про принциповий поворот названого інтердисциплінарного методу в науці до середньовічного-ренесансного, наслідуваного від Древності прилучення через засвоєння «семистичного» набору «семи свобідних наук і мистецтв» тривіуму і квадривіуму. Висновки. Аналіз понятійних співвідношень у різних видах наукового знання, що тяжіє у сучасності до «стирання меж» між науковою, традиційно раціонально-логічно вибудуваною і гуманітарними психологізованими у викладенні сферами типу мистецтвознавчого знання, показав, що послідовно-раціональний підхід виводить на альтернативи протилежних якостей усередині предметів і у співвідношеннях предметів, тоді як органічна для Богослов’я троїчність як уявлення щодо сутності речей виявляється в понятійній тріадичності сфер культурології, семіотики й мистецтвознавства. Троїчність уводить від альтернативності двоїчних розмежувань на користь усвідомлення ієрархічної єдності понять-уявлень, понять-дискурсів, що складають ту троїчну структуру.
- 2 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Аркадія
- No. 2,p. 41-46
Open AccessТРІАДА ПОНЯТЬ «СИМВОЛ – ТРАДИЦІЯ – ЗВИЧАЙ» У ВИЗНАЧЕННІ АТРИБУЦІЇ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ І СПІВВІДНЕСЕНОСТІ З ПОНЯТІЙНОЮ ТРІАДИЧНІСТЮ СЕМІОТИКИ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
Мета дослідження – усвідомлення дотичності до богословського наукового обсягу термінологічного вжитку гуманітарних дисциплін «культурологія – семіотика – мистецтвознавство» в опозицію до двоїчності понять класичної філософії. Методологія дослідження спирається на постструктуралістські філософсько-культурологічні установлення в науці, ніби заповідані вченням про ноосферу В. Вернадського й оригінально представлені розробками Р. Барта, Ю. Кристєвої, у яких виділений інтердисциплінарний ракурс розуміння наукових розробок, цим відверто скерованих на пізнання культурних надбань і артоб’єктів у них. Указаний філософсько-культурологічний підхід надихає герменевтичний ракурс мистецтвознавства і спеціально особливо музикознавчі дослідження в Україні в працях автора нарису, а також у роботах О. Рощенко, Д. Андросової, А. Соколової та ін. Наукова новизна роботи задана авторською самостійністю інтердисциплінарного розгляду культурології – музичної культурології у змістовності понятійно-структурної подоби в тлумаченні названої галузі знань із вищеназваними гуманітарними сферами і в альтернативі до традиційно-філософського підходу. Також самостійним є висновок про принциповий поворот названого інтердисциплінарного методу в науці до середньовічного-ренесансного, наслідуваного від Древності прилучення через засвоєння «семистичного» набору «семи свобідних наук і мистецтв» тривіуму і квадривіуму. Висновки. Аналіз понятійних співвідношень у різних видах наукового знання, що тяжіє у сучасності до «стирання меж» між науковою, традиційно раціонально-логічно вибудуваною і гуманітарними психологізованими у викладенні сферами типу мистецтвознавчого знання, показав, що послідовно-раціональний підхід виводить на альтернативи протилежних якостей усередині предметів і у співвідношеннях предметів, тоді як органічна для Богослов’я троїчність як уявлення щодо сутності речей виявляється в понятійній тріадичності сфер культурології, семіотики й мистецтвознавства. Троїчність уводить від альтернативності двоїчних розмежувань на користь усвідомлення ієрархічної єдності понять-уявлень, понять-дискурсів, що складають ту троїчну структуру.
- Top Cited PapersOpen Access
- 19 July 2025
- Published by International Journal on Culture, History, and Religion in International Journal on Culture, History, and Religion
- Vol. 7 (SI1) , 1143-1168
Digital Transformation of Cultural Heritage: Prospects and Threats
The research investigates the impact of digital transformation on culture, particularly cultural heritage, by examining how preservation, representation, and access are evolving in the context of global and Ukrainian-European digitalization. It aims to analyze how digital technologies reshape heritage practices, highlight the challenges they pose, and propose possible solutions. An assessment of prominent initiatives — such as Europeana, Euromuseum, Twin it! World Digital Library, Doctoral Program in Cultural Heritage, Ark, Museum of Stolen Art, and ResearchUA — illustrates that digital tools not only broaden access to cultural resources but also foster new forms of public participation, multicultural exchange, and collaborative digital creation. In this regard, the Internet emerges as a multifunctional space that serves as a technology, a platform for unity, a channel of communication, and a means of cooperation. Of particular significance is the Museum of Stolen Art project launched in Ukraine in 2023, which stands as a unique model of digital innovation in heritage preservation. Nevertheless, the study identifies pressing challenges accompanying digitalization, including fragmented platforms, unstable formats, unequal access, legal and ethical uncertainties, and funding constraints. Addressing these issues requires understanding digitalization not merely as a technological process but as a socio-cultural phenomenon that fundamentally reshapes cultural memory, identity, and institutional responsibility. The findings of this research thus provide practical value for designing effective strategies, educational initiatives, and institutional practices to advance the preservation, accessibility, and sustainability of cultural heritage in the digital era.
- 19 July 2025
- Published by International Journal on Culture, History, and Religion in International Journal on Culture, History, and Religion
- Vol. 7 (SI1) , 1143-1168
Top Cited PapersOpen AccessDigital Transformation of Cultural Heritage: Prospects and Threats
The research investigates the impact of digital transformation on culture, particularly cultural heritage, by examining how preservation, representation, and access are evolving in the context of global and Ukrainian-European digitalization. It aims to analyze how digital technologies reshape heritage practices, highlight the challenges they pose, and propose possible solutions. An assessment of prominent initiatives — such as Europeana, Euromuseum, Twin it! World Digital Library, Doctoral Program in Cultural Heritage, Ark, Museum of Stolen Art, and ResearchUA — illustrates that digital tools not only broaden access to cultural resources but also foster new forms of public participation, multicultural exchange, and collaborative digital creation. In this regard, the Internet emerges as a multifunctional space that serves as a technology, a platform for unity, a channel of communication, and a means of cooperation. Of particular significance is the Museum of Stolen Art project launched in Ukraine in 2023, which stands as a unique model of digital innovation in heritage preservation. Nevertheless, the study identifies pressing challenges accompanying digitalization, including fragmented platforms, unstable formats, unequal access, legal and ethical uncertainties, and funding constraints. Addressing these issues requires understanding digitalization not merely as a technological process but as a socio-cultural phenomenon that fundamentally reshapes cultural memory, identity, and institutional responsibility. The findings of this research thus provide practical value for designing effective strategies, educational initiatives, and institutional practices to advance the preservation, accessibility, and sustainability of cultural heritage in the digital era.