Єлизавета Головко
Єлизавета Головко has a total of 3 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Liliia Nevara
State University of Trade and Economics
2 shared publications - Viktoriia Holubieva
State University of Trade and Economics, Ukraine
2 shared publications Yelyzaveta Holovko
State University of Trade and Economics
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 19 June 2026
- Published by State University of Trade and Economics in Ius Modernum
- Vol. 143 (2) , 13-33
СВАМ у системі регулювання міжнародної торгівлі
Присвячено характеристиці Механізму коригування вуглецевих викидів на кордоні ЄС (CBAM) з огляду його місця в системі тарифних і нетарифних заходів регулювання міжнародної торгівлі. Актуальність дослідження зумовлена посиленням впливу екологічної компоненти на міжнародні та національні торговельні режими і включенням параметрів "вуглецевої інтенсивності" до умов доступу товарів на деякі ринки (зокрема ЄС, Великої Британії, Швейцарії). Висунуто гіпотезу, згідно з якою CBAM не має ознак митно-тарифного регулювання, а його суть і особливості застосування відповідають певним характеристикам нетарифного регулювання міжнародної торгівлі й на теперішній момент фактично формують "процедурний" барʼєр нетарифного регулювання, що ґрунтується на обовʼязкових вимогах моніторингу, звітності та верифікації викидів. Відповідно, при дослідженні місця СВАМ у системі тарифних та нетарифних заходів регулювання міжнародної торгівлі, національної практики держав і підходів СОТ систематизовано деякі особливості Механізму на відповідність ознакам тарифного чи нетарифного регулювання. Проаналізовано і порівняно зміст деяких міжнародних та національних нормативно-правових актів з точки зору їх взаємозвʼязку і співвідношення (зокрема Регламенту (ЄС) 2023/956, ГАТТ, Угоди про технічні барʼєри в торгівлі, відповідних положень законодавства Великої Британії та Швейцарії). Узагальнено вплив міжнародної і національної складових на теоретичні та практичні аспекти дії СВАМ, а також практику Органу врегулювання спорів СОТ і означено необхідність комплексного підходу в цій сфері. Отримані результати підтверджують, що CBAM не є митом чи внутрішнім податком та не справляється в момент митного оформлення, що унеможливлює його кваліфікацію як заходу митно-тарифного регулювання. Організаційно-правова конструкція СВАМ відповідає характеристикам нетарифного "процедурного" інструменту доступу на ринок, оскільки передбачає обовʼязкове розкриття даних про вбудовані викиди, їх незалежну верифікацію та повʼязує можливість імпорту з виконанням процедур MRV. Доведено, що така кваліфікація СВАМ зумовлює застосовність статей I та III ГАТТ, норм Угоди про технічні барʼєри у торгівлі та необхідність обґрунтування його легітимності за ст. XX ГАТТ. Сформульовані висновки визначають ключові міжнародно-правові наслідки функціонування CBAM і встановлюють нові вимоги для третіх країн щодо узгодження процедур оцінки викидів із регуляторними вимогами ЄС.
- 19 June 2026
- Published by State University of Trade and Economics in Ius Modernum
- Vol. 143 (2) , 13-33
Open AccessСВАМ у системі регулювання міжнародної торгівлі
Присвячено характеристиці Механізму коригування вуглецевих викидів на кордоні ЄС (CBAM) з огляду його місця в системі тарифних і нетарифних заходів регулювання міжнародної торгівлі. Актуальність дослідження зумовлена посиленням впливу екологічної компоненти на міжнародні та національні торговельні режими і включенням параметрів "вуглецевої інтенсивності" до умов доступу товарів на деякі ринки (зокрема ЄС, Великої Британії, Швейцарії). Висунуто гіпотезу, згідно з якою CBAM не має ознак митно-тарифного регулювання, а його суть і особливості застосування відповідають певним характеристикам нетарифного регулювання міжнародної торгівлі й на теперішній момент фактично формують "процедурний" барʼєр нетарифного регулювання, що ґрунтується на обовʼязкових вимогах моніторингу, звітності та верифікації викидів. Відповідно, при дослідженні місця СВАМ у системі тарифних та нетарифних заходів регулювання міжнародної торгівлі, національної практики держав і підходів СОТ систематизовано деякі особливості Механізму на відповідність ознакам тарифного чи нетарифного регулювання. Проаналізовано і порівняно зміст деяких міжнародних та національних нормативно-правових актів з точки зору їх взаємозвʼязку і співвідношення (зокрема Регламенту (ЄС) 2023/956, ГАТТ, Угоди про технічні барʼєри в торгівлі, відповідних положень законодавства Великої Британії та Швейцарії). Узагальнено вплив міжнародної і національної складових на теоретичні та практичні аспекти дії СВАМ, а також практику Органу врегулювання спорів СОТ і означено необхідність комплексного підходу в цій сфері. Отримані результати підтверджують, що CBAM не є митом чи внутрішнім податком та не справляється в момент митного оформлення, що унеможливлює його кваліфікацію як заходу митно-тарифного регулювання. Організаційно-правова конструкція СВАМ відповідає характеристикам нетарифного "процедурного" інструменту доступу на ринок, оскільки передбачає обовʼязкове розкриття даних про вбудовані викиди, їх незалежну верифікацію та повʼязує можливість імпорту з виконанням процедур MRV. Доведено, що така кваліфікація СВАМ зумовлює застосовність статей I та III ГАТТ, норм Угоди про технічні барʼєри у торгівлі та необхідність обґрунтування його легітимності за ст. XX ГАТТ. Сформульовані висновки визначають ключові міжнародно-правові наслідки функціонування CBAM і встановлюють нові вимоги для третіх країн щодо узгодження процедур оцінки викидів із регуляторними вимогами ЄС.
- Open Access
- 12 March 2026
- Published by State University of Trade and Economics in Ius Modernum
- Vol. 142 (1) , 13-28
Міжнародно-правовий захист викривачів у сфері довкілля
Захист екологічних викривачів є одним із найбільш вразливих і водночас найменш системно врегульованих інститутів сучасного права. Він перебуває на перетині права на доступ до інформації та гарантій ефективного судового захисту, але досі не отримав ані належного міжнародно-правового закріплення, ані повноцінної імплементації на національному рівні. Орхуська конвенція 1998 року закріпила три ключові складові "екологічної демократії": доступ до інформації, участь громадськості та доступ до правосуддя. Однак залишила поза увагою процесуальні гарантії (імунітет викривачів, інверсію тягаря доказування) та матеріальні засоби захисту (захист від переслідувань, поновлення на роботі). Це знижує ефективність її положень і створює ризик декларативності гарантій у національних правопорядках. Дослідження ґрунтується на доктринально-практичному аналізі міжнародних і національних механізмів захисту екологічних викривачів. На міжнародному рівні розглянуто Директиву (ЄС) 2019/1937, Рекомендацію CM/Rec(2014)7 Комітету міністрів Ради Європи, практику ЄСПЛ (Guja v. Moldova, Bucur and Toma v. Romania), а також резолюції та спеціальні доповіді Ради ООН з прав людини. Показано, що зазначені акти встановлюють принципово важливі стандарти, однак не формують уніфікованого міжнародно-правового механізму. Національний вимір охоплює аналіз законодавства та судової практики США і Канади, а також компаративне дослідження окремих європейських юрисдикцій (Німеччини, Франції, Нідерландів, Італії), що демонструють різні моделі правозастосування у сфері захисту викривачів. В українському контексті проаналізовано новітню практику Верховного Суду у справах, пов’язаних із доказуванням екологічних порушень, встановленням причинно-наслідкового зв’язку між шкодою довкіллю та правами особи, а також балансуванням між економічними інтересами суб’єктів господарювання і правом на безпечне довкілля. Окрему увагу приділено діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції у сфері повідомлень про порушення, пов’язані з видачею екологічно значущих дозволів. Встановлено, що національна правова система зберігає домінування "корупційного редукціонізму", маргіналізуючи екологічний вимір викривання, що зумовлює дисбаланс між міжнародними зобов’язаннями erga omnes у сфері довкілля та внутрішньодержавним рівнем їх нормативного закріплення і правозастосування. Результати дослідження підтверджують гіпотезу про те, що відсутність окремого міжнародно-правового механізму захисту екологічних викривачів є ключовим чинником фрагментарності гарантій на національному рівні. Аргументовано необхідність інкорпорації до міжнародно-правових зобов’язань держав-учасниць комплексу: (а) процесуальних презумпцій (інверсія тягаря доказування, процесуальний імунітет); (б) матеріальних гарантій (захист від SLAPP-позовів, автоматичне поновлення на роботі); (в) міжнародних механізмів контролю й захисту (Комітет з дотримання Орхуської конвенції, ЄСПЛ, спеціальні процедури ООН). Таке поєднання дозволить забезпечити конкретизацію міжнародних стандартів і їх ефективне відтворення у національних правових системах, надаючи екологічним викривачам чіткий правовий статус суб’єктів "екологічної демократії", здатних здійснювати превентивний захист довкілля та...
- 12 March 2026
- Published by State University of Trade and Economics in Ius Modernum
- Vol. 142 (1) , 13-28
Open AccessМіжнародно-правовий захист викривачів у сфері довкілля
Захист екологічних викривачів є одним із найбільш вразливих і водночас найменш системно врегульованих інститутів сучасного права. Він перебуває на перетині права на доступ до інформації та гарантій ефективного судового захисту, але досі не отримав ані належного міжнародно-правового закріплення, ані повноцінної імплементації на національному рівні. Орхуська конвенція 1998 року закріпила три ключові складові "екологічної демократії": доступ до інформації, участь громадськості та доступ до правосуддя. Однак залишила поза увагою процесуальні гарантії (імунітет викривачів, інверсію тягаря доказування) та матеріальні засоби захисту (захист від переслідувань, поновлення на роботі). Це знижує ефективність її положень і створює ризик декларативності гарантій у національних правопорядках. Дослідження ґрунтується на доктринально-практичному аналізі міжнародних і національних механізмів захисту екологічних викривачів. На міжнародному рівні розглянуто Директиву (ЄС) 2019/1937, Рекомендацію CM/Rec(2014)7 Комітету міністрів Ради Європи, практику ЄСПЛ (Guja v. Moldova, Bucur and Toma v. Romania), а також резолюції та спеціальні доповіді Ради ООН з прав людини. Показано, що зазначені акти встановлюють принципово важливі стандарти, однак не формують уніфікованого міжнародно-правового механізму. Національний вимір охоплює аналіз законодавства та судової практики США і Канади, а також компаративне дослідження окремих європейських юрисдикцій (Німеччини, Франції, Нідерландів, Італії), що демонструють різні моделі правозастосування у сфері захисту викривачів. В українському контексті проаналізовано новітню практику Верховного Суду у справах, пов’язаних із доказуванням екологічних порушень, встановленням причинно-наслідкового зв’язку між шкодою довкіллю та правами особи, а також балансуванням між економічними інтересами суб’єктів господарювання і правом на безпечне довкілля. Окрему увагу приділено діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції у сфері повідомлень про порушення, пов’язані з видачею екологічно значущих дозволів. Встановлено, що національна правова система зберігає домінування "корупційного редукціонізму", маргіналізуючи екологічний вимір викривання, що зумовлює дисбаланс між міжнародними зобов’язаннями erga omnes у сфері довкілля та внутрішньодержавним рівнем їх нормативного закріплення і правозастосування. Результати дослідження підтверджують гіпотезу про те, що відсутність окремого міжнародно-правового механізму захисту екологічних викривачів є ключовим чинником фрагментарності гарантій на національному рівні. Аргументовано необхідність інкорпорації до міжнародно-правових зобов’язань держав-учасниць комплексу: (а) процесуальних презумпцій (інверсія тягаря доказування, процесуальний імунітет); (б) матеріальних гарантій (захист від SLAPP-позовів, автоматичне поновлення на роботі); (в) міжнародних механізмів контролю й захисту (Комітет з дотримання Орхуської конвенції, ЄСПЛ, спеціальні процедури ООН). Таке поєднання дозволить забезпечити конкретизацію міжнародних стандартів і їх ефективне відтворення у національних правових системах, надаючи екологічним викривачам чіткий правовий статус суб’єктів "екологічної демократії", здатних здійснювати превентивний захист довкілля та...
- Open Access
- 5 March 2026
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 5 (93) , 394-399
The gender dimension of the right to a safe environment in the context of climate change
The article is devoted to a comprehensive international legal analysis of the gender dimension of the realization of the human right to a clean, healthy, and sustainable environment in the context of climate change. It examines the transformation of States’ climate obligations into the human rights domain in light of the principles of non-discrimination and substantive equality, as affirmed by universal human rights standards, as well as by the advisory opinion of the International Court of Justice concerning States’ obligations in respect of climate change and the practice of judicial and quasi-judicial bodies within the international human rights protection system. The study elucidates the interaction between international environmental law, international human rights law, and mechanisms for the protection of environmental rights, including the jurisprudence of the European Court of Human Rights and the Court of Justice of the European Union. It substantiates that formally gender-neutral climate measures may produce differentiated effects on access to environmental goods, participation in decision-making processes, and the availability of effective judicial protection, thereby necessitating the systematic incorporation of a gender perspective in assessing States’ compliance with their positive obligations in the field of climate change, as well as consideration of intersectional discrimination, socio-economic vulnerability, and the disproportionate impact of climate risks on women, children, and marginalized populations. The research identifies the fragmented institutional interaction between the climate and human rights regimes and the absence of clearly defined gender-responsive due diligence standards in State climate policy. Furthermore, it formulates a system of legally relevant criteria for assessing the gender dimension of climate decision-making, encompassing substantive equality, procedural participation, access to justice, effectiveness of remedies, and compliance of climate policy with international due diligence standards. It is demonstrated that the consistent integration of a gender-sensitive approach into the interpretation and application of international climate obligations contributes to the fuller realization of the right to a safe environment, enhances the institutional coherence of legal regimes, and reinforces the universality of the contemporary international legal order.
- 5 March 2026
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 5 (93) , 394-399
Open AccessThe gender dimension of the right to a safe environment in the context of climate change
The article is devoted to a comprehensive international legal analysis of the gender dimension of the realization of the human right to a clean, healthy, and sustainable environment in the context of climate change. It examines the transformation of States’ climate obligations into the human rights domain in light of the principles of non-discrimination and substantive equality, as affirmed by universal human rights standards, as well as by the advisory opinion of the International Court of Justice concerning States’ obligations in respect of climate change and the practice of judicial and quasi-judicial bodies within the international human rights protection system. The study elucidates the interaction between international environmental law, international human rights law, and mechanisms for the protection of environmental rights, including the jurisprudence of the European Court of Human Rights and the Court of Justice of the European Union. It substantiates that formally gender-neutral climate measures may produce differentiated effects on access to environmental goods, participation in decision-making processes, and the availability of effective judicial protection, thereby necessitating the systematic incorporation of a gender perspective in assessing States’ compliance with their positive obligations in the field of climate change, as well as consideration of intersectional discrimination, socio-economic vulnerability, and the disproportionate impact of climate risks on women, children, and marginalized populations. The research identifies the fragmented institutional interaction between the climate and human rights regimes and the absence of clearly defined gender-responsive due diligence standards in State climate policy. Furthermore, it formulates a system of legally relevant criteria for assessing the gender dimension of climate decision-making, encompassing substantive equality, procedural participation, access to justice, effectiveness of remedies, and compliance of climate policy with international due diligence standards. It is demonstrated that the consistent integration of a gender-sensitive approach into the interpretation and application of international climate obligations contributes to the fuller realization of the right to a safe environment, enhances the institutional coherence of legal regimes, and reinforces the universality of the contemporary international legal order.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Kyiv Law Journal
- No. 4,p. 179-188
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ МЕХАНІЗМУ КОРИГУВАННЯ ВУГЛЕЦЕВИХ ВИКИДІВ НА КОРДОНІ ЄС (СВАМ) З ПРИНЦИПАМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Стаття присвячена питанням відповідності Механізму коригування вуглецевих викидів на кордоні ЄС (CBAM), запровадженого Регламентом (ЄС) 2023/956, принципам міжнародної торгівлі, закріпленим в ГАТТ 1994 р. Досліджується співвідношення CBAM з режимом найбільшого сприяння (ст. I), національним режимом (ст. III), свободою транзиту (ст. V) та вимогами прозорості й послідовного адміністрування (ст. X). Особливу увагу приділено ризикам дискримінації, що можуть виникати через особливості «Моніторингу, звітності, верифікації» (MRV), застосування значень за замовчуванням, критеріїв визнання іноземних систем ціноутворення на вуглецеві викиди та доступу до акредитованих верифікаторів. Аналізується вплив процесів і методів виробництва (PPMs) на встановлення «подібності» товарів відповідно до ст. I та III ГАТТ. На основі практики ОВС СОТ (European Communities – Asbestos (WT/DS135/AB/R), European Communities – Seal Products (WT/DS400/AB/R), Brazil – Retreaded Tyres (WT/ DS332/AB/R), European Union – Biodiesel (WT/DS473/AB/R)) показано, що формальна нейтральність правил не виключає їх фактичного диференційованого впливу. Обґрунтовано, що прозорість, технологічна нейтральність і процедурна послідовність MRV становлять самостійні критерії оцінки правомірності CBAM за ст. X. Також розглянуто застосування двоступеневого тесту ст. XX ГАТТ, зокрема критеріїв необхідності, пропорційності та відсутності свавільної або необґрунтованої дискримінації. Підкреслено, що результат розгляду справи russia – European Union (CBAM) (WT/DS639/1) матиме системне значення для оцінки міжнародної легітимності CBAM і подальшої еволюції глобальних підходів до поєднання екологічної та торговельної політики.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Kyiv Law Journal
- No. 4,p. 179-188
Open AccessМІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ МЕХАНІЗМУ КОРИГУВАННЯ ВУГЛЕЦЕВИХ ВИКИДІВ НА КОРДОНІ ЄС (СВАМ) З ПРИНЦИПАМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Стаття присвячена питанням відповідності Механізму коригування вуглецевих викидів на кордоні ЄС (CBAM), запровадженого Регламентом (ЄС) 2023/956, принципам міжнародної торгівлі, закріпленим в ГАТТ 1994 р. Досліджується співвідношення CBAM з режимом найбільшого сприяння (ст. I), національним режимом (ст. III), свободою транзиту (ст. V) та вимогами прозорості й послідовного адміністрування (ст. X). Особливу увагу приділено ризикам дискримінації, що можуть виникати через особливості «Моніторингу, звітності, верифікації» (MRV), застосування значень за замовчуванням, критеріїв визнання іноземних систем ціноутворення на вуглецеві викиди та доступу до акредитованих верифікаторів. Аналізується вплив процесів і методів виробництва (PPMs) на встановлення «подібності» товарів відповідно до ст. I та III ГАТТ. На основі практики ОВС СОТ (European Communities – Asbestos (WT/DS135/AB/R), European Communities – Seal Products (WT/DS400/AB/R), Brazil – Retreaded Tyres (WT/ DS332/AB/R), European Union – Biodiesel (WT/DS473/AB/R)) показано, що формальна нейтральність правил не виключає їх фактичного диференційованого впливу. Обґрунтовано, що прозорість, технологічна нейтральність і процедурна послідовність MRV становлять самостійні критерії оцінки правомірності CBAM за ст. X. Також розглянуто застосування двоступеневого тесту ст. XX ГАТТ, зокрема критеріїв необхідності, пропорційності та відсутності свавільної або необґрунтованої дискримінації. Підкреслено, що результат розгляду справи russia – European Union (CBAM) (WT/DS639/1) матиме системне значення для оцінки міжнародної легітимності CBAM і подальшої еволюції глобальних підходів до поєднання екологічної та торговельної політики.