Volodymyr Shapoval
Volodymyr Shapoval has a total of 9 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Lesia Shapoval
Associate Professor of the Departament of the Civil and Juridical Disciplinesof National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine
1 shared publication - Liudmyla Zubyk
Taras Shevchenko National University of Kyiv
1 shared publication - Oleg Kurchenko
Taras Shevchenko National University of Kyiv
1 shared publication - Valerii Kozachok
Borys Grinchenko Kyiv metropolitan University
1 shared publication - Yaroslav Zubyk
Національний університет водного господарства та природокористування, кафедра комп'ютерних наук та прикладної математики
1 shared publication - Анастасія Булгакова1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 2-2,p. 345-356
СКРІНШОТ ЯК ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКАЗ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПРОБЛЕМИ ДОПУСТИМОСТІ ТА ДОСТОВІРНОСТІ
Статтю присвячено дослідженню знімка екрана як форми фіксації та подання електронного доказу в цивільному судочинстві України. Актуальність теми зумовлена тим, що саме знімок екрана став найпоширенішим способом, у який інформація з месенджерів, соціальних мереж, електронної пошти та веб-сторінок потрапляє до матеріалів цивільної справи. Водночас процесуальне законодавство не містить ані визначення цього явища, ані порядку засвідчення відповідної форми доказу, що породжує суперечливу правозастосовну практику. В одних справах суди відмовляють у врахуванні знімків екрана з посиланням на відсутність кваліфікованого електронного підпису та неможливість достовірно встановити володільця облікового запису, в інших - визнають такі матеріали належними та достовірними в сукупності з іншими доказами. Додатковим чинником загострення проблеми стало поширення генеративних технологій, які роблять виготовлення переконливої підробки зображення доступним для будь-якого учасника спору. Метою дослідження є з’ясування правової природи знімка екрана як засобу фіксації електронної інформації, виявлення причин суперечливості судової практики та вироблення критеріїв оцінювання допустимості й достовірності таких матеріалів. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний, формально-юридичний, системно-структурний і порівняльно-правовий методи, а також методи аналізу судової практики, юридичного тлумачення та правового моделювання. За результатами дослідження обґрунтовано, що знімок екрана не є самостійним видом електронного доказу, а становить похідне відображення змісту первинного цифрового об’єкта, позбавлене первинних метаданих. Запропоновано розмежовувати дві процесуальні ситуації: знімок екрана, для якого існує доступний первинний носій, та знімок екрана, який унаслідок видалення або короткочасності контенту залишається єдиним джерелом відомостей про юридичний факт. Для кожної з них обґрунтовано самостійний режим перевірки. Наукова новизна полягає в запропонованій диференційованій моделі оцінювання знімка екрана, яка поєднує спростовну презумпцію цілісності електронного доказу з переміщенням тягаря доказування на сторону, що заявляє вмотивований сумнів, а також у формулюванні технічно верифікованого мінімуму реквізитів фіксації. Практична значущість роботи полягає в можливості використання сформульованих пропозицій під час удосконалення процесуального та нотаріального законодавства, а також у діяльності суддів, адвокатів і судових експертів.
- 29 May 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 2-2,p. 345-356
Open AccessСКРІНШОТ ЯК ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКАЗ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПРОБЛЕМИ ДОПУСТИМОСТІ ТА ДОСТОВІРНОСТІ
Статтю присвячено дослідженню знімка екрана як форми фіксації та подання електронного доказу в цивільному судочинстві України. Актуальність теми зумовлена тим, що саме знімок екрана став найпоширенішим способом, у який інформація з месенджерів, соціальних мереж, електронної пошти та веб-сторінок потрапляє до матеріалів цивільної справи. Водночас процесуальне законодавство не містить ані визначення цього явища, ані порядку засвідчення відповідної форми доказу, що породжує суперечливу правозастосовну практику. В одних справах суди відмовляють у врахуванні знімків екрана з посиланням на відсутність кваліфікованого електронного підпису та неможливість достовірно встановити володільця облікового запису, в інших - визнають такі матеріали належними та достовірними в сукупності з іншими доказами. Додатковим чинником загострення проблеми стало поширення генеративних технологій, які роблять виготовлення переконливої підробки зображення доступним для будь-якого учасника спору. Метою дослідження є з’ясування правової природи знімка екрана як засобу фіксації електронної інформації, виявлення причин суперечливості судової практики та вироблення критеріїв оцінювання допустимості й достовірності таких матеріалів. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний, формально-юридичний, системно-структурний і порівняльно-правовий методи, а також методи аналізу судової практики, юридичного тлумачення та правового моделювання. За результатами дослідження обґрунтовано, що знімок екрана не є самостійним видом електронного доказу, а становить похідне відображення змісту первинного цифрового об’єкта, позбавлене первинних метаданих. Запропоновано розмежовувати дві процесуальні ситуації: знімок екрана, для якого існує доступний первинний носій, та знімок екрана, який унаслідок видалення або короткочасності контенту залишається єдиним джерелом відомостей про юридичний факт. Для кожної з них обґрунтовано самостійний режим перевірки. Наукова новизна полягає в запропонованій диференційованій моделі оцінювання знімка екрана, яка поєднує спростовну презумпцію цілісності електронного доказу з переміщенням тягаря доказування на сторону, що заявляє вмотивований сумнів, а також у формулюванні технічно верифікованого мінімуму реквізитів фіксації. Практична значущість роботи полягає в можливості використання сформульованих пропозицій під час удосконалення процесуального та нотаріального законодавства, а також у діяльності суддів, адвокатів і судових експертів.
- 20 March 2024
- Published by Academy of Cognitive and Natural Sciences
Automation of Data Management Processes in Cloud Storage
In the modern world, with the development of informational, scientific, and technical resources, data volumes are rapidly increasing. Cloud services become critically important for supporting and optimizing the management of large amounts of data. With the advancement of technologies, there is a need to enhance methods of managing vast amounts of information. Modern requirements for efficiency and security pose a challenge to business sectors, and it is precisely here that the automation of processes in cloud services becomes key to achieving a high level of functionality and protection. In this article, we will explore the importance of process automation in cloud services, how these technologies contribute to optimizing data management, and ensure security in processing a large volume of information.
- 20 March 2024
- Published by Academy of Cognitive and Natural Sciences
Automation of Data Management Processes in Cloud Storage
In the modern world, with the development of informational, scientific, and technical resources, data volumes are rapidly increasing. Cloud services become critically important for supporting and optimizing the management of large amounts of data. With the advancement of technologies, there is a need to enhance methods of managing vast amounts of information. Modern requirements for efficiency and security pose a challenge to business sectors, and it is precisely here that the automation of processes in cloud services becomes key to achieving a high level of functionality and protection. In this article, we will explore the importance of process automation in cloud services, how these technologies contribute to optimizing data management, and ensure security in processing a large volume of information.