Abstract
Вступ. В структурі санітарних втрат хірургічного профілю торакоабдомінальні поранення (ТАП) у військових конфліктах становлять 1,0-1,5%, а серед проникних поранень грудної клітки – 7-10 % та проникних поранень живота – 28-35%. Майже 80% постраждалих з ТАП потрапляють до лікувальних закладів у тяжкому і вкрай тяжкому стані. Незадовільними залишаються і результати лікування – зберігається висока летальність в межах 25-30%, яка не має тенденції до зниження. Основними причинами смерті, у 72-88,9% таких поранених – є травматичний шок, масивна крововтрата, гостра дихальна недостатність, перитоніт. До високої летальності призводить велика кількість діагностичних і тактичних помилок (30-70%) і післяопераційних ускладнень (50-76,1%), які можуть спостерігатись як з боку грудної клітки, так і з боку черевної порожнини. Мета – визначити особливості хірургічного лікування постраждалих з торакоабдомінальними пораненнями при бойовій хірургічній травмі. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 329 постраждалих з ТАП, які були доставлені на Role ІІ-ІV медичного забезпечення (МЗ) із зони бойових дій під час повномасштабного вторгнення (російсько-української війни) у 2022-2023 роках, а також в АТО/ООС у 2014-2018 роках. Результати. Використання клінічно-організаційних заходів хірургічного лікування ТАП сприяло зменшенню рівня ранніх післяопераційних торакальних ускладнень з 58,3% поранених в групі порівняння до 40,7% в основній групі за рахунок зменшення питомої ваги гемоплевриту в чотири рази з 10,7% до 2,4%, емпієми плеври в два рази з 11,9% до 5,1%, піотораксу – з 7,1% до 2,4% (р<0,05). Зменшилась питома вага ранніх післяопераційних абдомінальних ускладнень з 54,8% випадків в групі порівняння до 19,7% в основній групі за рахунок зменшення питомої ваги гнійного вогнепального перитоніту, гнійно-септичних ускладнень з боку черевної стінки (р<0,05). Застосування диференційованої тактики хірургічного лікування у постраждалих з ТАП достовірно вплинуло на зменшення загальної летальності з 35,7% в групі порівняння до 22,0 і 19,7% в основній групі (p<0,05). При тяжкій травмі летальність зменшилась в два рази, а при вкрай тяжкій травмі – в півтора рази (p<0,05). В статті висвітлені особливості та запропоновані принципи хірургічного лікування постраждалих з торакоабдомінальними пораненнями при бойовій травмі. Висновки. Характер хірургічних втручань у постраждалих з ТАП на Role ІІІ-ІV МЗ, знаходиться у зворотній залежності від організаційно-тактичних і технологічних рішень на Role ІІ МЗ. Особливостями надання хірургічної допомоги стало збільшення питомої ваги застосування технології DCS на 26,7% у поранених і зменшення застосування програми Second Look та релапаротомій на 25,9%. Запропонована послідовність трансдіафрагмальних маніпуляцій у постраждалих з торакоабдомінальними пораненнями при бойовій травмі залежно від обраної хірургічної тактики і тяжкості травми.

This publication has 16 references indexed in Scilit: