Abstract
Обґрунтовано, що фундаментальною основою новітньої системи землевпорядкування є те, що «земля» розглядається як «унікальний природний актив. Визначено, розуміння «землевпорядна наука» як сукупність прикладних наук, до таких належать: економіка землевпорядкування, планування використання і охорони земель, землеустрій, внутріфункціональне землевпорядкування, земельний кадастр, земельний моніторинг, управління земельними ресурсами та землекористуванням та інші. Визначено, що «землевпорядна наука» це сукупність прикладних наук, які вивчають закономірності розвитку землевпорядкування щодо організації раціонального використання та охорони земель, формування прав власності на землю, земельних відносин, підвищення капіталізації і екологізації землекористування, зниження його землеємності тощо, розробляють нові моделі земельного устрою, систем землекористування і технології землевпорядного проєктування та впроваджують фундаментальні наукові відкриття у землекористування для задоволення потреб людей. До таких прикладних наук належать: економіка землевпорядкування, планування використання і охорони земель, землеустрій, внутріфункціональне землевпорядкування, земельний кадастр, земельний моніторинг, управління земельними ресурсами та землекористуванням та інші. Обгрунтовано, що «землевпорядкування» є більш багатогранною системою, ніж землеустрій.

This publication has 10 references indexed in Scilit: