Антон Миколайович Третяк
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Антон Миколайович Третяк has a total of 45 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Валентина Миколаївна Третяк
Сумський національний аграрний університет
77 shared publications - Наталія Антонівна Третяк
Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України
31 shared publications - Тетяна Миколаївна Прядка
Білоцерківський національний аграрний університет
27 shared publications - Наталя Олександрівна Капінос
Сумський національний аграрний університет
24 shared publications - Роман Антонович Третяк
Національний університет «Київський авіаційний інститут
16 shared publications А. В. Лобунько
13 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 13 November 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 79,p. 30-42
ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПРАВА ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ УСТАНОВ ТА ЗАКЛАДІВ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У статті обґрунтовано, що вартість права постійного користування залежить від ряду факторів, серед яких виділені такі: 1) розуміння економіко-правової сутності категорій «земля» та «землекористування»; 2) розмір земельної ділянки чи землекористування, що перебуває на праві постійного користування як об’єктів оцінки; 3) розташування земельної ділянки та цільове і дозволене функціональне використання. Для земель науково-дослідної та навчальної діяльності чинниками також є інтелектуальна інфраструктура та духовна (соціокультурна) цінність; 4) якість земельних угідь чи цінність інших природних ресурсів; 5) набір прав та екосистемних послуг. Особливостями оцінки земель науково-дослідної та навчальної діяльності є те, що вона здійснюється з урахуванням їх інтегральної цінності як унікальних природних, інтелектуальних та соціокультурних (духовних) активів. Зокрема, вона складається з таких компонентів: а) економічного (ринкового); б) природно-екологічного; в) інтелектуального; г) соціокультурного (духовного). Розрахунок інтегральної цінності є обов’язковим у таких випадках: а) для захисту від вилучення та зміни цільового призначення; б) для капіталізації та бухгалтерського обліку; в) для розрахунку компенсацій та збитків. Для розроблення методологічних підходів та методів оцінки права постійного користування, запропоновано для установ та закладів науково-дослідної та навчальної діяльності термінологічне визначення «локаційний синергетичний актив землекористування» як вираження в грошовій формі сукупності регуляторних преференцій, геопросторового положення, науково-виробничої інфраструктури, кадрового та інтелектуального потенціалу державної наукової установи або закладу вищої освіти, яка обліковується як нематеріальний земельний актив і використовується для створення доданої вартості в процесі спільної інноваційної діяльності без відчуження прав на саму земельну ділянку. Запропоновано оцінку локаційного синергетичного активу здійснювати із застосуванням трьох класичних методологічних підходів (дохідного, витратного та порівняльного) або їх комбінації. Основними методами визначення вартості локаційного синергетичного активу та його окремих складових є: а) метод заощадження витрат (дохідний підхід) для розрахунку економічної складової активу; б) метод заміщення або відтворення (витратний підхід) для оцінки екологічних (екосистемних) та матеріальних складових; в) метод виділення частки доходу (дохідний підхід) для оцінки інтелектуальних та соціокультурних складових.
- 13 November 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 79,p. 30-42
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПРАВА ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ УСТАНОВ ТА ЗАКЛАДІВ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У статті обґрунтовано, що вартість права постійного користування залежить від ряду факторів, серед яких виділені такі: 1) розуміння економіко-правової сутності категорій «земля» та «землекористування»; 2) розмір земельної ділянки чи землекористування, що перебуває на праві постійного користування як об’єктів оцінки; 3) розташування земельної ділянки та цільове і дозволене функціональне використання. Для земель науково-дослідної та навчальної діяльності чинниками також є інтелектуальна інфраструктура та духовна (соціокультурна) цінність; 4) якість земельних угідь чи цінність інших природних ресурсів; 5) набір прав та екосистемних послуг. Особливостями оцінки земель науково-дослідної та навчальної діяльності є те, що вона здійснюється з урахуванням їх інтегральної цінності як унікальних природних, інтелектуальних та соціокультурних (духовних) активів. Зокрема, вона складається з таких компонентів: а) економічного (ринкового); б) природно-екологічного; в) інтелектуального; г) соціокультурного (духовного). Розрахунок інтегральної цінності є обов’язковим у таких випадках: а) для захисту від вилучення та зміни цільового призначення; б) для капіталізації та бухгалтерського обліку; в) для розрахунку компенсацій та збитків. Для розроблення методологічних підходів та методів оцінки права постійного користування, запропоновано для установ та закладів науково-дослідної та навчальної діяльності термінологічне визначення «локаційний синергетичний актив землекористування» як вираження в грошовій формі сукупності регуляторних преференцій, геопросторового положення, науково-виробничої інфраструктури, кадрового та інтелектуального потенціалу державної наукової установи або закладу вищої освіти, яка обліковується як нематеріальний земельний актив і використовується для створення доданої вартості в процесі спільної інноваційної діяльності без відчуження прав на саму земельну ділянку. Запропоновано оцінку локаційного синергетичного активу здійснювати із застосуванням трьох класичних методологічних підходів (дохідного, витратного та порівняльного) або їх комбінації. Основними методами визначення вартості локаційного синергетичного активу та його окремих складових є: а) метод заощадження витрат (дохідний підхід) для розрахунку економічної складової активу; б) метод заміщення або відтворення (витратний підхід) для оцінки екологічних (екосистемних) та матеріальних складових; в) метод виділення частки доходу (дохідний підхід) для оцінки інтелектуальних та соціокультурних складових.
- Open Access
- 16 October 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 77,p. 68-89
КОНЦЕПЦІЯ ТА ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Розроблено Концепцію та проект закону України «Про особливості правового режиму земель науково-дослідної та навчальної діяльності», який має на меті закласти правові основи для захисту земель як унікальних природних, інтелектуальних, духовних та економічних активів, їх ефективного використання, які належать науковим установам (зокрема НАН України, галузевим академіям) і закладам вищої освіти та розвитку їх землекористування. Земля розглядається не просто як територіальний простір чи ресурс для сільського господарства та забудови, а як фундаментальна основа національної безпеки, науки та культури. Зокрема, землі науково-дослідної та навчальної діяльності, в Концепції розглядається за чотирма вимірами їх унікальності та які сьогодні перебувають під загрозою знищення через хаотичну комерціалізацію, це: 1) земля як природний актив; 2) земля як інтелектуальний актив; 3) земля як духовний (соціокультурний) актив; 4) земля як економічний актив. Основними завданнями законопроекту визначено, що ці землі є особливо цінними із законодавчим закріпленням неможливості зміни їх цільового призначення за жодних умов (окрім загальнодержавних потреб оборони). Обгрунтовано прозору систему обліку, оцінки, цифровізації меж і обмежень у використанні та управління землекористуванням функціональних зон як об’єктів унікальних природних (екосистемних), інтелектуальних, духовних (соціокультурних) та економічних активів і земельних ділянок. Розроблено нову класифікацію та правовий статус, що надається землям науково-дослідної та навчальної діяльності. У межах територій правового режиму обґрунтовано функціональні зони інтегрованого об'єкта захисту, що поєднує природну, наукову та культурну цінність, зокрема: 1) Зона науково-дослідних полів; 2) Зона вирощування елітного насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських культур; 3) Зона регульованого використання; 4) Зона збереження цінних для аграрної науки агроґрунтових, природоохоронних та історико-культурних комплексів і об’єктів; 5) Інтегрована зона еколого-економічного обліку цінностей екосистемних послуг землекористування; 6) Зона земель для навчальних цілей, популяризації передового досвіду в галузі сільського господарства, використання й охорони земель та земельних відносин; 7) Буферна та господарська зона.
- 16 October 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 77,p. 68-89
Open AccessКОНЦЕПЦІЯ ТА ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Розроблено Концепцію та проект закону України «Про особливості правового режиму земель науково-дослідної та навчальної діяльності», який має на меті закласти правові основи для захисту земель як унікальних природних, інтелектуальних, духовних та економічних активів, їх ефективного використання, які належать науковим установам (зокрема НАН України, галузевим академіям) і закладам вищої освіти та розвитку їх землекористування. Земля розглядається не просто як територіальний простір чи ресурс для сільського господарства та забудови, а як фундаментальна основа національної безпеки, науки та культури. Зокрема, землі науково-дослідної та навчальної діяльності, в Концепції розглядається за чотирма вимірами їх унікальності та які сьогодні перебувають під загрозою знищення через хаотичну комерціалізацію, це: 1) земля як природний актив; 2) земля як інтелектуальний актив; 3) земля як духовний (соціокультурний) актив; 4) земля як економічний актив. Основними завданнями законопроекту визначено, що ці землі є особливо цінними із законодавчим закріпленням неможливості зміни їх цільового призначення за жодних умов (окрім загальнодержавних потреб оборони). Обгрунтовано прозору систему обліку, оцінки, цифровізації меж і обмежень у використанні та управління землекористуванням функціональних зон як об’єктів унікальних природних (екосистемних), інтелектуальних, духовних (соціокультурних) та економічних активів і земельних ділянок. Розроблено нову класифікацію та правовий статус, що надається землям науково-дослідної та навчальної діяльності. У межах територій правового режиму обґрунтовано функціональні зони інтегрованого об'єкта захисту, що поєднує природну, наукову та культурну цінність, зокрема: 1) Зона науково-дослідних полів; 2) Зона вирощування елітного насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських культур; 3) Зона регульованого використання; 4) Зона збереження цінних для аграрної науки агроґрунтових, природоохоронних та історико-культурних комплексів і об’єктів; 5) Інтегрована зона еколого-економічного обліку цінностей екосистемних послуг землекористування; 6) Зона земель для навчальних цілей, популяризації передового досвіду в галузі сільського господарства, використання й охорони земель та земельних відносин; 7) Буферна та господарська зона.
- Open Access
- 2 October 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 76,p. 59-73
СИСТЕМА ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ЯК ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ОСНОВА РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
У статті обґрунтовано, що з розвитком суспільства, зростанням залученості землі до різних сфер життєдіяльності і ступеня антропогенного на неї впливу, уявлення про роль землі постійно розширюється. Ситуація зі станом земельних ресурсів викликає об’єктивну потребу розгляду землі як унікального природного ресурсу та активу і необхідність реалізації екологобезпечних вимог при організації використання землі. Результатом екологічно незбалансованої господарської діяльності є виникнення глобальних (зміна клімату) та національних (опустелювання, військова агресія, нехтування законодавчо-нормативними вимогами) екологічних проблем. Прояв зазначених процесів пов’язано, передусім, з військовою агресією та тим, що проведення протиерозійних заходів, на даний час практично не здійснюється, проекти землеустрою щодо організації використання земель практично не розробляються. Довгі роки земельні ресурси розглядалися як безплатний дар природи, всезагальне надбання суспільства, не здійснюється облік цінності земельних ресурсів в умовах їх обмеженості, незамінності та унікальності. У зв’язку з цим екологізація та раціоналізація землекористування стала нагальною проблемою сучасності. Одним із механізмів щодо поліпшення ситуації є система землевпорядкування, яка є інституційною основою екологізації та раціоналізації землекористування. Розроблено логічно-змістовну схему методологічної послідовності процесу землевпорядкування в межах територіальних громад в умовах техногенного забруднення і деградації земель. Основним завданням системи землевпорядкування є організація раціонального використання та охорони земель, враховуючи, що в останні роки пріоритетом користувався соціально-економічний зміст організації території за недостатнього еколого-ландшафтного обґрунтування прийнятих проектних рішень. Останнє несприятливо позначається на якості організації використання земель, особливо сільськогосподарських, зниженні еколого-економічної ефективності господарювання. Застосування адаптивного підходу, що полягає у пристосуванні систем землекористування до факторів зовнішнього середовища, виробничих та соціально-економічних умов, збільшує результативність виробничої діяльності. Констатовано, що не варто забувати, що здійснення запобіжних землевпорядних заходів найдешевший і раціональніший шлях охорони земель від забруднення та деградації. Рекомендований порядок проведення робіт з організації використання і охорони земель в межах територіальних громад в умовах техногенного забруднення і деградації земель, показує пріоритетність інституту землевпорядного проектування у системі землевпорядкування за екологічно неблагополучних природно-господарських умов. Запропоновано застосування адаптивного підходу, який передбачає гнучке пристосування землекористування громад до сучасних екологічних реалій. Обґрунтовано чотири етапну логічно-змістовну схему методологічної послідовності процесу землевпорядкування в межах територіальних громад, яка включає: інституціональний аудит і діагностику; еколого-ландшафтне та економічне зонування; адаптивно-ландшафтне проектування землеустрою; інституціональний моніторинг і контроль.
- 2 October 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 76,p. 59-73
Open AccessСИСТЕМА ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ЯК ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ОСНОВА РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
У статті обґрунтовано, що з розвитком суспільства, зростанням залученості землі до різних сфер життєдіяльності і ступеня антропогенного на неї впливу, уявлення про роль землі постійно розширюється. Ситуація зі станом земельних ресурсів викликає об’єктивну потребу розгляду землі як унікального природного ресурсу та активу і необхідність реалізації екологобезпечних вимог при організації використання землі. Результатом екологічно незбалансованої господарської діяльності є виникнення глобальних (зміна клімату) та національних (опустелювання, військова агресія, нехтування законодавчо-нормативними вимогами) екологічних проблем. Прояв зазначених процесів пов’язано, передусім, з військовою агресією та тим, що проведення протиерозійних заходів, на даний час практично не здійснюється, проекти землеустрою щодо організації використання земель практично не розробляються. Довгі роки земельні ресурси розглядалися як безплатний дар природи, всезагальне надбання суспільства, не здійснюється облік цінності земельних ресурсів в умовах їх обмеженості, незамінності та унікальності. У зв’язку з цим екологізація та раціоналізація землекористування стала нагальною проблемою сучасності. Одним із механізмів щодо поліпшення ситуації є система землевпорядкування, яка є інституційною основою екологізації та раціоналізації землекористування. Розроблено логічно-змістовну схему методологічної послідовності процесу землевпорядкування в межах територіальних громад в умовах техногенного забруднення і деградації земель. Основним завданням системи землевпорядкування є організація раціонального використання та охорони земель, враховуючи, що в останні роки пріоритетом користувався соціально-економічний зміст організації території за недостатнього еколого-ландшафтного обґрунтування прийнятих проектних рішень. Останнє несприятливо позначається на якості організації використання земель, особливо сільськогосподарських, зниженні еколого-економічної ефективності господарювання. Застосування адаптивного підходу, що полягає у пристосуванні систем землекористування до факторів зовнішнього середовища, виробничих та соціально-економічних умов, збільшує результативність виробничої діяльності. Констатовано, що не варто забувати, що здійснення запобіжних землевпорядних заходів найдешевший і раціональніший шлях охорони земель від забруднення та деградації. Рекомендований порядок проведення робіт з організації використання і охорони земель в межах територіальних громад в умовах техногенного забруднення і деградації земель, показує пріоритетність інституту землевпорядного проектування у системі землевпорядкування за екологічно неблагополучних природно-господарських умов. Запропоновано застосування адаптивного підходу, який передбачає гнучке пристосування землекористування громад до сучасних екологічних реалій. Обґрунтовано чотири етапну логічно-змістовну схему методологічної послідовності процесу землевпорядкування в межах територіальних громад, яка включає: інституціональний аудит і діагностику; еколого-ландшафтне та економічне зонування; адаптивно-ландшафтне проектування землеустрою; інституціональний моніторинг і контроль.
- Open Access
- 18 September 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 75,p. 47-60
ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО ФУНДАМЕНТАЛЬНОГО РОЗУМІННЯ ЗЕМЛЕВПОРЯДНОЇ НАУКИ, ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕУСТРОЮ*
Обґрунтовано, що фундаментальною основою новітньої системи землевпорядкування є те, що «земля» розглядається як «унікальний природний актив. Визначено, розуміння «землевпорядна наука» як сукупність прикладних наук, до таких належать: економіка землевпорядкування, планування використання і охорони земель, землеустрій, внутріфункціональне землевпорядкування, земельний кадастр, земельний моніторинг, управління земельними ресурсами та землекористуванням та інші. Визначено, що «землевпорядна наука» це сукупність прикладних наук, які вивчають закономірності розвитку землевпорядкування щодо організації раціонального використання та охорони земель, формування прав власності на землю, земельних відносин, підвищення капіталізації і екологізації землекористування, зниження його землеємності тощо, розробляють нові моделі земельного устрою, систем землекористування і технології землевпорядного проєктування та впроваджують фундаментальні наукові відкриття у землекористування для задоволення потреб людей. До таких прикладних наук належать: економіка землевпорядкування, планування використання і охорони земель, землеустрій, внутріфункціональне землевпорядкування, земельний кадастр, земельний моніторинг, управління земельними ресурсами та землекористуванням та інші. Обгрунтовано, що «землевпорядкування» є більш багатогранною системою, ніж землеустрій.
- 18 September 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 75,p. 47-60
Open AccessПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО ФУНДАМЕНТАЛЬНОГО РОЗУМІННЯ ЗЕМЛЕВПОРЯДНОЇ НАУКИ, ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕУСТРОЮ*
Обґрунтовано, що фундаментальною основою новітньої системи землевпорядкування є те, що «земля» розглядається як «унікальний природний актив. Визначено, розуміння «землевпорядна наука» як сукупність прикладних наук, до таких належать: економіка землевпорядкування, планування використання і охорони земель, землеустрій, внутріфункціональне землевпорядкування, земельний кадастр, земельний моніторинг, управління земельними ресурсами та землекористуванням та інші. Визначено, що «землевпорядна наука» це сукупність прикладних наук, які вивчають закономірності розвитку землевпорядкування щодо організації раціонального використання та охорони земель, формування прав власності на землю, земельних відносин, підвищення капіталізації і екологізації землекористування, зниження його землеємності тощо, розробляють нові моделі земельного устрою, систем землекористування і технології землевпорядного проєктування та впроваджують фундаментальні наукові відкриття у землекористування для задоволення потреб людей. До таких прикладних наук належать: економіка землевпорядкування, планування використання і охорони земель, землеустрій, внутріфункціональне землевпорядкування, земельний кадастр, земельний моніторинг, управління земельними ресурсами та землекористуванням та інші. Обгрунтовано, що «землевпорядкування» є більш багатогранною системою, ніж землеустрій.
- Open Access
- 7 August 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 73,p. 64-76
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Досліджено думки активної частини українського суспільства про основні напрями підвищення ефективності використання земель установами і підприємствами НААН Україні з використанням пошукової системи Google.com. За одержаними результатами на питання «Чи ефективно використовують землі установ та підприємств НААН України» у Всесвітній мережі Інтернет Google станом на 30.07. 2026 р. відповіли «так» – 47,6% (70,8 тис. кореспондентів), «ні» - 30,8% (45,9 тис.) та «важко відповісти» - 21,6% (32,1 тис.). Таким чином, можна вважати, що 52,4% активної частини українського суспільства вважають, що використання земель установами і підприємствами НААН України є недостатньо ефективним. На питання «Причиною не достатньо ефективного використання земель установами і підприємствами НААН України є»:: низька ефективність управління – відповіли 56,3% (33,3 тис. кореспондентів); не задовільний облік – відповіли 28,1% (16,6 тис.); корупційні ризики = відповіли 10,3% (6,1 тис.). На питання «Основними напрямами підвищення ефективності використання земель установами і підприємствами НААН України є»: забезпечення ефективного управління особливостями правового режиму земель - відповіли 54,7% (28,2 тис. кореспондентів); законодавче врегулювання особливого правового режиму земель - відповіли 22,7% (11,7 тис.); зниження корупційних ризиків – 15,5% (8,0тис.). Обгрунтовано, що для багатофункціонального землекористування, яким є землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності, концептуальні засади розвитку інституціонального середовища регулювання правового режиму, повинні опиратися на принципи «поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва» та «забезпечення раціонального використання та охорони земель», системний аналіз та інноваційне забезпечення. Головними елементами інституціонального середовища є інституціональна і екологічна збалансованість, економічна ефективність та науково-інформаційний супровід. Вони визначають нові правила (регламенти) охорони та ефективного використання землі як унікального природного, інтелектуального та духовного активу. Зокрема, для розвитку інституціонального середовища регулювання правового режиму землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності важливими є інструменти формування режиму землекористування. До них нами віднесено: 1. Законодавчо-нормативні, які включають: 1) закон України «Про особливості правового режиму земель науково-дослідної та навчальної діяльності»; 2) порядок обліку та зміст форм обліку земель і землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності; 3) порядок моніторингу земель та землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності; 4) методика оцінки вартості землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності як природних, інтелектуальних та духовних активів. 2. Землевпорядно-правові, які включають: 1) проекти землевпорядкування щодо функціонального зонування землекористування; 2) землевпорядні регламенти. 3. Управлінські, які включають: 1) реалізація проектних рішень проектів землевпорядкування; 2) ведення кадастрового обліку земель та землекористування; 4) ведення моніторингу земель та землекористування; 5) організація земельно-оціночних робіт. 4. Фінансові, які включають: 1) ведення...
- 7 August 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 73,p. 64-76
Open AccessКОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Досліджено думки активної частини українського суспільства про основні напрями підвищення ефективності використання земель установами і підприємствами НААН Україні з використанням пошукової системи Google.com. За одержаними результатами на питання «Чи ефективно використовують землі установ та підприємств НААН України» у Всесвітній мережі Інтернет Google станом на 30.07. 2026 р. відповіли «так» – 47,6% (70,8 тис. кореспондентів), «ні» - 30,8% (45,9 тис.) та «важко відповісти» - 21,6% (32,1 тис.). Таким чином, можна вважати, що 52,4% активної частини українського суспільства вважають, що використання земель установами і підприємствами НААН України є недостатньо ефективним. На питання «Причиною не достатньо ефективного використання земель установами і підприємствами НААН України є»:: низька ефективність управління – відповіли 56,3% (33,3 тис. кореспондентів); не задовільний облік – відповіли 28,1% (16,6 тис.); корупційні ризики = відповіли 10,3% (6,1 тис.). На питання «Основними напрямами підвищення ефективності використання земель установами і підприємствами НААН України є»: забезпечення ефективного управління особливостями правового режиму земель - відповіли 54,7% (28,2 тис. кореспондентів); законодавче врегулювання особливого правового режиму земель - відповіли 22,7% (11,7 тис.); зниження корупційних ризиків – 15,5% (8,0тис.). Обгрунтовано, що для багатофункціонального землекористування, яким є землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності, концептуальні засади розвитку інституціонального середовища регулювання правового режиму, повинні опиратися на принципи «поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва» та «забезпечення раціонального використання та охорони земель», системний аналіз та інноваційне забезпечення. Головними елементами інституціонального середовища є інституціональна і екологічна збалансованість, економічна ефективність та науково-інформаційний супровід. Вони визначають нові правила (регламенти) охорони та ефективного використання землі як унікального природного, інтелектуального та духовного активу. Зокрема, для розвитку інституціонального середовища регулювання правового режиму землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності важливими є інструменти формування режиму землекористування. До них нами віднесено: 1. Законодавчо-нормативні, які включають: 1) закон України «Про особливості правового режиму земель науково-дослідної та навчальної діяльності»; 2) порядок обліку та зміст форм обліку земель і землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності; 3) порядок моніторингу земель та землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності; 4) методика оцінки вартості землекористування науково-дослідної та навчальної діяльності як природних, інтелектуальних та духовних активів. 2. Землевпорядно-правові, які включають: 1) проекти землевпорядкування щодо функціонального зонування землекористування; 2) землевпорядні регламенти. 3. Управлінські, які включають: 1) реалізація проектних рішень проектів землевпорядкування; 2) ведення кадастрового обліку земель та землекористування; 4) ведення моніторингу земель та землекористування; 5) організація земельно-оціночних робіт. 4. Фінансові, які включають: 1) ведення...
- 26 May 2026
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 5
ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ У ГЕНЕРАЛЬНИХ ПЛАНАХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ: ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
- 26 May 2026
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 5
ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ У ГЕНЕРАЛЬНИХ ПЛАНАХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ: ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
- 21 May 2026
- Published by DKS Center in Журнал "Агросвіт"
- No. 10,p. 121-130
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЗБИТКІВ ВІД ПОРУШЕНИХ І ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ЗА НАСЛІДКАМИ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ
- 21 May 2026
- Published by DKS Center in Журнал "Агросвіт"
- No. 10,p. 121-130
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЗБИТКІВ ВІД ПОРУШЕНИХ І ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ЗА НАСЛІДКАМИ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ
- 21 April 2026
- Published by DKS Center in Журнал "Агросвіт"
- No. 8,p. 35-43
СТРАТЕГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ
- 21 April 2026
- Published by DKS Center in Журнал "Агросвіт"
- No. 8,p. 35-43
СТРАТЕГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ