Abstract
Метою статті є визначення порушень просодичних компонентів мовлення дітей старшого дошкільного віку із стертою формою дизартрії та обґрунтування ефективних напрямів їх корекції. Процедура та методи. Для вирішення теоретичних завдань дослідження застосовується описово-аналітичний метод, на основі якого здійснено теоретико-методологічний аналіз теорії з метою визначення стану розробленості проблеми та підходів до корекції просодичної сторони мовлення дітей із стертою формою дизартрії. В емпіричній частині дослідження застосовується педагогічний експеримент, на констатувальному та контрольному етапах якого використовувався модифікований варіант методики Н. Савінової “Активно-ігрова діагностика просодичної сторони мовлення дошкільників” для виявлення порушень голосових та інтонаційних компонентів просодичної сторони мовлення. На формувальному етапі впроваджувалась в діяльність вчителя-логопеда авторська програма корекції просодичного компоненту мовлення. Результати. У статті висвітлено проблему корекції просодичної сторони мовлення у дітей зі стертою формою дизартрії. Аналіз наукових джерел засвідчив, що науковці описують характерні прояви порушень просодичного компонента мовлення, пропонують інструменти для комплексного оцінювання мовленнєвих навичок дітей і загальні підходи до корекційної роботи. Водночас виявлено, що у вітчизняній логопедичній практиці відсутні методики, які б забезпечували повноцінну оцінку всіх складових просодики. Існуючі діагностичні інструменти охоплюють переважно голосові характеристики (тембр, сила, висота), але не враховують ритміко-інтонаційні параметри, мелодику, логічний наголос та емоційно-експресивну виразність мовлення. Відсутність уніфікованого інструментарію для комплексного обстеження просодичної сторони мовлення ускладнює розробку системної корекційної програми, що негативно впливає на мовленнєвий розвиток дітей із дизартрією. У межах дослідження було застосовано модифікований варіант методики Н. Савінової “Активно-ігрова діагностика просодичної сторони мовлення дошкільників” та апробовано авторську програму корекції. Емпіричні дані підтвердили наявність у дітей зі стертою формою дизартрії типових порушень: назалізації голосу, монотонності мовлення, зниженої інтонаційної виразності, а також відхилень у силі та висоті голосу. Загальний стан просодики свідчить про виражені порушення координації роботи дихального, голосоутворювального й артикуляційного апаратів. Реалізація корекційної програми показала позитивну динаміку у формуванні просодичної сторони мовлення, що підтверджує її ефективність і доцільність упровадження в логопедичну практику.