Abstract
В роботі проаналізовано проблеми реагентного методу очищення стічних вод підприємств машинобудівного профілю, та наведені переваги магнітосорбційного методу в порівнянні з реагентним методом. Магнітосорбційний метод, заснований на обробці рідини часточками феромагнітного матеріалу з ціллю сорбції на їх поверхні речовин, які підлягають вилученню, добре себе зарекомендував не тільки в очищенні стічних вод від домішок важких металів, а й від нафтопродуктів, ПАР, радіоізотопів, завислих речовин. Ефективність процесів очистки води залежить від властивостей частинок сорбенту таких як дисперсність, сорбційна ємність і магнітні властивості частинок. В роботі наведені результати по дисперсності частинок. Проведені дослідження зміни дисперсності частинок синтетичного магнетиту, отриманих при різних умовах, таких як час зберігання, температура, рН, співвідношення К=[Fe2+]:[Fe3+], солевміст, природа осаджувача. Показано, що зі збільшенням часу зберігання кількість дрібних частинок менше 10 мкм зменшується, а великих – збільшується внаслідок проходження процесів рекристалізації. Визначено, що при 20 без впливу магнітного поля утворюється суспензія з максимальним вмістом частинок діаметром 10 мкм, при температурі 40 – 70 в суспензії переважають частинки з розміром 8 – 10 мкм, з підвищенням рН розчину кількість дрібних частинок в суспензії зростає. І, навпаки, зі збільшенням солевмісту крупність частинок збільшується зі зменшенням долі дрібних частинок майже вдвічі. Зазначено, що при К=0,8; 2,0 в розчині формується найбільша кількість частинок (біля 60 %) з розміром 10 мкм. Показано, що з використанням NaOH формується максимальна кількість частинок крупніше 20 мкм.

This publication has 6 references indexed in Scilit: