Abstract
У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади статистичного оцінювання сталого водокористування на основі системи соціо-еколого-економічних показників. Актуальність дослідження зумовлена зростанням водного стресу, погіршенням якості водних ресурсів, посиленням антропогенного навантаження на водні екосистеми, зношеністю водогосподарської інфраструктури та необхідністю гармонізації національної системи моніторингу з європейськими підходами до інтегрованого управління водними ресурсами. Визначено, що чинна статистична база у сфері водокористування не забезпечує цілісного відображення соціальних, екологічних та економічних наслідків використання водних ресурсів, що обмежує можливості комплексного аналізу, міжрегіональних і міжнародних порівнянь та обґрунтування управлінських рішень. У роботі систематизовано основні сучасні загрози сталому водокористуванню, зокрема забруднення вод новими видами домішок, зношеність мереж, аграрне та промислове навантаження, вплив гідротехнічного будівництва, видобувної діяльності та неконтрольованого видобутку піску. Запропоновано авторський підхід до класифікації індикаторів сталого водокористування за функціональною спрямованістю, територіальним рівнем, масштабом охоплення, сферами та суб’єктами водокористування. Обґрунтовано доцільність використання базових та інтегральних показників, зокрема індикаторів водного стресу, водоємності, антропогенного навантаження, збалансованості водокористування та надійності обслуговування вторинних водокористувачів. Доведено, що впровадження системи соціо-еколого-економічних показників створює основу для комплексного статистичного моніторингу, підвищення інформаційної прозорості, оцінювання ризиків, підтримки басейнового управління та формування ефективної державної водної політики. Перспективи подальших досліджень пов’язані з нормуванням показників, побудовою інтегрального індексу сталого водокористування та апробацією запропонованого підходу на даних регіонів і річкових басейнів України.