Oleksandr Matsenko

The article substantiates strategic priorities, organizational-economic, and financial mechanisms for the low-carbon energy modernization of water utilities as critical infrastructure assets in Ukraine. It is demonstrated that, under wartime conditions, power grid capacity shortages, and persistent blackout risks, improving internal energy efficiency and enhancing utility autonomy are key drivers of national security, community viability, and achieving national decarbonization targets. Based on an analysis of cost structures and load profiles, it is identified that the primary share of energy consumption in water utilities is concentrated at the water intake and distribution stages, justifying prioritizing investment in the energy modernization of these operational steps. Key technical-economic inefficiencies and energy-related economic risks facing water utilities during wartime are systematized. It is identified that legacy Industry 3.0 operational approaches (relying on mechanical valve throttling) lead to excessive electricity expenditures, whereas the deployment of Industry 4.0 and 5.0 digital tools (VSDs, SCADA systems, and IoT sensors) yields a 15–30% reduction in operating costs. A roadmap for deploying solar photovoltaic power plants at water utility sites integrated into internal energy management systems is proposed. Relying exclusively on municipal budgets for funding such projects is shown to be impractical; instead, financial models are formulated that combine municipal co-financing (10–15% of CAPEX), green loans from international financial institutions (EBRD, EIB, NEFCO), non-repayable grants, and PPAs with private investors. A conceptual framework for the organizational-economic support mechanism for energy modernization is developed to optimize capital costs and build green resilience within the municipal sector. It is proven that decarbonization, energy security, and operational resilience of water utilities represent mutually reinforcing objectives. The practical value of the findings lies in establishing a decision-support system for municipalities. Future research may focus on leveraging Industry 5.0 tools, artificial intelligence, and industrial energy storage systems to further support the energy modernization of water utilities.

У статті досліджено сучасний стан та перспективи розвитку електромобільного каршерингу в Європі як одного з ключових інструментів сталої міської мобільності. Проаналізовано основні економічні переваги електромобільного каршерингу, зокрема зниження витрат на технічне обслуговування, підвищення ефективності використання транспортних засобів та скорочення екологічного навантаження на міське середовище. Визначено ключові фактори, що стимулюють розвиток ринку: державна підтримка, муніципальні преференції, цифровізація сервісів та зміна споживчої поведінки населення, особливо серед молоді. Особливу увагу приділено аналізу проблем і викликів галузі, серед яких високі капітальні витрати на закупівлю електромобілів, недостатній розвиток зарядної інфраструктури, регуляторна фрагментація між країнами ЄС та операційні труднощі управління автопарками. Проведений SWOT-аналіз дозволив систематизувати сильні та слабкі сторони ринку, а також визначити можливості та загрози для подальшого масштабування бізнес-моделі електромобільного каршерингу. У результаті дослідження встановлено, що інтеграція каршерингу в системи Mobility-as-a-Service (MaaS), розвиток smart-city інфраструктури та вдосконалення акумуляторних технологій створюють передумови для перетворення електромобільного каршерингу на домінуючий формат міської мобільності у Європі до 2030–2032 років.

Виробництво електромобілів характеризується часовим дисбалансом між довгостроковими капіталомісткими інвестиціями у гігафабрики та короткими інноваційними циклами розвитку батарейних технологій, що підвищує ризики морального старіння активів. Метою статті є розроблення концептуальної моделі гармонізації капіталоємності та технологічного старіння у виробництві електромобілів шляхом інтеграції технологій Індустрії 4.0 та інструментів штучного інтелекту. Обґрунтовано, що традиційна стратегія зниження собівартості на основі ефекту масштабу втрачає ефективність в умовах технологічної турбулентності. Запропоновано гібридну модель управління виробничими потужностями, орієнтовану на оптимізацію часу, яка знижує темпи морального старіння основних фондів і підвищує інвестиційну привабливість проєктів у галузі електромобілів.

The article examines the theoretical and methodological foundations of the formation of digital competitive advantages of an enterprise in the context of the transition to Industry 4.0. It is substantiated that digitalization transforms traditional sources of competitiveness by shifting the focus from tangible resources to data, digital platforms, intelligent algorithms, and employees’ digital competencies. Scientific approaches to interpreting the categories of “digital economy” and “competitive advantages” are generalized, and their interrelation is defined within the framework of the Fourth Industrial Revolution. It is proved that the formation of digital competitive advantages of an enterprise is based on the integration of Internet of Things technologies, artificial intelligence, big data, cloud computing, and business process automation into the strategic management system. The key components of the mechanism for forming digital competitive advantages are identified, including the development of digital infrastructure, transformation of business models, platformization of customer interaction, implementation of analytical decision-support systems, and development of digital competencies. The impact of digitalization on increasing productivity, flexibility, customer orientation, and innovation capacity of enterprises is analyzed. Emphasis is placed on the necessity of a comprehensive approach to digital transformation, taking into account institutional, technological, and organizational factors. It is concluded that under Industry 4.0 conditions, digital technologies act as a strategic resource for ensuring long-term enterprise competitiveness, shaping a new value creation model and enhancing business adaptability to dynamic changes in the market environment.

The article examines the socio-psychological features of implementing information security management systems (ISMS) in enterprises. The authors argue that the effectiveness of such systems is determined not only by technical equipment and the regulatory framework, but primarily by the human factor, including the level of organizational culture, trust, and psychological climate within the team. The paper summarizes the results of modern scientific research, international standards from the ISO/IEC 27xxx series, and practical cases from enterprises implementing information security policies. A systemic and interdisciplinary approach is applied, combining methods of cybersecurity, management, and organizational psychology. A classification of six groups of restrictions that arise within the framework of information security policies and directly affect personnel is proposed. Based on the analysis of empirical examples, it is proven that excessive control and regulation lead to an increase in stress levels, professional burnout, sabotage, and the erosion of trust between employees. It is emphasized that strict, formalized policies, without taking into account the socio-psychological aspects, can undermine the effectiveness of even the most modern technical means of protection. The authors note that the successful functioning of the ISMS is possible only if technical, organizational, and behavioral measures are combined, a culture of trust is established, transparency is maintained, and a conscious responsibility is assumed by each employee. The article emphasizes the need for an adaptive approach to implementing information security, which involves regulating policies, training personnel, developing employee psychological resilience, and integrating organizational ethics principles into daily management practices. The results obtained expand the understanding of socio-psychological factors in the field of cybersecurity and can be used to improve corporate strategies for information security management and the development of a security culture in organizations.

Type of the article: Research ArticleAbstractThis study aims to examine how different EU economic models mediate the relationship between post-crisis economic restructuring and migration pressures by analyzing the co-evolution of immigration, public finance, social protection, and labor market indicators, and to identify which institutional configurations most effectively harness migration to support resilient and inclusive growth. The analysis employs a panel of EU member states, combining harmonized indicators (immigration, GDP per capita, at-risk-of-poverty rates, public finances, and labor market conditions) and two-way fixed-effects regressions with interactions for economic models (social market, neoliberal, and mixed) and predictive margins. The results indicate that immigration is associated with modest but statistically significant gains in GDP per capita in social market economies. A 1 percentage point increase in the share of immigrants corresponds to a rise of around 0.3–0.4% in GDP per capita (p < 0.05). The effect is smaller and only weakly significant in neoliberal economies, and approaches zero in mixed economies. The direct impact of immigration on at-risk-of-poverty rates is limited in all three models, with coefficients close to zero, and country-time effects explain the bulk of the variation in poverty. Neoliberal economies combine relatively higher average GDP with greater dispersion and higher poverty risks, whereas mixed economies exhibit lower GDP levels and more volatile poverty dynamics. The findings indicate that institutional design and welfare-labor market architectures condition whether migration supports resilient and inclusive post-crisis restructuring, implying that migration policy must be integrated with broader social, labor, and fiscal reforms.AcknowledgmentsThe project was funded by the EU NextGenerationEU through the Recovery and Resilience Plan for Slovakia under the project No. 09I03-03-V01-00023 and the Ministry of Education, Research, Development and Youth of the Slovak Republic, and the Slovak Academy of Sciences (VEGA 2/0172/2). Oleksandr Matsenko acknowledges that his input to the publication was prepared within the framework of the research project “Restructuring of the national economy in the direction of digital transformations for sustainable development” (№0122U001232) funded by the National Research Foundation of Ukraine.

In the context of increasing global competition, digital transformation, and stakeholder expectations, the ability of companies to effectively implement and evaluate corporate strategy becomes a critical factor for sustainable success. This article is investigated the role of performance measurement tools, specifically Key Performance Indicators and the Balanced Scorecard in enhancing strategic alignment, operational efficiency, and long-term value creation. The study is appliyd general scientific methods such as analysis, synthesis, induction, deduction, modeling, and systems thinking, as well as case study analysis, to provide understanding of how these tools function in practice. The authors examine the theoretical foundations and practical applications of Key Performance Indicators and the Balanced Scorecard, emphasizing their complementary roles in translating strategic goals into measurable outcomes. Key Performance Indicators are shown to offer targeted insights into specific performance areas, while the Balanced Scorecard provides a framework that integrates financial and non-financial dimensions, including customer satisfaction, internal processes, learning and growth. The article is highlighted the importance of aligning these tools with corporate values, stakeholder interests, and external challenges such as ESG requirements and digital disruption. A case study of Nestlé illustrates how the Balanced Scorecard can be adapted to support diverse strategic priorities, including growth, sustainability, and operational excellence. The analysis reveals both the strengths and limitations of multi-vector strategies, such as the risk of strategic drift, coordination complexity, and the need for local responsiveness. The study highlights that combining Key Performance Indicators with the Balanced Scorecard is an important strategic tool for managing complexity and ensuring ongoing improvement.

У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади статистичного оцінювання сталого водокористування на основі системи соціо-еколого-економічних показників. Актуальність дослідження зумовлена зростанням водного стресу, погіршенням якості водних ресурсів, посиленням антропогенного навантаження на водні екосистеми, зношеністю водогосподарської інфраструктури та необхідністю гармонізації національної системи моніторингу з європейськими підходами до інтегрованого управління водними ресурсами. Визначено, що чинна статистична база у сфері водокористування не забезпечує цілісного відображення соціальних, екологічних та економічних наслідків використання водних ресурсів, що обмежує можливості комплексного аналізу, міжрегіональних і міжнародних порівнянь та обґрунтування управлінських рішень. У роботі систематизовано основні сучасні загрози сталому водокористуванню, зокрема забруднення вод новими видами домішок, зношеність мереж, аграрне та промислове навантаження, вплив гідротехнічного будівництва, видобувної діяльності та неконтрольованого видобутку піску. Запропоновано авторський підхід до класифікації індикаторів сталого водокористування за функціональною спрямованістю, територіальним рівнем, масштабом охоплення, сферами та суб’єктами водокористування. Обґрунтовано доцільність використання базових та інтегральних показників, зокрема індикаторів водного стресу, водоємності, антропогенного навантаження, збалансованості водокористування та надійності обслуговування вторинних водокористувачів. Доведено, що впровадження системи соціо-еколого-економічних показників створює основу для комплексного статистичного моніторингу, підвищення інформаційної прозорості, оцінювання ризиків, підтримки басейнового управління та формування ефективної державної водної політики. Перспективи подальших досліджень пов’язані з нормуванням показників, побудовою інтегрального індексу сталого водокористування та апробацією запропонованого підходу на даних регіонів і річкових басейнів України.

The article analyses the attitude of youth towards developing renewable energy sources. This is especially important for Ukraine, which needs a rapid post-war restoration of the energy sector, adaptation to EU environmental standards, and youth involvement in building a "green" economy. The methodology is based on a questionnaire survey of students, which allowed them to assess their awareness of renewable energy, willingness to support the transition to clean energy sources and the main barriers. The results show a positive attitude of young people towards green energy but indicate significant challenges, particularly insufficient state support and high start-up costs. The study's practical significance lies in the possibility of using the results to improve mechanisms for stimulating young people to actively participate in developing renewable energy sources. The results may be helpful for governments, businesses, investors, and educational institutions interested in the effective post-war restoration of Ukraine's energy sector.

The article explores the interrelation between the development of the information services sector and the transformation of the labor market under conditions of economic digitalization. The study aims to systematize and enhance theoretical and methodological approaches to analyzing this interrelation. It synthesizes contemporary concepts regarding the impact of technological change on employment (including theories of post-industrial and network society, and employment polarization) and examines the methodological foundations for statistically measuring the development of information services in line with international standards. Empirical evidence demonstrates significant employment growth in the information and telecommunications sector, accompanied by an increasing share of this sector in the economy. The findings confirm profound structural shifts in the labor market driven by digitalization, such as employment polarization, the emergence of flexible work arrangements, and evolving competency requirements for workers. The research identifies key challenges in the digital transformation of the labor market, including the deepening digital divide, outdated regulatory frameworks, and the limited effectiveness of reskilling systems. A conceptual model of interrelation is proposed, integrating macro-, meso-, and micro-level analyses, and serving as a foundation for the development of adaptive employment policies. The study concludes that successful labor market adaptation to digitalization requires coordinated actions at all levels and proactive state policy to ensure inclusive digital development. In the Ukrainian context, the information services sector is identified as a strategic driver of post-war recovery. Critical challenges are outlined, such as the need to harmonize national economic activity classifications with European standards, bridge the regional digital divide, and modernize the education system. The proposed conceptual model of labor market adaptation emphasizes flexible regulation of emerging forms of employment and an active public policy for human capital development.