Мета роботи. Визначення особливостей моделей підготовки населення до національного спротиву в країнах Балтії (Естонії, Латвії та Литві) у 2014–2026 рр., а також виокремлення практик, придатних для адаптації в Україні. Метод дослідження. Використано системний, порівняльний та історико-порівняльний підходи. Застосовано методи аналізу і синтезу наукових джерел, контент-аналізу нормативно-правових актів і стратегічних документів, а також порівняльного аналізу інституційних механізмів підготовки населення до національного спротиву. Результати дослідження. Встановлено, що країни Балтії сформували три відмінні моделі підготовки населення до національного спротиву. Естонська модель ґрунтується на поєднанні загального військового обов’язку та добровольчих формувань, латвійська — на відновленні призову та розвитку програм кризової стійкості, литовська — на комплексному нормативному забезпеченні цивільного спротиву. Визначено ключові чинники ефективності цих моделей та основні напрями їх адаптації до українських умов. Теоретична цінність дослідження. Поглиблено наукове розуміння механізмів підготовки населення до національного спротиву як складової системи забезпечення національної безпеки та оборони держави. Практична цінність дослідження. Результати можуть бути використані під час удосконалення державної політики у сфері національного спротиву, територіальної оборони та підготовки населення до дій в умовах воєнних і гібридних загроз. Тип статті. Теоретико-аналітична.