Abstract
Мінно-вибухова травма часто спричиняє поєднані ураження центральної та периферичної нервової системи. Поєднання наслідків легкої черепно-мозкової травми з посттравматичною нейропатією нижніх кінцівок поглиблює порушення сенсорної інтеграції, постурального контролю та ходи та ускладнює реабілітаційне втручання. Мета дослідження. Оцінити ефективність комплексної програми фізичної терапії в домашніх умовах для військовослужбовців із посттравматичною нейропатією нижніх кінцівок та наслідками легкої черепно-мозкової травми за динамікою клінічних проявів і стабілометричних показників. Матеріали і методи. Обстежено 43 чоловіків. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб віком 29,7±2,3 роки, основну – 23 поранені військовослужбовці з наслідками мінно-вибухової травми. Програма фізичної терапії в домашніх умовах тривалістю 28 днів включала щоденні заняття – вестибулярну реабілітацію із використанням застосунком «Vestibio», сенсомоторне і силове тренування, мобілізацію периферичних нервів, вправи для постурального контролю, функціональне тренування ходьби, подвійні завдання та телереабілітаційний супровід. Постуральну стійкість оцінювали на платформі TYMO® за зміщенням центру тиску по осях X і Y, площею статокінезіограми, середньою швидкістю та довжиною його траєкторії при відкритих і закритих очах. Результати дослідження. До початку фізичної терапії найчастіше виявляли порушення ходи (100,0%), вестибуло-атактичний синдром (91,3%), цефалгічний синдром (87,0%), нейропатичний біль (78,3%) і розлади чутливості нижніх кінцівок (73,9%). Усі стабілометричні показники достовірно відрізнялися від контрольних (p<0,05). Після завершення програми частота порушень ходи зменшилася до 47,8%, нейропатичного больового синдрому – до 43,5%, вестибуло-атактичного синдрому – до 65,2%, розладів чутливості – до 47,8%. Абсолютна величина зміщення центру тиску за віссю X зменшилася на 42,6% при відкритих і на 43,9% при закритих очах, за віссю Y – на 39,5% і 40,9%. Площа статокінезіограми зменшилася на 25,5% і 16,8%, середня швидкість – на 44,7% і 35,1%, довжина траєкторії – на 30,5% і 19,2% відповідно (p<0,05). Висновки. Розроблена фізичної терапії в домашніх умовах з телереабілітаційним супроводом забезпечила достовірне покращення клінічного стану та всіх досліджуваних параметрів постуральної стійкості. Збереження відмінностей від контрольної групи свідчить про неповне відновлення сенсорної інтеграції та обґрунтовує необхідність тривалішої реабілітації.

This publication has 22 references indexed in Scilit: