TMTetiana Maikova

Tetiana Maikova

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Tetiana Maikova has a total of 16 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Методологічні особливості фізичної терапії осіб молодого віку з ускладненими діафізарними переломами великогомілкової кістки

    by С. М. Афанасьєв, Т. В. Майкова, О. С. Афанасьєва, К. К. Бабенко

    Мета. Розробити комплексну технологію фізичної терапії хворих молодого віку з ускладненими діафізарними переломами великогомілкової кістки з визначенням алгоритму, структури та логічного пояснення дій. Методи. Клінічні, сонологічні, аналіз біохімічних досліджень. Спостерігалися 33 пацієнти молодого віку (32,1 ± 5,3 років) з уповільненою консолідацією та незрощенням перелому великогомілкової кістки. Результати. Встановлено, що провідним механізмом упо‑ вільненої консолідації великогомілкової кістки у разі діафізарних переломів у паці‑ єнтів молодого віку є тривалий вплив гормональної терапії кортикостероїдами, суттєвий дефіцит вітаміну Д та втрата мінеральної щільності кісткової тканини, вна‑ слідок зниженого остеоформування та підвищеної резорбції кістки. Обґрунтована та впроваджена комплексна технологія ФТ, методологічними особливостями якої стало впровадження багатоетапного застосування засобів ФТ, починаючи з усунення больового синдрому та покращення кровопостачання гомілки й завершуючи відновленням функції кінцівки, запобіганням майбутнім переломам і зниженням ризику падінь за рахунок покращення структурно-функціонального стану кісткової тканини. Висновки. Застосування розробленої технології фізичної терапії дало змогу сформувати кістковий мозоль у всіх пацієнтів, уникнути больового синдрому у 71,4%, а у 28,6% суттєво зменшити його інтенсивність, зменшити атрофію м’язів гомілки, підвищити щільність кісткової тканини з (-2,56 ± 0,06) SD до (-2,2 ± 0,07) SD; (t = 3,9; р < 0,05), нормалізувати еластичність кістки у всіх пацієнтів з почат‑ ково зниженою консолідацією, щільність кістки у 93,8% хворих та міцність у 81,3% пацієнтів. Застосування розробленої технології ФТ дало змогу в 2,1 рази зменшити кількість хворих з недостатнім остеоформуванням та в 2,9 рази – з посиленням резорбції кістки, нормалізувати рівень вітаміну Д у 62,5% хворих.

  • Open Access

    КОРЕКЦІЯ ПОСТУРАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ПОСТТРАВМАТИЧНОЮ НЕЙРОПАТІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК ТА ТРАВМОЮ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

    by С.м. Афанасьєв, Т.в. Майкова, О.с. Афанасьєва, В.в. Мізін

    Мінно-вибухова травма часто спричиняє поєднані ураження центральної та периферичної нервової системи. Поєднання наслідків легкої черепно-мозкової травми з посттравматичною нейропатією нижніх кінцівок поглиблює порушення сенсорної інтеграції, постурального контролю та ходи та ускладнює реабілітаційне втручання. Мета дослідження. Оцінити ефективність комплексної програми фізичної терапії в домашніх умовах для військовослужбовців із посттравматичною нейропатією нижніх кінцівок та наслідками легкої черепно-мозкової травми за динамікою клінічних проявів і стабілометричних показників. Матеріали і методи. Обстежено 43 чоловіків. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб віком 29,7±2,3 роки, основну – 23 поранені військовослужбовці з наслідками мінно-вибухової травми. Програма фізичної терапії в домашніх умовах тривалістю 28 днів включала щоденні заняття – вестибулярну реабілітацію із використанням застосунком «Vestibio», сенсомоторне і силове тренування, мобілізацію периферичних нервів, вправи для постурального контролю, функціональне тренування ходьби, подвійні завдання та телереабілітаційний супровід. Постуральну стійкість оцінювали на платформі TYMO® за зміщенням центру тиску по осях X і Y, площею статокінезіограми, середньою швидкістю та довжиною його траєкторії при відкритих і закритих очах. Результати дослідження. До початку фізичної терапії найчастіше виявляли порушення ходи (100,0%), вестибуло-атактичний синдром (91,3%), цефалгічний синдром (87,0%), нейропатичний біль (78,3%) і розлади чутливості нижніх кінцівок (73,9%). Усі стабілометричні показники достовірно відрізнялися від контрольних (p<0,05). Після завершення програми частота порушень ходи зменшилася до 47,8%, нейропатичного больового синдрому – до 43,5%, вестибуло-атактичного синдрому – до 65,2%, розладів чутливості – до 47,8%. Абсолютна величина зміщення центру тиску за віссю X зменшилася на 42,6% при відкритих і на 43,9% при закритих очах, за віссю Y – на 39,5% і 40,9%. Площа статокінезіограми зменшилася на 25,5% і 16,8%, середня швидкість – на 44,7% і 35,1%, довжина траєкторії – на 30,5% і 19,2% відповідно (p<0,05). Висновки. Розроблена фізичної терапії в домашніх умовах з телереабілітаційним супроводом забезпечила достовірне покращення клінічного стану та всіх досліджуваних параметрів постуральної стійкості. Збереження відмінностей від контрольної групи свідчить про неповне відновлення сенсорної інтеграції та обґрунтовує необхідність тривалішої реабілітації.

  • Open Access

    Ускладнені діафізарні переломи великогомілкової кістки: виклики перед фізичними терапевтами та концептуальні підходи до реабілітації хворих

    by Т. В. Майкова, С. М. Афанасьєв

    Запропонувати базові концепції до фізичної терапії хворих із діафізарними переломами великогомілкової кістки, ускладненими незрощенням кістки на тлі остеопорозу. Методи. Аналіз анамнезу, скарг, інтенсивності больового синдрому, дослідження рівня фізичної активності, оцінка стану губчатої кісткової тканини та архітектури кістки, статистична обробка результатів досліджень методами варіаційної статистики, реалізованими стандартним пакетом приклад‑ них програм SPSS 13.0 for Windows. Результати. Під спостереженням перебували 26 пацієнтів молодого віку (33,0 ± 5,0 років) з уповільненою консолідацією та незрощенням перелому великогомілкової кістки. Важливим концептуальним підходом є навчання функціональної механіки тіла, зокрема навчання пацієнтів безпечних способів виконання повсякденних дій та рухів, таких як підйом важкості та нахили, для зниження навантаження на кістки, уражені остеопорозом. У пізній фазі, тобто після досягнення повного зрощення кістки у місці перелому, основний акцент має робитися на відновлення повної функції, витривалості та повернення до активності, яка існувала до травми. У цій фазі продовжувати два види вправ: навантаження й опір. Для цього до програми фізичної терапії має бути включене функціональне тренування: вправи, що імітують повсякденні дії, такі як підйом сходами, та перехід до специфічних або більш інтенсивних видів діяльності, тренування серцево-судинної системи з поступовим збільшенням на неї навантаження для розвитку витривалості. Висновки. Сформульовані концептуальні підходи до фізичної терапії хворих з уповільненою консолідацією та незрощенням кістки, що відбувалося на тлі вторинного остеопорозу в осіб молодого віку, які базуються на принципі багатоетапного застосування, в основі якого – раннє відновлення амплітуди рухів, зменшення болю і поступове збільшення навантаження для відновлення функції.

  • PROBLEM QUESTIONS REGARDING TRAINING OF OCCUPATIONAL THERAPISTS TO PROFESSIONAL ACTIVITY IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION

    by Prydniprovsk State Academyof Physical Culture And Sport, Oleksandra Afanasieva, Serhii Rokutov, Tetiana Maikova, Nina Kovalenko, Nestani Mekhatishvili, Vitalii Demianov

  • MODULATION OF PSYCHOPHYSIOLOGICAL REACTIONS OF STUDENT-ATHLETES DIFFERENT TYPES OF SPORTS UNDER THE INFLUENCE INFORMATION LOAD

    by Valeriia Mizin, Kyrylo Burdaiev, Prydniprovsk State Academyof Physical Culture And Sport, Tetiana Maikova, Olha Lukovska, Liudmyla Petrechuk