Abstract
У статті досліджено кримінально-правові засоби забезпечення невідворотності відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері приватної військової та охоронної діяльності. Визначено, що невідворотність відповідальності полягає у правильній кримінально-правовій оцінці вчиненого та застосуванні передбачених КК України наслідків до кожної винної особи відповідно до її фактичної ролі. Обґрунтовано, що статті 260 і 447 КК України не охоплюють усіх випадків незаконного надання послуг військового призначення, оскільки їх застосування потребує встановлення відповідно ознак не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування чи ознак найманця. Запропоновано доповнити КК України статтею 260-1 «Незаконне провадження приватної військової діяльності». Її диспозиція має передбачати відповідальність за організацію або здійснення без установленого законом дозволу діяльності, пов’язаної з підготовкою осіб до воєнних дій, забезпеченням таких дій, керуванням озброєнням та виконанням інших прямо визначених законом військових завдань. Наголошено, що порушення ліцензійних вимог, яке не пов’язане з виконанням заборонених військових завдань, не повинно визнаватися кримінальним правопорушенням. Доведено, що під час установлення відповідальності керівників приватних компаній необхідно враховувати їх фактичну участь у підготовці та вчиненні злочину. Особи, які здійснюють ефективне командування і контроль, за наявності передбачених статтею 31-1 КК України умов можуть відповідати за злочини підлеглих. Розмежовано командну відповідальність і співучасть у кримінальному правопорушенні. До засобів, що забезпечують застосування кримінально-правових наслідків, віднесено спеціальну конфіскацію, заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб і правила чинності КК України у просторі. Зроблено висновок про необхідність одночасного прийняття закону про приватну військову діяльність та внесення узгоджених змін до КК України.