Oleksandr I. Savka
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Oleksandr I. Savka has a total of 13 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- O. Y. Urlapova
аспірантка, Навчально-науковий інститут права ім. Володимира Великого ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом
2 shared publications - Anatolii Talakh
ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом
1 shared publication - Andrii Danylevskyi
PhD in Law Head of Intelligence Department Kyiv Institute National Guard of Ukraine. Kyiv Ukraine
1 shared publication - Illia Biletskyi
Kyiv University of Law of NAS of Ukraine
1 shared publication - Jan Wiśniewski
Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
1 shared publication - Mykhailo Akimov
Criminal Law Department, National Academy of Internal Affairs
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 17 April 2026
- Published by JSC Analityk in Economics. Finances. Law.
- No. 4/2026,p. 93
Criminal characteristics of smuggling and its significance for technical and criminal support of the investigation of such kind of crimes
The paper examines the criminalistic characteristics of smuggling as an informational model that reflects the system of typical features of criminal activity and is important for organizing, planning, and conducting effective pre-trial investigations. It is emphasized that the criminalistic characteristics are an important tool for understanding the mechanism of committing a crime, allowing the identification of regular connections between its individual elements and contributing to the formation of optimal investigation tactics. The paper analyzes the main structural elements of the criminalistic characteristics of smuggling, in particular, the method of preparation, commission, and concealment of the crime, the circumstances of its commission, the object of the offense, the identity of the offender, the trace pattern, as well as the characteristic features of the mechanism for concealing illegal activity. Attention is drawn to the fact that modern smuggling activities are increasingly carried out by organized criminal groups that use complex schemes for moving goods across the customs border, modern technical means, and various methods of concealing traces of the crime. It is substantiated that the effectiveness of detecting, recording, and investigating these elements largely depends on the level of technical and forensic support provided to pre-trial investigation bodies. The importance of forensic tools and methods, in particular modern technical means of recording and investigating material traces, the use of information systems and special knowledge in the process of forming the evidence base in criminal proceedings on smuggling, is analyzed. Particular attention is paid to the role of technical and forensic means in establishing the organized nature of criminal activity, identifying channels for the illegal movement of goods, and documenting the illegal actions of participants in criminal schemes. It is emphasized that the comprehensive use of forensic methods contributes to the effectiveness of investigative (search) actions and ensures the completeness and objectivity of evidence. It is concluded that there is a need to further improve the technical and forensic support of Ukraine's pre-trial investigation bodies, develop modern methods of investigating customs crimes, and strengthen cooperation between law enforcement agencies and customs and border services as one of the key areas for improving the effectiveness of combating smuggling.
- 17 April 2026
- Published by JSC Analityk in Economics. Finances. Law.
- No. 4/2026,p. 93
Open AccessCriminal characteristics of smuggling and its significance for technical and criminal support of the investigation of such kind of crimes
The paper examines the criminalistic characteristics of smuggling as an informational model that reflects the system of typical features of criminal activity and is important for organizing, planning, and conducting effective pre-trial investigations. It is emphasized that the criminalistic characteristics are an important tool for understanding the mechanism of committing a crime, allowing the identification of regular connections between its individual elements and contributing to the formation of optimal investigation tactics. The paper analyzes the main structural elements of the criminalistic characteristics of smuggling, in particular, the method of preparation, commission, and concealment of the crime, the circumstances of its commission, the object of the offense, the identity of the offender, the trace pattern, as well as the characteristic features of the mechanism for concealing illegal activity. Attention is drawn to the fact that modern smuggling activities are increasingly carried out by organized criminal groups that use complex schemes for moving goods across the customs border, modern technical means, and various methods of concealing traces of the crime. It is substantiated that the effectiveness of detecting, recording, and investigating these elements largely depends on the level of technical and forensic support provided to pre-trial investigation bodies. The importance of forensic tools and methods, in particular modern technical means of recording and investigating material traces, the use of information systems and special knowledge in the process of forming the evidence base in criminal proceedings on smuggling, is analyzed. Particular attention is paid to the role of technical and forensic means in establishing the organized nature of criminal activity, identifying channels for the illegal movement of goods, and documenting the illegal actions of participants in criminal schemes. It is emphasized that the comprehensive use of forensic methods contributes to the effectiveness of investigative (search) actions and ensures the completeness and objectivity of evidence. It is concluded that there is a need to further improve the technical and forensic support of Ukraine's pre-trial investigation bodies, develop modern methods of investigating customs crimes, and strengthen cooperation between law enforcement agencies and customs and border services as one of the key areas for improving the effectiveness of combating smuggling.
- Open Access
- 5 March 2026
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 5 (93) , 187-199
Prerequisites for scientific modeling of methods for investigating fraud in the real estate sector committed using information-telecommunication technologies
It is indicated that in modern Ukrainian society there is an increase in fraud in the field of real estate, which is due not only to socio-economic and legal transformations, but also to the active integration of advanced information technologies into this sphere of social relations. The article discusses the prerequisites for scientific modeling of forensic methods for investigating real estate fraud committed using information and telecommunications technologies (ITT). Particular attention is paid to a comprehensive analysis of socio-economic, legal, and technological factors that determine the need to develop specialized methods for investigating modern fraud schemes. It is shown that the digital transformation of society in Ukraine significantly affects the nature of criminal activity, facilitating remote commission of crimes, minimization of material and ideal traces, and complicating the identification of participants in fraudulent schemes. The paper highlights the problems of establishing the place where the crime was committed, in particular through the use of IP telephony, VPN, and other means of anonymization by fraudsters, as well as the difficulties of organizing investigative actions due to the large number and heterogeneity of documentary sources of information. The author substantiates the theoretical and applied foundations of a scientific model of investigation methodology, which provides for a systematic approach to the collection, analysis, and processing of electronic evidence, the use of special knowledge and tools of digital forensics, as well as the formation of effective investigative strategies to counter modern fraudulent schemes in the field of real estate. The developed model of investigation methodology has not only theoretical significance for the development of forensic science, but also practical value for pre-trial investigation bodies, increasing the effectiveness of detecting and preventing crimes using ITT. The proposed approaches contribute to the standardization of investigative procedures, improving the quality of evidence, and integrating modern technologies into criminalistics practice. The research is interdisciplinary in nature, combining criminal law, criminalistics, information technology, and digital security, making it relevant for scientists, practicing investigators, lawyers, and developers of IT solutions in the field of security.
- 5 March 2026
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 5 (93) , 187-199
Open AccessPrerequisites for scientific modeling of methods for investigating fraud in the real estate sector committed using information-telecommunication technologies
It is indicated that in modern Ukrainian society there is an increase in fraud in the field of real estate, which is due not only to socio-economic and legal transformations, but also to the active integration of advanced information technologies into this sphere of social relations. The article discusses the prerequisites for scientific modeling of forensic methods for investigating real estate fraud committed using information and telecommunications technologies (ITT). Particular attention is paid to a comprehensive analysis of socio-economic, legal, and technological factors that determine the need to develop specialized methods for investigating modern fraud schemes. It is shown that the digital transformation of society in Ukraine significantly affects the nature of criminal activity, facilitating remote commission of crimes, minimization of material and ideal traces, and complicating the identification of participants in fraudulent schemes. The paper highlights the problems of establishing the place where the crime was committed, in particular through the use of IP telephony, VPN, and other means of anonymization by fraudsters, as well as the difficulties of organizing investigative actions due to the large number and heterogeneity of documentary sources of information. The author substantiates the theoretical and applied foundations of a scientific model of investigation methodology, which provides for a systematic approach to the collection, analysis, and processing of electronic evidence, the use of special knowledge and tools of digital forensics, as well as the formation of effective investigative strategies to counter modern fraudulent schemes in the field of real estate. The developed model of investigation methodology has not only theoretical significance for the development of forensic science, but also practical value for pre-trial investigation bodies, increasing the effectiveness of detecting and preventing crimes using ITT. The proposed approaches contribute to the standardization of investigative procedures, improving the quality of evidence, and integrating modern technologies into criminalistics practice. The research is interdisciplinary in nature, combining criminal law, criminalistics, information technology, and digital security, making it relevant for scientists, practicing investigators, lawyers, and developers of IT solutions in the field of security.
- Open Access
- 26 February 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Європейські перспективи
- No. 1,p. 759-765
КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВІЙСЬКОВИХ ТА ОХОРОННИХ КОМПАНІЙ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ
The article examines criminal offenses related to the activities of private military and security companies. It is established that the Criminal Code of Ukraine does not contain a separate provision criminalizing the unlawful establishment of a private military company or the unlawful conduct of private military activities. Therefore, the criminal-law assessment of such conduct is carried out under provisions establishing liability for mercenarism, the creation of unlawful paramilitary or armed formations, unlawful handling of weapons, war crimes and other criminal offenses. A definition of criminal offenses in the sphere of private military and security company activities is proposed, and their classification is developed depending on the nature of the company’s use and the content of the committed act. The article distinguishes offenses related to the creation and operation of an unlawful military structure; acts in which the provision of a military service itself constitutes criminally unlawful conduct; and offenses committed while carrying out a military or security assignment. It is determined that criminal-law qualification must be based on the act actually committed rather than on the organizational and legal form of the company or the mere fact of a person’s employment by it. The need to distinguish an employee of a private military company from a mercenary and from a member of an unlawful paramilitary or armed formation is emphasized. The provisions of the Draft Law of Ukraine “On International Defence Companies” are analyzed, and it is established that its adoption without corresponding amendments to the Criminal Code of Ukraine would not resolve the issue of criminal liability for the unlawful conduct of private military activities. The necessity of legislative regulation of such activities is substantiated, and it is proposed to supplement the Criminal Code of Ukraine with Article 260-1 “Unlawful Conduct of Private Military Activities”. The correlation of the proposed criminal-law prohibition with Articles 260 and 447 of the Criminal Code of Ukraine is also examined, and cases are identified in which the unlawful performance of military-purpose tasks is not covered by the existing elements of criminal offenses under the Criminal Code of Ukraine.
- 26 February 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Європейські перспективи
- No. 1,p. 759-765
Open AccessКРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВІЙСЬКОВИХ ТА ОХОРОННИХ КОМПАНІЙ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ
The article examines criminal offenses related to the activities of private military and security companies. It is established that the Criminal Code of Ukraine does not contain a separate provision criminalizing the unlawful establishment of a private military company or the unlawful conduct of private military activities. Therefore, the criminal-law assessment of such conduct is carried out under provisions establishing liability for mercenarism, the creation of unlawful paramilitary or armed formations, unlawful handling of weapons, war crimes and other criminal offenses. A definition of criminal offenses in the sphere of private military and security company activities is proposed, and their classification is developed depending on the nature of the company’s use and the content of the committed act. The article distinguishes offenses related to the creation and operation of an unlawful military structure; acts in which the provision of a military service itself constitutes criminally unlawful conduct; and offenses committed while carrying out a military or security assignment. It is determined that criminal-law qualification must be based on the act actually committed rather than on the organizational and legal form of the company or the mere fact of a person’s employment by it. The need to distinguish an employee of a private military company from a mercenary and from a member of an unlawful paramilitary or armed formation is emphasized. The provisions of the Draft Law of Ukraine “On International Defence Companies” are analyzed, and it is established that its adoption without corresponding amendments to the Criminal Code of Ukraine would not resolve the issue of criminal liability for the unlawful conduct of private military activities. The necessity of legislative regulation of such activities is substantiated, and it is proposed to supplement the Criminal Code of Ukraine with Article 260-1 “Unlawful Conduct of Private Military Activities”. The correlation of the proposed criminal-law prohibition with Articles 260 and 447 of the Criminal Code of Ukraine is also examined, and cases are identified in which the unlawful performance of military-purpose tasks is not covered by the existing elements of criminal offenses under the Criminal Code of Ukraine.
- 2 February 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Юридичний вісник
- No. 1,p. 426-439
Кримінально-правові особливості міжнародно-правового регулювання приватної військової та охоронної діяльності
- 2 February 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Юридичний вісник
- No. 1,p. 426-439
Кримінально-правові особливості міжнародно-правового регулювання приватної військової та охоронної діяльності
- Open Access
- 30 January 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Наше право
- No. 1,p. 746-752
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕВІДВОРОТНОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПРИВАТНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ТА ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У статті досліджено кримінально-правові засоби забезпечення невідворотності відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері приватної військової та охоронної діяльності. Визначено, що невідворотність відповідальності полягає у правильній кримінально-правовій оцінці вчиненого та застосуванні передбачених КК України наслідків до кожної винної особи відповідно до її фактичної ролі. Обґрунтовано, що статті 260 і 447 КК України не охоплюють усіх випадків незаконного надання послуг військового призначення, оскільки їх застосування потребує встановлення відповідно ознак не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування чи ознак найманця. Запропоновано доповнити КК України статтею 260-1 «Незаконне провадження приватної військової діяльності». Її диспозиція має передбачати відповідальність за організацію або здійснення без установленого законом дозволу діяльності, пов’язаної з підготовкою осіб до воєнних дій, забезпеченням таких дій, керуванням озброєнням та виконанням інших прямо визначених законом військових завдань. Наголошено, що порушення ліцензійних вимог, яке не пов’язане з виконанням заборонених військових завдань, не повинно визнаватися кримінальним правопорушенням. Доведено, що під час установлення відповідальності керівників приватних компаній необхідно враховувати їх фактичну участь у підготовці та вчиненні злочину. Особи, які здійснюють ефективне командування і контроль, за наявності передбачених статтею 31-1 КК України умов можуть відповідати за злочини підлеглих. Розмежовано командну відповідальність і співучасть у кримінальному правопорушенні. До засобів, що забезпечують застосування кримінально-правових наслідків, віднесено спеціальну конфіскацію, заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб і правила чинності КК України у просторі. Зроблено висновок про необхідність одночасного прийняття закону про приватну військову діяльність та внесення узгоджених змін до КК України.
- 30 January 2026
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Наше право
- No. 1,p. 746-752
Open AccessКРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕВІДВОРОТНОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПРИВАТНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ТА ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У статті досліджено кримінально-правові засоби забезпечення невідворотності відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері приватної військової та охоронної діяльності. Визначено, що невідворотність відповідальності полягає у правильній кримінально-правовій оцінці вчиненого та застосуванні передбачених КК України наслідків до кожної винної особи відповідно до її фактичної ролі. Обґрунтовано, що статті 260 і 447 КК України не охоплюють усіх випадків незаконного надання послуг військового призначення, оскільки їх застосування потребує встановлення відповідно ознак не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування чи ознак найманця. Запропоновано доповнити КК України статтею 260-1 «Незаконне провадження приватної військової діяльності». Її диспозиція має передбачати відповідальність за організацію або здійснення без установленого законом дозволу діяльності, пов’язаної з підготовкою осіб до воєнних дій, забезпеченням таких дій, керуванням озброєнням та виконанням інших прямо визначених законом військових завдань. Наголошено, що порушення ліцензійних вимог, яке не пов’язане з виконанням заборонених військових завдань, не повинно визнаватися кримінальним правопорушенням. Доведено, що під час установлення відповідальності керівників приватних компаній необхідно враховувати їх фактичну участь у підготовці та вчиненні злочину. Особи, які здійснюють ефективне командування і контроль, за наявності передбачених статтею 31-1 КК України умов можуть відповідати за злочини підлеглих. Розмежовано командну відповідальність і співучасть у кримінальному правопорушенні. До засобів, що забезпечують застосування кримінально-правових наслідків, віднесено спеціальну конфіскацію, заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб і правила чинності КК України у просторі. Зроблено висновок про необхідність одночасного прийняття закону про приватну військову діяльність та внесення узгоджених змін до КК України.
- Open Access
- 23 December 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 4(36),p. 25-35
СУЧАСНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИВАТНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ТА ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ
В статті розглянуто сучасні наукові підходи до дослідження приватної військової та охоронної діяльності у сучасних міжнародних політичних процесах. Визначено, що компанії, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність – це зареєстровані недержавні комерційні структури, діяльність яких спрямована на надання спеціалізованих послуг, які безпосередньо чи опосередковано пов’язані з військовою сферою. Проведений аналіз різних аспектів діяльності компаній, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Діючи в рамках правового поля, приватна військова та охоронна діяльність є легальними недержавними акторами. Подібний статус виводить приватну військову та охоронну діяльність з-під контролю держав, яким, у свою чергу, діяльність таких структур «іде на користь, надаючи новий інструментарій для вирішення власних завдань». На сьогоднішній день можна констатувати, що у XXI столітті практично в будь-якому збройному конфлікті на регіональному та/або глобальному рівні певну роль стали відігравати не лише класичні національні держави, а й актори нового типу. За останні роки їх вплив на політичні процеси і, як наслідок, їхня участь у сучасних конфліктах суттєво зросла. При цьому співпраця держав з «акторами поза суверенітетом» стала очевидним трендом сучасного світу. Компанії, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність можна віднести до категорії недержавних акторів міжнародних відносин. Ця категорія є неоднорідною і складається з легітимних та нелегітимних суб’єктів, різноманітних за своєю природою, способами утворення, а також цілям, яким підпорядкована їхня діяльність. Деякі недержавні актори транскордонні і мають широку розгалужену структуру; інші можуть бути тісно пов’язані з державними органами, являючи собою гібридний стан, за якого неможливо провести розмежування; треті спеціально створені державним апаратом реалізації поставлених завдань. Останнім часом приватна військова та охоронна діяльність «почала демонструвати як військову активність у різних регіонах світу, так і виявляти риси щодо самостійних економічних акторів військового сегменту світової економіки». Приватна військова та охоронна діяльність поступово і дедалі помітніше «починає витісняти із збройних конфліктів регулярні армії».
- 23 December 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 4(36),p. 25-35
Open AccessСУЧАСНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИВАТНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ТА ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ
В статті розглянуто сучасні наукові підходи до дослідження приватної військової та охоронної діяльності у сучасних міжнародних політичних процесах. Визначено, що компанії, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність – це зареєстровані недержавні комерційні структури, діяльність яких спрямована на надання спеціалізованих послуг, які безпосередньо чи опосередковано пов’язані з військовою сферою. Проведений аналіз різних аспектів діяльності компаній, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Діючи в рамках правового поля, приватна військова та охоронна діяльність є легальними недержавними акторами. Подібний статус виводить приватну військову та охоронну діяльність з-під контролю держав, яким, у свою чергу, діяльність таких структур «іде на користь, надаючи новий інструментарій для вирішення власних завдань». На сьогоднішній день можна констатувати, що у XXI столітті практично в будь-якому збройному конфлікті на регіональному та/або глобальному рівні певну роль стали відігравати не лише класичні національні держави, а й актори нового типу. За останні роки їх вплив на політичні процеси і, як наслідок, їхня участь у сучасних конфліктах суттєво зросла. При цьому співпраця держав з «акторами поза суверенітетом» стала очевидним трендом сучасного світу. Компанії, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність можна віднести до категорії недержавних акторів міжнародних відносин. Ця категорія є неоднорідною і складається з легітимних та нелегітимних суб’єктів, різноманітних за своєю природою, способами утворення, а також цілям, яким підпорядкована їхня діяльність. Деякі недержавні актори транскордонні і мають широку розгалужену структуру; інші можуть бути тісно пов’язані з державними органами, являючи собою гібридний стан, за якого неможливо провести розмежування; треті спеціально створені державним апаратом реалізації поставлених завдань. Останнім часом приватна військова та охоронна діяльність «почала демонструвати як військову активність у різних регіонах світу, так і виявляти риси щодо самостійних економічних акторів військового сегменту світової економіки». Приватна військова та охоронна діяльність поступово і дедалі помітніше «починає витісняти із збройних конфліктів регулярні армії».
- Open Access
- 4 December 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 3(35)
ОСНОВНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ, ЩО ПРИЙМАЮТЬ КОМПАНІЇ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИВАТНУ ВІЙСЬКОВУ ТА ОХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ
В статті розглянуто основні аспекти міжнародно-правової відповідальність держав, що приймають компанії, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Визначено, що з метою захисту прав людини необхідно передбачити обов’язок приймаючої держави, щодо прийняття заходів, які потрібні для надання сили зобов’язанням у сфері захисту таких прав. Поведений всебічний аналіз Докумену Монтре, який визначає держави, що приймають, як держави територіальної юрисдикції, рекомендуючи вживати заходів для припинення порушень міжнародного гуманітарного права, забезпечувати поширення інформації про нього. З метою здійснення контролю над діяльністю компаній, які займаються приватною військовою та охоронною діяльність у Документі Монтре запропоновано створення спеціального державного органу чи наділення іншого існуючого органу повноваженнями щодо такого контролю. Також рекомендується вжити заходів щодо примусу компаній, які займаються військовою та охоронною діяльністю до дотримання норм національного права, зокрема, встановивши юридичну відповідальність у разі скоєння протиправних діянь. Визначено, що приймаюча держава несе відповідальність за діяльність компаній, які здійснюють приватну військову та охорону діяльність на своїй території. Вона зобов’язана стежити в межах своєї юрисдикції за дотриманням співробітниками компаній, які здійснюють приватну військову та охорону діяльність, прав людини та у разі їх порушення забезпечувати ефективне розслідування та покарання.
- 4 December 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 3(35)
Open AccessОСНОВНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ, ЩО ПРИЙМАЮТЬ КОМПАНІЇ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИВАТНУ ВІЙСЬКОВУ ТА ОХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ
В статті розглянуто основні аспекти міжнародно-правової відповідальність держав, що приймають компанії, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Визначено, що з метою захисту прав людини необхідно передбачити обов’язок приймаючої держави, щодо прийняття заходів, які потрібні для надання сили зобов’язанням у сфері захисту таких прав. Поведений всебічний аналіз Докумену Монтре, який визначає держави, що приймають, як держави територіальної юрисдикції, рекомендуючи вживати заходів для припинення порушень міжнародного гуманітарного права, забезпечувати поширення інформації про нього. З метою здійснення контролю над діяльністю компаній, які займаються приватною військовою та охоронною діяльність у Документі Монтре запропоновано створення спеціального державного органу чи наділення іншого існуючого органу повноваженнями щодо такого контролю. Також рекомендується вжити заходів щодо примусу компаній, які займаються військовою та охоронною діяльністю до дотримання норм національного права, зокрема, встановивши юридичну відповідальність у разі скоєння протиправних діянь. Визначено, що приймаюча держава несе відповідальність за діяльність компаній, які здійснюють приватну військову та охорону діяльність на своїй території. Вона зобов’язана стежити в межах своєї юрисдикції за дотриманням співробітниками компаній, які здійснюють приватну військову та охорону діяльність, прав людини та у разі їх порушення забезпечувати ефективне розслідування та покарання.
- Open Access
- 4 December 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 3(35),p. 21-26
ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ДЕРЖАВИ У МІЖНАРОДНИХ ПРИВАТНОПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
У статті здійснено комплексне дослідження правосуб’єктності держави у міжнародних приватноправових відносинах, акцентовано увагу на теоретичних і практичних проблемах реалізації цього інституту в умовах глибоких трансформацій міжнародного правопорядку та збройної агресії Російської Федерації проти України. Автор розкриває подвійний характер правосуб’єктності держави, яка одночасно виступає носієм публічної влади та суб’єктом цивільних правовідносин. Зазначено, що правосуб’єктність держави у сфері міжнародного приватного права охоплює здатність вступати у договірні, майнові, процесуальні відносини, набувати й реалізовувати цивільні права, а також нести юридичну відповідальність нарівні з приватними особами. Особлива увага приділена питанню юрисдикційного імунітету держави. Показано, що абсолютний характер імунітету поступово замінюється функціональним підходом, який визнає можливість обмеження імунітету у справах, пов’язаних із господарською діяльністю або порушенням прав людини. Така тенденція відображає прагнення до справедливого балансу між принципом суверенітету та ефективністю правового захисту приватних осіб. У статті наголошено, що для України ця проблема набула надзвичайної актуальності, адже війна поставила питання не лише про притягнення держави-агресора до відповідальності, а й про захист самої України як суб’єкта міжнародного приватного права у численних судових і арбітражних справах.Проаналізовано сучасні приклади обмеження державного імунітету в українській судовій практиці, зокрема щодо розгляду позовів проти Російської Федерації про відшкодування шкоди, заподіяної актами агресії. Підкреслено, що такі рішення формують новий підхід до співвідношення міжнародного та національного права, закладають основу для майбутнього міжнародного компенсаційного механізму. Розкрито також проблематику участі держави у комерційних угодах, зовнішньоекономічних контрактах і міжнародних арбітражах, питання визнання і виконання іноземних судових рішень, колізійного регулювання майнових прав держави. Особливо актуальним для України є питання правового режиму державної власності за кордоном та її захисту в умовах санкцій. Замороження активів іноземних держав і використання таких активів для відшкодування збитків постраждалим від агресії відкривають нові виміри взаємодії між міжнародним публічним і приватним правом. Автор робить висновок, що для сучасної України правосуб’єктність держави у приватноправовій сфері є не лише юридичною категорією, а й практичним інструментом відновлення справедливості, захисту національних інтересів і реалізації політики правової відповідальності агресора.Наголошено на необхідності кодифікації законодавства України у сфері міжнародного приватного права з урахуванням нових реалій воєнного часу, розроблення спеціальних процедур участі держави у судових процесах, вдосконалення системи правового представництва інтересів України за кордоном, а також імплементації положень Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року. Розвиток доктрини державної правосуб’єктності розглядається як важлива складова формування правової архітектури повоєнного міжнародного правопорядку.
- 4 December 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 3(35),p. 21-26
Open AccessПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ДЕРЖАВИ У МІЖНАРОДНИХ ПРИВАТНОПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
У статті здійснено комплексне дослідження правосуб’єктності держави у міжнародних приватноправових відносинах, акцентовано увагу на теоретичних і практичних проблемах реалізації цього інституту в умовах глибоких трансформацій міжнародного правопорядку та збройної агресії Російської Федерації проти України. Автор розкриває подвійний характер правосуб’єктності держави, яка одночасно виступає носієм публічної влади та суб’єктом цивільних правовідносин. Зазначено, що правосуб’єктність держави у сфері міжнародного приватного права охоплює здатність вступати у договірні, майнові, процесуальні відносини, набувати й реалізовувати цивільні права, а також нести юридичну відповідальність нарівні з приватними особами. Особлива увага приділена питанню юрисдикційного імунітету держави. Показано, що абсолютний характер імунітету поступово замінюється функціональним підходом, який визнає можливість обмеження імунітету у справах, пов’язаних із господарською діяльністю або порушенням прав людини. Така тенденція відображає прагнення до справедливого балансу між принципом суверенітету та ефективністю правового захисту приватних осіб. У статті наголошено, що для України ця проблема набула надзвичайної актуальності, адже війна поставила питання не лише про притягнення держави-агресора до відповідальності, а й про захист самої України як суб’єкта міжнародного приватного права у численних судових і арбітражних справах.Проаналізовано сучасні приклади обмеження державного імунітету в українській судовій практиці, зокрема щодо розгляду позовів проти Російської Федерації про відшкодування шкоди, заподіяної актами агресії. Підкреслено, що такі рішення формують новий підхід до співвідношення міжнародного та національного права, закладають основу для майбутнього міжнародного компенсаційного механізму. Розкрито також проблематику участі держави у комерційних угодах, зовнішньоекономічних контрактах і міжнародних арбітражах, питання визнання і виконання іноземних судових рішень, колізійного регулювання майнових прав держави. Особливо актуальним для України є питання правового режиму державної власності за кордоном та її захисту в умовах санкцій. Замороження активів іноземних держав і використання таких активів для відшкодування збитків постраждалим від агресії відкривають нові виміри взаємодії між міжнародним публічним і приватним правом. Автор робить висновок, що для сучасної України правосуб’єктність держави у приватноправовій сфері є не лише юридичною категорією, а й практичним інструментом відновлення справедливості, захисту національних інтересів і реалізації політики правової відповідальності агресора.Наголошено на необхідності кодифікації законодавства України у сфері міжнародного приватного права з урахуванням нових реалій воєнного часу, розроблення спеціальних процедур участі держави у судових процесах, вдосконалення системи правового представництва інтересів України за кордоном, а також імплементації положень Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року. Розвиток доктрини державної правосуб’єктності розглядається як важлива складова формування правової архітектури повоєнного міжнародного правопорядку.
- Open Access
- 10 October 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 2(34),p. 59-67
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НАПРАВЛЯЮЧИХ ДЕРЖАВ ЗА ДІЇ, ВЧИНЕНІ КОМПАНІЯМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИВАТНУ ВІЙСЬКОВУ ТА ОХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ
В статті розглянуто міжнародно-правову відповідальність направляючих держав за дії вчинені компаніями, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Доведено, що делегування державних функцій приватним компаніям, направлення їх до участі у збройних конфліктах на території іноземних держав або виконання миротворчої місії ООН вимагає розробки ефективного механізму контролю над діяльністю компаній, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Звичаєве міжнародне право дозволяє залучати спрямовуючу державу до міжнародно-правової відповідальності за скоєння міжнародно-протиправного діяння у разі, якщо поведінку спрямованих нею приватних військових та охоронних компаній можна присвоїти цій державі. Визначено наявність фактичного зв’язку направляючої держави та компаній, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність, активна роль направляючої держави при виборі конкретної компанії, забезпечення працівників обраної компанії необхідними інструкціями у зв’язку з участю у збройних конфліктах свідчать про необхідність притягнення направляючої держави до міжнародно-правової відповідальності за порушення, скоєні компаніями та їх співробітниками, які займаються приватною військовою та охоронною діяльністю.
- 10 October 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Expert Paradigm of Law and Public Administration
- No. 2(34),p. 59-67
Open AccessМІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НАПРАВЛЯЮЧИХ ДЕРЖАВ ЗА ДІЇ, ВЧИНЕНІ КОМПАНІЯМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИВАТНУ ВІЙСЬКОВУ ТА ОХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ
В статті розглянуто міжнародно-правову відповідальність направляючих держав за дії вчинені компаніями, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Доведено, що делегування державних функцій приватним компаніям, направлення їх до участі у збройних конфліктах на території іноземних держав або виконання миротворчої місії ООН вимагає розробки ефективного механізму контролю над діяльністю компаній, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність. Звичаєве міжнародне право дозволяє залучати спрямовуючу державу до міжнародно-правової відповідальності за скоєння міжнародно-протиправного діяння у разі, якщо поведінку спрямованих нею приватних військових та охоронних компаній можна присвоїти цій державі. Визначено наявність фактичного зв’язку направляючої держави та компаній, які здійснюють приватну військову та охоронну діяльність, активна роль направляючої держави при виборі конкретної компанії, забезпечення працівників обраної компанії необхідними інструкціями у зв’язку з участю у збройних конфліктах свідчать про необхідність притягнення направляючої держави до міжнародно-правової відповідальності за порушення, скоєні компаніями та їх співробітниками, які займаються приватною військовою та охоронною діяльністю.
- Open Access
- 29 September 2025
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 4 (90) , 151-158
Criminal liability for fraud in the field of real estate in countries with a continental legal system
The article examines criminal liability for fraud in the field of real estate in the countries of the continental legal system. First of all, it is important for use in civil circulation, since it provides for special rules for alienation, transfer, registration and other legally significant actions with real estate. Foreign legislators realize that since real estate has a high economic value, it is often the target of a person or group of persons with mercenary motives and who are ready to commit a criminal act. The successful realization of the intention to obtain ownership of even one real estate object can bring income that is many times higher than that which can be expected when committing mercenary crimes with movable property. In this regard, any legislator, including foreign ones, objectively needs to provide for special mechanisms, including criminal law, designed to prevent actions prohibited by law in the field of real estate turnover. The study of foreign experience allows, firstly, to examine the norms which could be useful for the development of domestic criminal legislation, including for filling its gaps, and secondly, to understand whether Ukrainian standards for combating criminal real estate trafficking are in line with those developed and tested abroad. The author examines the legislative approaches to criminal liability for crimes in the field of real estate trafficking developed in the criminal law of Western European countries (Spain, Germany, Switzerland, Austria and Liechtenstein), as well as Argentina. Based on the analysis of the criminal legislation of foreign countries on unlawful encroachments on real estate, the author determines that: the subject of a criminal encroachment is real estate (Japan, Turkey, Bulgaria, Spain, and China); real estate is distinguished as an independent subject of a criminal encroachment (Spain, China); liability for such crimes is comparable to or less than liability for simple fraud; and criminal encroachments on real estate are not an aggravating circumstance, with the exception of the Spanish Criminal Code.
- 29 September 2025
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 4 (90) , 151-158
Open AccessCriminal liability for fraud in the field of real estate in countries with a continental legal system
The article examines criminal liability for fraud in the field of real estate in the countries of the continental legal system. First of all, it is important for use in civil circulation, since it provides for special rules for alienation, transfer, registration and other legally significant actions with real estate. Foreign legislators realize that since real estate has a high economic value, it is often the target of a person or group of persons with mercenary motives and who are ready to commit a criminal act. The successful realization of the intention to obtain ownership of even one real estate object can bring income that is many times higher than that which can be expected when committing mercenary crimes with movable property. In this regard, any legislator, including foreign ones, objectively needs to provide for special mechanisms, including criminal law, designed to prevent actions prohibited by law in the field of real estate turnover. The study of foreign experience allows, firstly, to examine the norms which could be useful for the development of domestic criminal legislation, including for filling its gaps, and secondly, to understand whether Ukrainian standards for combating criminal real estate trafficking are in line with those developed and tested abroad. The author examines the legislative approaches to criminal liability for crimes in the field of real estate trafficking developed in the criminal law of Western European countries (Spain, Germany, Switzerland, Austria and Liechtenstein), as well as Argentina. Based on the analysis of the criminal legislation of foreign countries on unlawful encroachments on real estate, the author determines that: the subject of a criminal encroachment is real estate (Japan, Turkey, Bulgaria, Spain, and China); real estate is distinguished as an independent subject of a criminal encroachment (Spain, China); liability for such crimes is comparable to or less than liability for simple fraud; and criminal encroachments on real estate are not an aggravating circumstance, with the exception of the Spanish Criminal Code.