Феномен Істинно-православної церкви (ІПЦ), відомої також як «катакомбна церква», належить до складних і дискусійних сюжетів історії православ’я ХХ ст., оскільки виник у контексті радикальної трансформації державно-церковних відносин після революції 1917 р. та формування опозиції частини духовенства і мирян до політики лояльності Московської патріархії щодо радянської влади. Тривале нелегальне існування підпільних православних громад, обмежений характер джерельної бази й ідеологічна заангажованість ранніх досліджень зумовили нерівномірний розвиток наукового осмислення цього явища. Мета статті полягає у критичному аналізі основних етапів і напрямів вивчення Істинно-православної церкви, зіставленні ключових дослідницьких підходів і визначенні перспектив подальших студій. Методологічне підґрунтя дослідження становить комплекс принципів історизму, проблемності та міждисциплінарності з використанням спеціально-історичних методів – історико-порівняльного, проблемно-хронологічного та історіографічного аналізу. Наукова новизна статті полягає у систематизації основних напрямів вивчення ІПЦ у радянській, російській та українській історіографії, критичному зіставленні їхніх методологічних підходів і джерельних можливостей, а також у визначенні специфіки формування української дослідницької традиції у цій сфері. Висновки. Аналіз історіографії засвідчує, що дослідження Істинно-православної церкви формувалося поступово та нерівномірно. Радянська історіографія розглядала підпільні православні групи переважно через призму антирелігійної політики держави та не сформувала цілісної наукової концепції ІПЦ, хоча накопичила значний емпіричний матеріал. Новий етап розпочався після відкриття архівів у 1990-х рр., коли російські дослідники ввели до наукового обігу значний масив документів репресивних органів і започаткували системне вивчення катакомбного руху. Українська історіографія з 1990-х рр. поступово сформувала власну дослідницьку традицію, що ґрунтується переважно на архівно-слідчих матеріалах і регіональних студіях. Водночас проблема залишається недостатньо узагальненою: значна частина джерел ще не введена до наукового обігу, а регіональні дослідження потребують синтетичного осмислення. Подальші студії мають бути спрямовані на розширення джерельної бази, уточнення понятійно-термінологічного апарату та створення узагальнювальних праць, що уможливлять цілісне відтворення історії ІПЦ у контексті церковного життя радянської доби. Ключові слова: Істинно-православна церква, катакомбна церква, церковне підпілля, православ’я в СРСР, історіографія, державно-церковні відносини.