Метою дослідження є комплексний аналіз становлення, еволюції та сучасного стану українсько-чилійських відносин, які сформувалися протягом 1992-2025 рр., а також визначення їхнього місця у зовнішньополітичних стратегіях України та Чилі в умовах трансформації міжнародних відносин у постбіполярний період. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному та системному аналізі українсько-чилійських відносин, який вперше поєднує політико-правовий, економічний і культурно-гуманітарний виміри у межах єдиного аналітичного наративу. Висновки. Українсько-чилійські відносини у 1992-2025 рр. пройшли еволюцію від початкового етапу формального дипломатичного визнання до відносно стабільного, багатовимірного партнерства, що поєднує політико-правовий, економічний і культурно-гуманітарний виміри. Встановлення дипломатичних відносин у 1992 р. та формування договірно-правової бази упродовж 1990-х рр. заклали фундамент для передбачуваної міждержавної взаємодії, що було особливо важливо з огляду на географічну віддаленість та обмежені можливості постійної дипломатичної присутності. Політичний діалог між Україною та Чилі тривалий час мав переважно прагматичний характер, однак після 2014 р., а особливо після повномасштабної агресії Російської Федерації проти України у 2022 р., він набув чітко вираженого ціннісно-нормативного виміру. Послідовна підтримка Чилі суверенітету й територіальної цілісності України на міжнародних майданчиках засвідчила зближення позицій двох держав у питаннях дотримання міжнародного права та принципів Статуту ООН. Економічне співробітництво, попри наявність структурної комплементарності економік, залишалося обмеженим за масштабами та характеризувалося асиметрією торговельного балансу. Його динаміка значною мірою залежала від глобальної кон’юнктури, логістичних чинників і геополітичних потрясінь. Водночас збереження двосторонньої торгівлі навіть в умовах війни свідчить про наявність стійкого, хоча й не повністю реалізованого потенціалу для подальшого розвитку, зокрема у сферах агропереробки, логістики, високотехнологічного виробництва та післявоєнного відновлення України. Культурно-гуманітарна взаємодія розвивалася нерівномірно, проте відігравала важливу роль у формуванні позитивного іміджу України в Чилі та зміцненні міжсуспільних контактів. Після 2022 р. цей вимір набув особливої ваги, поєднавши культурну дипломатію з гуманітарною солідарністю й активністю української громади. Загалом українсько-чилійські відносини можна охарактеризувати як стабільні, інституційно оформлені та відкриті до поглиблення. Їх подальший розвиток залежатиме від поєднання політичної солідарності, економічної доцільності та здатності сторін адаптувати співпрацю до змін глобального міжнародного середовища.