Abstract
У статті здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз педагогічного лідерства та емоційної стійкості як взаємопов’язаних інтегральних характеристик професійної готовності майбутніх учителів в умовах глибоких соціокультурних трансформацій, воєнних загроз та емоційної турбулентності сучасного освітнього середовища. Обґрунтовано, що зростання психоемоційного навантаження на учасників освітнього процесу актуалізує потребу у формуванні в педагогів внутрішньої психологічної стабільності, здатності до саморегуляції, гнучкої поведінкової адаптації та готовності здійснювати ефективний лідерський вплив у ситуаціях невизначеності. На основі аналізу вітчизняних і міжнародних джерел розкрито зміст, структуру та механізми розвитку емоційної стійкості, яка охоплює резильєнтність, контроль афективних станів, когнітивну гнучкість, толерантність до фрустрації та здатність до конструктивного подолання стресу. Педагогічне лідерство представлено як комплексна багатовимірна якість, що поєднує організаторські, комунікативні, аксіологічні та рефлексивні компоненти діяльності педагога та забезпечує формування безпечного, мотиваційного й гуманістичного освітнього простору.Наукова новизна дослідження полягає у виробленні та обґрунтуванні трикомпонентної теоретичної моделі взаємодії педагогічного лідерства та емоційної стійкості, що включає емоційно-регулятивний, лідерсько-комунікативний і ціннісно-рефлексивний блоки. Запропонована модель дає змогу розглядати професійну готовність майбутнього вчителя як результат інтеграції внутрішніх психологічних ресурсів та здатності до ефективної міжособистісної взаємодії, прийняття рішень, організації групової діяльності й підтримання емоційного клімату в навчальному середовищі. Визначено педагогічні умови, що сприяють розвитку емоційної стійкості та лідерської компетентності, зокрема створення психологічно безпечного освітнього середовища, упровадження тренінгів саморегуляції, фасилітативних технологій, інтерактивних методів навчання, а також інтеграція цифрових інструментів (VR/AR-сценарії, платформи SEL, віртуальні тренажери управління класом).Практична значущість статті полягає у можливості використання її положень для модернізації змісту професійної підготовки майбутніх педагогів, оптимізації освітніх програм, розроблення спеціалізованих тренінгів та модулів розвитку емоційної й лідерської компетентностей. Отримані результати можуть бути підґрунтям для створення діагностичного інструментарію оцінювання емоційної стійкості та педагогічного лідерства, а також для впровадження цілісних моделей розвитку психоемоційних ресурсів студентів. У перспективіокреслено подальшу наукову розробку механізмів формування емоційно-лідерського потенціалу майбутніх учителів у контексті воєнних і поствоєнних викликів, цифровізації та зростання емоційної напруженості освітньої взаємодії.

This publication has 13 references indexed in Scilit: