Abstract
Стаття присвячена з’ясуванню основних елементів механізму правового регулювання дисципліни праці у правоохоронних органах України. Аналіз наявної наукової літератури дозволяє дійти висновку, що наразі ученими використовуються нормативістський, стадійно-процесуальний, реляційний, екстенсивний, двоком- понентний підходи до тлумачення структури механізму правового регулювання. Обґрунтовується, що нара- зі структуру механізму правового регулювання дисципліни праці в правоохоронних органах складають дві групи елементів. Першу складає нормативна частина цього механізму, що охоплює елементи, які визнача- ють принципові параметри та стандарти дисципліни праці, межі дисциплінарних повноважень, процедури їх здійснення, гарантії прав працівників і юридичні наслідки дотримання чи порушення дисциплінарних вимог (тобто сукупно формують нормативну модель відповідного режиму), зокрема: а) принципи механізму; б) нор- ми, що встановлюють правила і стандарти належної поведінки; в) норми, що визначають правовий статус учасників відносин у сфері дисципліни праці; г) процедурні норми реалізації дисциплінарних повноважень; ґ) норми про юридичні наслідки дотримання чи недотримання дисциплінарних вимог. Другу групу складає правовідносинна частина механізму, що відображає, за яких юридичних підстав і в яких видах правовідно- син механізм набуває практичної дії та через які юридичні акти породжує регулятивні й охоронні результати у сфері забезпечення дисципліни праці, а саме: а) суб’єктний склад; б) об’єкт і предмет (правового впливу); в) юридичні факти; г) комплекс правовідносин у межах механізму (регулятивні, процедурні, охоронні, гаран- тійно-захисні); ґ) акти реалізації та правозастосування у сфері дисципліни праці. У висновках до статті уза- гальнюються результати дослідження та вказується, що використання запропонованого підходу до розуміння структури механізму правового регулювання дисципліни праці в правоохоронних органах дозволяє, з одного боку, не зводити цей механізм до простого опису нормативної основи режиму забезпечення дисципліни праці в цих органах публічної служби, а з іншого – не підміняти його моделями правозастосування чи аналізом соціально-психологічних чинників правомірної поведінки.