RMRoman Vasylovych Melnychuk

Roman Vasylovych Melnychuk

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Roman Vasylovych Melnychuk has a total of 6 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ

    by Р. В. Мельничук

    Статтю присвячено уточненню сутності механізму правового регулювання дисципліни праці з урахуван- ням підходів, сформульованих у науковій літературі до тлумачення змісту механізму правового регулюван- ня. У межах інструментально-моделювального підходу цей механізм постає як внутрішньо узгоджена, логічно вибудувана сукупність правових засобів, спрямованих на формування передбачуваних моделей поведінки пра- цівників відповідно до встановлених правил і стандартів дисципліни праці. Проблемно-орієнтований підхід дає підстави розуміти цей механізм як функціонально спрямовану систему правових засобів, призначену для вияв- лення проблемних питань у процесі правореалізації та їх упорядкованого нормативного й процедурного розв’я- зання з метою досягнення цілей дисципліни праці. Системно-функціональний підхід розкриває механізм право- вого регулювання дисципліни праці як сукупність правових засобів, що забезпечують функціонування цілісної системи правового регулювання та спрямовані на досягнення соціально значущих цілей, співмірних із вимогами панування права й людиноцентричної орієнтації розбудови держави. У межах процесуально-трансформаційно- го підходу механізм правового регулювання дисципліни праці визначається як цілісна, внутрішньо організова- на єдність правових форм, засобів і способів, через яку нормативні приписи переходять у фактичну впорядко- ваність поведінки та в управлінську практику її забезпечення. Галузево-цільовий підхід дозволяє розкривати досліджуваний механізм як систему юридичних форм, засобів і способів, що структурно та функціонально зосе- реджується на досягненні цілей регулювання відносин у сфері праці, пов’язаних із дисципліною праці. Нато- мість комплексно-процедурний підхід розглядає його як цілісну інтегровану систему правових форм, способів і засобів, що поєднує матеріально-правові та процедурно-процесуальні складові правового регулювання, а також інші юридично значущі елементи, необхідні для досягнення правового результату (тобто забезпечення дисциплі- ни праці). У висновках узагальнюються результати дослідження та пропонується комплексне визначення понят- тя «механізм правового регулювання дисципліни праці».

  • Сутність правового регулювання дисципліни праці в правоохоронних органах України

    by Р. В. Мельничук

    Статтю присвячено розкриттю актуальної сутності правового регулювання дисципліни праці в правоохоронних органах України. Обґрунтовується, що правове регулювання дисципліни праці в цій сфері доцільно розуміти як організоване нормами трудового права (з урахуванням засад адміністративного та суміжного законодавства) юридичне впорядкування (на центральному, а у відповідній частині й на локальному рівнях) належної службово-трудової поведінки працівників і внутрішньої взаємодії в межах відповідного органу публічної служби. До загальних рис правового регулювання дисципліни праці належить те, що воно: забезпечує нормативність режиму дисципліни праці; узгоджує права та обов’язки учасників відповідних відносин; передбачає застосування юридичних методів впливу, серед яких первинним є переконання; гарантує правомірність форм, способів і засобів забезпечення дисципліни та їх відповідність принципам права; забезпечує реальність режиму дисципліни праці через комплексне упорядкування правовідносин у цій сфері. Групу спеціальних ознак правового регулювання дисципліни праці в органах публічної служби становлять властивості, що визначають його як таке, яке: є самостійним трудо-правовим напрямом нормативно-правового забезпечення функціонування органів публічної служби та належної реалізації ними відповідних функцій держави (чи місцевого самоврядування); має враховувати владно-організаційну ієрархію та службову субординацію як структурні елементи режиму дисципліни; повинно узгоджуватися з принципами публічної служби та публічного адміністрування; враховує гарантії стабільності публічної служби, що зумовлює підвищені вимоги до прозорості та мотивованості дисциплінарних рішень; повинно зважати на масштаб суспільно значущих наслідків порушень дисципліни в органах публічної служби. До особливих рис правового регулювання дисципліни праці в правоохоронних органах належить те, що воно: враховує підвищену режимність дисципліни як базову умову кадрового забезпечення функціонування правоохоронного органу; має враховувати підвищений ризик зловживання дисциплінарною владою та потребу в посиленій гарантійній основі захисту прав працівників; спрямовується на забезпечення балансу між дисципліною та охороною прав людини, включно із законністю застосування працівниками таких органів заходів примусу; враховує посилену репутаційну складову поведінки правоохоронців як юридично значущий елемент дисципліни праці.

  • CONCEPT AND KEY CHARACTERISTICS OF THE LEGAL REGULATION OF LABOR DISCIPLINE IN PUBLIC SERVICE AGENCIES

    by Roman Vasylovych Melnychuk

    Стаття присвячена розкриттю трудо-правової природи правового регулювання дисципліни праці в органах публічної служби. Правове регулювання дисципліни праці в цілому доцільно розглядати через три рівні його об’єктивації: загальний рівень, що визначає базові засади впорядкування режиму забезпечення дисципліни праці як явища в цілому; спеціальний рівень, який окреслює особливості регулю- вання дисципліни праці саме в органах публічної служби з урахуванням організації професійної публічної служби, а також визначення кадрових умов, необхідних для належного виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особливий рівень, що встановлює засади регулювання дисципліни праці в конкретних органах публічної служби, насамперед у правоохоронних органах. Правове регулювання дис- ципліни праці в органах публічної служби є видом правового регулювання дисци- пліни праці, за якого стандарти належної службово-трудової поведінки формуються з урахуванням публічної мети діяльності органу, ієрархії службового підпорядку- вання та підвищених вимог до доброчесності й законності, а дисциплінарна влада уповноважених посадових осіб (органів) реалізується у процедурних формах, що забезпечують баланс між службовою ефективністю й гарантіями прав службовця. Для правового регулювання дисципліни праці в органах публічної служби властивими є наступні ознаки: по-перше, нормативний характер регулювання, який полягає в тому, що законні вимоги режиму дисципліни праці мають місце лише за умови їх юридичного закріплення у належній формі; по-друге, нормативне встановлення вза- ємних прав і обов’язків учасників трудових відносин (у сфері дії режиму забезпечення дисципліни праці), які кореспондують одне одному; по-третє, поєднання переко- нання, заохочення і примусу як методів правового впливу; по-четверте, закріплення гарантій правомірності функціонування механізму забезпечення дисципліни праці; по-п’яте, забезпечення реального (а не декларативного) існування режиму дисци- пліни праці через правовідносини.

  • ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ У ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ

    by Р. В. Мельничук

    Стаття присвячена з’ясуванню основних елементів механізму правового регулювання дисципліни праці у правоохоронних органах України. Аналіз наявної наукової літератури дозволяє дійти висновку, що наразі ученими використовуються нормативістський, стадійно-процесуальний, реляційний, екстенсивний, двоком- понентний підходи до тлумачення структури механізму правового регулювання. Обґрунтовується, що нара- зі структуру механізму правового регулювання дисципліни праці в правоохоронних органах складають дві групи елементів. Першу складає нормативна частина цього механізму, що охоплює елементи, які визнача- ють принципові параметри та стандарти дисципліни праці, межі дисциплінарних повноважень, процедури їх здійснення, гарантії прав працівників і юридичні наслідки дотримання чи порушення дисциплінарних вимог (тобто сукупно формують нормативну модель відповідного режиму), зокрема: а) принципи механізму; б) нор- ми, що встановлюють правила і стандарти належної поведінки; в) норми, що визначають правовий статус учасників відносин у сфері дисципліни праці; г) процедурні норми реалізації дисциплінарних повноважень; ґ) норми про юридичні наслідки дотримання чи недотримання дисциплінарних вимог. Другу групу складає правовідносинна частина механізму, що відображає, за яких юридичних підстав і в яких видах правовідно- син механізм набуває практичної дії та через які юридичні акти породжує регулятивні й охоронні результати у сфері забезпечення дисципліни праці, а саме: а) суб’єктний склад; б) об’єкт і предмет (правового впливу); в) юридичні факти; г) комплекс правовідносин у межах механізму (регулятивні, процедурні, охоронні, гаран- тійно-захисні); ґ) акти реалізації та правозастосування у сфері дисципліни праці. У висновках до статті уза- гальнюються результати дослідження та вказується, що використання запропонованого підходу до розуміння структури механізму правового регулювання дисципліни праці в правоохоронних органах дозволяє, з одного боку, не зводити цей механізм до простого опису нормативної основи режиму забезпечення дисципліни праці в цих органах публічної служби, а з іншого – не підміняти його моделями правозастосування чи аналізом соціально-психологічних чинників правомірної поведінки.

  • Open Access

    Discrimination in the Digital Workplace: New Manifestations and Responses

    by Svitlana Chernous, Mariia Denysiuk, Volodymyr Matsyuk, Maksym Panchenko, Roman Melnychuk

    Advances in AI tools and algorithmic systems have significantly reshaped the modern workplace, presenting new challenges to achieving equality and non-discrimination in workplace relations. Machine-learning algorithms are being adopted in recruitment, employee assessment, work assignment, performance monitoring, and termination. Although these technologies enable greater efficiency and consistency, they also create risks of algorithmic discrimination, which may occur unintentionally and be difficult to detect and challenge legally. The aim of this study is to examine the extent to which existing international legal instruments effectively regulate employment relations in the context of algorithmic discrimination and to identify gaps in the law that should be addressed through further development. The research adopts a doctrinal and socio-legal approach, drawing on doctrinal legal analysis of international legal instruments, qualitative thematic analysis of academic literature, comparative legal analysis, and a study of judicial and quasi -judicial practice concerning employment decisions made with the assistance of AI and platform work. The results show that international standards provide a valuable normative baseline for safeguarding workers against discrimination but are currently fragmented and inadequately tailored to algorithmic decision-making. The study introduces an original six-component typology of algorithmic discrimination, covering historical-structural, data-selection and measurement, proxy-based, design-and-policy, deployment-and-governance, and emergent-group discrimination. It also establishes a three-part test for algorithmic discrimination, comprising the use of an AI-assisted decision, a differential or disproportionate impact on employees, and a lack of transparency, explainability and meaningful human review.