Мета цієї статті полягає в тому, щоб дослідити специфіку, труднощі, а також методику встановлення факту вбивства, особи загиблого та обставин кримінального правопорушення в умовах, коли відсутнє головне джерело доказів, а саме труп потерпілого. Методи дослідження: в ході роботи були використані наступні методи, а саме: історико-правовий метод, за допомогою якого проаналізували еволюцію підходів до розслідування таких проваджень у різні періоди. Також це криміналістичний метод, а саме аналіз методик і тактичних прийомів, що застосовуються слідчими при зборі доказів без наявності трупа. Соціологічний метод – опитування чи анкетування слідчих, суддів, прокурорів для з’ясування труднощів та проблем, які виникають під час розслідування таких проваджень. Результати: в даній статті приділено увагу з’ясуванню проблемних питань, які виникають в ході розслідування вбивств за відсутності трупа. Розглянуто недоліки методики розслідування даних правопорушень. Обговорення: проаналізовано складнощі, з якими зіштовхуються працівники під час розслідування вбивств без наявності тіла потерпілого, звернено увагу на використання нестандартних підходів та глибокого аналізу непрямих доказів. Адже слідчі й прокурори змушені діяти в умовах високої доказової складності, щоб зібрати достатню кількість доказів, які б не викликали сумнівів у винуватості особи. Це вимагає від працівників не лише глибоких знань законодавства, а й високого рівня професіоналізму, аналітичних здібностей і використання сучасних криміналістичних методів.