OBOlena Bondarenko

Olena Bondarenko

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Olena Bondarenko has a total of 46 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Повноваження керівника органу прокуратури щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану

    by О. Г. Бондаренко, В. О. Вацюк, В. О. Заросило

    У статті досліджено правові підстави та межі здійснення керівником органу прокуратури повноважень слідчого судді щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах воєнного стану. Проаналізовано положення глави 21 та статті 615 КПК України, а також законодавчі зміни, якими запроваджено особливий порядок здійснення судового контролю за відсутності об’єктивної можливості виконання відповідних повноважень слідчим суддею. Доведено, що введення або продовження воєнного стану саме собою не є достатньою підставою для застосування цього порядку. Об’єктивна неможливість здійснення судового контролю має бути підтверджена в кожному кримінальному провадженні конкретними обставинами, що перешкоджають слідчому судді своєчасно розглянути відповідне клопотання. Визначено вимоги до мотивування постанови керівника органу прокуратури, яка повинна містити обґрунтування підстав проведення НСРД, причин неможливості отримання дозволу слідчого судді, а також необхідності та пропорційності втручання в права особи. Запропоновано конкретизувати в статті 615 КПК України критерії відсутності об’єктивної можливості виконання повноважень слідчим суддею, вимоги до змісту постанови керівника органу прокуратури та запровадити механізм наступного судового контролю за її законністю, обґрунтованістю й пропорційністю.

  • Open Access

    ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ

    by Олена Бондаренко

    Метою статті є дослідження правових гарантій захисту приватного життя під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі України, а також аналіз міжнародних стандартів і практики Європейського суду з прав людини щодо допустимості втручання держави у приватну сферу особи. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення балансу між ефективністю кримінального переслідування та дотриманням фундаментальних прав людини, оскільки застосування негласних процесуальних заходів пов’язане з істотним втручанням у приватне життя особи. Методи дослідження: у роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема формально-юридичний – для аналізу норм кримінального процесуального законодавства України, порівняльно-правовий – для зіставлення національного регулювання з міжнародними стандартами та практикою Європейського суду з прав людини, а також системно-структурний – для визначення місця негласних слідчих (розшукових) дій у системі кримінального процесуального доказування. Результати: встановлено, що ефективність правових гарантій захисту приватного життя під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій залежить від реального змісту судового контролю та належного обґрунтування пропорційності втручання. Виявлено тенденцію до формалізації судового контролю та недостатнього обґрунтування необхідності втручання у приватну сферу особи. Обговорення: отримані результати свідчать про наявність проблем у забезпеченні ефективного судового контролю, що не повною мірою відповідає стандартам Європейського суду з прав людини. Це зумовлює необхідність удосконалення кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування з метою забезпечення належного балансу між інтересами кримінального правосуддя і захистом прав людини.

  • Open Access

    ЦИФРОВІ ДОКАЗИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ДОПУСТИМОСТІ ТА ОЦІНКИ

    by Олена Григорівна Бондаренко

    У статті здійснено розгорнутий доктринальний та прикладний аналіз проблем становлення та застосування цифрових (електронних) доказів у кримінальному провадженні України, що зумовлено стрімкою цифровізацією суспільно-економічних процесів та радикальним зростанням кількості кіберзлочинів. Підкреслюється, що попри фундаментальні зміни у способах вчинення кримінальних правопорушень, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) усе ще містить фрагментарне й недостатньо адаптоване нормативне регулювання роботи з цифровою інформацією. Наявні правові норми здебільшого орієнтовані на моделі, притаманні традиційним матеріальним носіям доказової інформації, що формує ризики правової невизначеності та істотно ускладнює ефективне використання цифрових доказів у судовому процесі. Основну увагу приділено розкриттю проблеми допустимості цифрових доказів, яка в українських реаліях найчастіше пов’язана не з їх змістом чи достовірністю, а з порушеннями процедур їх отримання, зберігання та фіксації, що суперечить вимогам ст. 86 КПК України. Практика слідчих органів засвідчує превалювання застарілих методів роботи, зокрема фізичного вилучення комп’ютерної техніки замість проведення професійного відтворення копій (forensic imaging) або створення криміналістичних образів. Такий підхід не лише не відповідає міжнародним стандартам, але й створює реальні ризики паралізації діяльності бізнесу, втрати критичної інформації, порушення прав власників та третіх осіб. У статті детально досліджено найбільш проблемні колізійні питання застосування норм щодо обшуку, тимчасового доступу та виїмки цифрових даних, включаючи відсутність чітких вимог до протоколювання технічних параметрів вилучення, програмного забезпечення, носіїв та методів обробки даних. Особливе місце приділено аналізу проблеми забезпечення цілісності та незмінності цифрової інформації – ключової умови для визнання її судом належною та достовірною. Підкреслюється важливість застосування криптографічних методів контролю, зокрема хеш-функцій, які забезпечують простежуваність походження даних і підтримання безперервності ланцюга зберігання (Chain of Custody), що є загальноприйнятим міжнародним стандартом у сфері кіберфорензіки. Окремо проаналізовано актуальні проблеми експертного дослідження цифрових доказів, включаючи недостатність спеціалізованої експертної інфраструктури, різний рівень кваліфікації фахівців, відсутність єдиних державних стандартів цифрово-криміналістичних процедур та практики застосування спеціалізованого програмного забезпечення. Наголошується, що саме експертний висновок часто є ключовою ланкою у доведенні автентичності та надійності електронних даних, однак без законодавчо врегульованих інструментів він може втратити належну доказову силу.


  • Digital evidence and сriminalistics in the age of emerging technologies: legal challenges and prospects.

    by Olena Bondarenko, Dariia Prokopiuk

    The article is devoted to a comprehensive study of digital forensics as one of the key and promising areas in the development of modern forensic science in the context of the rapid digitalization of society and the growing role of information and communication technologies in various spheres of life. Particular attention is paid to the impact of the development of digital technologies, the global Internet network, artificial intelligence, and information systems on the transformation of methods of committing criminal offenses and, accordingly, on the changes in approaches to their detection, investigation, and proof. Special consideration is given to the influence of hostilities and hybrid threats on the processes of collecting, recording, preserving, and examining digital evidence, as well as to the increasing number of cyber incidents aimed at state information resources, critical infrastructure, and control systems. The study analyzes the main theoretical approaches to understanding the concept of digital forensics and determines its place within the system of forensic technology and modern forensic science. Considerable attention is paid to the analysis of the scientific positions of domestic and foreign scholars regarding the structure, functions, and prospects for the development of digital forensics, as well as the peculiarities of the legal regulation of the use of electronic evidence in criminal proceedings. Based on an analysis of contemporary scholarly sources, regulatory legal acts, and the practice of applying digital technologies in the activities of law enforcement agencies, the article identifies key technical and legal challenges related to ensuring the authenticity and integrity of digital evidence, maintaining the chain of custody, accessing data stored in cloud services, and the use of artificial intelligence technologies and synthetic media (deepfakes), which may complicate the process of proving. The necessity of adapting traditional forensic methods to the conditions of the digital environment, improving techniques for detecting and examining digital traces, developing interdisciplinary training for specialists in the field of digital forensics, and expanding international cooperation in combating cybercrime is substantiated. Keywords: digital forensics, electronic evidence, artificial intelligence, cybercrime, digital security.


  • Open Access

    Procedural guarantees for the interrogation of minors in criminal proceedings: current state and challenges under martial law

    by O. G. Bondarenko, Д. С. Базилевська

    The article analyzes the procedural framework for the interrogation of minors in Ukraine as a special system of guarantees aimed at protecting children’s rights during criminal proceedings. The key legal foundations are examined, including Article 226 of the Criminal Procedure Code of Ukraine as amended by Law No. 1256-IX, the implementation of international standards (the UN Convention on the Rights of the Child, the Lanzarote Convention), and the specifics of their application under martial law. Particular attention is paid to the “green room” method, mandatory video recording, the role of a psychologist, limitations on interrogation duration, and tactical techniques aimed at minimizing psychological trauma. The study explores the specifics of interrogating young and minor witnesses, victims, and suspects, including displaced children, children who are close relatives of suspects, and those who have experienced hostilities. The preservation of special guarantees even under simplified wartime procedures is analyzed, as well as methodological recommendations for creating a child-friendly environment and enabling remote communication. At the same time, the application of such child-centered standards in wartime conditions faces a number of practical challenges that affect the quality and effectiveness of the process. The use of specialized approaches has a dual effect: on the one hand, it significantly reduces the risk of secondary victimization and increases the reliability of testimony; on the other – it reveals problems of uneven technical support across regions, insufficient training of investigators in child psychology, and limitations caused by active hostilities or occupation. The main problem lies in the fragmented implementation of “green rooms,” the absence of a unified national network, and insufficient adaptation of procedures to the widespread traumatic experiences of children during the war. This creates risks of violating children’s rights and of evidence being deemed inadmissible. The article emphasizes the need for a comprehensive approach to improving juvenile justice: expanding the network of specialized facilities, mandatory training of investigators and prosecutors, developing unified protocols for assessing the child’s emotional state before interrogation, and strengthening cooperation with psychologists and juvenile police. The study highlights the ambivalence of the current situation – the existence of progressive legislation alongside significant practical barriers that require urgent resolution to fully ensure the best interests of the child.

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ ПРИ ВІДСУТНОСТІ ТРУПА

    by Олена Бондаренко, Дарія Мороз

    Мета цієї статті полягає в тому, щоб дослідити специфіку, труднощі, а також методику встановлення факту вбивства, особи загиблого та обставин кримінального правопорушення в умовах, коли відсутнє головне джерело доказів, а саме труп потерпілого. Методи дослідження: в ході роботи були використані наступні методи, а саме: історико-правовий метод, за допомогою якого проаналізували еволюцію підходів до розслідування таких проваджень у різні періоди. Також це криміналістичний метод, а саме аналіз методик і тактичних прийомів, що застосовуються слідчими при зборі доказів без наявності трупа. Соціологічний метод – опитування чи анкетування слідчих, суддів, прокурорів для з’ясування труднощів та проблем, які виникають під час розслідування таких проваджень. Результати: в даній статті приділено увагу з’ясуванню проблемних питань, які виникають в ході розслідування вбивств за відсутності трупа. Розглянуто недоліки методики розслідування даних правопорушень. Обговорення: проаналізовано складнощі, з якими зіштовхуються працівники під час розслідування вбивств без наявності тіла потерпілого, звернено увагу на використання нестандартних підходів та глибокого аналізу непрямих доказів. Адже слідчі й прокурори змушені діяти в умовах високої доказової складності, щоб зібрати достатню кількість доказів, які б не викликали сумнівів у винуватості особи. Це вимагає від працівників не лише глибоких знань законодавства, а й високого рівня професіоналізму, аналітичних здібностей і використання сучасних криміналістичних методів.

  • АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОФАЙЛІНГУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ВИВЧЕННЯ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ

    by О. Г. Бондаренко, В. С. Янченко

    У статті приділено увагу дослідженню профайлінгу як одного із актуальних інструментів аналізу злочинної поведінки особи, що вчиняє кримінальні правопорушення. В умовах зростання серійних злочинів або тих, що мають латентний характер, традиційні методи кримінологічного аналізу не завжди є достатньо ефективними для їхнього розкриття чи попередження, тому профайлінг виступає як важливий засіб формування психологічного, соціального та поведінкового портрета правопорушника. Це зі свого боку дає змогу не лише ідентифікувати особу злочинця, але й прогнозувати його дії, місце перебування, потенційних жертв або наступні правопорушення. У статті також проаналізовано історію становлення й розвитку профайлінгу, приділено увагу методам збирання та систематизації даних у процесі складання кримінологічного портрета. Розглянуто цікаві приклади використання профайлінгу в практиці правоохоронних органів різних країн, зокрема США, та використання його в України. Окреслено основні підходи до формування кримінологічного портрета правопорушника, що зі свого боку підвищить ефективність роботи правоохоронних органів у розкритті серійних і латентних злочинів. Звернено увагу, що ефективне застосування профайлінгу можливе лише за умови тісної співпраці таких спеціалістів, як психологів, криміналістів, оперативних працівників та аналітиків. Підкреслено, що в умовах динамічної трансформації злочинності та впливу цифрового середовища профайлінг набуває особливої актуальності як науково обґрунтована й практично ефективна методика. Він дає змогу не лише поглибити розуміння внутрішніх мотивів злочинної поведінки, а й сприяє розробці превентивних заходів для зниження рівня криміналізації суспільства.

  • Open Access

    Regulation of the autonomic nervous system in older adults with accelerated respiratory system aging: effectiveness of breathing training with positive end-expiratory pressure

    by E. O. Asanov, I. A. Dyba, S. S. Naskalova, O. V. Bondarenko, I. A. Antoniuk-Shchehlova

    Aim. To evaluate the effectiveness of breathing training with positive end-expiratory pressure (PEEP) on the autonomic nervous system in older adults with accelerated respiratory system aging. Materials and methods. Ninety-four older adults aged 60–74 years were examined, including 45 with physiological aging and 49 with accelerated aging of the respiratory system. Participants with accelerated respiratory aging were divided into three groups: 16 underwent breathing training without PEEP (0 cm H2O), 17 with PEEP of 5 cm H2O, and 16 with PEEP of 10 cm H2O. The autonomic nervous system was assessed at baseline and after completing the breathing training program. Results. Older adults with accelerated respiratory system aging showed reduced high-frequency (HF) power and an increased low-frequency / high-frequency (LF/HF) ratio. In this group, HF power was inversely correlated with the functional age of the respiratory system (r = -0.33, p < 0.05) and oxygen saturation (SpO2; r = -0.29, p < 0.05). Breathing training with PEEP increased SpO2 and HF power while reducing the LF/HF ratio. However, increasing PEEP from 5 cm H2O to 10 cm H2O did not improve the effectiveness of the training. Conclusions. In older adults with accelerated respiratory aging, parasympathetic activity decreases, and sympathetic activity increases. Changes in parasympathetic activity of the autonomic nervous system in this group are associated with the functional age of the respiratory system and pulmonary gas exchange. Breathing training with PEEP increases vagal activity and reduces sympathetic dominance. However, the magnitude of this effect is independent of the PEEP level.

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ІНДЕНТИФІКАЦІЇ ТРУПІВ ЗАГИБЛИХ ОСІБ ТА ВІЙСЬКОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

    by Володимир Заросило, Олена Бондаренко, Anna Shlapak, Volodymyr Zarosylo

    Метою статті є всебічне дослідження особливостей процесу ідентифікації трупів загиблих осіб та військовослужбовців в умовах воєнного стану, визначення основних проблем, які виникають під час здійснення цих процедур, а також формулювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення методів ідентифікації, міжвідомчої взаємодії та нормативно-правового забезпечення з урахуванням сучасних викликів та міжнародного досвіду. Методи дослідження: в ході написання роботи використовувалися різні методи дослідження – як загальнонаукові, так і спеціальні. Особливу увагу приділено спеціальним, а саме судово-медичним та криміналістичним методам. Також застосовувалися статистичні методи для аналізу ефективності ідентифікації. Обов’язковим був аналіз нормативно-правової бази України та міжнародного гуманітарного права. Результати: в даній статті встановлено, що найбільш ефективними методами ідентифікації загиблих у воєнний час є ДНК-аналіз, судово-медична експертиза, а також аналіз особистих речей. Виявлено, що складність ідентифікації зростає при значних пошкодженнях тіл. Велику роль відіграє комплексна взаємодія між військовими структурами, судово-медичними установами та гуманітарними організаціями. Визначено потребу вдосконалення нормативно-правового регулювання процесів ідентифікації в умовах воєнного стану. Обговорення: проаналізовано, що ідентифікація тіл загиблих у воєнний час потребує системного підходу із застосуванням сучасних технологій, зокрема ДНК-експертизи. Також підкреслено важливість оперативної координації між ЗСУ, судово-медичними експертами та органами влади. Було наголошено на проблемах доступу до відповідного обладнання та недостатній кількості фахівців у зоні бойових дій. Обговорювалася необхідність удосконалення законодавчого забезпечення процедур ідентифікації в умовах війни.


  • Open Access

    Sleep disorders in civilians and military personnel during the russian-Ukrainian war

    by O. V. Bondarenko, S. S. Naskalova, R. I. Leskiv, V. B. Shatylo, Р. І. Леськів

    A pressing problem today is sleep disorders due to stress associated with the russian‑Ukrainian war. Objective — to identify the characteristics of sleep disorders in civilians and military personnel during the war. Materials and methods. 75 women and 90 men aged 30‑59 years were examined. Among the men, a group of soldiers who took part in hostilities was singled out. Screening for posttraumatic stress disorder (PTSD) was performed using the PCL5 questionnaire. Depending on the results, patients were divided into groups with and without PTSD. Among people with PTSD, there were 20 civilian women and 11 military men, and in the groups without PTSD ‑ 55 civilian women, 49 civilian men and 30 military men. To assess the psycho‑emotional state, the PCL‑5 questionnaires, the Beck Depression Inventory and the Spielberger‑Hanin test were used, and to identify sleep disorders ‑ the Insomnia Symptom Questionnaire (ISQ). Results. PTSD criteria were determined in 20 (26%) civilian women, who had a significantly higher integral score of sleep disturbance compared to women without PTSD. In 30% of women with PTSD, sleep disturbances were significant, in the absence of PTSD such disturbances were found in only 5% of individuals. Among military men, PTSD manifestations were determined in 11 of 41 individuals (26.8%), of whom 45% had significant sleep disturbances. In men without PTSD, 74% of civilians and 57% of military men did not have any sleep disturbances. In both civilian women and military men, PTSD was associated with high levels of situational and personal anxiety in the Spielberger‑Hanin test (above 46 points) and levels of depression on the Beck scale. Conclusions. Civilian women and military men with PTSD had more significant impairment in sleep initiation, maintenance of adequate sleep depth, and sleep duration. In persons with PTSD, sleep disturbances correlate with high levels of situational anxiety and depression.