Статтю присвячено дослідженню запроєктованості мовного рівня поеми «Неофіти» Т. Шевченка, зокрема сурядних словосполучень, на формування алегоричного змісту художнього твору. Зауважено, що поема транслює оновлений погляд письменника на взаємозв’язок Бога й людини. Т. Шевченко на основі історичних фактів про гоніння перших християн у Римській імперії створив масштабну алегоричну картину тогочасної Російської імперії. Звернено увагу на оригінальність змалювання головних героїв, які не є статичними, а постійно еволюціонують. Алкід і його мати – своєрідні ідеали борців за слово істини, заповідане Ісусом Христом. Алкід проходить шлях від гульвіси до проповідника й поборника християнських заповідей. Оригінального духовного перевтілення зазнає і мати героя. Автор по-новому інтерпретує жінку як особистість, адже в більшості творів митця героїні є фізично й духовно слабкими, щоб протистояти злу й несправедливості, тоді як мати Алкіда зі слабкої жінки перероджується в сильну духом особистість, яка продовжує місію сина. У поемі відсутні детальні описи, але кожен штрих до портрета героїв довершений. Особливе смислове навантаження мають сурядні словосполучення. Наголошено на тому, що ці синтаксичні одиниці неоднозначно трактовані в українському мовознавстві, однак все більше лінгвістів апелюють до виокремлення сурядних словосполучень в осібний розряд поряд із підрядними і розглядають їх як поєднання однофункційних компонентів на основі сурядного зв’язку. Проведений аналіз засвідчив, що описувані синтаксеми як компоненти речення мають важливий прагматичний потенціал і є невід’ємними засобами творення художнього світу. У поемі «Неофіти» сурядні словосполучення запроєктовані на генернування алегоричних образів Алкіда, його матері, кесаря, Римської імперії. Домінують конструкції з безсполучниковим зв’язком, а також із єднальним сполучником і, що увиразнює експресивність оповіді. За їх допомогою виформувано художні деталі, які довершено вимальовують поліфонізм алегоричних образів.