Abstract
Значний інтерес до малих безпілотних літальних апаратів, які знаходять широке застосування для вирішення таких завдань, як спостереження, забезпечення зв’язку, розвідка та виконання інших спеціалізованих місій як у цивільних так і військових сферах, а також постійно зростаючі вимоги до ефективності таких апаратів, зумовлюють актуальність досліджень, спрямованих на вдосконалення їх аеродинамічних характеристик. Особливістю таких апаратів є робота в діапазоні низьких чисел Рейнольдса (Re ~10⁵…10⁶), що істотно впливає на розвиток прикордонного шару та механізм зриву потоку. У статті наведено аналіз результатів експериментальних досліджень аеродинамічних характеристик моделей малих літальних апаратів за схемою «літаюче крило», побудованих на основі профілів Clark та LRN. Експерименти проведено у дозвуковій аеродинамічній трубі із застосуванням трикомпонентних вагових вимірювань, а також методів візуалізації потоку. Моделі було створено із реалізацією змінної товщини профілю крила за розмахом, застосуванням стрілоподібності та V-подібності, гребеневих законцовок та виготовлено методом 3D-друку. Встановлено, що для обох моделей характерне утворення відривного пузиря вже за малих кутів атаки, що призводить до зростання лобового опору. Порівняльний аналіз залежностей підйомної сили, опору та аеродинамічної якості від кута атаки показав, що модель із утворюючим профілем Clark демонструє вищу аеродинамічну якість, в той час як модель із профілем LRN має кращу стійкість до зриву потоку. Отримані результати мають практичне значення для оптимізації геометрії малих БПЛА, підвищення їх енергоефективності, тривалості польоту та надійності також в умовах турбулентності та поривів вітру. Також вони можуть бути використані для верифікації чисельних методів моделювання обтікання та розробки нових конструктивних рішень у сфері експериментальної аеродинаміки.

This publication has 3 references indexed in Scilit: