У будівлях стінової конструктивної схеми на відміну від каркасних будівель, де основні зусилля сприймають рамні чи ферменні системи, руйнівний вплив концентрується на масивних протяжних площинах, що безпосередньо несуть вертикальні й горизонтальні навантаження. Воєнні дії актуалізують необхідність перегляду нормативних підходів до проєктування будівель стінової конструктивної схеми. У статті розглянуто проблематику відновлення пошкоджених позапроєктними впливами будівель стінової конструктивної схеми з дрібнорозмірних елементів в умовах воєнних уражень. На основі аналізу характерних механізмів руйнування цегляної кладки (наскрізні пробоїни, вертикальні та похилі тріщини від ударних хвиль, комбіновані ураження, втрата кутових вузлів і просторової жорсткості) визначено системні особливості втрати несучої здатності стін, простінків і колон громадських будівель. Обґрунтовано необхідність переходу від локальних ремонтних рішень до комплексного управління відновленням з урахуванням технічного стану, залишкової міцності та сценаріїв подальшої експлуатації об’єкта. Так як стандарти, що базуються на звичайних експлуатаційних впливах, не враховують масштаби динамічних навантажень сучасних бойових дій, запропоновано ресурсоощадний підхід до відновлення, інтегрований у концепцію управління життєвим циклом об’єкта нерухомості, з урахуванням техніко-економічного обґрунтування, управління ризиками та застосування стандартів проєктного менеджменту. Показано, що ефективність реконструкції залежить від поєднання інженерного аналізу механізмів руйнування з економічними критеріями доцільності (NPV, IRR, LCC) та стратегічним плануванням відбудови. Отримані результати є основою для розроблення адаптивних конструктивних і управлінських стратегій підвищення стійкості будівель із дрібнорозмірних елементів у зонах підвищених ризиків.