Abstract
У статті досліджено процес становлення та розвитку наукового знання про державне управління потенціалом системи охорони здоров’я в умовах сучасних глобальних викликів. Обґрунтовано, що система охорони здоров’я є ключовим елементом забезпечення соціальної безпеки та розвитку держави, а ефективність її функціонування безпосередньо залежить від якості державного управління та рівня використання наявного потенціалу. Мета статті полягає у становленні наукового знання про державне управління потенціалом системи охорони здоров’я. Методологічною основою дослідження є бібліометричний аналіз наукових публікацій, індексованих у міжнародних наукометричних базах Scopus та Web of Science, із використанням інструментів VOSviewer та Bibliometrix. Встановлено, що формування наукового інтересу до проблеми розпочалося у 1990-х роках, однак інтенсивне зростання публікаційної активності спостерігається після 2015 року з піком у 2020–2024 рр., що пов’язано з глобальними кризами, зокрема пандемією COVID-19. Виявлено значну нерівномірність географічного розподілу досліджень із домінуванням розвинених країн, передусім США, Великої Британії, Німеччини та Канади, що зумовлено рівнем розвитку наукової інфраструктури та обсягами фінансування. Доведено поліцентричний характер міжнародної наукової співпраці та зростання ролі азійських країн у глобальному науковому просторі. Кластерний аналіз ключових слів засвідчив міждисциплінарність досліджень, що охоплюють напрями цифровізації охорони здоров’я, громадського здоров’я, біомедичних інновацій та управління системами охорони здоров’я. Встановлено, що сучасний етап розвитку наукового знання характеризується активною інтеграцією цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, телемедицини та аналізу великих даних, що формує нову модель функціонування системи охорони здоров’я. Підкреслено зростання значення людського капіталу та цифрових компетентностей медичних працівників як складової потенціалу галузі.