Abstract
Мета роботи. Комплексно розглянути процес становлення сільськогосподарської освіти у лівобережних українських губерніях у другій половині 19 ст., прослідкувати відкриття перших навчальних закладів, визначити закономірності й особливості даного процесу як у загальноукраїнському, так і регіональному вимірах. Наукова новизна. У роботі вперше комплексно досліджено становлення сільськогосподарської освіти на Лівобережній Україні у другій половині 19 ст., визначено мережу навчальних закладів, роль земств і приватної ініціативи в їх створенні. Висновки. У другій половині 19 ст. на Лівобережній Україні почалося формування системи аграрної освіти, яка відіграла важливу роль у модернізації сільського господарства. Аграрна освіта у регіоні формувалася під впливом соціально-економічних викликів і потреб землеробства у кваліфікованих кадрах. Першим прикладом сільськогосподарського навчального закладу стала Полтавська школа садівництва (1820), а в 1840-х роках було організовано зразкові навчальні ферми під Харковом і Луганськом. Значного розвитку досягло Харківське землеробське училище (1855), яке стало провідним освітнім і науковим осередком регіону. Училище мало потужну матеріальну базу, велике господарство та забезпечувало високу якість підготовки. Його випускники успішно працювали в управлінні господарствами, у викладацькій і науковій діяльності. Вирішальним етапом у становленні нижчої сільськогосподарської освіти стало затвердження «Нормального Положення про нижчі сільськогосподарські школи» 1883 р., що дало імпульс до відкриття навчальних закладів нового типу. Ці школи поділялися на два розряди (залежно від освітньої підготовки учнів) і за спеціалізацією (загальні, садівничі, молочарські, жіночі, практичні). У навчальній програмі поєднувалися теоретичні знання та практичне господарювання. Зміст освіти включав як загальноосвітні, так і фахові дисципліни (садівництво, городництво, бджільництво, виноградарство тощо). На кінець 19 ст. на Лівобережжі діяли 18 нижчих сільськогосподарських шкіл різних типів, серед яких найбільш поширеними були загальні школи першого розряду. Значну роль у створенні закладів відігравали земства, громадські установи та приватні особи. Держава надавала обмежену фінансову підтримку відповідно до положень 1883 р. У підсумку, формування системи аграрної освіти на Лівобережній Україні у 19 ст. відбулося переважно завдяки громадській ініціативі.